Постанова № 63401308, 14.12.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Житомир справа №806/2475/16

категорія 2.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Попової О.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання надати достовірну та повну інформацію,-

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати неправомірними дії (бездіяльність) Головного управління Національної поліції в Житомирській області в частині ненадання інформації (публічної інформації) на запит від 11.11.2016 року та зобов'язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області надати інформацію (публічної інформації) на запит ОСОБА_1 від 11.11.2016 року. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 11.11.2016 року звернувся до Головного управління Національної поліції в Житомирській області із запитом про надання публічної інформації, однак по суті запиту інформації не надано. Відповідач листом від 16.11.2016 року роз'яснив позивачу, що з аналогічним запитом 25.10.2016 року звернувся ОСОБА_3 і листом останньому надано копію запиту. Вважає, що дії відповідача та їх дії (бездіяльність) в невиконанні вимог Законів України "Про інформацію", "Про доступ до публічної інформації" є неправомірними.

Позивач та його представник до суду не прибули. Від позивача електронною поштою надійшла заява, в якій просить розгляд справи провести без його участі.

Представник відповідача надав суду заяву, в якій просить справу розглядати у письмовому провадженні.

Розгляд справи проведено у письмовому провадженні відповідно до ст.122 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 11.11.2016 року направив запит на отримання публічної інформації до начальника Головного управління Національної поліції в Житомирській області, в якому просив надати копію запиту начальника ГУ НП в Житомирській області від 16.09.2016 року №861/18/01-2016 щодо потерпілого від аварії на ЧАЕС 2 категорії ОСОБА_3 та повідомити з якою метою збирається інформація на потерпілого від аварії на ЧАЕС 2 категорії ОСОБА_3, який зареєстрований відповідачем 14.11.2016 року за №474-зі.

16.11.2016 року Головне управління Національної поліції в Житомирській області листом №1103/18/01-2016 роз'яснено ОСОБА_1, що з аналогічним запитом 25.10.2016 року звернувся ОСОБА_3 і листом останньому надано копію запиту та роз'яснення з даного приводу. Крім того, в листі зазначено, що з метою запобігання необґрунтованого розповсюдження інформації відносно ОСОБА_3 маю право звернутись особисто до нього про надання інформації з даного приводу.

Суд не погоджується з діями (бездіяльністю) Головного управління Національної поліції в Житомирській області з огляду на наступне.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року №2939-VІ.

Відповідно до частини першої статті 1 Закон України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Вирішуючи питання, чи належить відповідач до кола розпорядників інформації у розумінні Закон України "Про доступ до публічної інформації" суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закон України "Про доступ до публічної інформації" суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 Закон України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

З аналізу зазначеної норми встановлено, що поняття «суб'єкт владних повноважень» не охоплює посадових осіб і службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, оскільки за своїм статусом та колом повноважень вони не підпадають під розуміння органу державної влади та інших суб'єктів, зазначених у пункті 1 частини першої статті 13 Закону. У зв'язку з цим такі особи не можуть (не мають здатності) виконувати обов'язки розпорядника інформації, у тому числі обов'язки щодо обліку та оприлюднення публічної інформації, відповідно до статті 14, 15 Закону.

Згідно з ч.1 ст.16 Закон України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію, надання консультацій під час оформлення запиту, а також за оприлюднення інформації, передбаченої цим Законом.

Судом встановлено, що 16.11.2016 року запит позивача був розглянутий та йому надана відповідь за підписом начальника Головного управління Національної поліції в Житомирській області Дзиганського Р.Р. за вих. №1103/18/01-2016.

Однак, інформації по суті запиту позивача відповідачем не надано.

Статтею 34 Конституції України визначено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації".

Публічна інформація, згідно зі ч.1 ст.1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон), - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

За загальним правилом публічна інформація є відкритою (частина друга статті 1 зазначеного Закону). Виняток становить інформація з обмеженим доступом, яка поділяється на конфіденційну, таємну та службову інформацію (ч.1 ст. 6 Закону).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині 1 статті 20 Закону закріплено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно зі ч.1 ст.22 Закону, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Отже, запитувані відомості є публічною інформацією, надання якої за запитом є обов'язковим відповідно до вимог статті 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч.1 ст.70 КАС України).

При цьому особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

У даній справі відповідачем, Головним управлінням Національної поліції у Житомирській області, належних доказів на спростування вищевказаних обставин і доводів позивача суду надано не було. Письмового заперечення проти позову до суду не подано.

З огляду на викладене, а також з метою реалізації права позивача на доступ до публічної інформації, суд визнає неправомірними дії (бездіяльність) Головного управління Національної поліції в Житомирській області в частині ненадання інформації (публічної інформації) на запит від 11.11.2016 року (зареєстрованого 14.11.2016 року за №474 зі).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірними дії (бездіяльність) Головного управління Національної поліції в Житомирській області в частині ненадання інформації (публічної інформації) на запит від 11.11.2016 року (зареєстрованого 14.11.2016 року за №474 зі).

Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області надати інформацію (публічної інформації) на запит ОСОБА_1 від 11.11.2016 року (зареєстрованого 14.11.2016 року за №474 зі).

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.Г. Попова