Рішення № 63396640, 12.12.2016, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/6389/16-ц

Номер провадження 2/404/3309/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2016 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

у складі: головуючого-судді Павелко І.Л.

з секретарем Кулакевич І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, по якій просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 5100 дол. США, що станом на дату подання позову еквівалентно 131886 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05.04.2016 року він передав ОСОБА_2 5100 дол. США, які останній зобов»язався повернути в повному обсязі не пізніше 30 травня 2016 року.

Проте, відповідач не виконав взятих на себе зобов»язань та борг не повернув, тому позивач змушений звернутись до суду з вказаним позовом.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просили задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що 11.08.2016 року ОСОБА_1 було повернуто кошти в повному обсязі в присутності свідка ОСОБА_3, окрім відсотків, які склали 400 дол. США. Крім того, вказав, що взяті кошти ним були використані у підприємницькій діяльності, так як він являється директором ПП «Стальмонтаж-Конструкція» та після перерахування у червні-серпні 2016 року коштів з підприємств, ним було отримано з каси ПП «Стальмонтаж-Конструкція» кошти для повернення боргу ОСОБА_1.

Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника, відповідача, покази свідка, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.

05 квітня 2016 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 5100 дол. США з кінцевим строком повернення 30 травня 2016 року, що підтверджується розпискою від 05.04.2016 року /а.с. 22/. Розписка написана і підписана ОСОБА_2.

Правовідносини, що склалися між сторонами є правовідносинами які виникають з договору позики і регулюються главою 71 ЦК України.

Як визначено ст. ст. 1046, 1047, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив суду, що підприємство надало кошти ОСОБА_2, який працює директором даного підприємства, на погашення боргових зобовязань перед ОСОБА_1 Дані кошти він конвертував у долари США. Сам свідок був присутнім при передчі цих коштів і особисто передавав їх громадянину ОСОБА_1 Ця передача проходила в кафе «Черчиль». Після передачі коштів, вони ще деякий час посиділи там. ОСОБА_2 сказав свідку, що винен ОСОБА_1 ще 400 доларів США. ОСОБА_1 обіцяв повернути розписку на наступний день. Як потім зясувалось, розписку позивач не повернув.

У відповідності до положень статті 60 ЦПК України на кожну сторону покладено обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Положеннями частини першої статті 57 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог статей 58, 59 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу приписів ч. 2 ст. 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Відповідно до роз'яснень викладених у п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», що зі змісту абзацу другого частини першої статті 218 ЦК не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов'язань, що виникли з правочину. Випадки, коли свідчення свідків допускаються як засіб доказування факту вчинення правочину, у ЦК визначені прямо (частина друга статті 937, частина третя статті 949 ЦК).

У зв»язку з чим покази свідка ОСОБА_3 не є належним і допустимим доказом.

Також, надані суду відповідачем договори позики та розрахункові документи Приватного підприємства «Стальмонтаж-Конструкція» жодним чином не підтверджують повернення відповідачем коштів ОСОБА_1.

В той же час, інших доказів, які свідчать про виконання відповідачем свого обов'язку, як то, боргової розписки, чи відповідної розписки позивача, з боку відповідача суду не надано.

Отже, заперечення відповідача щодо виконання ним свого обов'язку по поверненню суми позики не були підтверджені належними та допустимими доказами.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, враховуючи, що відповідач не спростував доводи позивача про невиконання ним свого обов'язку, суд вважає дану обставину встановленою.

В порушення строку зазначеного в розписці і ч. 1 ст. 1049 ЦК України, відповідач не повернув позивачу отримані кошти в повному обсязі ні до 30 травня 2016 року, ні по теперішній час.

Знаходження розписки у позивача свідчить про відсутність виконання зобов'язання відповідачем по поверненню коштів як повністю, так і частково, що підтверджується змістом ст. 545 ЦК України.

На підставі ст. 88 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 545, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. ст. 57 - 60, 88, 213-218, 294 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в сумі 131 886 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1318 грн. 86 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Кіровоградської області через Кіровський районний суд міста Кіровограда протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Кіровського І. Л. Павелко

районного суду

м.Кіровограда