Постанова № 63401493, 13.12.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2016 р. Справа № 805/3169/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Кірієнко В.О., розглянувши у порядку письмового провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Недра Донбасу» до Артемівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 березня 2016 року № НОМЕР_1,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Недра Донбасу» (надалі позивач) звернулось до Артемівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 березня 2016 року № НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 26.02.2016року по 03.03.2016року відповідачем було проведено виїзну позапланову документальну перевірку позивача з питаннь дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Аквіт Компані» за червень 2015року, за результатами вказаної перевірки податковим органом було складено акт перевірки від 12.03.2016р. за №36/14/33161842.

Згідно висновків атку перевірки встановлені порушення п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено завищено суму відємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) звітного періоду за червень 2015року в розмірі 70 081грн.

За висновками акту перевірки податковим органом винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 21 березня 2016 року № НОМЕР_1, яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 70 081грн.

Позивач не погоджується з даними висновками та податковим повідомленням-рішенням податкового органу, вважає, що письмові докази у вигляді первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентом - постачальником ТОВ «Аквіт Компані» спростовують висновки податкового органу стосовно безпідставного документального оформлення нереальних (безтоварних) операцій з отримання робіт/послуг.

З огляду на зазначене, вважає доводи податкового органу, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентами тільки припущенням контролюючого органу, яке не грунтується на фактичних обставинах справи.

Представник позивача надав клопотання про слуханя справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що згідно висновків атку перевірки від 12.03.2016р. за №36/14/33161842 встановлені наступні порушення: п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено завищено суму відємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) звітного періоду за червень 2015року в розмірі 70 081грн. Зазначив, що перевіркою встановлено дефектність у складених первинних документах позивача, що підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентом - постачальником ТОВ «Аквіт Компані», а саме, в акті здачі-прийняття робіт не розкрито зміст господарської операції, відсутній номер договору, на підставі якого проведені такі роботи (надані послуги), відсутні початкові та кінцеві строки проведених робіт, в платіжному дорученні від 08.07.2015року за №1476 призначення платежу не відповідає наданому до перевірки договору виконаних робіт від 25.05.2015року.

Виходячи з сукупності обставин, викладених в акті перевірки, перевіркою встановлено неможливість здійснення позивачем господарських операцій з отримання робіт/послуг у ТОВ «Аквіт Компані», у звязку з чим позивачем було здійснено документальне оформлення операцій, які фактично не відбулися в межах господарської діяльності особи, з метою отримання податкової вигоди у вигляді використання сум податкового кредиту за отримані роботи/послуги та зменшення податкових зобовязань з ПДВ.

Просив відмовити в позовних вимогах в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Недра Донбасу», зареєстрований в якості юридичної особи з 08.09.2004року (84571, Донецька область, Артемівський район, с. Опитне, вул. Київська, буд.5), зареєстрований платником податку на додану вартість з 23.09.2004року по теперішній час.

Відповідач, Артемівська обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області, є юридичною особою та у відповідності до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом, а також перевіряти достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів.

Судом встановлено, що з 26.02.2016року по 03.03.2016року відповідачем було проведено виїзну позапланову документальну перевірку позивача з питаннь дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Аквіт Компані» за червень 2015року, за результатами вказаної перевірки податковим органом було складено акт перевірки від 12.03.2016р. за №36/14/33161842.

Згідно висновків атку перевірки встановлені порушення п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено завищено суму відємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) звітного періоду за червень 2015року в розмірі 70 081грн.

За висновками акту перевірки податковим органом винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 21 березня 2016 року № НОМЕР_1, яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 70 081грн.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням від 21 березня 2016 року, позивачем було подано до Головного управління ДФС у Донецькій області та Державної фіскальної служби України скарги про скасування спірного податкового повідомлення-рішення, проте, рішеннями про результати розгляду скарг від 31.05.2016року та від 16.08.2016року відповідно, скарги позивача були залишені без задоволення, а спірне рішення без змін.

Судом встановлено, що 25 травня 2015 року між позивачем, як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю Аквіт Компані , як виконавцем, укладений договір №25/05-07 про виконання робіт карєрною технікою зі своїх матеріалів та своїми засобами, з урахуванням Додатку №1 від 25.05.2015року ( арк.с.37-40).

