Постанова № 63401053, 11.10.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 р. Справа № 804/5896/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. при секретаріЛегкій А.В. за участю: представника позивача представника відповідача Троян О.К. Зайцева О.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Ленінського районного у місті Дніпропетровську відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_5 до Ленінського районного у місті Дніпропетровську відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- зобов'язати Ленінський районний у місті Дніпропетровську відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області внести зміни до актового запису про шлюб №7 від 29.01.1988 року складеного Ленінським районним у місті Дніпропетровську відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в частині національності дружини з «росіянка» на «німка» та до актового запису про розірвання шлюбу №629 від 07.05.1991 року, складеного Красногвардійським районним у м.Дніпропетровську відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, у частині національності дружини з «росіянка» на «німка».

В обґрунтування позову позивач зазначив, що звернувшись до Ленінського районного у м. Дніпропетровську відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з заявою про внесення змін до актового запису про шлюб № 7 від 29.01 1988 року та до актового запису про розірвання шлюбу № 629 від 07.05.1991 року в частині національності, висновком від 06.07.2016 року відмовлено у внесенні змін. Позивач вважає висновок відповідача від 06.07.2016 року безпідставним та необґрунтованими, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

В наданих до суду запереченнях відповідача зазначено, що позовні вимоги не є публічно-правовим спором та не є справою адміністративної юрисдикції, а тому провадження у справі підлягає закриттю.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 смт.Таромське Дніпропетровської області, батьки якої: батько - ОСОБА_6, мати - ОСОБА_8, що підтверджується копією свідоцтва про народження.

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України №00016891977 від 19.07.2016 року, батько матері позивачки Колтайс Христіян Іванович за національністю німець та мати позивачки ОСОБА_9 за національністю німкеня.

Згідно актового запису про шлюб № 7 від 29 січня 1988 року, складеного Ленінським районним у місті Дніпропетровську відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, національність нареченої ОСОБА_5 - не зазначена.

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу №629 від 07.05.1991 року шлюб між громадянином ОСОБА_11 та ОСОБА_5 - розірвано.

Крім того, у зв'язку з гонитвами на представників німецької нації, в тому числі членів сім'ї позивачки (архівна довідка від 03.10.2001 року №5/2-1400), батьки з відчуття страху та з метою уникнення негативних наслідків для життя, наполягли на тому, щоб у першому паспорті залишилась національність «росіянка». Така ж, національність внесена до актових записів про шлюб та розірвання шлюбу.

Прагнучи відновити і зберегти етнічне походження свого роду, у липні 2016 року позивачка звернулась до Ленінського районного у місті Дніпропетровську відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з заявою про внесення змін до актового запису про шлюб позивачки № 7 від 29.01.1998 року та до актового запису про розірвання шлюбу № 629 від 07.05.1991 року, в якій просила змінити національність з «росіянка» на «німкеня».

За результатами розгляду даної заяви, Ленінський районний у місті Дніпропетровську відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління 06.07.2016 року надав Висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану, яким відмовлено у внесенні змін до актових записів.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що відповідно до ст. 3 Закону України «Про національні меншини в Україні», до національних меншин належать групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про національні меншини в Україні», відносини, які виникають з приводу реалізації громадянами України прав і свобод, пов'язаних з їх належністю до національних меншин, регулюються Конституцією України, цим Законом, прийнятими на їх підставі іншими законодавчими актами, а також міжнародними договорами України.

Відповідно до статті 3 Конституції України кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй, чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.

Згідно ст. 11 Конституції України держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій, культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

Згідно із ч. 2 ст. 300 Цивільного кодексу України, фізична особа має право на збереження своєї національності, культурної, релігійної, мовної самобутності.

За змістом ст.ст. 11, 18 Закону України «Про національні меншини в Україні», громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається. Будь-яке пряме чи непряме обмеження прав і свобод громадян за національною ознакою забороняється й карається законом.

Відповідно до ст. 3 Рамкової конвенції про захист національних меншин, ратифікованої Законом України від 09 грудня 1997 р. № 703/97-ВР, кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй, чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі. Особи, які належать до національних меншин, можуть здійснювати права і свободи, що випливають з принципів, проголошених в цій Рамковій конвенції, одноосібно та разом з іншими.

При цьому, наявними в матеріалах справи доказами (зазначеними вище) підтверджено, що мати позивача за національністю «німкеня».

Зважаючи на викладене суд вважає, що позивач має право на збереження своєї національної самобутності та відновлення своєї національності шляхом внесення відповідних змін у актовий запис.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Порядок внесення змін до актових записів регулюється ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 р. № 96/5 (далі, - Правила).

Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому.

У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться, зокрема, за заявою особи, щодо якої складено актовий запис, спадкоємців померлого. Заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису цивільного стану.

Пунктом 1.1. Правил визначено, що внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.

Пункт 2.12 Правил передбачає, що на підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому за формою, наведеною в додатку 2.

У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути чітко вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження в судовому порядку.

Відповідно до п. 2.13.2 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженого Наказом № 96/5 від 12.01.2011 р., підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є постанова адміністративного суду.

Згідно з пунктом 2.16.7 Правил на підставі рішення суду про внесення змін, доповнень або виправлень в актові записи цивільного стану вносяться відповідні зміни, які зазначені в рішенні суду.

Згідно з п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами справ про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану" від 07.07.1995 року № 12 суд розглядає заяви про встановлення неправильності запису в акті громадянського стану як у випадках не виправлення органами реєстрації актів громадянського стану помилок, допущених при складанні актового запису, так і при відмові зазначених органів внести в ці записи передбачені законодавством зміни (прізвища, імені, по батькові тощо) і доповнення (наприклад, про національність і громадянство батьків).

Щодо посилань відповідача, що вказана справа не є справою адміністративної юрисдикції, суд зазначає наступне.

Згідно ст.256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту:

1) родинних відносин між фізичними особами;

2) перебування фізичної особи на утриманні;

3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;

4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;

5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу;

6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;

7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;

8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;

9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Серед вказаного переліку справ, відсутні справи з приводу встановлення факту національності.

Крім того, суд звертає увагу, що в даному випадку позивачка звертається до суду не за встановленням факту, а за захистом свого права на вільний вибір національності, що прямо передбачено чинним законодавством.

Тобто, посилання Відділу ДРАЦС на те, що зміна національності чинним законодавством не передбачена, необґрунтована.

Така правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 06.08.2015 року № К/800/8590/15.

Також суд зазначає, що в рішенні Європейського суду з прав людини від 16.05.2013 року у справі «Гарнага проти України» (№20390/07) наголошено на необхідності дотримання державою справедливого балансу, який потрібно встановити між конкуруючими інтересами особи та суспільства в цілому.

Тобто, при обмеженні права позивача приймати рішення щодо визначення власної національної приналежності, державним органом не було надано жодного обґрунтування, що є недопустимим.

При цьому, зміна актового запису в частині національності жодним чином не впливає ані на інтереси держави, ані на інтереси суспільства в цілому.

Відповідно до ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Зобов'язати Ленінський районний у місті Дніпропетровську відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області внести зміни до актового запису про шлюб № 7 від 29.01.1988 р., складеного Ленінським районним у м.Дніпропетровську відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в частині національності нареченої (ОСОБА_5) з "росіянка" на "німкеня".

Зобов'язати Ленінський районний у місті Дніпропетровську відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області внести зміни до актового запису про розірвання шлюбу № 629 від 07.05.1991 р., складеного Красногвардійським районним у м.Дніпропетровську відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в частині національності дружини (ОСОБА_5) з "росіянка" на "німкеня".

Стягнути на користь ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 551,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Ленінський районний у місті Дніпропетровську відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 17 жовтня 2016 року

Суддя О.В. Єфанова