Рішення № 63384321, 07.12.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/11485/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Виниченко Л.М.,

за участі секретаря Гноілек М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю та виселення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом у якому просить зобов'язати ОСОБА_2 не чинити їй перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 та виселити відповідачку із вказаної квартири.

Вимоги мотивовані тим, що в провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа № 755/5799/15-ц за позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю не менше як 5 років до часу відкриття спадщини, визнання спадкоємцем четвертої черги і визнання права власності на спадкове майно та за її позовом, як третьої особи із самостійними вимогами до ОСОБА_2, Київської міської ради про встановлення факту родинних відносин, визнання спадкоємцем третьої черги за правом представлення, визнання права власності на спадкове майно.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києві від 12 травня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 та її позов було задоволено частково, а саме: встановлено факт, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу з серпня 2007 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 року, визнано ОСОБА_2 спадкоємцем четвертої черги за законом майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3. За її позовом встановлено факт, що вона є двоюрідною сестрою померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3.

15 червня 2016 року рішенням Апеляційного суду м. Києва рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12.05.2016 року було скасовано та ухвалено нове рішення, яким її позовні вимоги задоволено частково, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Зокрема, Апеляційним судом м. Києва визнано за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Позивачка зазначає, що ОСОБА_2 ніколи не була зареєстрована у вказаній квартирі та проживала в ній з дозволу власника - померлого ОСОБА_3

Проживаючи у зазначеному житловому приміщенні своїми діями відповідачка перешкоджає їй реалізації права, як власнику квартири, та чинить перешкоди у реалізації цього права, а саме: не допускає до квартири, не виселяється з помешкання, не надає доступу інженерам бюро технічної інвентаризації здійснити заміри квартири для подальшої реєстрації права власності.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_4 підтримала заявлені вимоги, просила задовольнити позов.

Відповідачка та її представник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, посилаючись на його безпідставність.

Суд, вислухавши пояснення представника позивачки, відповідачку, представника відповідачки, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 15.06.2016 року, серед іншого, визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 (а.с. 14-19).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.10.2016 року касаційну скаргу ОСОБА_2 було відхилено, а рішення Апеляційного суду м. Києва від 15.06.2016 року залишено без змін.

Отже, позивачка є власником квартири АДРЕСА_3.

Відповідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За нормою ст. ст. 317 ч. 1, 319 ч. ч. 1, 2 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб (ч. 1 ст. 383 ЦК України).

Відповідно ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок, квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом (ст. 109 ЖК України).

За нормою ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 155 ЖК України власника квартири не може бути позбавлено права користування квартирою, крім випадків, установлених законодавством.

Судом безспірно встановлено, що відповідачка по даний час проживає у спірній квартирі АДРЕСА_3, при цьому зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5.

За викладених обставин вимоги про виселення ОСОБА_2 із квартири АДРЕСА_1 підлягають задоволенню, оскільки позивачка є власником даної квартири і своїм проживанням у ній відповідачка порушує права позивачки на володіння, користування та розпорядження своїм майном.

У решті вимог слід зазначити наступне.

Відповідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Разом з тим відповідачкою заперечується факт чинення нею перешкод позивачці у користуванні житлом. ОСОБА_2 суду пояснила, що будь яких вимог стосовно доступу до квартири від ОСОБА_1 вона не отримувала та про такі їй ніхто не повідомляв.

У спростування зазначених обставин жодних доказів позивачкою суду не надано, у зв'язку з чим заявлені вимоги у частині зобов'язання відповідачки не чинити перешкод у користуванні спірною квартирою задоволенню не підлягають, оскільки не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Відповідно ст. 88 ЦПК України на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір з відповідачки у розмірі 551,20 грн. (а.с. 1).

Керуючись ст. ст. 41 Конституції України, ст. ст. 316-319, 321, 325, 328 ЦК України, ст. ст. 109, 150, 155 ЖК України, ст. ст. 10, 11, 58, 60, 62-64, 88, 169, 208, 213-215, 218 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю та виселення задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_4.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя