Постанова № 63402542, 08.12.2016, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2016 року Чернігів Справа № 825/1988/16

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участю секретаря Терехової Н.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Юрія Вікторовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс" про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

09.11.2016 ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Юрія Вікторовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс" про визнання протиправним та скасування рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що нотаріус неправомірно вчинив у Державному реєстрі іпотек запис про зміну умов обтяження речових прав на належне позивачу нерухоме майно (змінено відомості про особу іпотекодержателя на підставі договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки), адже це сталося не одночасно з нотаріальним посвідченням договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладеного між банком та третьою особою, а через чотири роки після нотаріального посвідчення цього договору. Законодавством не передбачено можливості проведення державної реєстрації речових прав та обтяжень на об'єкт нерухомого майна нотаріусом без вчинення ним нотаріальної дії, пов'язаної із переходом таких прав на об'єкт нерухомості. Повноваження нотаріусів на виконання реєстраційних дій у Державному реєстрі прав пов'язуються законодавцем із вчиненням нотаріальної дії з нерухомим майном. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплун Юрієм Вікторовичем жодна нотаріальна дія з нерухомим майном не вчинялася. Посвідчення факту виникнення, переходу або припинення права на нерухоме майно не мало місця.

Позивач, представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з мотивів, викладених в адміністративному позові та додаткових обгрунтуваннях до позову.

Відповідач надав заперечення на позов, у яких просив розглядати без його участі та зазначив, що діяв в межах чинного законодавства України (а.с. 43-46).

Треті особи у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки до суду не повідомили. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс" надіслала заперечення (а.с. 112-114), у яких просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

26.09.2008 між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 2402/0908/02-035 (а.с. 9-13), відповідно до якого банк надав йому грошові кошти, у вигляді кредиту, у розмірі 90000,00 доларів США.

З метою забезпечення виконання основного зобов'язання за вказаним кредитом, між позивачкою та ВАТ «Сведбанк», 26.09.2008 був укладений договір поруки № 2402/0908/02-035/Р-1 (а.с. 115-116) та договір іпотеки (а.с. 14-15), зареєстрований в реєстрі за № 8182, згідно якого предметом іпотеки є нерухоме майно, зокрема, житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що знаходить за адресою: місто Чернігів, по вул. Ушакова, 50 (п'ятдесят), належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору про поділ житлового будинку, що є у спільній частковій власності посвідченого Антіпіною Т.А. приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу 27.10.2006 за реєстраційним № 1381, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації 01.11.2006, реєстраційний номер об'єкта 16579698, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 12352999 від 01.11.2006.

Отже, іпотекодавцем виступила власник житла - ОСОБА_1.

28.11.2012 між ПАТ «Сведбанк», яке є правонаступником ВАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» укладено договір факторингу №15 (а.с. 16-19), у відповідності до якого до ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» перейшли права вимоги, зокрема, за кредитним договором № 2402/0908/02-035 від 26.09.2008.

Одночасно з договором факторингу між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» укладено договір про відступлення прав за іпотечними договорами від 28.11.2012, відповідно до якого сторони домовились, що разом з відступленням прав вимоги заборгованості по кредитних договорах від боржників, що здійснюється на підставі договору факторингу від 28.11.2012 №15, укладеного між сторонами, одночасно відступаються права вимоги за іпотечними договорами, які визначені цим договором, з додатками (а.с.56-57) та який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О.

Відповідно до свідоцтва від 31.07.2014 № 13102767, виданого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на підставі розпорядження від 16.11.2012 №2293, юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія «Вектор плюс»" є фінансовою установою.

18.08.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія «Вектор плюс»" звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплун Юрія Вікторовича з заявою про реєстрацію іншого речового права на нерухоме майно в Державному реєстрі іпотек на підставі договору відступлення прав за договорами іпотеки від 28.11.2012.

18.08.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплун Юрієм Вікторовичем було прийнято рішення про державну реєстрацію іншого речового права (іпотека) на нерухоме майно, у відповідності до якого ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» стало іпотекодержателем за вищезазначеним договором іпотеки від 26.09.2008.

Позивач вважає, що внесення запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно внаслідок чого відбулася зміна іпотекодержателя грубо порушило його права.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначає Закон України ''Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень'' від 01.07.2004 № 1952-IV (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державній реєстрації, відповідно до частини 4 статті 18 Закону № 1952-IV підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Частиною 3 статті 3 Закону №1952-IV встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Частиною 4 та 5 статті 3 Закону №1952-IV встановлено, що будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону. Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя, крім державної реєстрації права власності та інших речових прав, що проводиться нотаріусами незалежно від місцезнаходження нерухомого майна.

