Постанова № 63401487, 25.11.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2016 року (12:25 год.) м. Київ№810/3141/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність №843/9/10-036 від 25.07.2016

від відповідача: ОСОБА_3, договір про надання правової допомоги б/н від 24.11.2016

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась Вишгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області (далі позивач) з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення податкового боргу перед бюджетом у сумі 14812936,02 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача обліковується податковий борг у загальному розмірі 14812936,02 грн., в тому числі з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування 2484780,62 грн., з податку на додану вартість - 12321440,78 грн., з орендної плати з фізичних осіб 6714,62 грн., який утворився як у звязку з несплатою самостійно визначених податкових зобовязань, так і визначених контролюючим органом податкових зобовязань.

В обґрунтування позовних вимог податковий орган зазначає, що податковий борг відповідача у сумі 14812936,02 грн. у добровільному порядку не було сплачено, у звязку з чим позивач просить стягнути вказаний податковий борг у примусовому порядку.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, в яких звертає увагу суду на відсутність у Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області підстав для проведення документальної позапланової перевірки ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, порушення порядку проведення такої перевірки, а також на необґрунтованість викладених в акті перевірки висновків, внаслідок яких були прийняті податкові повідомлення-рішення, які стали підставою для ініціювання даного позову.

Так, відповідач зазначає, що ним було оскаржено податкові повідомлення-рішення від 22.01.2016 №000861702 та №000871702 у судовому порядку. Адміністративна справа №826/6329/16 розглядалася в Окружному адміністративному суді м. Києва, постановою якого від 30.06.2016 та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2016 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні його позовних вимог про визнання протиправним та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень. При цьому відповідач зазначає, що ним було подано касаційну скаргу на вказані судові рішення, а ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.11.2016 відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали адміністративної справи із суду першої інстанції.

Також відповідач зазначає, що ним сплачено суму грошових зобовязань з орендної плати за землю за 2015 рік у повному обсязі та навіть здійснено переплату на суму 1707,60 грн.

Крім того, звертає увагу на те, що позовну заяву Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №475/9/10-036 від 27.09.2016 підписано В.о. начальника Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_4, на якого покладено виконання обовязків начальника Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області згідно наказу ГУ ДФС у Київській області №290-«о» від 07.07.2016, проте в матеріалах справи міститься довіреність на представника позивача №843/9/10-036 від 25.07.2016 підписана Начальником Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_5.

В судовому засіданні по справі 25.11.2016 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні по справі 25.11.2016 представник відповідача проти позову заперечував та просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши надані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, письмові заперечення відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації 07300, АДРЕСА_1) був зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 24.02.1999, а 08.09.2015 за власним бажанням відповідачем припинено підприємницьку діяльність, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №23340060006006512, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1001448459 від 26.09.2016 (а.с.10).

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що податковий борг відповідача, що є предметом стягнення у даній справі, у загальному розмірі 14812936,02 грн., в тому числі з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування 2484780,62 грн., з податку на додану вартість 12321440,78 грн., з орендної плати з фізичних осіб 6714,62 грн., виник як у звязку з несплатою самостійно визначених податкових зобовязань, так і податкових зобовязань, визначених контролюючим органом.

З приводу податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 12321440,78 грн. та з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування 2484780,62 грн. суд зазначає таке.

В період з 23.11.2015 по 27.11.2015 працівником Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 19.11.2015 № 457 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складений акт від 04.12.2015 № 1964/17-3/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки) (а.с.21-28).

У висновках акту перевірки зазначено, що документальною позаплановою невиїзною перевіркою платника податку фізичної особи ОСОБА_1 встановлено порушення:

- п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб за 2014 рік у розмірі 5 911 322,91 грн.;

- п. 181.1 ст. 181, п. 183.1 ст. 183, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за 2014 рік на 9 857 152,62 грн.;

- п. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження суми нарахувань по єдиному соціальному внеску за 2014 рік на 86 219,76 грн.

