Постанова № 63402095, 13.12.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2076/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кравченка М.М.,

розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Одеської області про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -

СУТЬ СПОРУ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Апеляційного суду Одеської області, в якому просив суд: визнати протиправними дії по звільненню з роботи; скасувати наказ № 85-ос від 11.04.2016 року, яким звільнено з посади за поданням судді Вадовської Л.М. відповідно до ч.3 ст.154 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та п.п.7, 19 Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції; поновити на посаді помічника судді апеляційного суду Одеської області; стягнути з апеляційного суду Одеської області середній заробіток за час вимушеного прогулу станом на день ухвалення постанови; стягнути з апеляційного суду Одеської області моральну шкоду у розмірі 63396,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

Наказом № 28-ос від 19.03.2008 року ОСОБА_2 було зараховано на посаду помічника судді апеляційного суду Одеської області як такого, що пройшов за конкурсом, з присвоєнням 11 рангу державного службовця, прийнято присягу державного службовця.

Наказом № 95-ос від 13.12.2011 року ОСОБА_2 переведено на посаду помічника судді на строковий трудовий договір на час виконання суддею Вадовською Л.М. повноважень судді апеляційного суду Одеської області.

Наказом № 85-ос від 11.04.2016 року ОСОБА_2 було звільнено з посади за поданням судді Вадовської Л.М. відповідно до ч.3 ст.154 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та п.п.7, 19 Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції.

Позивач вважає, що він був незаконно звільнений.

Суд, з урахуванням ст.122 та ст.128 КАС України, вирішив розглянути дану адміністративну справу в письмовому провадженні.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.03.2008 року ОСОБА_2 був зарахований на посаду помічника судді апеляційного суду Одеської області як такий, що пройшов за конкурсом, з присвоєнням 11 рангу державного службовця на підставі наказу апеляційного суду Одеської області № 28-ос.

13.12.2011 року ОСОБА_2 був переведений на посаду помічника судді на строковий трудовий договір на час виконання суддею Вадовською Л.М. повноважень судді апеляційного суду Одеської області на підставі наказу апеляційного суду Одеської області № 95-ос.

15.03.2016 року суддя апеляційного суду Одеської області Вадовська Л.М. склала подання про звільнення ОСОБА_1 з посади помічника судді апеляційного суду Одеської області на підставі перевірки його на причетність до дій, що мають ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 Кримінального кодексу України, а також у звязку з її допитом в якості свідка з вказаних підстав.

Наказом керівника апарату апеляційного суду Одеської області № 85-ос від 11.04.2016 року ОСОБА_2 було звільнено з посади за поданням судді Вадовської Л.М. відповідно до ч.3 ст.154 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та п.п.7, 19 Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції, затвердженого рішенням ОСОБА_3 суддів України № 14 від 25.03.2011 року.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши законність дій та рішень відповідача, суд дійшов висновку, що наказ Апеляційного суду Одеської області № 85-ос від 11.04.2016 року, яким позивача було звільнено із займаної посади, прийнятий відповідачем обґрунтовано, на підставі Конституції та Законів України, в звязку з чим заявлені позовні вимоги не належать до задоволення.

Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

Відповідно до ч.1 ст.154 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 року кожний суддя суду загальної юрисдикції має помічника, статус і умови діяльності якого визначаються цим Законом, Законом України «Про державну службу» та Положенням про помічника судді, затвердженим ОСОБА_3 суддів України.

Згідно з п.2 Положення про помічника судді суду загальною юрисдикції, затвердженого ОСОБА_3 суддів України № 14 від 25.03.2011 року, помічник судді - це посадова особа, яка перебуває на державній службі, забезпечує виконання суддею відповідних повноважень та сприяє здійсненню правосуддя.

Відповідно до п.3 Положення про помічника судді суду загальною юрисдикції, затвердженого ОСОБА_3 суддів України № 14 від 25.03.2011 року, помічник судді є працівником апарату суду.

Згідно з ч.2 ст.9 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 року регулювання правового становища державних службовців, що працюють в органах прокуратури, апаратах судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, Національної поліції, Національного антикорупційного бюро України та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.

Відповідно до ч.3 ст.154 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 року судді самостійно здійснюють добір помічників, помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.

Пунктом 7 Положення про помічника судді суду загальною юрисдикції, затвердженого ОСОБА_3 суддів України № 14 від 25.03.2011 року, також визначено, що судді самостійно здійснюють добір помічників, помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.

