Рішення № 63399917, 05.12.2016, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/3787/16-ц

Провадження № 2/643/3346/16

05.12.2016 року Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді: Майстренко О.М., за участю секретаря Шабатько Л.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-тя особа: Харківська біржа нерухомості, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 за адресою: м. Харків, пр. Тракторобудівників, 100-А. кв. 186, зареєстрований 21.03.2000 року на Харківській біржі нерухомості.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що він є спадкоємцем після смерті батька - ОСОБА_8. Квартира АДРЕСА_1 належала його батькові - ОСОБА_8 на підставі договору довічного утримання від 27.10.1993 року, посвідченого старшим державним нотаріусом Третьої Харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_9, реєстровий за № 2-5192. Оригінал вказаного договору батьком позивача був загублений, у звязку з чим 06.06.2000 року державним нотаріусом Третьої Харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_10, ОСОБА_8 було видано дублікат договору довічного утримання від 27.10.1993 року.

За життя батько позивача проживав в спірній квартирі один. Позивач підтримував нормальні родинні відносини з батьком, спілкувався по телефону, провідував його, стверджує, що квартиру батько не продавав і жодного разу не виказував намірів це зробити. Після смерті ОСОБА_8, 26.01.2016 року від начальника дільниці № 31 КП «Жилкомсервіс» - ОСОБА_11 позивачеві стало відомо про наявність договору купівлі - продажу №5-341 від 21.03.2000 року, згідно якого, право власності на спірну квартиру перейшло до відповідача ОСОБА_2

З цього приводу позивачем до правоохоронних органів було подано заяву про шахрайське заволодіння невідомими особами вказаної квартири, було порушено кримінальне провадження №1206220470000745. В ході досудового розслідування з'ясувалося, що було укладено ще два правочини щодо спірної квартири: договір купівлі - продажу квартири від 25.01.2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6; договір купівлі-продажу квартири від 17.02.2016 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7

У звязку з вказаними обставинами позивач був вимушений звернутися до суду з даним позовом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив його задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник всудовому засіданні позов визнали, проти його задоволення не заперечували, ОСОБА_2 пояснив, що він ніколи не набував право власності на квартиру АДРЕСА_2, має у власності будинок, у якому проживає та зареєстрований. В серпні 2015 року в нього викрали паспорт, ідентифікаційний код та інше майно, про що він заявив до Фрунзенського відділу поліції Харківської області. 25.01.2015 року ніяких угод щодо купівлі та продажу нерухомості не укладав. У поясненнях, наданих слідчому Московського відділу ГУ НП в Харківській області в рамках кримінального провадження №1206220470000745, підтвердив, що на території м. Харкова жодної нерухомості не має, за все життя він придбав лише житловий будинок, в якому на даний момент проживає та зареєстрований.

Треті особи: Харківська біржа нерухомості, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 у судове засідання не з*явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Суд, вислухав пояснення сторін, дослідив матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судом та вбачається з пояснень сторін, квартира АДРЕСА_2 належала ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі договору довічного утримання від 27.10.1993 року, посвідченого старшим державним нотаріусом Третьої Харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_9, реєстровий №2-5192. У звязку з втратою його оригіналу, 06.06.2000 року державним нотаріусом Третьої Харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_10 ОСОБА_8 було видано дублікат вказаного договору. Право власності на квартиру зареєстровано в КП «Харківське міське БТІ», згідно довідки КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» №72/3 від 05.02.2016 року.

Згідно свідоцтва про народження серія ІV УР №450671 від 03.05.1961 р. ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, є батьком позивача - ОСОБА_1.

20.12.2015 року ОСОБА_8 помер, згідно свідоцтва про смерть, виданого Відділом державної РАЦС по м. Харкову Харківського міського управління юстиції.

Після його смерті відкрилась спадщина, що складається з квартири АДРЕСА_2.

Після поховання батька позивач, як спадкоємцем першої черги, звернувся до нотконтори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, у звязку з чим була заведена спадкова справа номер у Спадковому реєстрі 58408529, номер у нотаріуса 8/2015, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №42554856 від 23.12.2015 року.

26.01.2016 року, коли позивач дізнався про порушення своїх майнових прав.

27.01.2016 року ОСОБА_1 до Московського ВП ГУ НМ в Харківській області було подано заяву про шахрайське заволодіння невідомими особами квартири за адресою: АДРЕСА_3.

Московським ВП ГУ НМ в Харківській області вказані в заяві дані були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, було відкрито кримінальне провадження№1206220470000745, згідно витягу з кримінального провадження.

Після відкриття кримінального провадження за зазначеним фактом було укладено ще два правочини щодо спірної квартири: договір купівлі - продажу квартири від 25.01.2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та договір купівлі-продажу квартири від 17.02.2016 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7

Оскільки спірною є угода, укладена у 2000 році, то правовідносини відповідно до ст.5 ЦК України в редакції 2003 року регулюються актами цивільного законодавства, що діяли на момент її укладення.

Позивач у позові зазначає, що його батько постійно проживав у спірній квартирі, яка була його єдиним житлом, намірів продавати квартиру не мав, при спілкуванні батько ніколи не говорив нічого щодо продажу квартири. Відповідач своїми поясненнями, наданими у судовому засіданні та на досудовому розслідуванні, підтвердив, що він та померлий не укладали договір купівлі продажу квартири №5-341 від 21.03.2000 року на Харківській біржі нерухомості, він не набував права власності на вказану нерухомість у м. Харкові, єдине придбання нерухомості це будинок, у якому він мешкає та зареєстрований.

Все це свідчить, про те що ані померлий ОСОБА_8, ані відповідач ОСОБА_2 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 не підписували та намір на його укладення не мали.

Договір купівлі продажу №5-341 від 21.03.2000 року, укладений на Харківській біржі нерухомості, містить низку суперечностей. В п.1.4 договору правовстановлюючим документом зазначено договір довічного утримання, посвідчений державним нотаріусом Третьої Харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_10 27.10.1993 року за №2-5192, в той час як договір довічного утримання від 27.10.1993 року, реєстраційний №2-5192, на підставі якого належало право власності на квартиру померлому ОСОБА_8, посвідчено старшим державним нотаріусом Третьої Харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_9 06.06.2000 року державним нотаріусом Третьої Харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_10 ОСОБА_8 було видано дублікат договору довічного утримання замість загубленого (№ в реєстрі 1-1031). В п. 1.4 договору зазначено, що договір довічного утримання зареєстровано у БТІ міста Харкова 21.09.1993 року, тобто раніше ніж він був укладений - 27.10.1993 року.

П .4.1 оспорюваного договору зобов'язує продавця - ОСОБА_8 передати Покупцю (ОСОБА_2В.) товар до 25.03.2000 року. Проте квартиру так і не було передано, ОСОБА_8 до самої смерті був зареєстрований та фактично проживав у спірній квартирі. Відповідач жодного разу не спонукав ОСОБА_8 до виконання оспорюваного договору.

П.5.5 Договору зазначає, що договір підлягає реєстрації в Бюро Технічної Інвентаризації. Всупереч зазначеному пункту договір не зареєстровано в КП «Харківське міське БТІ», що підтверджується довідкою КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» №72/3 від 05.02.2016 року. Право власності на квартиру АДРЕСА_4 станом на 31.12.2012 року належить померлому ОСОБА_8, у технічному паспорті станом на 18.11.2005 року власником також зазначено ОСОБА_8.

Відповідно до ч.1 ст.47 ЦК України в редакції 1963 року нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.

Згідно з п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» N 3 від 28.04.78, яка діяла на час виникнення правовідносин, підставне додержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу, в тому числі при придбанні на біржових торгах) міни або дарування жилого будинку (квартири) чийого (її) частини; дарування іншого майна на суму понад 500 крб. і валютних цінностей на суму понад 50 крб.

П.3.2 Договору №5-341 зазначає, що відповідно до ст.15 Закону України «Про товарну біржу» угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Ст. 1 Закону України "Про товарну біржу" передбачено, що діяльність товарної біржі здійснюється відповідно до цього Закону та чинного законодавства України, статуту біржі, правил біржової торгівлі та біржового арбітражу.

Розділом 4 зазначеного Закону визначені основні засади правил ведення біржової торгівлі та здійснення біржових операцій, яким, зокрема, встановлено, що біржовою операцією вважається лише та угода, яка відповідає сукупності ряду умов, передбачених ч. 1 ст. 15 Закону, а саме: якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; якщо її учасниками є члени біржі; якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Біржові операції дозволяється здійснювати лише членам біржі або брокерам, обов'язки яких полягають у виконанні доручень членів біржі, яких вони представляють.

Угоди про відчуження об'єктів нерухомого майна, укладені між особами, які не є членами біржі або угоди, укладені брокерами за дорученням третіх осіб, не відповідають вимогам Закону України "Про товарну біржу" і у зв'язку з цим не можуть вважатися біржовими операціями та реєструватися біржами.

Укладена та зареєстрована біржею з дотриманням законодавства угода згідно з ст.15 Закону не потребує нотаріального посвідчення.

Ст. .227 ЦК України, передбачено особливі умови щодо договорів купівлі-продажу будинку (його частини), якщо хоча б однією із сторін є громадянин, такі договори, укладені та зареєстровані біржами з дотриманням закону, підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. Не дотримання цієї вимоги згідно з ст.47 ЦК тягне недійсність договору.

Таким чином, вказаний договір набуватиме чинності з моменту його нотаріального посвідчення.

Оскільки ОСОБА_8 не був членом Харківської біржі нерухомості, то договір укладений брокером на біржі від його імені не відповідає вимогам Закону України "Про товарну біржу".

По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Згідно з п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» N 3 від 28.04.78 за правилами ст.48 ЦК угода визнається недійсною при невідповідності її не тільки законові, а й іншим актам, виданим органами державної влади і управління в межах наданої їм компетенції.

Оскільки при укладенні на Харківській біржі нерухомості договору купівлі - продажу №5-341 від 21.03.2000 року не було дотримано вимогу про обов'язкове нотаріальне посвідчення зазначеної угоди, що не відповідає вимогам ч.1 ст.47 ЦК України (в редакції 1963 року) та угода укладена брокерами за дорученням третіх осіб, не відповідає вимогам Закону України "Про товарну біржу", а тому не може вважатися біржовою операцією та реєструватися біржами, є недійсною згідно ст.48 ЦК України (в редакції 1963 року).

Таким чином, договір купівлі - продажу №5-341 від 21.03.2000 року, зареєстрований на Харківській біржі нерухомості, є недійсним, між сторонами договору не укладався та не підписувався.

Тому суд приходить до висновку щодо обґрунтування позовних вимог та задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.47, 48, 59, 76, 227 ЦК України (в редакції 1963 року), ст.261 ЦК України (в редакції 2003 року), ст.ст. 10, 11, 88,209, 212-215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу №5-341, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 щодо квартири АДРЕСА_5, зареєстрований 21.03.2000 року на Харківській біржі нерухомості.

На рішення суду може бути подана апеляція протягом 10 днів.

Суддя: