Рішення № 63378867, 06.12.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/10901/16-ц Головуючий у 1-й інст. Полонець С. М.

Категорія 55 Доповідач Шевчук А. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Павицької Т.М., Кочетова Л.Г.,

з участю секретаря судового засідання Кучерявого О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного університету телекомунікацій про стягнення заробітної плати, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 05 жовтня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Державного університету телекомунікацій (надалі роботодавець). Просила стягнути суму ненарахованої індексації за період з 01 липня 2015 року по 31 серпня 2015 року в розмірі 1 870,84 грн., недоплачену частину вихідної допомоги в розмірі 591,61 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 51768,64 грн. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 01 вересня 2013 року працювала у відповідача на посаді начальника відділу кадрів і документозабезпечення. Звільнена із займаної посади 31 серпня 2015 року у звязку зі скороченням штату працівників, за п.1 ст.40 КЗпП України. Всупереч чинному законодавству з липня по серпень місяць 2015 року їй не нарахована індексація зарплати, що спричинило незаконне зменшення розміру вихідної допомоги. Оскільки роботодавець не провів із нею розрахунок вчасно, то стягненню підлягає середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 05 жовтня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного університету телекомунікацій індексацію заробітної плати за період з 01 липня 2015 року по 31 серпня 2015 року в сумі 1 870,84 грн., недоплачену вихідну допомогу в розмірі 591,61 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 9 323,53 грн. У стягненні решти середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1378 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині часткового стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення в частині середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити дану вимогу в повному обсязі, а решту частину вирішених вимог залишити без змін. Зазначає, що оскільки вимоги щодо розміру належних їй при звільненні сум задоволені в повному обсязі, то суд неправомірно зменшив розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, застосувавши принцип співмірності.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи з підстав, передбачених ст.ст.116,117 КЗпП України, вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні частково в сумі 9323,53 грн., суд першої інстанції виходив із принципу пропорційності та визначив розмір відшкодування з урахуванням розміру спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Колегія суддів апеляційного суду не може повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції з таких мотивів.

Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що ОСОБА_1 з 01 вересня 2013 року по 31 серпня 2015 року працювала у відповідача на посаді начальника відділу кадрів і документозабезпечення та була звільнена у звязку зі скороченням штату працівників, за п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.4).

Як убачається з розрахункових листів у липні та серпні місяцях 2015 року роботодавцем індексація доходів ОСОБА_1 не проводилася, тобто не нараховувалася та не виплачувалася, що суперечить вимогам чинного законодавства на час виникнення спірних правовідносин (а.с.6-7).

Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Індексація заробітної плати працівників повинна проводитися відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (з наступними змінами) відповідно до якого індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці.

Механізм проведення індексації врегульований Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (з наступними змінами).

Змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII, передбачено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік. Пунктом 14 Прикінцевих положень цього закону Кабінету Міністрів України доручено за результатами першого півріччя 2015 року та з урахуванням економічної ситуації затвердити порядок проведення індексації заробітної плати, грошового забезпечення, пенсійних та соціальних виплат.

Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» зобовязано Кабінет Міністрів України затвердити особливий порядок проведення індексації грошових доходів населення у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на 2015 рік.

У звязку з відсутністю станом на 01 липня 2015 року затвердженого механізму індексації оплати праці відповідач повинен був провести індексацію заробітної плати позивача на підставі та з дотриманням вимог постанови КМУ від 17 липня 2003 року №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення».

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що роботодавець безпідставно не провів індексацію заробітної плати позивача за липень та серпень 2015 року на суми по 935,42 грн. (1218 грн. (розмір мінімальної заробітної плати) х 76,8 (індекс інфляції у липні та серпні 2015 року) :100 = 935,42 грн.) за кожний місяць, тобто на загальну суму 1870 грн. 84 коп.

Нарахування позивачу премії за результатами роботи за липень 2015 року в сумі 550 грн. та за серпень 2015 року в сумі 1000 грн. не звільняло відповідача від обовязку проведення індексації оплати праці працівника.

Оскільки трудові відносини з позивачем припинені з підстав, передбачених п.1 ст.40 КЗпП України, то при звільненні належала до виплати не тільки індексація заробітної плати, а й вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку відповідно до ст.44 КЗпП України.

З урахуванням індексації заробітної плати за липень-серпень 2015 року розмір вихідної допомоги, розрахований відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, становить 4599,21 грн., а виплачена вихідна допомога у сумі 4007,60 грн., тобто недоплата вихідної допомоги складає 591, 61 грн., що не оспорюється сторонами, підтверджується їх незалежними розрахунками, а тому сумнівів не викликає (а.с.9, 46).

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що з вини роботодавця позивачу не були виплачені всі належні їй суми при звільненні, а тому обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача індексацію заробітної плати в сумі 1870 грн. 84 коп. та недоплачену вихідну допомогу в розмірі 591 грн. 61 коп. Рішення суду першої інстанції в цій частині апеляційний суд залишає без змін.

Вимоги ОСОБА_1 щодо розміру належних їй при звільненні сум судом задоволені у повному обсязі, а не частково.

Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

За змістом частини першої статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, у разі виникнення спору про розміри належних звільненому працівникові сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь працівника або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. У разі часткового задоволення позовних вимог працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд визначає розмір такого відшкодування з урахуванням розміру спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

У даній справі вимоги позивача щодо розміру належних їй при звільненні сум судом першої інстанції задоволені у повному обсязі. Як убачається із вищевикладеного з таким висновком суду першої інстанції погодився й апеляційний суд. Отже підстав для застосування судом першої інстанції принципу співмірності та зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не було.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у справах № 6-41цс15 від 01 квітня 2015 року, №6-113цс16 від 27 квітня 2016 року.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд змінює рішення суду першої інстанції в частині середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та, відповідно до ст.309 ЦПК України, збільшує його розмір з 9323 грн.53 коп. до 51768 грн. 64 коп. (213,92 грн. (середньоденна заробітна плата) х 242 р.д. = 51768,64 грн.) згідно розрахунку, наданого позивачем, який остання та її представник підтримали у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, пояснивши, що в апеляційній скарзі допустили описку, вказавши іншу суму (а.с.10).

Приймаючи до уваги розяснення, які надані судам у п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» позивачем тримісячний строк звернення до суду не пропущено, оскільки у даному випадку перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку. Індексація заробітної плати за липень-серпень 2015 року та недоплачена частина вихідної допомоги так і не виплачені.

Оскільки вимоги позивача задовольняються у повному обсязі, то апеляційний суд виключає з резолютивної частини рішення суду першої інстанції посилання на часткове задоволення позову та відмову в задоволенні решти вимог.

Суд першої інстанції помилково стягнув з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1378 грн. Помилка повязана із неврахуванням тієї обставини, що з позовом до суду зверталася не юридична, а фізична особа, а тому в дохід держави належить стягнути 551 грн. 20 коп.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 606 грн. 32 коп. за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду.

Керуючись ст.ст.209,303,304,307,309,313-314,316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 05 жовтня 2016 року в частині середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та судового збору змінити.

Збільшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на користь ОСОБА_1 з 9323 грн.53 коп. до 51768 грн. 64 коп. та зменшити розмір судового збору на користь держави з 1378 грн. до 551 грн. 20 коп.

Стягнути з Державного університету телекомунікацій на користь ОСОБА_1 606 грн. 32 коп. судового збору.

Виключити з резолютивної частини рішення речення: «Позов задовольнити частково» та «В решті вимог відмовити».

У решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча

Судді: