Рішення № 63390898, 01.12.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/3932/16-ц Головуючий у 1-й інстанції Стельмащук П.Я. Провадження № 22-ц/789/1326/16 Доповідач - Сташків Б.І.Категорія - 19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2016 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Сташківа Б.І.

суддів - Жолудько Л. Д., Костів О. З.,

За участю секретаря ОСОБА_1

Та сторін представника ОСОБА_2- ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 07 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Фідобанк, третя особа - приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним договору іпотеки ,-

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ Фідобанк, третя особа - приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним договору іпотеки, обґрунтувавши свої позовні вимоги тим, що редакція ЗУ «Про іпотеку», яка була чинною на момент укладення договору іпотеки, не визначала майнові права, як можливий предмет іпотеки. Окрім того, посилається на те, що договір іпотеки укладений із порушенням статті 5 Закону України «Про іпотеку», а тому просив визнати договір іпотеки від 21 грудня 2007 року укладений між ним та ВАТ Ерсте Банк про передачу в іпотеку банку майнових прав на квартиру № 28 загальною проектною площею 90,80 кв.м., житловою площею 48,00 кв.м за адресою проспект Злуки ( позиція 3), а також договір від 23.12.2008 р. про внесення змін до договору іпотеки від. 21.12.2007 р. недійсними на підставі статей 203, 215 ЦК України .

Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 07 липня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «Фідобанк», третя особа - приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання недійсним договору іпотеки відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13.04.2016р. по справі №607/3932/16-ц.

Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалите нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

У своїй апеляційній скарзі позивач посилається на порушення судом матеріального та процесуального права, зокрема зазначає , що судом не було досліджено обставин , які існували в момент вчинення правочину, а також не вірно розтлумачено норми цивільного законодавства, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Зокрема, апелянт посилається на те що судом не взято до уваги, той факт, що при укладанні договору іпотеки 21 грудня 2007 року, предметом іпотеки не могли бути майнові права, оскільки це суперечило чинному на той час законадавству. А семе, ст.5 Закону України Про іпотеки не визначала майнові права як предмет іпотеки можливість передачі майнових прав на незавершене будівництво.

У судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 подану апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та межах позовних вимог, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 21 грудня 2007р. між ВАТ «Ерсте Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №014/6948/2/08250, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 64000,00 доларів США на термін до 20 грудня 2022 року із сплатою 12% річних.

Для забезпечення виконання кредитного договору, 21 грудня 2007року між ВАТ «Ерсте Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк») та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, який того ж дня посвідчено приватним нотаріусом ТМНО ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за № 6797.

Згідно із договором іпотеки, цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя (банку), що витікають з кредитного договору від 21 грудня 2007року, а також додаткових угод до нього, що можуть бути укладені в подальшому. В якості забезпечення вимог позивача, іпотекодавець надав в іпотеку банку майнові права на трикімнатну квартиру №28 проектною житловою площею 48,00 кв.м., загальною площею 90,80 кв.м., на восьмому поверсі у 152-ох квартирному житловому будинку за адресою м. Тернопіль, проспект Злуки (позиція 3), будівництво якої не завершене і яка в майбутньому стане власністю іпотекодавця до оформлення правовстановлюючих документів та належної реєстрації права власності на вищевказану квартиру, яка після оформлення правовстановлюючих документів та належної реєстрації права власності стане забезпеченням виконання зобовязань іпотекодавцем за кредитним договором. (п. 1.2. Договору іпотеки).

Встановлено, що 23 грудня 2008 року між цими ж сторонами укладено договір про внесення змін до договору іпотеки, згідно якого п. 1.2. договору іпотеки викладено в іншій редакції, а саме: «1.2. Предметом іпотеки є нерухоме майно: трикімнатна квартира, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Тернопільської міської ради 27 листопада 2008р., зареєстрованого ТзОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» 27.11.2008р. за №1387 та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 27.11.2008р. за №25570353».

Виходячи з пунктів 4, 5 договору про внесення змін до договору іпотеки, цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та нотаріального посвідчення. Даний договір про внесення змін є невід'ємною частиною договору іпотеки від 21 грудня 2007року.

Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції насамперед виходив з того, що оскільки договір про внесення змін до договору іпотеки набрав чинності з моменту нотаріального посвідчення, а саме 23 грудня 2008 року, то відповідно з 23 грудня 2008 року не існувало спірного договору іпотеки з предметом іпотеки «майнові права на квартиру». А тому, з моменту укладення додаткового договору іпотеки 23 грудня 2008 року оспорюваний договір відповідав вимогам Закону України «Про іпотеку» (в редакції чинній на момент укладення оспорюваного договору).

Проте, з таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів не може погодитися, з огляду на наступне.

Відповідно ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав є визнання правочину недійсним.

За умовами до ст.60 ЦПК України кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як па підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до положень ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.І). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.З). Правочин мас вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4). Правочин маг бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5).

