Постанова № 63401741, 08.12.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2016 року справа № 813/3624/16

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кухар Н.А.

за участю секретаря судового засідання Єдинак Г.Б.

представників:

позивача: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом ТзОВ "Ресурстехнобуд" до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання нечинними і скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «"Ресурстехнобуд" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання нечинними і скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою від 07 листопада 2016 року відкрито провадження у справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.10.2016 року Головним управлінням ДФС у Львівській області було прийнято податкові повідомлення рішення за № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2. Вказані податкові повідомлення рішення позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки фінансово господарські відносини між позивачем та «ТзОВ «ПГ Карпати» відбувалися повністю на законних підставах, були вчинені з наміром створення правових наслідків, які обумовлювалися правочином, а також були документально оформлені у повній відповідності до норм чинного законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, просила позов задоволити.

Позиція відповідача викладена у письмовому запереченні на позов та обґрунтовується тим, що до перевірки позивачем не було представлено договорів власних (орендованих) складських приміщень, договорів зберігання товарів, ТТН (дорожніх листів) на відвантаження товару та довіреностей на отримання ТМЦ, що не дає можливість підтвердити реалізацію для позивача товарів придбаних в ПП «Техбуд Україна». Вказують на те, що правочин нібито укладений між ТзОВ «ПГ «Карпати» з ТзОВ "Ресурстехнобуд"не спричинив реального настання юридичних наслідків. Покликаються на те, що ПП «Техбуд Україна» знаходиться на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області з чисельністю працюючих 1 особа. ТзОВ «ПГ «Карпати» укладено договір із ПП «Техбуд Україна» виступає «Покупцем», а ПП «Техбуд Україна» «Продавцем» цього ж товару. Податкові накладні включені ТзОВ «ПГ «Карпати» по взаєморозрахунках з ПП «Техбуд Україна» до складу податкового кредиту, не зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних. Вказують, на те, що «ПГ «Карпати» та ПП «Техбуд Україна» здійснювали маніпулювання податковою звітністю внаслідок дроблення податкових накладних у великій кількості з сумою ПДВ менше 10, 0 тис.грн., з метою ухилення від реєстрації даних податкових накладних у Єдиний реєстр податкових накладних.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, з підстав наведених у запереченні на адміністративний позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Головне управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач) проведено планову виїзну перевірку ТзОВ "Ресурстехнобуд" (ЄДРПОУ -36621754) (далі позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2013 по 30.06.2016 валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2013 року по 30.06.2016 року. За результатами перевірки складено акт від 26.09.2016 року за № 231/13-01-14-06/36621754.

Як вбачається з акта перевірки, податковим органом в ході перевірки встановлено порушення:

1) п.44.1, п.44.3 ст. 44, п.138.1, п.138.2, ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із внесеними змінами та доповненнями) занижено податок на прибуток всього на суму 567783 грн., в т.ч. 2014 на суму 567783 грн.;

2) п.198.1, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із внесеними змінами та доповненнями) підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 630870 грн., в тому числі у вересні 2014 року на суму 5086 грн; у жовтні 2014 року на суму 62239 грн.; у листопаді 201 року на суму 32770 грн.; у грудні 2014 року на суму 530775 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення рішення форми «Р»:

- від 10.10.2016 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість у розмірі 788588 грн., за податковим зобовязанням у розмірі 630870 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 157718 грн.

- від 10.10.2016 року № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток у розмірі 709729 грн., за податковим зобовязанням у розмірі 567783 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 141946 грн.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

У відповідності до ст.134 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст. 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст.138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу.

Положеннями п. 135.2 ст. 135 ПК України передбачено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Підпунктом 139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.(п. 198.3. ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу вказаних норм вбачається, що для встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

З матеріалів справи слідує, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова група Карпати» та ТзОВ «Ресурстехнобуд», було укладено договір купівлі продажу товарів №23/09/14 від 23.09.2014 року, згідно якого Продавець зобовязується передати у власність Покупцю товар згідно накладної, а Покупець зобовязується прийняти даний товар і сплатити ціну, визначену у накладній відповідно до кожного конкретного факту поставки товару. Даний договір розповсюджуються на всі видаткові накладні «Продавця» для «Покупця». (Т2, а.с. 64-65).

На підтвердження виконання умов договору позивач надав наступні докази: податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення (Т1, а.с. 178 250; т2, а.с.1 - 63; т2, а.с.230 - 242).

Транспортування товару здійснювалося власним транспортом позивача, що підтверджується подорожніми листами та свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів копії яких наявні в матеріалах справи. (Т3 а.с.6-13).

Крім того, позивачем до матеріалів справи було долучено документи про відповідність товару (продукції), сертифікати відповідності та висновки державної санітарно епідеміологічної служби. (Т2 а.с.243-250; Т3 а.с. 1-5.).

Зміст перелічених первинних документів, що виступили підставою внесення відповідних записів до документів бухгалтерського та податкового обліку, в повній мірі відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме, містять назву документа, дату і місце складання, назви підприємств, від імені яких складено документи, відомості про зміст та обсяг господарської операції, особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Не зазначено чітких зауважень щодо оформлення зазначених первинних документів і в ході перевірки відповідачем.

Таким чином, суд зазначає, що факт реальності виконання господарських зобов'язань підтверджується дослідженими судом наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, позивачем до матеріалів справи було долучено документи, які підтверджують факт використання у господарській діяльності позивача будівельних матеріалів, куплених у контрагента ТзОВ «Промислова група Карпати», а саме будівельні матеріали позивач використав на будівельні роботи у Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та ПАТ «Київметробуд». (Т1, а.с. 76- 177).

Суд також не може прийняти до уваги посилання відповідача на те, що позивач зобов'язаний нести відповідальність за порушення, встановлені податковим органом по контрагенту ТзОВ «ПГ «Карпати» за ланцюгом правовідносин із ТзОВ «ПГ «Карпати» та ПП «Технобуд Україна», з якими ТзОВ «Ресурстехнобуд» взагалі жодних відносин не мало, та які також не підтверджуються будь-яким іншим чином, крім висновків самого ж податкового органу в акті перевірки.

Суд звертає увагу на те, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.ст.11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Положення ч.2 ст.71 КАС України передбачають, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, проаналізувавши первинні документи, копії яких наявні в матеріалах справи, встановив, що вони видані позивачу його контрагентом у відповідності з порядком, встановленим положеннями законодавства та їхні реквізити відповідають вимогам первинних документів, які передбачено статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що господарські відносини позивача між ТзОВ «Промислова група Карпати» документально підтверджені та мали реальний характер.

В свою чергу, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Таким чином, відповідачем не доведено суду обґрунтованість висновку про відсутність реально вчинених господарських операцій між позивачем та контрагентами, що призвело до порушення позивачем п.198.1, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із внесеними змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 630870 грн., в тому числі у вересні 2014 року на суму 5086 грн; у жовтні 2014 року на суму 62239 грн.; у листопаді 201 року на суму 32770 грн.; у грудні 2014 року на суму 530775 грн.

З урахуванням викладеного, суд вважає вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 10.10.2016 року № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у вигляді судового збору слід стягнути з відповідача.

Керуючись ст. ст. 7-14, 69 - 71, 158-163, 167 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення, винесені Головним управлінням Державної фіскальної служби у Львівській області 10.10.2016 р. № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1. .

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурстехнобуд" судові витрати в сумі 22474 (двадцять дві тисячі чотириста сімдесят чотири) грн. 75 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови складено та підписано 13 грудня 2016 року.

Суддя Кухар Н.А.