22.01.2016 Вишгородська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі зазначеного акта перевірки прийняла наступні податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_2 (форми «Р»), яким збільшено суму грошового зобов'язання ОСОБА_1 з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 7 389 153,64 грн., в тому числі 5 911 322,91 грн. - за основним платежем та 1 477 830,73 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № НОМЕР_3 (форми «Р»), яким збільшено суму грошового зобов'язання ОСОБА_1 з податку на додану вартість на суму 12 321 440,78 грн., в тому числі 9857152,62 грн. - за основним платежем та 2 464 288,16 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.30).

Вказані податкові повідомлення-рішення були направлені на адресу відповідача, однак були повернуті з відміткою оператора поштового звязку «за закінченням терміну зберігання» (а.с.31).

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями ОСОБА_1 оскаржив останні у судовому порядку, звернувшись з адміністративним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду від 30.06.2016 в адміністративній справі №826/6329/16 в задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовлено (а.с.39-47) (ЄДРСР - 58811825).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2016 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2016 року - без змін (а.с.48-53а) (ЄДРСР - 61315699).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.11.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення касаційного перегляду справи відмовлено (а.с.176-177) (ЄДРСР - 62592798).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.11.2016 відмовлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.06.2016 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2016 у справі № 826/6329/16 (а.с.226-227) (ЄДРСР - 62797295).

Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) встановлює, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (п. 54.1 ст. 54 ПК України).

Відповідно до п. 58.1 ст. 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Пунктом 57.3 статті 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобовязання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобовязаний сплатити нараховану суму грошового зобовязання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Пунктами 56.2, 56.3 статті 56 ПК України передбачено, що у разі, коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Процедура адміністративного оскарження закінчується, зокрема, днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк (підпункт 56.17.1 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України).

Згідно з приписами підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (абз. 3 п. 56.18 ст. 56 ПК України).

Таким чином грошові зобовязання, визначені на підставі податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом, у разі оскарження останніх у судовому порядку є неузгодженими до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як було зазначено вище, відповідачем було оскаржено податкові повідомлення-рішення Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 22.01.2016 № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 до Окружного адміністративного суду міста Києва, однак постановою даного суду від 30.06.2016 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

При цьому суд зазначає, що вказаною постановою Окружного адміністративного суду від 30.06.2016 підтверджено факт вчинення ОСОБА_1 податкових правопорушень, а саме порушення п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб за 2014 рік у розмірі 5 911 322,91 грн.; п. 181.1 ст. 181, п. 183.1 ст. 183, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за 2014 рік на 9 857 152,62 грн.; п. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження суми нарахувань по єдиному соціальному внеску за 2014 рік на 86 219,76 грн. та не встановлено правових підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, прийнятих на підставі акта перевірки від 04.12.2015 № 1964/17-3/НОМЕР_1.

Суд зазначає, що відповідно до положень статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України вищевказана постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2016 набрала законної сили 13.09.2016, а саме з моменту постановлення ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2016, яку було проголошено у відкритому судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на вищевказане посилання відповідача у письмових запереченнях проти позову на порушення порядку проведення документальної перевірки ОСОБА_1, необґрунтованість висновків акту перевірки Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 04.12.2015 № 1964/17-3/НОМЕР_1 та протиправність податкових повідомлень-рішень від 22.01.2016 № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 не беруться судом до уваги, оскільки вказані обставини були предметом дослідження під час розгляду Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративної справи №826/6329/16 та відповідно оцінку останнім було надано постановою вказаного суду від 30.06.2016, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд зазначає, що посилання ОСОБА_1 на відкриття Вищим адміністративним судом України касаційного провадження за його касаційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.06.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2016 у справі №826/6329/16 як на підставу для відмови в задоволенні даного позову не може бути взяте до уваги судом, оскільки відкриття касаційного провадження не зупиняє дію постанови суду, яка набрала законної сили.

Більш того суд зазначає, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.11.2016 відмовлено відповідачу в задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.06.2016 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2016 у справі №826/6329/16.