Згідно з п.19 Положення про помічника судді суду загальною юрисдикції, затвердженого ОСОБА_3 суддів України № 14 від 25.03.2011 року, помічник судді може бути звільнений з посади з дотриманням вимог законодавства про працю та Закону України «Про державну службу» на підставі заяви про звільнення за власним бажанням або за мотивованим поданням судді, а у випадку тривалої відсутності судді (тривале відрядження, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною тощо) - за наказом керівника апарату відповідного суду; у разі припинення повноважень судді відповідного суду та звільнення судді з займаної посади у встановленому законом порядку, помічник судді звільняється із займаної посади з дотриманням гарантій, передбачених законодавством.

Суд зазначає, що при визначенні нормативно-правового акту, який підлягає застосуванню до даних правовідносин, необхідно враховувати яким нормативно-правовим актом визначено правовий статус особи.

Таким чином, оскільки Законом України «Про судоустрій і статус суддів» чітко встановлюється порядок призначення на посаду та звільнення з посади державних службовців (помічників суддів), що працюють в апаратах судів, то норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

В звязку з цим, суд не погоджується з посиланнями позивача, як на підставу незаконності звільнення, що його було звільнено без врахування положень Кодексу законів про працю України.

Також, суд не погоджується з посиланнями позивача, що підстави припинення або розірвання трудового договору передбачені виключно Кодексом законів про працю України, оскільки як вже було зазначено вище пріоритетними є норми спеціальних законів, а саме Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 року.

При цьому, згідно з п.9 ч.1 ст.36 Кодексу законів про працю України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені іншими законами.

Крім того, суд зазначає, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 року не передбачає обовязку запропонувати помічнику іншу посаду в разі внесення подання судді про його звільнення.

Відповідно до п.17 Положення про помічника судді суду загальною юрисдикції, затвердженого ОСОБА_3 суддів України № 14 від 25.03.2011 року, у випадку тривалої відсутності судді (тривале відрядження, відсторонення судді від посади, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною тощо), а також у період з моменту закінчення (припинення) повноважень судді з відправлення правосуддя до моменту поновлення цих повноважень або звільнення судді з займаної посади у встановленому законом порядку, помічник судді може тимчасово виконувати обов'язки помічника іншого судді, про що на підставі особистої заяви помічника судді та подання відповідного судді видається наказ керівника апарату суду. Крім того, у випадку тривалої відсутності судді (тривале відрядження, відсторонення судді від посади, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною тощо), а також з моменту закінчення (припинення) повноважень судді з відправлення правосуддя або звільнення судді з займаної посади у встановленому законом порядку, помічника судді за його згодою наказом керівника апарату суду може бути переведено на іншу посаду працівника апарату суду на строк до припинення тривалої відсутності судді або поновлення повноважень судді. У разі відсутності згоди помічника виконувати обов'язки помічника іншого судді або працівника апарату суду його може бути звільнено з посади на підставі пункту 6 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. У разі відсутності помічника судді з причин хвороби, відпустки, відрядження виконання його обов'язків може бути покладено керівником апарату суду на іншого працівника апарату суду за погодженням зі суддею.

Під час розгляду справи суд встановив, що на час звільнення позивача його заяви та подання іншого судді про призначення його помічником до відповідача не надходили.

Тобто, суд прийшов до висновку, що дії відповідача щодо звільнення позивача є правомірними, а наказ № 85-ос від 11.04.2016 року - обґрунтованим та законним.

Згідно з ст.237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з п.3 Постанови Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Однак, оскільки звільнення позивача було здійснено відповідачем обґрунтовано та законно, то підстав для стягнення з нього моральної шкоди немає.

Враховуючи вищевикладене, оскільки під час розгляду справи суд встановив, що звільнення ОСОБА_2 відбулось на законних підставах, то позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами з посиланням на відповідні положення законодавства про необґрунтованість позовних вимог позивача.

Доводи позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження впродовж розгляду справи та спростовуються наведеними в рішенні суду обставинами. Адже, відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до ч.2 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки суд по справі свідків не залучав та не призначав проведення судових експертиз, розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-71, 86, 94, 122, 128, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст.185, 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.254 КАС України.

СуддяМ.М. Кравченко