Ухвала суду № 63393021, 13.12.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/651/16

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Бойка А.В.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення - рішення, стягнення коштів -,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2016 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва (далі - ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва) (з урахуванням уточнених позовних вимог) про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення - рішення №25621705 від 28 квітня 2015 року ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області про визначення грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000,00 грн.; стягнення з Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на користь позивачки (ід. номер НОМЕР_1) сплачених судових витрат у розмірі 2 551,21 грн., які складаються з 551,21 грн. судового збору та 2 000,00 грн. правової допомоги.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що Миколаївською міською радою прийнято "Положення про податок на майно", затверджене рішенням від 18 березня 2015 року, а відтак транспортний податок повинен нараховуватись з 2016 року, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 травня 2016 року адміністративний позов задоволений частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області №25621705 від 28 квітня 2015 року про визначення грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000,00 грн. Відмовлено у задоволенні позовних вимог про відшкодування витрат на правову допомогу.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

05 квітня 2011 року за позивачкою зареєстровано автомобіль марки LEXUS GX 460 2010 року випуску, номерний знак НОМЕР_2, об'єм двигуна 4608 куб. см.

В травні 2015 року позивачка отримала податкове повідомлення-рішення № 25621705 від 28 квітня 2015 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку у розмірі 25 000 грн.

Позивачка сплатила суму податку, що підтверджується квитанціями.

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням позивачка звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Частково задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом не обґрунтовано, оскільки рішення Миколаївської міської ради щодо встановлення податку на транспорт на 2015 рік прийняте 18 березня 2015 року, тобто після 15 липня 2014 року, то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції правильним та таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Податковому кодексу України, Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» та Закону України "Положення про податок на майно".

В апеляційної скарзі вказується на те, що постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 травня 2016 року підлягає скасуванню оскільки прийнята в порушення норм діючого законодавства.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта з огляду на наступне.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII. Згідно вказаного нормативно-правового акту статтею 267 Податкового кодексу України запроваджено транспортний податок.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. (підпункт 267.2.1 пункту 267.2статті 267 ПК). Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (пункт 267.4 статті 267 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 265.1 статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Відповідно пункту 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону рекомендовано переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, а також установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Відтак, органам місцевого самоврядування (сільським, селищним, міським радам) необхідно в місячний термін, тобто до 01 лютого 2015 року, прийняти рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Згідно підпункту 12.3.4. пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду (ч. 1 статті 3 Бюджетного кодексу України).

Згідно підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Зазначена норма узгоджується з принципом стабільності, на якому ґрунтується податкове законодавство, що закріплений у підпункті 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Відповідно до цього принципу зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Разом з цим, пунктом 5 розділу XIX «Прикінцеві положення» ПК України органи місцевого самоврядування зобов'язано забезпечити у місячний термін з дня набрання чинності цим Кодексом прийняття рішень щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених цим Кодексом.

Таким чином, безпосереднє встановлення місцевих податків, а отже і транспортного податку, віднесено Податковим кодексом до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п.24 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст.143 Конституції України.

Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків. Встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв, - це є компетенцією відповідних місцевих рад.

Колегією суддів встановлено, що Миколаївською міською радою прийнято "Положення про податок на майно", затверджене рішенням від 18 березня 2015 року № 46/24.

Відповідно до пп. 12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є, підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Як було зазначено, Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» ухвалений 28 грудня 2014 року, тобто після 15 липня 2014 року, а транспортний податок встановлено в місті Миколаєві рішенням Миколаївською міською радою від 18 березня 2015 року № 46/24 "Положення про податок на майно", у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що застосування контролюючим органом положень ПК України з урахуванням внесених Законом змін з метою оподаткування транспортним податком, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

При цьому до спірних правовідносин не може бути застосовано положення пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, оскільки до 31 грудня 2014 року відповідний транспортний податок не справлявся.

Отже, визначення позивачці суми податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000грн. не відповідає положенням ПК України та є неправомірним.

До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, що за рішенням Вищого адміністративного суду від 04 липня 2016 року у справі № К/800/14632/16 транспортний засіб зареєстрований до 31 грудня 2010 року станом на 2015 рік вже не є об'єктом оподаткування відповідно до ст. 267 ПК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що податкове повідомлення-рішення №25621705 від 28 квітня 2015 року, яким визнане податкове зобов'язання ОСОБА_2 з транспортного податку з фізичних осіб у сумі 25 000, винесене з порушенням норм діючого законодавства України.

Таким чином висновок суду першої інстанції про задоволення позовним вимог щодо визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є правильним.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача сплачені судові витрати у розмірі 2551,21 грн., з яких 551,21 грн. - судовий збір, 2000,00 грн. - витрати на правову допомогу колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 1 ст.94 КАС України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Як вбачається з оригіналу платіжного доручення № 11466815BF від 12 квітня 2015 року, позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 551,21 грн. /а.с. 4/

Крім того, позивач просив відшкодувати витрати на правову допомогу в сумі 2 000 грн.

Відповідно до частиною 3 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України до судових витрат належать, зокрема, витрати на правову допомогу. Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Так, згідно частини 3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Статтею 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" встановлено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у адміністративних справах не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу.

Відповідно до положень статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" з 1 вересня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі встановлена у сумі 1 378,00 гривень.

Таким чином, розмір компенсації витрат на правову допомогу не повинен перевищувати 551,20 грн. (40 % від розміру мінімальної заробітної плати) за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року N 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

Отже, підставою для відшкодування судових витрат на правову допомогу є, зокрема, наявність належних та допустимих доказів щодо взаємозв'язку між сплаченими позивачем спеціалісту у галузі права коштами та наданою йому правовою допомогою на підставі відповідного договору, який стосується безпосередньо підготовки процесуальних документів та супроводження даної судової справи.

Відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) під іншими видами правової допомоги розуміють види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно п. 3 угоди про надання правової допомоги від 12 квітня 2016 року №0412/16-2, вартість послуг з надання правової допомоги щодо врегулювання спірних правовідносин між позивачем та ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області становить 2 000,00 грн.

В матеріалах справи містяться документи, які є підтвердженням факту понесення позивачем витрат на правову допомогу, а саме: копія квитанції від 12 квітня 2016 року з призначенням платежу за оплату адвокатських послуг за договором №0412/16-2 від 12 квітня 2016 року, та документи, які підтверджують статус адвокату особи, яка безпосередньо брала участь у наданні позивачу послуг за договором від №0412/16-2 від 12 квітня 2016 року

Однак, дослідивши договір про надання правової допомоги в межах даної адміністративної справи, колегією суддів встановлено, що в ньому відсутні відомості про те, скільки годин представник позивача приймав участь у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Відповідно до викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність таких відомостей не дає можливість здійснити підрахунки, у відповідності до вимог Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

Таким чином, на думку колегії суддів, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивачки сплачені судові витрати у розмірі 2551,21 грн., з яких 551,21 грн. - судовий збір, 2000,00 грн. - витрати на правову допомогу, підлягає задоволенню лише в частині стягнення витрат на судовий збір у сумі 551,21 грн.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст.200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направленні її копій сторонам та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий: Т.М.Танасогло

Суддя: А.В.Бойко

Суддя: О.В.Яковлєв