Постанова № 63402384, 08.12.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2016 р. № 820/4996/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Цибульник Г.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області №0001801304 від 30.06.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомленнярішення ґрунтується на помилкових судженнях субєкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки, а тому підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, висновки якого стали підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представники Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області в судовому засіданні проти позову заперечували та просили відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що фахівцями відповідача на підставі наказу № 240 від 13.04.2016, направлення № 169 від 25.04.2016, згідно з п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, ст. 13 та абз. 6 п. 7 р. VІІІ "Прикінцевих та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" проведено документальну планову виїзну перевірку ОСОБА_4 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 05.12.2011 по 31.12.2015.

Результати перевірки викладені в акті №2433/20-38-13-04-09/НОМЕР_1 від 25.05.2016.

За наслідками перевірки контролюючим органом встановлено:

- п.п. 177.5.1 п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме заниження суми нарахованого податку на доходи фізичних осіб за результатами декларування за 2014 рік на суму 244,92 грн;

- п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України, а саме не придбання торгівельного патенту на 2013-2014 роки;

- п. 177.10 ст. 177, п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, а саме ненадання до перевірки книг обліку доходів та витрат за Ф10 за 2013 рік та банківських виписок ПАТ КБ "Приватбанк" м.Харків;

- п. 181.1 ст. 181, п. 183.1, п. 183.2, п. 183.10 ст. 183, п. 187.1 ст. 187, п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, а саме заниження податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 93768,60 грн;

- п. 203.1, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, а саме ненадання податкової декларацій з ПДВ за грудень 2014 року по строку 20.01.2015, за січень 2015 року по строку 20.02.2015, за лютий 2015 року по строку 20.03.2015, за березень 2015 року по строку 20.04.2015, за лютий 2012 року по строку 20.03.2012, за березень 2012 року по строку 20.04.2012, за квітень 2015 року по строку 20.05.2015, за травень 2015 року по строку 20.06.2015, за червень 2015 року по строку 20.07.2015, за липень 2015 року по строку 20.08.2015, за серпень 2015 року по строку 20.09.2015, за вересень 2015 року по строку 20.10.2015, за жовтень 2015 року по строку 20.11.2015, за листопад 2015 року по строку 20.12.2015, за грудень 2015 року по строку 20.01.2016;

- п. 6 ст. 128 Господарського кодексу України, неналежне ведення обліку результатів підприємницької діяльності, включення до декларацій про майновий стан та доходи за 2014 рік перекручених даних, а саме включення до графи 4 додатку 5 декларацій даних, котрі необхідно вносити до графи 6 вказаного додатку.

На підставі зазначених висновків контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення №0001801304 від 30.06.2016, яким за порушення п. 181.1 ст. 181, п. 183.1, п. 183.2, п. 183.10 ст. 183, п. 187.1 ст. 187, п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у загальному розмірі 117210,75 грн, з яких 93768,60 грн - за основним платежем та 23442,15 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається із акту перевірки, контролюючим органом встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_4 у період з 01.01.2013 по 31.12.2015 здійснювала діяльність на загальній системі оподаткування та здійснювала надання послуг мобільного харчування. Згідно книги обліку доходів і витрат, книги обліку розрахункових операцій, контрольних стрічок, банківських виписок, у період з 01.01.2014 по 30.11.2014 обсяг виручки від реалізації товарів у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 склав 329812,30 грн.

Таким чином, позивач перевищив граничну суму доходу за останні 12 календарних місяці у розмірі 300000,00 грн.

Підпунктом 2 пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла до 01.01.2015 року, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Згідно із п. 183.2 ст. 183 Податкового кодексу України, уразі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Як встановлено під час перевірки у листопаді 2014 році у позивача обсяг виручки від реалізації товарів за 2014 рік склав 329812,30 грн.

Судом встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_4 здійснює свою діяльність на спрощеній системі оподаткування із застосуванням касового апарату.

Відповідно до абз. 1 пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 ( далі - Положення ), уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Згідно з абз. 3 пункту 2.6 вказаного Положення, у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки).

Абзацом п'ятим пункту 2.6 Положення встановлено, що суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Відповідно до пункту 1.1 даного Положення, книга обліку - касова книга, книга обліку доходів і витрат, книга обліку прийнятих та виданих касиром грошей або книга обліку розрахункових операцій; книга обліку доходів і витрат - документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки.

Відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу ІV Податкового кодексу України фізичні особи підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобовязані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481 затверджено Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

Пунктом 5 вказаного порядку передбачено, що записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід.

Отже, книга обліку заповнюється підприємцем безпосередньо на місці реалізації після кожного факту продажу, наприкінці робочого дня підбиваються підсумки всіх сум, отриманих за реалізований товар, і виводиться денна сума валового доходу.

Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, самозайняті особи заносять до Книги відомості в такому порядку у графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Таким чином, суд вважає необґрунтованим посилання позивача на те, що про перевищення загальної суми від здійснення операцій, що підлягають оподаткуванню він міг дізнатись лише після заповнення річної звітності, оскільки Порядком передбачено заповнення у тому числі місячної та щоквартальної звітності.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 29.06.2016 №27, за результатами фактичної перевірки фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 притягнено до адміністративної відповідальності за неналежне ведення обліку доходів та витрат, про що винесено постанову про накладення адміністративних стягнень від 30.06.2016 та позивачем самостійно сплачено штраф за постановою про накладення адміністративних стягнень від 30.06.2016.

Пунктом 183.2 ст. 183 Податкового кодексу України передбачена обов'язкова реєстрація особи як платника податку саме після досягнення обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу, а не на момент встановлення порушення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач повинен був самостійно виявити перевищення обсягу оподаткованих операцій у листопаді 2014 року та самостійно подати до контролюючого органу не пізніше 10 грудня 2014 року заяву про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Пунктом 180.1 статті 180 Податкового кодексу України передбачено, що будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

Відповідно до п. 183.10 ст. 183 Податкового кодексу України передбачено, що будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що контролюючим органом правомірно збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у загальному розмірі 117210,75 грн, з яких 93768,60 грн - за основним платежем та 23442,15 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями за порушення п. 181.1 ст. 181, п. 183.1, п. 183.2, п. 183.10 ст. 183, п. 187.1 ст. 187, п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України.

Крім того, суд вважає необґрунтованим посилання представника позивача на те, що контролюючим органом встановлено порушення на момент, коли набув чинності п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України в новій редакції, якою визначено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин, дана редакція Податкового кодексу не діяла.

Таким чином, враховуючи досягнення позивачем обсягу оподатковуваних операцій у листопаді 2014 року, норми п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України в новій редакції, що набула чинності 01.01.2015 до позивача не застосовуються.

Також суд вважає безпідставним посилання позивача на те, що загальна сума, що перевищує 300000 грн визначається виходячи з операцій, що підлягають оподаткуванню, а операції, які не є об'єктом оподаткування чи звільнені від нарахування та сплати ПДВ, до визначення суми 300000 грн не включаються, оскільки в акті перевірки встановлено, що за видами діяльності позивача всі операцій підлягають оподаткуванню.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 13 грудня 2016 року.

Суддя Р.В. Мельников