Ухвала суду № 63395851, 13.12.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/2351/16-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1942/К/16 ОСОБА_1

Категорія - 26 (I) Доповідач Митрофанова Л.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Митрофанової Л.В.

судді: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

за участі секретаря: Чубіної А.В.,

за участі: представника відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" ОСОБА_3,

представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 25 серпня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «ОСОБА_6 Кривий Ріг», ОСОБА_2 акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

В квітні 2016 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 акціонерного товариства «ОСОБА_6 Кривий Ріг», ОСОБА_2 акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди в якому просив стягнути в рахунок відшкодування моральної шкоди з відповідачів ОСОБА_2 акціонерного товариства « ОСОБА_6 Ріг» - 225 992 грн., з ОСОБА_2 акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі -ПАТ «Кривбасзалізорудком») 49608 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що з 11.11.1992 року по 08.08.1996 рік працював на підприємстві відповідача ПАТ «Кривбасзалізорудком» в шахті « Октябрьська» - машиністом екскаватора, з 29.07.1997 р. по 29.08.2014 р. машиністом екскаватора АЦ № 3 НКГЗК, ГЗК ОСОБА_7 «Криворіжсталь» , ПАТ «ОСОБА_6 Ріг». Також зазначив, що працював в шкідливих умовах на підприємствах відповідачів, внаслідок чого захворів на професійне захворювання. Висновком МСЕК від 07.04.2016 року первинно йому встановлена втрата працездатності в розмірі 30 % - вібраційна хвороба, наступний переогляд 01.03.2017 року. Вважає, що з вини підприємств, які не створили безпечних умов праці, втратив своє здоров`я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що тривалий час постійний біль та обмеження рухів в хребті, плечових, ліктьових та колінних суглобах, загальну слабкість. Вказав, що його стан здоровя змушує його постійно лікуватись, проходити обстеження у лікарів. Покращення в стані здоров'я не відбувається, з кожним днем відчуває лише погіршення в стані здоров'я. Змінився рівень життєвої діяльності і необхідно прикладати багато зусиль для організації свого життя.

Рішенням суду позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ „ ОСОБА_6 Кривий Ріг на користь ОСОБА_4 моральну шкоду, завдану в звязку з ушкодженням здоровя, у розмірі 15 000 грн., без утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнуто з ПАТ „Криворізький залізорудний комбінат на користь ОСОБА_4 моральну шкоду, завдану в звязку з ушкодженням здоровя, у розмірі 5 000 грн., без утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнуто з ПАТ „Криворізький залізорудний комбінат та ПАТ „ОСОБА_6 Кривий Ріг на користь держави судові витрати у розмірі 551,20 грн., по 275, 60 грн. з кожного.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на те, що правовідносини, виниклі між ПАТ «Кривбасзалізрудком» та позивачем мали місце в період з 11.11.1992 року по 08.08.1996 року, тому на них не поширюється нині діючий Цивільний кодекс України, а також Закон України «Про охорону праці». Також зауважив на відсутності вини ПАТ «Кривбасзалізрудком» в заподіянні позивачу моральної шкоди, оскільки в акті розслідування хронічного захворювання зазначено, що з 20 років та 10 місяців загального стажу позивача, на підприємстві ПАТ «Кривбасзалізрудком» він пропрацював лише 3 роки і 9 місяців, при цьому звільнився з підприємства за власним бажанням, а не за станом здоровя.

Крім того, представник відповідача вважає, що визначений судом першої інстанції до стягнення розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно записів в трудовій книжці позивач ОСОБА_4 з 11.11.1992 року по 08.08.1996 рік працював на підприємстві відповідача ПАТ «Кривбасзалізорудком» в шахті «Октябрьська» - машиністом екскаватора, з 29.07.1997 р. по 29.08.2014 р. машиністом екскаватора АЦ № 3 НКГЗК, ГЗК ОСОБА_7 «Криворіжсталь», ПАТ «ОСОБА_6 Ріг» ( а.с.28-32).

Висновком МСЕК від 07 квітня 2016 року йому первинно, встановлено 30 % втрати професійної працездатності по професійному захворюванню вібраційна хвороба (а.с.7).

За виявленим професійним захворюванням складено акт від 29.02.2016 року розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання позивача. Відповідно до акту позивач виконував роботи в умовах впливу шкідливих факторів, які відносяться до 55 класу професійного ризику виробництва (а.с.4).

Відповідно до п.19 акту встановлено, що адміністрацією підприємства відповідача, порушено законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти та нормативи відповідно до вимог нормативних актів, проте конкретних посадових осіб, які відповідальні за виникнення професійних захворювань, встановити неможливо.

Суд, частково задовольняючи позов, виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_4 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обовязків і повязане з виробництвом, і наявності у звязку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як вбачається з акту розслідування причин виникнення професійного захворювання від 29.02.2016 року (а.с.4-6), причиною професійних захворювань ОСОБА_4 є стаж роботи протягом 20 років та 10 місяців в умовах впливу шкідливих виробничих факторів, які виникли в результаті порушення керівництвом підприємств відповідачів, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обовязок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Доводи апеляційної скарги ПАТ «Кривбасзалізрудком» щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_4 моральної шкоди спростовуються, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у звязку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Так, позивач тривалий час відчуває постійний біль та обмеження рухів в хребті, плечових, ліктьових та колінних суглобах, загальну слабкість. Вказує, що його стан здоровя змушує його постійно лікуватись, проходити обстеження у лікарів. Покращення в стані здоров'я не відбувається, з кожним днем відчуває лише погіршення в стані здоров'я. Змінився рівень життєвої діяльності і необхідно прикладати багато зусиль для організації свого життя.

При цьому, доводи апеляційної скарги щодо нетривалості праці позивача на ПАТ «Кривбасзалізрудком» та звільнення не з підстав погіршення стану здоровя, не приймаються до уваги, оскільки в акті розслідування професійного захворювання, причиною його виникнення, в тому числі, зазначено про працю ОСОБА_4, в тому числі протягом 3-х років та 9 місяців, в умовах впливу шкідливих факторів підземним машиністом екскаватора шахти Октябрьска п/о «Кривбасруда».

Доводи апеляційної скарги ПАТ «Кривбасзалізрудком» щодо відсутності підстав застосування до спірних правовідносин між ним та позивачем норм діючого ЦК України, з тих підстав що позивач перебував у трудових відносинах з ПАТ «Кривбасзалізрудком» в період часу до прийняття та набрання чинності діючим ЦК України, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки право на відшкодування моральної шкоди виникає з моменту виникнення профзахворювання, при цьому момент виникнення права на відшкодування моральної шкоди не повязується з періодом роботи позивача на підприємстві відповідача. Так, матеріалами справи встановлено, що згідно довідки МСЕК позивачеві первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності в 2016 році.

Доводи апеляційної скарги відповідача, про добровільність виконання робіт у шкідливих умовах праці позивачем також не знімають з відповідача обовязку виконати вимоги закону й нести відповідальність в установленому законом порядку за їх невиконання.

У п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності заподіюють йому моральні й фізичні страждання. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо.

Доводи апелянта про недоведеність факту моральної шкоди, не заслуговують на увагу, оскільки сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоровя, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст.3 Конституції України, відповідно до якої, людина, її життя і здоровя, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Доводи представника відповідача в апеляційній скарзі про те, що судом необґрунтований розмір моральної шкоди спростовуються встановленими обставинами та матеріалами справи, оскільки судом взято до уваги роз'яснення в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» щодо визначення розміру моральної шкоди залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та визначено розмір моральної шкоди з урахуванням фізичних та душевних страждань позивача.

Так, внаслідок отриманого професійного захворювання позивач тривалий час відчуває постійний біль та обмеження рухів в хребті, плечових, ліктьових та колінних суглобах, загальну слабкість. Вказує, що його стан здоровя змушує його постійно лікуватись, проходити обстеження у лікарів. Покращення в стані здоров'я не відбувається, з кожним днем відчуває лише погіршення в стані здоров'я. Змінився рівень життєвої діяльності і необхідно прикладати багато зусиль для організації свого життя.

Щодо посилань ПАТ "Кривбасзалізрудком" на нетривалий час роботи на їх підприємстві, то суд першої інстанції врахував це при визначенні розміру моральної шкоди.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони фактично зводяться до незгоди з висновками суду по оцінці доказів та їх переоцінки.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні рішення врахував тяжкість фізичних і моральні страждань позивача, їх тривалість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, тривалість роботи позивача на інших підприємствах, конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду обґрунтоване і підтверджується матеріалами справи, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 25 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: