Постанова № 6339280, 06.03.2008, Семенівський районний суд Чернігівської області

Справа № 2-а-1/2008 р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2008 року Семенівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого – судді Гнипа О. І.,

при секретарях Фільчаговій Г. В., Бородіній В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Семенівка Чернігівської області з участю:

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_5,

адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до ОСОБА_4 про стягнення витрат за навчання, третя особа – ОСОБА_6 національний торговельно-економічний університет, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, звернувся до Семенівського районного суду Чернігівської області з адміністративним позовом у формі позовної заяви до відповідача, ОСОБА_4, у якому просив стягнути з відповідача витрати за навчання в сумі 28520 гривень 17 копійок та перерахувати їх до державного бюджету. В обґрунтування своєї позовної вимоги у позовній заяві Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зазначило, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 року № 266 „Про Порядок формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням” здійснюється формування державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою. На виконання Указу Президента України від 23 січня 1996 року № 77 „Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів” та відповідно до ст. 52 Закону України „Про освіту” постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 року № 992 затверджено Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням. Відповідно до р. ІІІ п. 2.3 договору від 12.02.2001 № 69 „Про науково-педагогічне співробітництво між ОСОБА_6 національним торговельно-економічним університетом та Пенсійним фондом України на 2001-2010 роки” 5 червня 2002 року було видано направлення № 07/592 на навчання за державним замовленням ОСОБА_4 до ОСОБА_6 національного торговельно-економічного університету на денну форму навчання. Відповідно до п. 6 та п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 № 992 „Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснюється за державним замовленням” та п. п. 2.3.2 п. 2.3 договору від 08.02.2007 № 140 між ОСОБА_6 національним торговельно-економічним університетом, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області та студентом, випускниця 2007 року ОСОБА_4 повинна була приступити 01.08.07 до роботи в головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та відпрацювати не менше трьох років. Станом на 19.12.2007 року ОСОБА_4, маючи направлення, у визначений термін до роботи за призначенням не приступила і не відшкодувала вартість навчання. На її адресу направлено лист (з повідомленням) 03.10.07 № 4647/07-01, для вирішення питання про перерахунок нею коштів до державного бюджету або працевлаштування у системі Пенсійного фонду України. Відповідно до п.2 зазначеного Указу Президента України, п.6 та п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 № 992 „Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснюється за державним замовленням” та п. п. 2.3.2. п. 2.3. договору від 08.02.2007 № 140 між ОСОБА_6 національним торговельно-економічним університетом, Головним управлінням та студентом, визначено, що у разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням випускник зобов’язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету повну вартість навчання. Згідно листа ОСОБА_6 національного торговельно-економічного університету витрати на навчання студентки за рахунок коштів загального фонду державного бюджету за період з 01.09.2002 року до 01.07.2007 року склали 28520 гривень 17 копійок. Згідно листа Державного казначейства України від 05.07.2007 року № 33-04/1403 - 8062 вартість навчання відшкодовується до державного бюджету України на рахунки для обліку надходжень загального фонду державного бюджету (код бюджетної класифікації доходів 24060300 „Інші надходження”).

Представник позивача, начальник відділу кадрового забезпечення та організаційно-інформаційної роботи Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області ОСОБА_3 у судовому засіданні позов підтримала, просила суд його задовольнити повністю, та пояснила, що ОСОБА_4 дійсно повинна була приступити до роботи за направленням в управлінні Пенсійного фонду України в місті Ніжині Чернігівської області, але на даний час до роботи не приступила без поважних причин. Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області і зараз може працевлаштувати ОСОБА_4, але вона від роботи в органах Пенсійного фонду України відмовляється, тому на її думку є всі підстави для стягнення з відповідача витрат держави на її навчання. Питання щодо забезпечення відповідача у разі прийняття на роботу житлом сторона позивача може вирішити відповідно до законодавства у порядку черговості його надання у відповідній установі.

Представник позивача, головний спеціаліст-юрисконсульт юридичного відділу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримала, просила суд його задовольнити повністю, та пояснила, що відповідач після здобуття вищої освіти повинна працювати відповідно до виданого направлення на роботу в органах Пенсійного фонду України не менше трьох років, але відповідач бажання працювати за направленням не виявляє, що відповідно до вимог законодавства тягне за собою стягнення з відповідача витрат за навчання в межах заявленої позовної вимоги.

Представник позивача, начальник управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Чернігівської області ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала повністю, просила суд його задовольнити, та пояснила, що вона повністю підтверджує дані пояснень представників позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні позов не визнала, просила суд відмовити у його задоволенні повністю, та пояснила, що згідно Конституції України держава забезпечує безоплатність вищої освіти, а тому з неї не можуть бути стягнені кошти за навчання, вона навчалася за направленням лише до здобуття рівня бакалавра, а подальше здобуття рівня магістра нею здійснено самостійно, вона не направлялася на роботу стороною позивача, тому що у направленні на роботу вказано, що направляється ОСОБА_7, а вона ОСОБА_4, вона не приступає до роботи, тому що позивач не надасть їй житло, сума витрат за навчання, які просить стягнути сторона позивача, не відповідає сумі дійсних витрат на навчання.

Представник відповідача ОСОБА_5 у судовому засіданні позов не визнав, просив суд відмовити у його задоволенні, та пояснив, що повністю підтримує дані пояснення відповідача, на підставі яких у відповідності до вимог законодавства, на його думку, слід зробити висновок про безпідставність заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача витрат за її навчання.

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_6 національний торговельно-економічний університет, у судове засідання свого представника не направив, але надіслав до суду листа, згідно даних якого не заперечив проти позову, просив суд розглядати справу без участі представника у зв’язку із обмеженістю бюджетних коштів на відрядження.

Суд, вислухавши представників позивача, відповідача, представника відповідача, вивчивши матеріали адміністративної справи, вважає за необхідне позов задовольнити повністю з наступних підстав.

В аспекті поданого до суду позову спір між позивачем та відповідачем у контексті вимог ст. ст. 3, 17 Кодексу адміністративного судочинства України є публічно-правовим, оскільки він виник у ході виконання багатостороннього адміністративного договору, тобто договору з участю суб’єкта владних повноважень, з наявністю тісного зв’язку з діяльністю суб’єкта владних повноважень, який переслідує мету прийняття особи до себе на публічну службу, з наявністю обов’язків сторони, що виходять за межі договору, який укладається на підставі цивільних законів, зокрема, умов, відповідно до яких суб’єкт владних повноважень вправі владно контролювати та керувати виконанням договору однією із сторін. Крім цього, цей спір є публічно-правовим ще й тому, що він стосується звернення суб’єкта владних повноважень у випадку, встановленому не тільки договором, але й законом.

Судом у ході розгляду даного публічно-правового спору встановлено такі обставини для прийняття постанови на користь позивача.

Позивач 05 червня 2002 року видав відповідачеві направлення, згідно даних якого відповідач позивачем рекомендувався для вступу до ОСОБА_6 національного торговельно-економічного університету на денну форму навчання на факультет фінанси, спеціалізація – страхова справа (а.с. 5).

За направленням відповідач безкоштовно навчалася в ОСОБА_6 національному торговельно-економічному університеті за державним замовленням за рахунок коштів загального фонду державного бюджету в період з вересня 2002 року по липень 2007 року та отримала повну вищу освіту за спеціальністю „Фінанси” та здобула кваліфікацію магістра з фінансів, економіста-фінансиста, що підтверджується даними копії диплому відповідача (а.с. 39), даними копій листа ОСОБА_6 національного торговельно-економічного університету (а.с. 8, 22), даними довідок ОСОБА_6 національного торговельно-економічного університету про доходи студента ОСОБА_4 (а.с. 98 – 103).

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 52 Закону України „Про освіту”, ст. 2 Указу Президента України „Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів” від 23 січня 1996 року № 77/96 (із змінами, внесеними згідно з Указом Президента України від 16 травня 1996 року), п. 6, п. 8, п. 14 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 992 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 04 вересня 2003 року № 1402), випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов’язані відпрацювати в державному секторі за направленням протягом трьох років, а у разі відмови відпрацювати – відшкодувати в установленому порядку до державного бюджету повну вартість навчання.

Відповідно до умов, викладених у п. п. 2.3.2, п. 3.2 тристороннього адміністративного договору від 08 лютого 2007 року № 140 про підготовку фахівця ОСОБА_4, укладеного між Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, ОСОБА_6 національним торговельно-економічним університетом та ОСОБА_4, відповідач зобов’язалася прибути після закінчення університету за місцем направлення і відпрацювати не менше трьох років, а у разі відмови їхати за призначенням – відшкодувати до державного бюджету вартість навчання в установленому порядку (а.с. 6-7; 17-18).

Згідно даних копії направлення на роботу № 112 Пенсійного фонду України (а.с. 63) та копії картки працевлаштування випускника (а.с. 87) відповідач направлена в розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області для працевлаштування і зобов’язана прибути з цією метою до 01 серпня 2007 року.

Однак, до цього часу відповідач в установах Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області не працевлаштувалася без поважних причин, натомість працює в акціонерній страховій компанії (а.с. 58), чим не виконала вимоги вищезазначеного законодавства та порушила умови вказаного адміністративного договору.

Таким чином, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат за навчання повністю обґрунтованою.