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України Про іпотеку іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що договір іпотеки майнових прав був укладений між сторонами 21 грудня 2007 року. Як вбачається зі змісту вказаного договору , предметом іпотеки станом на дату укладання договору були майнові права на квартиру № 28, загальною проектною площею 90,80 кв.м., житловою площею 48,00 кв.м., на восьмому поверсі у 152- квартирному житловому будинку з вбудованими офісами, приміщеннями торгівлі, даховою котельнею за адресою: м.Тернопіль, проспект Злуки (позиція 3). У п.1.2.1. Даного договору зазначається, що після завершення будівництва квартира продовжує бути предметом іпотеки за цим договором, при цьому внесення та/або доповнень до цього договору в частині опису предмета іпотеки не вимагається. Разом з тим, 23 грудня 2008 року договором було внесено зміни до основного договору іпотеки від 21 грудня 2007 року, яким визначено предмет іпотеки трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: м.Тернопіль, проспект Злуки, дім №8АДРЕСА_2, яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Тернопільської міської ради 27 листопада 2008 року, зареєстрованого ТзОВ Міське бюро технічної інвентаризації 27 листопада 2008 року за № 1387 та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 27 листопада 2008 року за № 255705353.

Іпотека, як окремий вид застави є одним із способів забезпечення зобовязання, вона носить похідний характер від основного зобовязання, виконання якого вона забезпечує. Зобовязання у іпотекодавця повинна виникати саме з того договору, який забезпечується іпотекою, а не з інших договорів. Як вбачається з матеріалів справи, основне зобов'язання, а саме кредитний договір № 014/6948/2/08250 між ВАТ Ерсте Банк та ОСОБА_2 було укладено 21 грудня 2007 року, цього ж дня було укладено договір іпотеки, що забезпечує виконання даного договору. Предметом іпотеки в даному договорі зазначалися майнові права на квартиру, будівництво якої не завершено.

Так, статтею 5 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-1V "Про іпотеку", у редакції, яка була чинною на час укладення оспорюваного позивачем ОСОБА_2 договору іпотеки від 21 грудня 2007 року, визначений вичерпний перелік об'єктів, які могли бути предметом іпотеки за іпотечним договором. Предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна в майбутньому.

Частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється па частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

При цьому, таке поняття як "іпотека майнових прав" і регулювання відносин при передачі в іпотеку майнових прав в Законі України " Про іпотеку відсутні (в редакції від 12 травня 2006 року, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин). Зокрема, стаття 5 Закону України "Про іпотеку не визначала майнові права, як предмет іпотеки. Така можливість виникла лише відповідно до Закону України від 25 грудня 2008 року Про запобігання впливу та світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва, яким було внесено зміни до Закону України Про іпотеку.

У постанові від 17 квітня 2013 року в справі № 6-8цс13 Верховний Суд України дійшов висновку, що у статті 5 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-ІУ "Про іпотеку" (у редакції, яка діяла з 12 травня 2006 року по 14 січня 2009 року) вказаний вичерпний перелік об'єктів, які могли бути предметом іпотеки за іпотечним договором. Поняття "іпотека майнових прав і регулювання відносин при передачі в іпотеку майнових прав у цьому Законі були відсутні.

Натомість договір іпотеки, який забезпечував основне зобов'язання по кредитному договорі був укладений 21 грудня 2007 року, тобто перед змінами в Законі України Про іпотеку, причому новий договір іпотеки, що забезпечення кредитного зобов'язання між сторонами не укладався, в зв'язку з чим при укладенні договору іпотеки були порушені положення статті 5 Закону України про іпотеку, що була чинною станом на час укладання даного договору.

Разом з тим, аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 15 травня 2013року в справі № 6-36 цс 13.

Вказана правова позиція згідно зі сі. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Таким чином, з врахуванням встановлених обставин справи та згаданих норм права, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції передчасно прийшов до висновку про те, що оскільки сторони 23 грудня 2008 року внесли зміни до договору іпотеки, то відповідно змінили предмет іпотеки, оскільки додатковим договором іпотеки від 23 грудня 2008 року безпосередньо вносилися зміни до договору іпотеки, який було укладено саме на підставі основного зобов'язання, а саме кредитного договору.

Враховуючи вищенаведене, при укладанні договору іпотеки 21 грудня 2007 року мало місце порушення статті 215 ЦК України щодо недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог зазначених в ч.1 ст. 203 ЦК України.

Таким чином, зважаючи на вищенаведене, згідно ст. 309 ЦПК України вбачаються підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити .

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 07 липня 2016 року року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2.

Визнати договір іпотеки від 21 грудня 2007 року, укладений між Відкритим акціонерним банком Ерсте Банк та ОСОБА_2 про передачу в іпотеку майнових прав на квартиру № 28 загальною проектною площею 90,80 кв.м., житловою площею 48,00 кв.м за адресою проспект Злуки ( позиція 3), посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі № 6797, зі змінами відповідно до іпотечного договору від 23 грудня 2008 року укладеним між Відкритим акціонерним банком Ерсте Банк та ОСОБА_2 про внесення змін до договору іпотеки від 21 грудня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі № 4699 недійсним.

Рішення Апеляційного суду Тернопільської області набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_5