Державна реєстрація обтяжень речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна.

Державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого абзацом п'ятим цієї частини.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 Закону №1952-IV державній реєстрації прав підлягають, зокрема, речові права, похідні від права власності: іпотека.

Згідно частини 1 статті 6 Закону №1952-IV організаційну систему державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України та його територіальні органи; суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб'єкти; державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Згідно частини 1 статті 10 Закону №1952-IV державним реєстратором є, зокрема, нотаріус.

Пунктом 1 Розділу II. Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 26 листопада 2015 року №834-VIII «Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №834-VIII) встановлено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім пунктів 1 (щодо змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"), 2 (щодо змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення), 7 (щодо змін до Закону України "Про адміністративні послуги") і 4 (щодо змін до Закону України "Про звернення громадян") розділу I цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2016 року.

Пунктом 2 Розділу II. Прикінцеві та перехідні положення Закону №834-VIII встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом нотаріуси наділяються повноваженнями державних реєстраторів прав на нерухоме майно та можуть здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень без вчинення нотаріальної дії щодо такого майна.

Аналізуючи вищевикладені норми законодавства, суд дійшов висновку, що відповідач мав повноваження з 01.01.2016 здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень без вчинення нотаріальної дії щодо такого майна.

У відповідності до частини першої та другої статті 18 Закону №1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов'язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

На виконання вимог вказаної правової норми постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок № 1127), (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин).

Згідно з пунктом 6 Порядку № 1127 державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Відповідно до пункту 9 Порядку № 1127 разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідні для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав. У разі коли особа, речові права, обтяження таких прав якої підлягають державній реєстрації, звільнена від сплати адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав, документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, та/або документ, що підтверджує внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав, не подаються. У такому разі заявник пред'являє документ, що підтверджує право на звільнення від сплати адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав, з якого уповноваженою особою суб'єкта державної реєстрації прав, нотаріусом або його помічником виготовляється копія, що долучається до документів, поданих для державної реєстрації прав.

Згідно з частиною четвертою статті 20 Закону № 1952-IV заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не приймається за відсутності документа, що підтверджує оплату послуг, та у разі внесення відповідної плати не в повному обсязі.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, рішення про державну реєстрацію прав № 30990442 прийняте відповідачем 18.08.2016, однак, адміністративний збір за державну реєстрацію іншого речового права на нерухоме майно у розмірі 112,00 грн. був сплачений третьою особою лише 19.08.2016, що підтверджується квитанцією № N1BDG44924 від 19.08.2016 (а.с. 84).

Таким чином, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Юрієм Вікторовичем протиправно, у порушення вимог частини четвертої статті 20 Закону №1952-IV прийнято заяву про державну реєстрацію іншого речового права на нерухоме майно та винесено рішення про державну реєстрацію іншого речового права на нерухоме майно від 18.08.2016 № 30990442.

Суд не погоджується з доводами відповідача щодо не порушення прав та інтересів позивача оскаржуваним рішенням та щодо того, що тільки іпотекодержатель вправі оскаржити до суду зазначене рішення, з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України від 05.06.2003 № 898-IV ''Про іпотеку'' (надалі - Закон № 898-IV) (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин), у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з частиною першою статті 33 Закону №898-IV, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 36 цього Закону, сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною першою статті 37 Закону № 898-IV передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Отже, в межах процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель має право звернутися до державного реєстратора з метою державної реєстрації за собою права власності на об'єкт нерухомого майна та звернути стягнення на предмет іпотеки, що впливає на права та інтереси позивача.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку з боку відповідача не доведено правомірності прийняття рішення про державну реєстрацію прав.

За таких обставин, проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам в їх сукупності, приймаючи до уваги, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Каплун Юрій Вікторович, прийнявши рішення про державну реєстрацію іншого речового права на нерухоме майно від 18.08.2016 №30990442, порушив законні інтереси позивача, а тому, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 94 КАС України, на користь позивача підлягає присудженню за рахунок відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.08.2016, індексний номер 15962910, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Юрієм Вікторовичем, відповідно до якого було зареєстровано зміну іпотекодержателя з ПАТ «Сведбанк» на ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс».

Присудити за рахунок Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Юрія Вікторовича на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя В.В. Падій