Рішення № 63399870, 09.12.2016, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Ізмайлов І. К.

Справа № 644/13232/14-ц

Провадження № 2/644/630/16

09.12.2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2016 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Ізмайлова І.К.,

при секретарях Яковлевій М.М., Гребенюк А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 треті особи: ОСОБА_4, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання договору дарування недійсним, витребування майна та вселення; ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 треті особи: ОСОБА_1 приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання договору дарування недійсним, витребування майна та вселення, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 третя особа: ОСОБА_2, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -

в с т а н о в и в :

В грудні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною завою в якій просила визнати ОСОБА_1 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою № 19, у будинку 10 по вул. Миру в м. Харкові.

Зазначила, що їй на праві власності належить спірна квартира, а ОСОБА_1, ОСОБА_4 хоча і зареєстровані за місцем розташування квартири але протягом тривалого часу не мешкають за вказаною адресою, їхніх особистих речей в квартирі немає, за комунальні послуги не сплачують, відносин не підтримують.

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не визнаючи позову ОСОБА_2 звернулися з зустрічними позовами до ОСОБА_2, а в подальшому уточнивши та змінивши позови і до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування частини квартири АДРЕСА_1, укладеного 12.10.2011 року між ними та ОСОБА_2, витребування від ОСОБА_3 на їх користь з чужого незаконного володіння по 1/4 частині спірної квартири та вселення.

ОСОБА_1 посилався на те, що 26 лютого 2015 року він дізнався, що право власності, на раніше належну йому 1/4 частина спірної квартири на підставі договору дарування від 12 жовтня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 зареєстровано за ОСОБА_2

Жодних договорів щодо відчуження належної йому частини у праві власності на квартиру він не укладав.

У зазначену у договорі дату 12 жовтня 2011 року перебував за межами м. Харкова, що унеможливлювало укладення будь-яких договорів за його участі.

Також вважав не пропущеним строк звернення до суду із позовом оскільки дізнався лише 26 лютого 2015 року про існування договору дарування.

В зв'язку з укладенням договору дарування від 05.03.2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просив витребувати з чужого незаконного володіння 1/4 частину квартири АДРЕСА_2 оскільки при визнанні недійсним договору дарування від 12.10.2011 року майно може бути витребуване від особи - добросовісного набувача, яка не є стороною недійсного правочину шляхом подання віндикаційного позову.

ОСОБА_4 посилався на те, що у травні 2015 року він дізнався, що начебто 12 жовтня 2011 року подарував своїй матері ОСОБА_2 1/4 частину квартири АДРЕСА_2.

Жодних договорів щодо відчуження належної йому частини у праві власності на квартиру він не укладав.

У зазначену у договорі дату 12 жовтня 2011 року перебував за межами м. Харкова, що унеможливлювало укладення будь-яких договорів за його участі.

В зв'язку з укладенням договору дарування від 05.03.2016 року, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просив витребувати з чужого незаконного володіння 1/4 частину квартири АДРЕСА_2 оскільки при визнанні недійсним договору дарування від 12.10.2011 року майно може бути витребуване від особи - добросовісного набувача, яка не є стороною недійсного правочину шляхом подання віндикаційного позову.

В свою чергу ОСОБА_3 звернулася з зустрічним позовом до Гуляє з Р.О. та ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

В обґрунтування позову зазначила, що 05 березня 2016 р. на підставі договору дарування стала власником квартири АДРЕСА_2.

У спірній квартирі зареєстровані відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4, які не є членами її сімї та в квартирі не проживають.

Тягар утримання квартири повністю покладено на неї, відповідачі не здійснили жодного платежу за нараховані обовязкові витрати за комунальними послугами та не приймають участі в утриманні квартири.

Звернення до суду з позовом є однією із форм захисту власником своїх прав.

Власник жилого будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", зняття з реєстрації місця проживання відповідачів можливе на підставі рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Таким чином, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про її право користування житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства.

Як власник вона наділена правом використовувати житло для власного проживання, проживання членів сімї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

За заявою ОСОБА_2 її позов залишено без розгляду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 діючи від свого імені та як представник ОСОБА_4 свій позов та позов ОСОБА_4 підтримав, просив їх задовольнити, зустрічний позов ОСОБА_3 не визнав.

