Ухвала суду № 63390456, 09.12.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/2544/16-к Головуючий у 1 інстанції: Шеремета Г.І.

Провадження № 11-кп/783/1176/16 Доповідач: Галин В. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2016 року м. Львів.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області

під головуванням судді Галина В.П.

суддів Романюка М.Ф., Березюка О.Г.

секретаря судового засідання Стойка Р.З., Мельниченка І.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргузахисника ОСОБА_1, подану в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 30 вересня 2016 року відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, обвинуваченого по ч. 2 ст. 309 КК України,

з участю прокурора Подіка Ю.О.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

ВСТАНОВИЛА:

захисник ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Личаківського районного суду м. Львова від 30.09.2016 року змінити. Призначити його підзахисному більш м»яке покарання, оскільки призначене йому покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого.

Вироком Личаківського районного суду м. Львова від 30 вересня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 309 КК України та призначено покарання за ч.2 ст. 309 КК України у вигляді 2 (двох) років позбавленні волі.

На підставі ст.71 КК України до призначеного судом ОСОБА_2 покарання приєднано частково невідбуте покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 25.06.2015 року 2 роки позбавлення волі у вигляді 2 місяців позбавлення волі, остаточно визначено до відбуття 2 (два) роки і 2 (два) місяці позбавлення волі в кримінально-виконавчій установі закритого типу.

Строк відбуття покарання ухвалено рахувати з часу звернення вироку до виконання.

Вирішено питання з речовими доказами та судовими витратами.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу, захисник ОСОБА_1 вважає, що вирок від 30.09.2016 року занадто суворий.

Вказує, що судом першої інстанції не повною мірою враховано обставини , що характеризують особу ОСОБА_2 та тяжкість вчиненого ним правопорушення. Суд першої інстанції призначив обвинуваченому покарання, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а також за своїм видом є явно не справедливим. Просить призначити ОСОБА_2 покарання не пов»язане з позбавленням чи обмеженням волі, яке буде достатнє та необхідне для його виправлення, оскільки останній усвідомлює суспільно-небезгіечність його діянь та став на шлях виправлення . Просить застосувати до його підзахисного положення ст. 69 КК України, призначивши більш мяке покарання, враховуючи всі обставини справи.

При апеляційному розгляді справи захисник та обвинувачений підтримали вимоги та доводи своєї апеляційної скарги.

Прокурор, заперечив проти доводів апеляції.

Згідно з вироком Личаківського районного суду м. Львова від 30.09.2016, обвинувачений ОСОБА_2, в грудні 2015 року у не встановленої особи незаконно придбав без мети збуту психотропну речовину «Амфітамін» масою 4,9457 грам, яку незаконно зберігав при собі без мети збуту та був затриманий 07.12.2015 року близько 11 год. 00 хв., у м.Львові на пл. Петрушевича, 5. Психотропну речовину «Амфітамін» масою 4,9457 грам у нього було вилучено. та вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 309 КК України.

Заслухавши доповідача, захисника, обвинувачено, прокурора, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного у вироку кримінального правопорушення відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними належним чином в судовому засіданні доказами, є обґрунтованим і ніким не оспорюється.

Вина ОСОБА_2 та правильність кваліфікації його дій не оспорюється в апеляційній скарзі, які, на думку колегії суддів, правильно кваліфіковані за ч.2 ст.309 КК України.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та яке б запобігало вчиненню нею нових злочинів.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд у вироку вказав, що враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що обтяжують та пом»якшують покарання, особу обвинуваченого.

Пом»якшуючими суд визнав ті обставини, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв у розкритті даного злочину, має позитивну характеристику, а також на утриманні малолітню дитину, якій сплачує аліменти, є особою молодого віку, дружина в другому шлюбі перебуває у стані вагітності.

Враховуючи вище наведене, суд першої інстанції прийшов до висновку про обрання обвинуваченому ОСОБА_2 в межах санкції ч.2 ст.309 КК України у вигляді позбавлення волі.

Проте, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не у повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого, особу обвинуваченого, пом»яушуючі його вину обставини, внаслідок чого призначив покарання, яке за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а тому вирок суду в цій частині підлягає зміні а апеляція захисника задоволенню.

Відповідно до статті 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Як вбачається із матеріалів справи, обвинувачений ОСОБА_2 щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім цього, як особа, обвинувачений ОСОБА_2 позитивно характеризується по місцю проживання, є одруженим і його дружина перебуває у стані вагітності. Відсутні обставини, які б обтяжували вину обвинуваченого.

Суд першої інстанції не врахував ту обставину, що ОСОБА_2активно займається волонтерською діяльністю, є членом ГО «Варта 700», про що свідчить його характеристика, підписана головою Правління ГО «Варта 700».

При таких обставинах та особи обвинуваченого, колегія суддів вважає, що до обвинуваченого ОСОБА_2 слід застосувати ст.69 КК України та при призначенні покарання перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч.2 ст.309 КК України, у вигляді штрафу.

Таке покарання буде необхідне і достатнє для його виправлення та запобіганню вчинення ним нових злочинів.

Оскільки, відповідно до вимог ч.3 ст.72 КК України, основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно, а тому вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 25.06.2015 року підлягає самостійному виконанню.

Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 408, 414, 419 КПК, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргузахисника ОСОБА_1, подану в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, задоволити.

Вирок Личаківського районного суду м. Львова від 30 вересня 2016 року відносно ОСОБА_2 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, в частині призначеного покарання змінити.

Призначити ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст.309КК України із застосуванням ст.69 КК України у вигляді штрафу в сумі двісті(200) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн.

В решті вирок суду залишити без змін.

Вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 25.06.2015 року відносно ОСОБА_2 підлягає самостійному виконанню.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5