Відповідно до Додатку №1 до Договору (арк.с.40) виконавець зобовязувався виконати наступні роботи: виконання робіт екскаватором переекскаваційні роботи, дренажні роботи, виконання робіт бульдозером планування відвалу, виконання робіт навантажувачем підготовка майданчику під штабель гіпсу, планування гіпсу на майданчику. Загальна вартість робіт сторонами оцінена в 350 406грн., в тому числі ПДВ в розмірі 70 081,20грн.

Згідно з умовами договору позивачем були отримані акт здачі-прийняття робіт за №ОУ-0000102 від 30.06.2015року з переліком виконаних робіт та їх вартістю (арк.с.42), податкова накладна від 30.06.2015року за №50 на суму 350 406грн., в тому числі ПДВ в розмірі 70 081,20грн (арк.с.43), рахунок фактура від 30.06.2015року за №СФ-0000236 (арк.с.41).

Розрахунки між сторонами за цією угодою проводились в безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням від 08.07.2015року за №1476 на суму 420487,20грн., з призначенням платежу: згідно договору №25/05-07 від 25.05.2015року, у тому числі ПДВ 70081,20грн., що спростосує висновки податкового органу в акті перевірки щодо невідповідності призначення платежу, наданому до перевірки договору виконаних робіт від 25.05.2015року.

Суд, дослідивши податкову накладну, на підставі якої позивачем сформовано податковий кредит у перевіряємому періоді дійшов висновку, що вона оформлена згідно з нормами статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №957 від 22.09.2014 року.

Суми податку на додану вартість по вказаним податковим накладним було включено до складу податкового кредиту у відповідному податковому періоді та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних за вказаний період, що не заперечується актом перевірки.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно з п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п.46.1 ст. 46 Податкового Кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках,визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання,чи документ, що свідчить про суми доходу,нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV із змінами та доповненнями (далі Закону № 996- ХІV) встановлено, що дії цього Закону № 996- ХІV поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Ст.3 Закону № 996-ХІV встановлено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно ст.1 Закону № 996- ХІV первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Ст. 4 Закону № 996-ХІV визначено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах: превалювання сутності на формою операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі Положення № 88).

Згідно з п.2.4 ст. 2 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.1 ст.2 Положення № 88, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (зі змінами та доповненнями) передбачено, що «…підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.…».

Відповідно до ст.8 розділу ІІІ Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Разом з тим, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють Платника податків про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в редакції, що була чинна на момент здійснення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Вимога щодо реальних змiн майнового стану платника податкiв як обовязкова ознака господарської операцiї кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Суд вказує, на те, що відповідачем не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагентів позивача. Під час перевірки позивача відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами - постачальниками.

Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, фактично здійснений і підтверджений складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування бухгалтерського та податкового обліку платника податків.

Частиною 4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Податковим органом в акті перевірки було зазначено про те, що в акті здачі-прийняття робіт, який було підписано сторонами, не розкрито зміст господарської операції, відсутній номер договору, на підставі якого проведені такі роботи (надані послуги), відсутні початкові та кінцеві строки проведених робіт, що дає змогу дійти висновку про нереальність характеру здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Аквіт Компані .

Щодо таких висносків акту перевірки, суд вважає їх передчасними, оскільки аналіз первинних документів, що підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Аквіт Компані за Договором від 25.05.2015року в їх сукупності, дає змогу визначити зміст господарської операції, разом з тим відсутність початкових та кінцевих строків проведених робіт ніяким чином не впливає на реальність отримання позивачем робіт/послуг за Договором.

Водночас, Акт перевірки податкового органу не може свідчити безпосередньо про порушення законодавства без підтвердження жодними доказами, а лише на підставі припущень. Доказів на обґрунтування позиції про неможливість здійснення господарських операцій у спірному періоді позивачем з контрагентом-постачальником податковим органом не надано.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та контрагентом постачальником за спірний період не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Окрім іншого, суд зазначає, що зміст укладеної угоди узгоджується з видами господарської діяльності, які веде позивач, а саме добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю, що підтверджується Випискою з ЄДРПОУ.

За таких підстав позовні вимоги щодо скасування спірного податкового повідомлення-рішення є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статі 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтті 72 цього Кодексу.

У відповідності до положень ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Недра Донбасу» до Артемівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 березня 2016 року № НОМЕР_1 задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Артемівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 21 березня 2016 року № НОМЕР_1, яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 70 081грн.

Стягнути з Артемівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Недра Донбасу» судові витрати в розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кірієнко В.О.