Ухвала суду № 63387458, 13.12.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 243/2997/16-ц Номер провадження 22-ц/775/2075/2016

Головуючий у 1 інстанції: Мінаєв І.М. єдиний унікальний номер 243/2997/16-ц

Доповідач: Папоян В.В. номер провадження 22-ц/775/2075/2016

Категорія: 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2016 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Папоян В.В.,

суддів Кішкіної І.В., Новікової Г.В.,

за участю секретаря Ротар Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Листопад» на ухвалу Словянського міськрайонного суду Донецької області від 28 вересня 2016 року по справі за заявою ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Листопад» про стягнення суми боргу,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Словянського міськрайонного суду Донецької області від 28 вересня 2016 року було частково задоволено заяву представника позивача та забезпечено позов шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Листопад» в межах суми позову в розмірі 82817,50 грн. які знаходяться на розрахунковому рахунку № 26005140877 АТ «ОСОБА_3 Аваль».

Не погодившись, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просив ухвалу суду в частині накладення арешту на грошові кошти скасувати. На обґрунтування апеляційної скарги посилався на порушення судом норм матеріально та процесуального права. Зокрема вважає, що, відповідно до вимог ст.151 ЦПК України суд може забезпечити позов лише у разі наявності реальної загрози невиконання або ускладнення виконання рішення суду, але позивачем не доведено наявність такої загрози та судом постановлено невмотивовану ухвалу, не прийняті до уваги їх заперечення щодо необґрунтованості позову. Крім того, зазначає, що накладенням арешту на грошові кошти суд фактично обмежив товариство у можливості здійснювати господарську діяльність (оплата товарів, робіт, виплата заробітної плати, сплата податків, зборів, обовязкових платежів, тощо).

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення лише в оскаржуваній частині і відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини. Відповідачем ухвала суду оскаржується лише в частині задоволення вимог щодо забезпечення позову. В іншій частині ухвала суду сторонами не оскаржується

Особи, які приймають участь по справі у судове засідання апеляційного суду не зявилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала суду підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Відповідно до ст.. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-який стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Тобто забезпечення позову - це вжиття комплексу заходів цивільного процесуального характеру, направлених на припинення дій, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Види забезпечення позову визначені у статті 152 ЦПК України, зокрема позов майнового характеру забезпечується накладенням арешту на майно, або грошові кошти, що належить відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб. Згідно ч. 3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно розяснень викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Апеляційний суд вважає, що ухвала про забезпечення позову відповідає нормам матеріального і процесуального права, при вирішенні питання про забезпечення позову суд діяв в межах норм процесуального права, яким регулюється забезпечення позову та судом не допущено порушення норм процесуального права, які б тягли за собою скасування ухвали.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги оскільки з матеріалів справи убачається, що ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Листопад» суми боргу за договором поворотної фінансової допомоги та суми пені у загальній сумі 82 817 грн. 50 коп. і подав заяву про забезпечення позову у тому числі шляхом накладення арешту грошові кошти в межах суми позову, які знаходяться на розрахунковому рахунку відповідача № 26005140877 АТ «ОСОБА_3 Аваль».

Відповідачем не спростовується наявність відкритого в АТ «ОСОБА_3 Аваль» розрахункового рахунку № 26005140877.

Таким чином, частково задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах суми позову які знаходяться на рахунку відповідача першої інстанції керуючись ст.. 151 ЦПК України виходив з того, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, та враховуючі, що предметом позову є боргові зобовязання на суму 82 817 грн. 50 коп., дійшов обґрунтованого висновку, щодо можливості забезпечення позову таким шляхом.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідача, щодо недопустимості обраного способу забезпечення позову, оскільки відповідно до розяснень викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України, від 22.12.2006р., № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець, тоді як забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ні є втручанням у господарську діяльність товариства.

З урахування викладеного апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала суду підлягає залишенню без змін, відповідно до вимог п.1 ч.1 статті 312 ЦПК України

Керуючись ст. 303, 307, 312 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Листопад» відхилити.

Ухвалу Словянського міськрайонного суду Донецької області від 28 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

головуючий суддя В.В. Папоян

судді І.В. Кішкіна

ОСОБА_4