Зазначив, що у спірній квартирі зареєстрований він, його колишня дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_4

Фактично між квартирою № 19 та № 20 в стіні було зроблено двері і сім'я займала їх обидві. Літом 2014 року він перебував у заміському будинку, а коли повернувся додому, то не зміг зайти в квартиру оскільки ОСОБА_2 замінила двері та привела квартири 19 та 20 у первісний стан, заклавши двері. З осені 2014 року змушений був мешкати у АДРЕСА_3, яка належить падчерці ОСОБА_3 В квартирі 19 залишилися його особисті речі, одяг, меблі та гроші, ключів від спірної квартири він також не має.

Договору дарування частини квартири ні він ні його син 12.10.2011 року не підписували. Ні він ні син не мали наміру відмовлятися від власності, а крім того 12 та 13 жовтня 2011 року він був у м. Києві. Його син у зазначений день теж не перебував у м. Харкові, а був на спортивних зборах у м. Києві.

ОСОБА_4 постійно мешкав у квартирі, а після одруження з 2013 року надавав допомогу тестю, який за станом здоров'я потребував догляду, однак відвідував спірну квартиру та залишав у ній свої речі.

Зазначив, що підпис на договорі дарування йому не належить, однак від призначення почеркознавчої експертизи відмовився посилаючись на те, що за його засвою внесено дані до ЄРДР за фактом шахрайства. В межах кримінального провадження проведено 2 комісійні експертизи за висновками яких підпис його, однак це не відповідає дійсності і жодному експерту він не довіряє.

ОСОБА_4 у судовому засіданні позов підтримав та пояснив, що професійно займається спортом, часто перебуває на змаганнях у тому числі і за кордоном, що вважає поважними причинами не проживання у спірній квартирі. До 2013 року постійно жив у квартирі. З вересня 2013 року уклав шлюб, в грудні того ж року його тесть попав у ДТП і він надавав допомогу по догляду. Протягом 2014 року він орендував квартиру оскільки дружина була вагітна та не бажав заважати батькам. В квартирі залишилися його книги, зубна щітка, білизна, одяг. Пояснив, що ключів від квартири не має з серпня-вересня 2014 року. Договір дарування у 2011 році не підписував оскільки з 05.10.2011 року по 17.10.2011 року перебував за межами м. Харкова на спортивних зборах у Києві, а також не мав наміру дарувати квартиру.

ОСОБА_3 свій позов підтримала, проти задоволення позову ОСОБА_1 та ОСОБА_4 заперечувала, зазначивши що є власником спірної квартири і має право на розпорядження належним їй майном на власний розсуд. відповідачі зареєстровані у квартирі, однак на протязі тривалого часу не проживають в ній, що їй створює незручності та тягне за собою додаткові витрати на утримання квартири.

В травні 2011 року, вона, її матір ОСОБА_2, вітчим ОСОБА_1 та брат ОСОБА_4 уклали нотаріально посвідчений договір щодо визначення розміру часток у праві власності на квартиру АДРЕСА_2, за яким кожному зі співвласників належало по 1/4 частині квартири. 12 жовтня 2011 року всі співвласники уклали договір дарування за яким вона, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 подарували, кожний по 1/4 частині квартири ОСОБА_2 Всі особи були присутні у нотаріуса та розуміли наслідки своїх дій. На договорі стоять підписи осіб які подарували майно та обдарованої.

Відповідачі на протязі тривалого часу не проживають у спірній квартирі, їх майна в квартирі не залишилось.

05 березня 216 року її матір ОСОБА_2 подарувала їй спірну квартиру.

ОСОБА_2 у судовому засіданні позов ОСОБА_3 підтримала, проти позову ОСОБА_1 та ОСОБА_4 заперечувала. Зазначила, що 12 жовтня 2011 року, на той час, всі члени ї сім'ї - дочка, син та чоловік подарували їй по 1/4 частині спірної квартири. В подальшому з чоловіком у неї стосунки погіршились, сім'я фактично розпалася і чоловік з весни 2014 року виїхав з квартири, син з 2010 року не проживає в квартирі.

05 березня 2016 року вона подарувала спірну квартиру дочці - ОСОБА_3

Третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 позов ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не визнала, зазначивши, що 12.10.2011 року як нотаріус посвідчила договір дарування між сторонами, з її боку ніяких порушень допущено не було. Посвідчувати договір не переконавшись в особі сторони не могла.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, перевіривши обставини справи, суд вважає позов ОСОБА_3 таким, що підлягає задоволенню, а позови ОСОБА_1 та ОСОБА_4 такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Згідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 12 жовтня 2011 року між ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з одного боку та ОСОБА_2 з іншого укладено договір дарування посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстром № 6309.

Згідно до вказаного договору ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 подарували 3/4 частини квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_2 (а.с. 74)

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на підтвердження своїх вимог щодо недійсності правочину надано як доказ не підписання договору дарування 12.10.2011 року посвідчення про відрядження за яким з 12 жовтня 2011 року до 13 жовтня 2011 року ОСОБА_1 перебував у м. Києві, консультативний висновок № 2095 за результатами обстеження ОСОБА_1 виданого лікарем Київської міської клінічної лікарні ОСОБА_6 13 жовтня 2011 року, а також довідку від 22.09.2015 року за № 221 видану Федерацією дзюдо України згідно якої ОСОБА_4 з 5 по 17 жовтня 2011 року приймав участь у навчально-тренувальному зборі національної збірної команди України з підготовки до чемпіонату світу серед юніорів на базі ДЮСШ "Юний спартаківець" в м. Києві. (т. 1 а.с. 42,43, 164 )

Згідно до ст.ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Надані позивачами документи про відрядження, медична довідка та довідка про перебування на спортивних зборах не можуть свідчити про вчинення підпису на договорі дарування іншою особою від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та відсутність вказаних осіб 12 жовтня 2011 року у м. Харкові при укладанні договору дарування, оскільки відстань між м. Харків та м. Київ можливо подолати менш ніж за 12 годин.

Крім того, в даному випадку рішення суду про вчинення підпису на договорі дарування іншою особою від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_4 могла бути підтверджена чи спростована шляхом експертного дослідження почерку, від чого відмовився ОСОБА_1, який діяв від свого імені та як представник ОСОБА_4

Посилання позивачів про відсутність волевиявлення на укладання договору дарування теж матеріалами справи не підтверджено.

За таких обставин суд відмовляє у задоволенні позову в частині визнання правочину недійсним за недоведеністю.

Відмовляючи у задоволенні позову про визнання договору дарування недійсним суд відмовляє і у задоволенні позову про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Судом встановлено, що 05 березня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстром № 162 за яким ОСОБА_2 подарувала пасмуровій І.О. квартиру АДРЕСА_2. (т. 2 а.с.213).

Таким чином ОСОБА_3 стала власницею спірної квартири.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власнику належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Із довідки з місця проживання про склад сім'ї та прописку виданої 29.09.2016 року дільницею № 47 КП "Жилкомсервіс" убачається, що у квартирі АДРЕСА_4 зареєстровані ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_4

Реєстрація ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у спірній квартирі створює власникові певні перешкоди у її користуванні, а саме при сплаті комунальних послуг, що збільшує їх розмір.

Згідно зі ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном..

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним зі способів захисту права, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України є припинення дії, яка порушує право.

Отже ОСОБА_3 вправі вимагати усунення перешкод у праві власності на квартиру шляхом визнання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 такими, що втратили право на житлову площу, що відповідно до ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" є підставою для знаття їх з реєстрації.

Захищаючи право власника на квартиру, суд відмовляє у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про вселення.

Розподіл судових витрат суд вирішує в порядку ст. 88 ЦПК України в звязку з чим вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору по 275,60 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 17, 27, 31, 60, 61, 88, 209, 213, 214 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в задоволенні позову про визнання договору дарування недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння та вселення - відмовити.

Позов ОСОБА_3 - задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування квартирою № 19 в будинку № 10 по вулиці Миру у м. Харкові.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) витрати по сплаті судового збору по 275,60 грн. з кожного

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Харківської області через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: