Рішення № 63385590, 07.12.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/6414/16

В справі № 760/18559/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретарів - Бугайчука О.Р.

позивача - ОСОБА_1

представника позивачів - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Солом'янського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції м. Києва про зняття арешту з майна та зобов'язання вчинити дії, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулися до суду з позовною заявою і просять зняти арешт з нерухомого майна, яке належить їм на праві приватної власності, та зобов'язати відповідача зняти арешт із зазначеного майна.

Посилаються в позові на те, що на підставі рішення Солом'янського районного суду м. Києва стягнуто з ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства управління житлового фонду заборгованість по утримуванню житла та платі за користування комунальними послугами та судові витрати у загальному розмірі 1 462 грн. 67 коп..

На підставі зазначеного рішення в справі видані виконавчі листи, які були пред'явлені до виконання в виконавчій службі.

Державним виконавцем 04 червня 2003 року винесено постанову про арешт їх майна з оголошенням заборони його відчуження.

Зазначають, що арешт був накладений задля забезпечення виконання ОСОБА_4 судового рішення, проте він не є, та не був власником квартири АДРЕСА_1.

У зв'язку з виконанням рішення суду вони звернулися до відділу ДВС з заявою про зняття арешту з їхнього майна, однак їм у цьому було відмовлено в зв'язку із знищенням виконавчого провадження.

Виходячи з цього, просять задовольнити позов.

Позивачка ОСОБА_1 та представник позивачів в судовому засіданні позов підтримали просили суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач - Відділ ДВС Солом'янського РУЮ в м. Києві свого представника в судове засідання не направив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. Через канцелярію суду подав заяву в якій просив суд здійснити розгляд за відсутності свого представника.

Заслухавши пояснення позивачки та представника позивачів, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджатися своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За правилами ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Судом встановлено, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва стягнуто з ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва заборгованість по утримуванню житла та платі за користування комунальними послугами у розмірі 1462 грн. 67 коп.

04 червня 2003 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Солом'янського РУЮ в м. Києві накладено арешт на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1.

Зазначена квартира була набута позивачем ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 11 червня 1999 року, а в подальшому остання на підставі договору дарування від 12 жовтня 2000 року подарувала ОСОБА_3 5/6 частин даної квартири.

З форми №3 від 31 жовтня 2016 року №10964 вбачається, що спірна квартира належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а ОСОБА_4 лиш зареєстрований за зазначеною адресою.

/ а. с. 14 - 15; 20; 23 /

За правилами ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ст. 50 Закону у разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

З довідки №797 від 21 вересня 2016 року Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва вбачається, що заборгованість по квартирній платі та комунальних послугах станом на 01 вересня 2016 року відсутня.

Листом від 28 жовтня 2016 року на звернення позивачки ОСОБА_1 до відділу ДВС Солом'янського РУЮ в м. Києві повідомлено про знищення виконавчого провадження, в межах якого було застосовано арешт.

/ а. с. 18; 21 /

Відповідно до ст. 368 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантовано захист права власності. Згідно з даною статтею фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Вендітеллі проти Італії» /1994 / Суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності.

Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Стаття 1 Протоколу вимагає, перш за все і особливо, щоб втручання державної влади у використання права на майно було законним / рішення в справі « Півень проти України», 2004 рік/.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майно.

Тобто, право власності позивачів, як абсолютне право, має бути захищене лише при доведеності самого факту порушення.

Виходячи з викладеного вище, виконання ОСОБА_4 рішення суду, з метою виконання якого в межах виконавчого провадження був накладений арешт на майно, відсутності підстав для подальшого збереження заходів, направлених на його виконання, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивачів.

Що стосується вимог про зобов'язання відповідача зняти арешт з квартири, рішення суду щодо звільнення майна з-під арешту є відповідною правовою підставою для виключення його з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та додаткового застереження не потребує.

Керуючись ст. ст. 15, 16, ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 319, 321, 368, 391 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Зняти арешт з квартири АДРЕСА_1, загальною площею 33,08 кв.м., яка належить ОСОБА_1, накладений постановою Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві від 04 червня 2003 року відповідно до виконавчого листа № 2-695-1, виданого Солом'янським районним судом м. Києва, реєстраційний номер обтяження 1395479.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

Суддя