Рішення № 63389300, 12.12.2016, Чернігівський районний суд Запорізької області

Справа 328/2664/15-ц

2/329/329/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2016 року Чернігівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Покопцевой Д.О.,

при секретарі Синяк Л.П,

за участю прокурорів Пирожника Д.О., Ніколаєнко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, ОСОБА_2, Державної казначейської служби України про скасування постанови від 10.12.2003 року слідчого Токмацького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області України про відмову у відшкодування шкоди, та відшкодування шкоди, завданої притягненням до кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач зазначив, що 05.03.2002р. слідчим Токмацького РВ ГУМВС України ОСОБА_3 відносно нього було порушено кримінальну справу за ч.4 ст.190 КК України, яка постановою від 16.05.2003р. слідчого того ж відділу ОСОБА_4 була закрита за відсутністю в його діях складу злочину.

08.12.2003р. він звернувся до Токмацького РВ ГУМВС України з заявою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності, але постановою від 10.12.2003р. слідчого Войтенко А.В. йому відмовлено у такому відшкодуванні.

Через викладене просить суд визнати недійсною та незаконною зазначену постанову, солідарно стягнути з відповідачів матеріальну шкоду в сумі 607500грн, та моральну шкоду, завдану притягненням до кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 190 КК України.

Подав заяву про розгляд справи без його участі, через незручне транспортне сполучення між смт Чернігівка та м.Токмак, а також через свій похилий вік.

Представник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області заявою просить розглянути справу без його участі (т.1, а.с.9), надав суду письмові заперечення, з позовом не погоджується у повному обсязі (т.1 а.с.12-14, 73).

Представники Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області, Державної казначейської служби України в судовому засіданні просять у задоволенні позову відмовити.

Інший відповідач до судового засідання не зявився, про час та місце розгляду справи сповіщений належним чином, про причини неявки не повідомив, заяву про розгляд справи без його участі не надав.

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

24.07.2015р. позивач звернувся до Токмацького районного суду Запорізької області з позовом до Державної казначейської служби України, Токмацького МВ ГУМВС України в Запорізькій області, Токмацької міжрайонної прокуратури Запорізької області, Головного управління МВС в Запорізькій області, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про скасування постанови від 10.12.2003р. слідчого Токмацького МВ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_5 про відмову у відшкодуванні шкоди, та відшкодування шкоди, завданої притягненням до кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 190 КК України, в сумі 607500грн. (т.1, а.с.1-2)

Ухвалою від 27.07.2015р. Токмацького районного суду Запорізької області провадження по справі було відкрито за заявленими вимогами до Токмацької міжрайонної прокуратури Запорізької області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області; у відкритті провадження за позовними вимогами до відповідачів - Державної казначейської служби України, Токмацького МВ ГУМВС України в Запорізькій області, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відмовлено (т.1, а.с.4-5).

Ухвала отримана позивачем 29.07.2015р. (т.1, а.с.7), не оскаржувалася, набрала законної сили.

Ухвалою від 19.11.2016р. Чернігівського районного суду Запорізької області клопотання позивача задоволено, до участі в справі у якості відповідача залучено Державну казначейську службу України (т.2, а.с.11); та ухвалою від 12.12.2016р. замінено реорганізовану Токмацьку міжрайонну прокуратуру Запорізької області правонаступником Токмацькою місцевою прокуратурою Запорізької області.

Таким чином, позивачем заявлені вимоги до Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, ОСОБА_2, Державної казначейської служби України про визнання недійсною та незаконною постанови від 10.12.2003р. слідчого Токмацького РВ ГУМВС України ОСОБА_5 про відмову у відшкодуванні шкоди; солідарне стягнення з відповідачів матеріальної шкоди в сумі 607500грн, за період притягнення до кримінальної відповідальності за ч.4 ст.190 КК України, з 05.03.2002 по 16.05.2003р.р.; солідарне стягнення з відповідачів моральної шкоди (сума в позові не зазначена).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України, провадження у цивільний справі може бути закрито з підстав наявності рішення в іншій справі, що набрало законної сили, у разі, коли в обох справах є тотожними одночасно сторони, підстави і предмет позову. Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору (правова позиція Верховного суду України у справі № 6-79 цс15).

На численні звернення позивача судами ухвалено ряд рішень з приводу його вимог про визнання недійсною та незаконною постанови від 10.12.2003р. слідчого Токмацького МВ ГУМВС України ОСОБА_5, стягнення з відповідачів матеріальної та моральної шкоди.

Судом, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, витребувані з відповідних судів рішення, які набрали законної сили, за цими вимогами (т.1, а.с.184-232, 237-243).

Як встановлено дослідженням цих рішень, по жодному з них сторони не є тотожними зі сторонами по справі, що розглядається.

Часткове співпадіння відповідачів по ряду справ (зокрема, Державної казначейської служби, ОСОБА_2М.) тотожності позовів, з врахуванням викладеної правової позиції Верховного суду України, не створює, тому відсутність одночасного збігу сторін не є перешкодою повторному зверненню до суду.

Дослідженням матеріалів справи судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

05.03.2002р. слідчим Токмацького МВ УМВС України в Запорізькій області ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу №2260231 за ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 358 та ч.3 ст. 358 КК України.

Постановою від 16.05.2003р. слідчого того ж відділу ОСОБА_4 кримінальна справа № 2260231 у відношенні позивача за ч.4 ст.190 КК України була закрита за відсутністю в його діях складу злочину.

16.05.2003р. слідчим Токмацького МВ УМВС України в Запорізькій області ОСОБА_4 винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 в якості обвинуваченого за ч. 1 ст. 358 та ч. 3 ст. 358 КК України по кримінальній справі № 2260231.

10.12.2003р. постановою слідчого того ж відділу ОСОБА_5, в рамках кримінальної справи № 2260231, у задоволенні клопотання позивача про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої незаконними діями дізнання та досудового слідства - відмовлено.

За результатами судового розгляду в порядку КПК України в редакції 1960 року постановою Токмацького районного суду від 20.03.2013р. вказану кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 358 та ч. 3 ст. 358 КК України повернуто Токмацькому міжрайонному прокурору на додаткове розслідування.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 10.06.2013р. постанову Токмацького районного суду від 20.03.2013р. залишено без змін, а апеляцію державного обвинувача, - без задоволення.

На підставі п. 12 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України, відомості про кримінальне правопорушення 28.07.2013р. СВ Токмацького МВ ГУМВС України в Запорізькій області внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 1 ст. 358 КК України за №12013080350000876 та за ч. 3 ст. 358 КК України в редакції від 05.04.2001 року за №12013080350000877, які того ж дня процесуальним прокурором обєднані в одне провадження.

28.07.2013 процесуальним прокурором на підставі п.3 ч. 1 ст. 284 КПК України винесено постанову про закриття кримінального провадження №12013080350000876 за ч. 1 ст. 358 КК України та ч. З ст. 358 КК України в редакції від 05.04.2001 року у звязку з не встановленням достатніх доказів винуватості ОСОБА_1

Зазначені обставини неодноразово встановлювалися судами.

У відповідності до ч. 1 ст.1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (ч.2 ст. 1176 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства, - відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках, зокрема, закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" у наведених у ст. 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи досудового слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Згідно із частинами 5 і 6 ст. 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

З матеріалів справи вбачається, що за чисельними позовами ОСОБА_1 які виникли з приводу незаконних дій органів досудового слідства, що полягали у незаконному притягненні його до кримінальної відповідальності, перебуванні під слідством, обранні запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд в ході досудового слідства проведені судові розгляди та ухвалені судові рішення.

Так, рішенням апеляційного суду Запорізької області від 17 грудня 2013 року змінено рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 01 листопада 2013р. у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна, Токмацького міжрайонного прокурора Запорізької області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок дій органів досудового слідства, прокуратури, яким позовні вимоги ОСОБА_1 частково задоволені - за рахунок Державного бюджету України на його користь стягнуто у відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 358 КК України, 156 846 грн. (т.1, а.с.200-203).

Рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 16 липня 2015р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 23.12.2015р. на відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконним притягненням ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 190 КК України стягнуто 19 200 грн. (т.1, а.с.238-241).

Всі викладені обставини та підстави для відшкодування шкоди в обох позовах, які вирішені вищезазначеними рішеннями, є однаковими, а спричинена шкода стягується з Держави в особі Державної казначейської служби України.

В лютому 2015р. позивач знову звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5, Токмацького відділення поліції Василівського районного відділу поліції в Запорізької області Головного управління національної поліції в Запорізькій області Головного управління національної поліції, Державної казначейської служби України в частині стягнення моральної шкоди, визнання права та зобовязання відповідачів вчинити певні дії про визнання його права на відшкодування шкоди, в якому вказував про незаконні дії органів досудового слідства з притягнення його до кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 190 КК України, в період з 05.03.2002р. по 16.05.2003р., в якому просив визнати незаконною постанову слідчого від 10.12.2003р. і скасувати її, стягнути на його користь матеріальну шкоду у розмірі 138 705 грн. та моральну шкоду у сумі 300 000 грн.

Рішенням Чернігівського районного суду Запорізької області від 22 грудня 2015р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 16 березня 2015р., закрито провадження у справі за позовними вимогами про скасування постанови слідчого від 10.12.2003р. та стягнення матеріальної шкоди, у іншій частині позовних вимог відмовлено.

У липні 2015р. ОСОБА_1 знову звернувся до Токмацького районного суду Запорізької області з позовом про незаконне порушення відносно нього кримінальної справи за обвинуваченням у скоєнні злочину, передбаченого ст. 190 ч. 4 КК України, слідство у якій тривало 15 місяців та постановою слідчого від 16.05.2003р. її було закрито за п. 2 ч. 6 КПК України. Просив визнати незаконною винесену слідчим Войтенко А.В. постанову від 10.12.2003р. про відмову в задоволенні його заяви про стягнення матеріальної і моральної шкоди, спричиненої незаконними діями органів дізнання та слідства, стягнути на відшкодування матеріальної шкоди 607 500 грн., оскільки він 15 місяців перебування під слідством був позбавлений можливості отримувати щомісячні доходи у розмірі 1500 євро, а також стягнути на відшкодування моральної шкоди 100 000 грн. за незаконне звинувачення його за ч. 4 ст. 190 КК України.

Рішенням Чернігівського районного суду Запорізької області від 05 січня 2016р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 22 березня 2016р., закрито провадження у справі в частині скасування постанови слідчого від 10.12.2003р. та відмовлено в позові щодо відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Отже, питання про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, вже двічі було позитивно вирішено у судовому порядку. Відповідно, права позивача на компенсацію моральної шкоди захищені, а обраний позивачем спосіб захисту права не співпадає з тими правами, які він намагається захистити, і у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

По вимогах щодо стягнення матеріальної шкоди та визнання незаконною та скасування постанови слідчого Войтенка А.В. від 10.12.2003р. суд вважає за потрібне провадження закрити.

Як позивачу неодноразово наголошувалося в судових рішеннях, відповідно до ст. 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу підписки про невиїзд, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.

Відповідно дост.12 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", встановлений порядок відшкодування сум, заробіток та інші грошові доходи, які громадянин втратив внаслідок незаконних дій.

Згідно до п.1 ст. 12зазначеного Закону, розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі дії чи розглядав справу, в місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і суд, про що виносять постанову (ухвалу).

Цей орган у місячний термін з дня звернення громадянина повинен витребувати всі необхідні документи, що мають значення для визначення розміру завданої шкоди, і ухвалити відповідну постанову.

Постановою від 04.04.2014р. в.о. Токмацького міжрайонного прокурора О.М. Савран позивачу було відмовлено у відшкодуванні шкоди, передбаченої п.п.1,3,4 ст.3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», з 05.03.2002 по 28.07.2013р.р., за весь період перебування під слідством та судом, по кримінальній справі № 2260231 (в подальшому кримінальне провадження № 12013080350000876). Тобто питання про стягнення на користь позивача матеріальної шкоди вирішено зазначеною постановою, зокрема, і за період з 05.03.2002 по 16.05.2003р.р., в тому числі і по обвинуваченню позивача за ч.4 ст.190 КК України.

У разі незгоди з ухваленою постановою про відшкодування шкоди громадянин може оскаржити цю постанову до прокуратури або суду.

Позивач не погодився з зазначеною постановою, скориставшись своїм правом оскарження, та звернувся до суду з позовом до Казначейської служби України, Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області, Токмацького МВ ГУМВС України Токмацького РВ ГУМВС України в Запорізькій області про її скасування. Згідно інформації Пологівського районного суду Запорізької області (т.1 а.с.237), рішення по справі ухвалено, але не набрало законної сили.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 вже звертався до суду з позовом до слідчого Токмацького РВ УМВС України в Запорізькій області, Токмацького МВ ГУМВС України в Запорізькій області, Державної казначейської служби України, прокуратури Запорізької області про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої незаконними діями слідчого по кримінальній справі № 2260231.

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 04.04.2014р. його позов залишено без задоволення (т.1, а.с.207-210).

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 20.05.2014р. рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 04.04.2014р. року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди щодо не отриманої заробітної плати, втраченого заробітку та інших доходів скасовано з закриттям провадження в справі. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін (т.1, а.с.211-213).

Як неодноразово зазначалося у викладених судових рішеннях, позивачу слід оскаржувати постанову від 04.04.2014р. в.о. Токмацького міжрайонного прокурора О.М. Савран, та в іншому порядку вирішувати це питання не можна. На викладене позивачу вочевидь слід звернути увагу.

Таким чином, у задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди слід відмовити, в частині стягнення матеріальної шкоди та визнання недійсною і незаконною постанови слідчого - закрити провадження на підставі пунктів 1,2 ч.1 ст.205 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.16, 23, 1167, 1176 ЦК України, Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", ст.ст.10, 60, п.п.1,2 ч.1 ст.205, 212 - 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, ОСОБА_2, Державної казначейської служби України в частині стягнення моральної шкоди.

Закрити провадження за позовом ОСОБА_1 до Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, ОСОБА_2, Державної казначейської служби України в частині стягнення матеріальної шкоди, та визнання недійсною, незаконною постанови слідчого Токмацького РВ ГУМВС України в Запорізькій області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, до апеляційного суду Запорізької області, через Чернігівський районний суд Запорізької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Д.О.Покопцева