Ухвала суду № 63387996, 13.12.2016, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/12952/16-ц

У Х В А Л А

ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ (ЗАЯВИ) БЕЗ РУХУ

13.12.2016 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бедьо В.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно.

Оглянувши зміст позовної заяви та додані до неї письмові докази, встановлено що заява не відповідає вимогам ст.119, 120 ЦПК України.

Зокрема, згідно Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 року, судовий збір справляється у розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої закономна 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відсотковому співвідношенні до ціни позову, а саме 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати та у фіксованому розмірі.

Разом з тим позивачем не зазначено ціну позову.

З прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивачем ставиться вимога майнового характеру, зокрема: про визнання права власності на нерухоме майно,відповідно така підлягає до сплати у відсотковому співвідношенні до ціни позову, але не менше ніж 551, 20 грн.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що інвентаризаційна вартість вказаного позивачем нерухомого майна становить 376702, 00 грн., відтак сума сплати судового збору згідно вказаної вартості становитиме 3767, 02 грн.

Суд вважає за необхідне повідомити позивачу платіжні реквізити для перерахування судового збору: отримувач коштів УК у м. Ужгород, код отримувача 38015610, Банк отримувача ГУДКСУ в Закарпатській області; код банку отримувача (МФО) 812016; рахунок отримувача 31216206700002; призначення платежу судовий збір.

Крім того положеннями ст. 119 ЦПК України визначено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги із зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину або наявність підстав для звільнення від доказування.

Всупереч вказаній нормі закону позивач зазначає відповідачем ОСОБА_2, не зазначивши жодних доказів того, що така якимось чином оспорює право власності ОСОБА_1 на нерухоме майно.

Разом з тим положеннями ст.392ЦКУкраїни чітко визначено випадки, коли особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності:

1)якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобовязальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобовязальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобовязального права);

2)у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності

Передумовою для застосування ст.392ЦКУкраїни є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. Наприклад, позов про визнання права власності у разі втрати документа, що засвідчує право власності особи на річ, подається за відсутності можливості одержати у відповідних органах дублікат правовстановлюючого документа.

Позивач у позові про визнання права власності особа, яка вже є власником.

Крім того у відповідності до чинного законодавства позови про визнання права власності в порядку ст.392ЦК України подаються, коли особа не є власником, але бажає ним стати, наприклад на безхазяйну річ, на обєкт самочинного будівництва, за набувальною давністю, в порядку спадкування.

Також має місце предявлення позовів про визнання права власності на новостворене чи реконструйоване нерухоме майно, щоб спростити чи уникнути встановленої законодавством досить тривалої в часі та фінансово затратної процедури оформлення прав на це майно.

Отже, суд важає на необхідне довести до відома позивача, що оскільки набуття права власності регулюється окремими нормами і зазначені вище позови заявляються формально не для визнання, а для набуття права власності, суди відмоляють у їх задоволенні.

Крім того позивач не вказує жодної іншої особи, яка перешкоджає їй в оформленні права власності у порядку, визначеному чинним законодавством в оформленні вказаного нею нерухомого майна.

Однак, навіть у випадку відмови органу державної реєстрації прав в оформленні права власності на обєкт нерухомого майна та видачі свідоцтва у звязку з ненаданням необхідних документів для оформлення такого права, це не є оспорюванням права власності на обєкт нерухомого майна (постанова ВС від 20.06.2011 у справі №3-55гс11).

Відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.

Стосовно набуття права власності на новостворене майно та обєкти незавершеного будівництва(ст.331 ЦК України) слід зазначити наступне.

До завершення будівництва (створення) майна, а якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, то до моменту прийняття його до експлуатації, або якщо право власності на таке нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, то до моменту державної реєстрації право власності на новостворене майно та об'єкт незавершеного будівництва не виникає.

У зв'язку із цим до виникнення права власності на таке майно право власності існує лише на матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення) майна. Отже, законом не передбачено можливість визнання права власності на новостворене майно та об'єкт незавершеного будівництва в судовому порядку, якщо право власності на таке майно не було зареєстроване раніше в установленому законодавством порядку.

На підставі наведеного приходжу до переконання, що позивач повинен надати суду обгрунтовану позовну заяву, з посиланням на письмові докази та з врахуванням викладених судом правових позицій, відповідно без усунення позивачем наведених вище обставин, вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, тому вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви з врахуванням вимог ст. 119 ЦПК України.

В разі усунення недоліків у зазначений строк позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.

Інакше позовна заява вважається неподаною і повертається позивачу.

Керуючись ст. 119, ст. 121, 208-210 ЦПК України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно- залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви до 13 грудня 2016 року, але не більше п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Якщо вказані недоліки не будуть усунені позивачем у визначений судом строк, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_3