Постанова № 63401586, 13.12.2016, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2016 року справа № П/811/1247/16

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до Благовіщенської районної державної адміністраціїпро визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі позивач, ОСОБА_2О.), звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Благовіщенської районної державної адміністрації (далі відповідач, Благовіщенська РДА), в якому просить суд:

- визнати неправомірною бездіяльність Ульяновської районної державної адміністрації щодо невиконання обовязку податкового агента нараховувати податок із сум доходу фізичної особи, за ставками визначеними ст.167 Податкового Кодексу України (в 2012-2013 рр. 15 та/або 17 %) і сплати їх до бюджету у порядку встановленому ст. 168 Податкового Кодексу України;

- зобовязати Ульяновську районну державну адміністрацію нарахувати податок із суми доходу фізичної особи, за ставками визначеними ст.167 Податкового Кодексу України (в 2012 -2013 рр. 15 та/або 17 %) і сплатити їх до бюджету у порядку встановленому ст. 168 Податкового Кодексу України за період з 24.03.2006 року по 16.04.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при перерахуванні йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі відповідного рішення суду про поновлення на посаді, відповідачем не було виконано обов'язку як податкового агента передбаченого ст. 167 Податкового кодексу України, щодо нарахування податку із суми доходу фізичній особі та відповідно його сплати до бюджету на підставі до ст. 168 Податкового кодексу України у період з 24.03.2006 року по 16.04.2010 року.

При цьому, позивач наголошує, що обов'язок щодо вказаного нарахування податку на доходи фізичних осіб, не виконано відповідачем і дотепер.

Представником відповідача подано заперечення на позовну заяву, відповідно до змісту якого позовні вимоги не визнаються у повному обсязі, вважає, що між позивачем та Благовіщенської районної державної адміністрації не виникло жодних спірних правовідносин, тому що райдержадміністрація не мала змоги утримати, перерахувати та відобразити в звітності 1 ДФ податок на доходи фізичних осіб, оскільки суми середнього заробітку для перерахування позивачеві були скеровані на рахунок Головного управління юстиції у Кіровоградській області для здійснення відповідного перерахування на підставі виконавчого листа від 19.08.2010 р. №2а-2756/10/1170. При цьому, відповідач наголошує, що ні в рішенні, ні в виконавчому листі №2а-2756/10/1170 від 19.08.2010 року, не було вказано про нарахування позивачеві податку із сум доходу фізичної особи (а.с.68-69).

На підставі усної ухвали від 06.12.2016 року із занесенням до журналу судового засідання, керуючись приписами частини шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку письмового провадження (а.с.109).

Дослідивши подані позивачем та представником відповідача, документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

За приписами п.1, 3, 9 частини 3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, в тому числі: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Статтею 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Предметом спору в даній справі є законність та обґрунтованість дій Благовіщенської районної державної адміністрації щодо перерахування ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу без нарахування та сплати до бюджету податку із суми доходу.

При вирішенні даного спору, суд враховує наступні фактичні обставини справи.

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, працює в апараті Ульяновської райдержадміністрації (а.с.9-14).

Судом встановлено, що постановою Голованівського районного суду Кіровоградської області від 06.07.2006 року у справі №2а-22/06, за позовом ОСОБА_1 до Ульяновської районної державної адміністрації про визнання незаконним і скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позовні вимоги задоволено частково, визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Ульяновської районної державної адміністрації від 19.10.2005 р. №539-р "Про звільнення ОСОБА_1О."; зобов'язано голову Ульяновської районної державної адміністрації ОСОБА_3 поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу у справах молоді та спорту Ульяновської районної державної адміністрації з 20.10.2005 р.

Вказаною постановою, також присуджено до стягнення з Ульяновської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.10.2005 року по 06.07.2006 року включно, тобто 8 місяців 17 днів в сумі 3215,55 грн., витрати на відрядження в сумі 2232 грн., витрати на поїздки в судові засідання в сумі 470, 99 грн., моральну шкоду в сумі 7000,00 грн., всього в загальній сумі 12918,00 54 грн. (а.с.31-39).

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.08.2010 року у справі №2а-2756/10/1170 стягнуто з Ульяновської районної державної адміністрації Кіровоградської області на користь ОСОБА_1, середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, який пов'язаний із затримкою виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 07.07.2006р. по 13.04.2010 р. (3 роки в сумі 9 місяців 7 днів) в сумі 83321,93 грн. (а.с.19-20).

Вказана постанова залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2011 року (а.с.22-23).

В свою чергу, постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області від 31.05.2012 року закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-2756/10/1170 від 20.07.2011 року (а.с.21).

З вищевказаної постанови вбачається, що рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №2а-2756/10/1170 фактично виконано та стягнуто з Ульяновської районної державної адміністрації Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, який повязаний із затримкою виконання судового рішення про поновлення на роботі, за період з 07.07.2006 року по 13.04.2010 року в сумі 83 321,93 грн.

Отже, вищевказана постанова про закінчення виконавчого провадження від 31.05.2012 року підтверджує факт виконання рішення суду.

В подальшому, ОСОБА_2 звернувся до Ульяновського обєднаного Управління пенсійного фонду України Кіровоградської області із зверненням щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.12.2005 року по 19.04.2010 року.

Листом від 22.04.2016 року Ульяновське обєднане Управління пенсійного фонду України Кіровоградської області повідомило позивача, що страховий стаж обчислюється у місяцях, і той місяць (або місяці) за який не сплачено внески в Пенсійний фонд, не включаються у страховий стаж. Таким чином, на даний час зарахувати до страхового стажу період роботи з 24.03.2006 року по 16.04.2010 року немає підстав (а.с.17).

Так, ОСОБА_2 скориставшись правом досудового врегулювання спору звернувся до Голови Ульяновської районної державної адміністрації із заявою щодо сплати внесків до Пенсійного фонду (а.с.15).

Листом від 13.06.2016 року Ульяновська районна державна адміністрація Кіровоградської області повідомила ОСОБА_1 про відсутність підстав для такого перерахування (а.с.16).

Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Податковий Кодекс України від 02.12.2010р. №2755-УІ із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податковим кодексом України визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів (п.41.1 ст.41 ПКУ).

Адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів) - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об'єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом (п.п. 14.1.1-1 п.14.1 ст.14 ПКУ).

Відповідно до ст.235 Кодексу законів про працю при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує вимоги про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення суду про поновлення на роботі підлягає негайному виконанню, а це означає, що працедавець зобовязаний поновити працівника на роботі на дату рішення суду.

За змістом статті 235 Кодексу законів про працю у разі звільнення працівника без законної на те підстави, він має бути поновлений на роботі

Для виконання цього рішення працедавець видає наказ. Такий наказ обовязково повинен містити два пункти:

1) про скасування наказу про звільнення;

2) про поновлення працівника на посаді.

Крім цього, працівнику потрібно виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, встановлено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 (далі - Порядок № 845).

Відповідно до п.2 Порядку №845 безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів. Виконавчі документи - це оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року №606-ХІУ «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606).

Згідно з абз.5 п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податку на доходи фізичних осіб) є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку і інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно з ч.1,2 ст.8 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-ХІУ із змінами та доповненнями сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Статтею 65 Закону про виконавче провадження передбачено звернення стягнення на кошти боржника юридичної особи, відповідно до п.8 якої у разі виконання судового рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи боржник є податковим агентом, який виконує судове рішення з відрахуванням податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із сум, що належать до виплати стягувану.

Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV Кодексу.

Відповідно п. 163.1 ст.163 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування платника податку є, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, який складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Згідно з пп. 14.1.48 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України заробітна плата - це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, що виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму відповідно до закону.

Таким чином, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) (п.п. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності (п. 164.6 ст.164 ПКУ).

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету встановлено ст.168 Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобовязані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений Розділом IV Податкового кодексу України, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та Розділом IV Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу та військовий збір визначених п.16 підр. 10 розділу XX Кодексу.

Згідно із п. 167.1 ст.167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15% бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пп. 167.2 - 167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм п. 164.6 ст.164 Податкового кодексу України щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст.168 Податкового кодексу України (п.п. 1.4 п.161 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податків та зборів є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (п. 171.1 ст.171 ПК України).

Аналогічні за своїм змістом приписи податкового законодавства містив чинний на час виникнення спірних правовідносин Закон України Про податок з доходів фізичних осіб.

З урахуванням викладеного, суд приходить до переконання, що особи, які відповідно до Податкового кодексу України мають статус податкових агентів, зобовязані подавати у строки, встановлені Податковим кодексом України для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування (підпункт «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України).

Податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу.

Суд звертає увагу, що перерахувати (сплатити) податок на доходи фізичних осіб з суми заробітної плати, яка перерахована юридичною особою за рішенням суду на рахунок виконавчої служби для виплати фізичній особі, повинна юридична особа, яка є податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу що здійснює його збір та ведення обліку визначні Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464 -VI (далі - Закон №2464).

Статтею 4 Закону №2464 визначений перелік платників єдиного внеску, зокрема такими платниками є роботодавці.

Так, дані платники нараховують єдиний внесок на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому чому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (наданих послуг) за цивільно-правовими договорами (ст.7 Закону №2464).

Обчислення єдиного внеску здійснюється роботодавцями на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч,2 ст.9 Закону №2464).

Порядок нарахування єдиного внеску на середню заробітну плату за вимушений прогул, яка стягнена за рішенням суду визначений ч.2 ст.7 Закону №2464.

Разом з тим, суд зауважує, що нарахування та утримання єдиного внеску можливе лише за умови відображення стягнутих за судовим рішенням сум у бухгалтерських та інших документах, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які згідно із Законом №2464 нараховується єдиний внесок.