Обговорюючи питання про суму коштів, які підлягають стягненню з відповідача, суд виходить з того, що згідно даних розрахунку витрат на підготовку відповідача, як студентки обліково-фінансового факультету денної форми навчання, за рахунок коштів загального фонду державного бюджету за період з 01.09.2002 р. до 01.07.2007 р., виконаного на підставі довідок про доходи відповідача ОСОБА_6 національним торговельно-економічним університетом (а.с. 96), витрати на підготовку відповідача склали згідно планових показників – 28520 гривень 17 копійок, а виходячи з фактичних показників – 28896 гривень 09 копійок. Відповідно до даних копій листа ОСОБА_6 національного торговельно-економічного університету від 14 вересня 2007 року за вих. № 1778/46, що надсилався на адресу Пенсійного фонду України, витрати на навчання відповідача за рахунок коштів загального фонду державного бюджету за період з 01.09.2002 року до 01.07.2007 року становили 28520 гривень 17 копійок (а.с. 8, 22). Таким чином, сума витрат на навчання ОСОБА_4, яка зазначена у позові, а саме 28520 гривень 17 копійок, по суті не суперечить даним зазначених письмових доказів.

Вирішуючи питання про спрямування стягнутих коштів, суд вважає за необхідне зазначити про необхідність їх перерахування до коштів загального фонду державного бюджету по коду бюджетної класифікації доходів 24060300 „Інші надходження” на відповідні рахунки згідно даних копій листів органів Державного казначейства України (а.с. 21, 68).

Задовольняючи позов повністю, суд не бере до уваги доводи відповідача та представника відповідача про те, що відповідно до Конституції України держава забезпечує безоплатність вищої освіти, а тому з відповідача не можуть бути стягнені кошти за навчання, оскільки відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі № 1-4/2004 від 04 березня 2004 року, у якому викладене офіційне тлумачення статті 53 Основного Закону, безоплатність вищої освіти означає, що громадянин має право здобути її відповідно до стандартів вищої освіти без внесення плати в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі (частина четверта статі 53 Конституції України) в межах обсягу підготовки фахівців для загальносуспільних потреб (державного замовлення). Отже, виходячи з вищенаведеного тлумачення у взаємозв’язку з ситуацією, що аналізується, слід зазначити, що держава у даному випадку виконала свій обов’язок щодо забезпечення здобуття вищої освіти відповідачем без внесення плати, але після здобуття освіти відповідач не виконав свого обов’язку перед державою щодо роботи протягом певного часу в державній установі, внаслідок чого з відповідача мають бути стягнуті на користь держави кошти не як плата за навчання, а як витрати держави на підготовку фахівця.

Суд також не враховує пояснення відповідача та представника відповідача із приводу того, що відповідач навчалася за направленням лише до здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, а подальше здобуття диплому магістра відповідачем здійснено самостійно, тому що такі доводи не спростовують умови адміністративного договору, підписаного відповідачем у ході навчання в лютому 2007 року (а.с. 6-7; 17-18) після здобуття у червні 2006 року диплому бакалавра (а.с. 59).

Пояснення відповідача із приводу невідповідності даних направлення на роботу з її анкетними даними, де у анкетних даних особи, що направлялася на роботу, вказане по-батькові „Валеріївна”, яке не збігається з її по-батькові „Миколаївна”, а значить направлялася на роботу не вона, підлягає відхиленню як таке, що не має під собою реального підґрунтя, оскільки згідно даних того ж таки направлення та картки працевлаштування випускника вказані прізвище та ім’я особи „Селієвська Юлія”, а у картці рік народження та адреса проживання особи збігаються з роком народження та адресою проживання відповідача (а.с. 63, 87), дані письмового пояснення відповідача начальнику Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 01 серпня 2007 року вказують на те, що ОСОБА_4 усвідомлювала факт направлення саме її на роботу до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (а.с. 64).

Доводи відповідача та представника відповідача із приводу невідповідності, на їх думку, ціни позову та суми дійсних витрат на навчання відповідача, не спростовують даних вказаних письмових доказів щодо розміру витрат на навчання відповідача.

Приймаючи постанову на користь позивача, суд вважає за необхідне звільнити відповідача від сплати державного мита як потерпілу внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії на підставі Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з вимог ч. 2 ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України та п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”.

Керуючись ст. ст. 3, 7, 11, 17, 158, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до ОСОБА_4 про стягнення витрат за навчання, третя особа – ОСОБА_6 національний торговельно-економічний університет – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за навчання в сумі 28 520 (двадцять вісім тисяч п’ятсот двадцять) гривень 17 копійок, які перерахувати до коштів загального фонду державного бюджету по коду бюджетної класифікації доходів 24060300 „Інші надходження” на рахунок номер 31111115700454, одержувач: Державний бюджет Семенівського району, банк одержувача: ГУДКУ у Чернігівській області, ЄДРПОУ: 22825238, МФО: 853592.

Від сплати державного мита ОСОБА_4 звільнити на підставі Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Постанова може бути оскаржена до ОСОБА_6 апеляційного адміністративного суду через Семенівський районний суд Чернігівської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги з подачею її копії до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: О. І. Гнип