З огляду на вищевказане станом на день розгляду справи №810/3141/16 по суті та ухвалення даної постанови у суду відсутні будь-які правові підстави ставити під сумнів обставини, встановлені постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2016 в адміністративній справі №826/6329/16, яка набрала законної сили 13.09.2016.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути.

Отже, в разі задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 та скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.06.2016 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2016 у справі №826/6329/16 вказана обставина може бути підставою для перегляду даної постанови суду за нововиявленими обставинами.

Таким чином суд зазначає, що податкові зобовязання ОСОБА_1 з податку на додану вартість у сумі 12321440,78 грн. та з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 7389153,64 грн., визначені на підставі податкових повідомлень-рішень Вишгоросдької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 22.01.2016 № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 є узгодженими та є обовязковими до сплати відповідачем.

Суд зазначає, що податкові зобовязання з податку на додану вартість у сумі 12321440,78 грн. не були самостійно сплачені відповідачем, а тому загальна сума податкового боргу ОСОБА_1 з податку на додану вартість складає 12321440,78 грн., що підтверджується зворотнім боком інтегрованої картки платника з податку на додану вартість на відповідача (а.с.33).

Судом встановлено, що загальна сума податкового боргу відповідача з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, визначеного на підставі податкового повідомлення-рішення №0000861702 від 22.01.2016, з урахуванням часткового погашення податкового зобовязання з даного податку за рахунок переплати за попередні періоди у сумі 4904373,02 грн., складає 2484780,62 грн. (7389153,64 грн. - 4904373,02 грн. = 2484780,62 грн.), що підтверджується зворотнім боком інтегрованої картки платника з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на відповідача (а.с.32).

З приводу податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб у сумі 6714,62 грн., суд зазначає таке.

23.02.2015 відповідачем подано до Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік від 20.02.2015, в якій відповідачем самостійно визначено річну суму орендної плати у розмірі 26423,95 грн., з яких щомісячно - 2202,00 грн. (а.с.154-157). Вказану декларацію було зареєстровано позивачем 23.02.2015, внесено дані до АІС «Податковий Блок» та присвоєно реєстраційний номер НОМЕР_4 податковій декларації.

07.10.2015 відповідачем подано до Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік від 07.10.2015, в якій відповідачем уточнено річну суму орендної плати - 17616,00 грн., з яких щомісячна сума орендної плати за період з січня 2015 року по серпень 2015 року включно складає 2202,00 грн. (а.с.157-159). Вказану декларацію було зареєстровано позивачем 07.10.2015, внесено дані до АІС «Податковий Блок» та присвоєно реєстраційний номер НОМЕР_5 податковій декларації.

22.10.2015 відповідачем подано до Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік від 21.10.2015, в якій відповідачем уточнено річну суму орендної плати - 22002,40 грн., з яких щомісячна сума орендної плати за період з січня 2015 року по серпень 2015 року включно складає 2750,30 грн. (а.с.160-162). Вказану декларацію було зареєстровано позивачем 22.10.2015, внесено дані до АІС «Податковий Блок» та присвоєно реєстраційний номер НОМЕР_6 податковій декларації.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (п. 54.1 ст. 54 ПК України).

Відповідно до п.57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з приписами пункту 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 287.3 статті 287 ПК України передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Суд зазначає, що самостійно визначені грошові зобовязання з орендної плати за землю за 2015 рік, згідно уточнюючої податкової декларації №1500013323 від 22.10.2015 були сплачені відповідачем частково на суму 15289,98 грн., а загальна сума податкового боргу з урахуванням пені, нарахованої у звязку з простроченням сплати узгоджених грошових зобовязань за період з 21.01.2016 по 29.01.2016 у сумі 2,20 грн. складає 6712,62 грн. (22002,40 грн. 15289,98 грн. + 2,20 грн.), що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника з орендної за землю з фізичних осіб (а.с.34-36).