Враховуючі викладене, суд приходить до висновку, роботодавець, якій виконує рішення суду в частині нарахування (виплати) доходу у розмірі середньої заробітної плати за вимушений прогул має виконати усі функції податкового агента визначені Податкового кодексу України, Законом №2464 та Законом №606.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що працівник при нарахуванні податку на доходи фізичних осіб на суму компенсації середнього заробітку має право на податкову соціальну пільгу. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець, що виплачує такі доходи на користь платника (п. 171.1 Податкового кодексу).

Таким чином, податок на доходи фізичних осіб з виплаченої суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу утримується і перераховується работодавцем до бюджету в тому ж порядку, що й заробітна плата. Нарахована сума включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу працівника в тому періоді, коли вона нарахована.

Якщо рішенням суду передбачено відшкодування моральної шкоди, то її сума включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу.

Стосовно єдиного внеску, то виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід розглядати як заробітну плату, а тому вказаний платіж необхідно нараховувати в тому ж порядку, який застосовується до заробітної плати (і за той же період, за який нараховується така виплата). В той же час компенсація моральної шкоди не входять у базу нарахування єдиного внеску (ст.7 Закону України "Про єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

Відповідно до пп. 162.1.1 та пп. 164.2.1 Податкового кодексу України, до загального (місячного) оподатковуваного доходу працівника, як платника податку, включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) йому за умовами трудового договору (контракту).

Отже, зі змісту вказаної статті слідує, що оподаткуванню підлягають усі виплати, які за трудовим законодавством підпадають під визначення заробітної плати, незалежно від того, яким чином вони виплачені: чи безпосередньо роботодавцем, чи на підставі рішення суду про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Додатковим аргументом на користь того, що заробітна плата, стягнута за рішенням суду, підлягає обкладенню податку на доходи фізичних осіб, є те, що відповідно до пп. 164.2.18 Податкового кодексу України середній заробіток за час вимушеного прогулу не належить до переліку доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку (ст. 165 ПКУ).

При цьому, суд звертає увагу, що й інші норми ПК України не звільняють від обкладення податком на доходи фізичних осіб заробітну плату, що стягнута за рішенням суду на користь платника податків (пп. 165.1.49 ПКУ).

Позаяк, Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №2а-2756/10/1170 визначаючи у своєму рішенні середній заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу, попередньо не відраховував з його складу податок на доходи фізичних осіб, а залишив виконання цього обов'язку роботодавцю, бо відповідно до ст. 18 Податкового кодексу України органи суду не належать до складу податкових агентів платника податку.

При цьому, сума заробітної плати, стягнутої на користь поновленого на посаді за рішенням суду працівника, підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб з наступним відображенням цієї операції у бухгалтерському обліку та податковій звітності.

Як вже було вказано вище, суд наголошує, що податковий агент, згідно з пп. 14.1.180 ПКУ, зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV ПК України, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються їй, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм у порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV ПКУ.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 р. №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».

Так, судом встановлено, що позивачеві виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.10.2005 року по 06.07.2006 року та середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, який повязаний із затримкою виконання судового рішення про поновлення на роботі, за період з 07.07.2006 року по 13.04.2010 року в сумі 83 321,93 грн.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що відповідні відрахування оподатковуваного доходу на користь платника податку передбачені приписами статті 168 Податкового кодексу України, відповідачем як податковим агентом здійснено не було (а.с.68-69).

При цьому, відповідачем не заперечується вказаний факт, та звернуто увагу суду, що ні в рішенні, ні в виконавчому листі №2а-2756/10/1170 від 19.08.2010 року, не було вказано про нарахування позивачеві податку із сум доходу фізичної особи.

Водночас, такі твердження суб'єкта владних повноважень судом оцінюються критично, оскільки обов'язок як податкового агента здійснювати відповідні нарахування передбачений приписами Податкового кодексу України для всіх роботодавців, і не повинен містити зобов'язальний характер у відповідному рішенні суду.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з наведених норм права та встановлених по справі дійсних обставин, суд дійшов висновку, що відповідач у справі, як субєкт владних повноважень, діяв не на підставі, та не у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши надані ними докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони-суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

На підставі частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1102,40 грн. (а.с.3,30) присуджується ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Благовіщенської районної державної адміністрації.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати неправомірною бездіяльність Ульяновської районної державної адміністрації щодо невиконання обовязку податкового агента при нарахуванні податку із сум доходу фізичної особи ОСОБА_1, за ставками визначеними ст.167 Податкового Кодексу України (в 2012-2013 рр. 15 та/або 17 %) і сплати їх до бюджету у порядку встановленому ст. 168 Податкового Кодексу України.

3.Зобовязати Ульяновську районну державну адміністрацію нарахувати ОСОБА_1 податок із суми доходу фізичної особи, за ставками визначеними ст.167 Податкового Кодексу України (в 2012-2013 рр. 15 та/або 17 %) і сплатити їх до бюджету у порядку встановленому ст. 168 Податкового Кодексу України за період з 24.03.2006 року по 16.04.2010 року.

4. Присудити ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1102 (одну тисячу сто дві) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Благовіщенської районної державної адміністрації (код 04055179).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Жук