Вирок № 63389323, 12.12.2016, Чернігівський районний суд Запорізької області

Справа № 329/1046/16-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2016 року Чернігівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого - суддіПокопцевой Д.О.,

при секретарі Синяк Л.П.,

за участю прокурора Худзій Є.А.,

потерпілого ОСОБА_1,

та обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Чернігівка кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, та фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимого, -

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

24.08.2016 року, приблизно о 18.00 годині, ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, керував автомобілем НОМЕР_1 та рухався по автодорозі по вул.Миру в с.Обіточне Чернігівського району Запорізької області у напрямку смт.Андріївка Бердянського району зі швидкістю 20км/год. В цей же час, в районі електричної опори №3 ЛЕП частково на узбіччі, а частково на проїжджій частині впродовж дороги та в напрямку смт.Чернігівка Чернігівського району Запорізької області, стояв автомобіль НОМЕР_2, на якому були ввімкнені вогні світлової аварійної сигналізації, та водій якого ОСОБА_1, знаходився попереду вказаного автомобіля та ремонтував його.

Під час руху, в районі вказаної електричної опори №3 по вул. Миру в с.Обіточне Чернігівського району Запорізької області, водій ОСОБА_2, втративши пильність внаслідок вживання алкогольних напоїв, змінив напрямок свого руху вліво на смугу зустрічного руху, та під час виконання вказаного маневру не переконався, що це буде безпечно для інших учасників дорожнього руху, чим створив небезпеку для ОСОБА_1 та на зустрічній смузі для його автомобіля, здійснив наїзд на останнього.

Внаслідок вказаних дій стався наїзд передньою частиною автомобіля ВАЗ-2109, реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_2, на ОСОБА_1

Своїми діями водій ОСОБА_2 порушив вимоги пп.10.1 Правил дорожнього руху України, які знаходяться в причинному звязку з виникненням вказаної ДТП.

Згідно з висновком експерта №699/16 від 13.10.2016р, водій автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_2 повинен був керуватися вимогою п.10.1 Правил дорожнього руху України. Технічна можливість уникнути зіткнення у водія автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_2 залежала від виконання останнім вимог п.10.1 Правил дорожнього руху. Дії водія автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_2 не відповідають вимозі п.10.1 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору знаходяться в причинному звязку з подією ДТП, відповідно до яких:

п.10.1 Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде небезпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_1 отримав середньої тяжкості тілесні пошкодження.

Так, згідно з висновком експерта №189 від 10.10.2016, ОСОБА_1, знаходився на стаціонарному лікуванні в Чернігівській ЦРЛ з 24.08.2016р. по 01.09.2016р. (8 діб) з діагнозом: «Перелом метафізу лівої малогомілкової кістки, з мінімальним зміщенням дистального відламку. Бурсит лівого колінного суглобу. Гонартроз лівобічний 1-2ст. Гематома лівої гомілки». Під час вивчення медичної документації виявлено такі ушкодження: перелом малогомілкової кістки, гематома лівої гомілки. Виявлені у ОСОБА_1 тілесні ушкодження, а саме: перелом малогомілкової кістки, крововилив у ділянці лівої гомілки могли утворитися внаслідок травматичної дії тупих твердих предметів. Не можна виключити, що ушкодження могли «виникнути при ударах об виступаючі зовнішні частини легкового автомобіля (передніх бамперів автомобіля (передніх бамперів автомобілів ВАЗ-21099,2109)». Згідно «Правил судово-медичного визначення тяжкості тілесних пошкоджень від 17.01.1995 року» виявлений у ОСОБА_1, перелом малогомілкової кістки має ознаки тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таке, що для свого загоєння потребує не менш ніж 21 добу; синець на нижній кінцівці легке тілесне ушкодження.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, підтвердив викладені обставини справи.

Крім того, в судовому засіданні пояснив, що 24.08.2016р., приблизно о 15.00год., випив 250гр. горілки, та приблизно о 18.00год. вирішив поїхати за цигарками. Виїхавши з двору він, повертаючи ліворуч та обїжджаючи кювет, виїхав на смугу зустрічного руху, але відволікся та не побачив аварійні сигнали автомобіля ВАЗ 21099. Через викладене він здійснив наїзд на водія зазначеного автомобіля, ОСОБА_1, який, відкривши капот, намагався зясувати причину несправності свого автомобіля. Заявлений цивільний позов визнав у повному обсязі, просить суворо його не карати, попросив вибачення у потерпілого, спричинену злочином шкоду частково компенсував, і зобовязується виплатити повністю.

Потерпілий ОСОБА_1 суду пояснив, що 24.08.2016р., приблизно о 18.00год., він, на своєму автомобілі марки ВАЗ 21099, державний номерний знак НОМЕР_4, їхав по вул. Миру в с.Обіточне Чернігівського району Запорізької області, разом із членами своєї родини. Машина зламалася біля електроопори, і він, перечекавши дощ хвилин 10, вийшов з салону, відкрив капот та намагався зрозуміти причину поломки. Відчув сильний удар у ліву ногу, звук автомобіля обвинуваченого не чув, оскільки був зосереджений на іншому. Внаслідок наїзду йому були спричинені тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. Заявлений цивільний позов підтримав, просить суворо не карати обвинуваченого.

Відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, за згодою всіх учасників судового розгляду, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, при цьому судом з'ясовано, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, їх позиція є добровільною та істинною та їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Діяння, вчинене обвинуваченим, є суспільно небезпечним і підлягає кваліфікації за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, є його щире каяття у вчиненому.

Згідно ст. 67 КК України обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, є вчинення злочину в стані алкогольного спяніння.

При обранні міри покарання обвинуваченого суд враховує наступні обставини справи:

- ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, при цьому суд звертає увагу на наслідки та ставлення обвинуваченого до вчиненого вину визнав, розкаявся, добровільно погасив частину спричиненої злочином шкоди;

-особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на диспансерному обліку у лікаря - психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Також суд враховує думку потерпілого ОСОБА_1 який просив не карати обвинуваченого суворо.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

За п.21 цієї ж Постанови, у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 статті 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керування транспортними засобами, яке застосовується у випадках, коли вчинення злочину було пов'язане з грубим або повторним порушенням порядку користування таким правом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому міри покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", згідно з яким суди повинні призначати покарання менш суворе - особам, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, тощо, з метою перевиховання та виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів, суд, враховуючи також необережність скоєного злочину, зважаючи на відношення обвинуваченого до вчиненого та наслідки, які спричинили порушення правил безпеки дорожнього руху, приймаючи до уваги думку потерпілого, який просить призначити обвинуваченому покарання, не пов'язане з позбавленням волі, суд приходить до висновку про доцільність призначення покарання, необхідного і достатнього для виправлення, у виді обмеження волі, оскільки саме це покарання найбільше відповідатиме меті його призначення відповідно до ст.50 КК України, з застосуванням ст.75 КК України, з випробуванням; додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами - не призначати, оскільки, як пояснив сам обвинувачений в судовому засіданні, права він не отримував.

Процесуальні витрати в сумі 1055грн 52коп, пов'язані із залученням експерта і які документально підтверджені, відповідно до вимог ч.2 ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого на користь держави.

Потерпілим заявлений цивільний позов про стягнення моральної шкоди в сумі 10000грн,а також матеріальну шкоду в сумі 9249грн. 95коп.

В судовому засіданні змінив позовні вимоги, заявлену суму моральної шкоди зменшив до 5 000грн, заявлену суму матеріальної шкоди зменшив до 6249грн. 95коп.

Обвинувачений позов визнав.

Суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст.368, 370, 374 КПК України суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 року обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку 1 рік - не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов'язки.

У відповідності до ст. 76 ч.1 п.п. 2,3,4 КК України зобов'язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально - виконавчої інспекції.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_5, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, та фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, РНОКПП НОМЕР_6, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, моральну шкоду, спричинену злочином, в сумі 5 000грн, та матеріальну шкоду 6249грн. 95коп., всього 11 249 (одинадцять тисяч двісті сорок девять) гривень 95 копійок.

Речові докази по справі - автомобіль марки ВАЗ 2109, реєстраційний номер НОМЕР_3, який перебуває на зберіганні у обвинуваченого ОСОБА_2 , згідно його розписки від 18.10.2016р. повернути власнику.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_5, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, та фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 витрати на залучення експерта в розмірі 1055грн 52копна користь держави: рахунок №31116115700009, одержувач - Управління казначейства у Шевченковському районі м.Запоріжжя /24060300, код банку 813015, код ЄДРПОУ - 38025367,назва банку ГУДКСУ у Запорізькій області.

Заходи забезпечення кримінального провадження до набрання судовим рішенням законної сили - не застосовувати.

Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч.2 ст.473 КПК України.

Вирок може бути оскаржений з урахуванням особливостей, передбачених ст.394 КПК України, до апеляційного суду Запорізької області через Чернігівський районний суд Запорізької області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Д.О. Покопцева