З приводу посилання відповідача у письмових запереченнях проти позову на квитанції про сплату орендної плати за землю за 2015 рік на загальну суму 23710,00 грн., суд зазначає, що лише частина вказаних коштів в сумі 15289,98 грн. була зарахована позивачем в рахунок погашення податкових зобовязань, визначених відповідачем на підставі вищевказаних податкових декларацій з земельного податку, а решта зарахована в рахунок погашення податкового боргу з орендної плати за землю, що виник у звязку з несплатою податкових зобовязань, визначених на підставі рішень контролюючого органу та пені, нарахованої у звязку з простроченням сплати узгоджених грошових зобовязань зі вказаного податку, що й відображено в обліковій картці платника з орендної плати за землю з фізичних осіб на ОСОБА_1

Дії позивача по зарахуванню коштів на погашення податкового боргу з орендної плати за землю, що виник раніше, відповідачем не оскаржені, а отже ставити їх під сумнів у суду не має підстав.

Аналізуючи в сукупності вищевикладена суд приходить до висновку, що загальна сума податкового боргу відповідача становить 14812936,02 грн., в тому числі з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування 2484780,62 грн., з податку на додану вартість - 12321440,78 грн. та з орендної плати з фізичних осіб 6714,62 грн.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Положенням пункту 58.3 ст. 58 ПК України встановлено, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4 статті 59 ПК України).

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Позивачем було направлено податкову вимогу №204-23 від 23.11.2015 на загальну суму 6780,52 грн. на адресу відповідача, однак поштове відправлення було повернуто позивачу з відміткою оператора поштового звязку за ф. 20 «за закінченням терміну зберігання» (а.с.163).

З приводу посилання відповідача в письмових запереченнях проти позову на відсутність повноважень на підписання позовної заяви Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №475/9/10-036 від 27.09.2016 в.о. начальника Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_4, суд зазначає таке.

Так, під час звернення до суду позивачем в підтвердження повноважень в.о. начальника Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_4 на підписання позовної заяви додано копію наказу ГУ ДФС у Київській області №290-«о» від 07.07.2016, проте в матеріалах справи міститься довіреність на представника позивача №843/9/10-036 від 25.07.2016 підписана Начальником Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_5.

В той же час, в матеріалах адміністративної справи наявна копія наказу Головного управління ДФС у Київській області від 04.08.2016 №323-«о» «Про покладення обовязків», яким у звязку з тимчасовою непрацездатністю начальника Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_5 та виробничою необхідністю покладено з 04.08.2016 виконання обовязків начальника Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на ОСОБА_4 заступника начальника Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (а.с.225).

Отже, суд зазначає, що станом на день подання даного позову Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №475/9/10-036 від 27.09.2016 обовязки начальника Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області були покладені на ОСОБА_4 заступника начальника Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, відповідно останній мав право підписувати вищевказану позовну заяву, а тому заперечення відповідача в цій частині є безпідставними.

Щодо способу захисту права на стягнення податкового боргу суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Крім того, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (п. 95.1 ст. 95 ПК України).

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 ПК України).

Відповідно до абз. 1 п. 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з п. 95.4 ст. 95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України..

Таким чином, суд, вирішуючи питання про погашення за рахунок платника податків податкового боргу, яке здійснюється шляхом стягнення коштів з рахунків у банку або за рахунок готівки, приймає рішення про стягнення з боржника коштів в рахунок погашення податкового боргу.

На час розгляду справи та прийняття рішення по суті заявлених позовних вимог доказів про сплату відповідачем податкового боргу у розмірі 14812936,02 грн. до суду надано не було.

Всупереч положенням статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не надано доказів сплати податкового боргу, у зв'язку з чим сума податкового боргу підлягає стягненню з відповідача.

Аналізуючи в сукупності вищевикладене та враховуючи підтвердження матеріалами справи наявності податкового боргу відповідача та дотримання податковим органом законодавчо встановленої процедури стягнення податкового боргу, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

В судовому засіданні по справі 25.11.2016 проголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст постанови виготовлено та підписано 01.12.2016.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації 07300, АДРЕСА_1) 14 812 936,02грн. (чотирнадцять мільйонів вісімсот дванадцять тисяч девятсот тридцять шість грн. 02 коп.) в рахунок погашення податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, податку на додану вартість та орендної плати за землю з фізичних осіб.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.