Вирок № 63378137, 13.12.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/933/16-к Провадження №11-кп/773/620/16 Головуючий в 1 інстанції Ясельський І. В. Категорія:ч. 3 ст. 185 КК України Доповідач : Оксентюк В. Н.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2016 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Оксентюка В.Н.,

суддів Денісова В.П., Гапончука В.В.,

з участю секретаря Леміщак Ю.О.,

прокурора Грицюка Р.П.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора Луцької місцевої прокуратури ОСОБА_4 та потерпілого ОСОБА_5 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 вересня 2016 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, житель ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянин України, не працює, ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимий ,-

вироком Володимир-Волинського міського суду від 09.06.2011 року за ч.ч. 2, 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України засуджений на 4 роки позбавлення волі та звільнений 30.03.2015 по відбуттю строку покарання, -

засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді арешту на строк 6 (шість) місяців.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_1 постановлено рахувати з 19.07.2016 року.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишено попередній тримання під вартою.

На підставі ч. ч. 1, 5 ст. 72 КК України постановлено зарахувати ОСОБА_1 у строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення в межах даного кримінального провадження, а саме: з 19.07.2016 року до вступу даного вироку в законну силу, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні арешту.

Вироком вирішено долю речових доказів.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, суд,

В С Т А Н О В И В:

Згідно з вироком суду обвинувачений ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що 17 грудня 2015 року близько 21 години, повторно, діючи умисно з корисливих мотивів, керуючись метою таємного викрадення чужого майна, усвідомлюючи при цьому протиправність своїх дій, зайшов на частково обгороджену територію підсобного господарства Луцького зоопарку «Звірково», що знаходиться в с.Промінь Луцького району, вул.Садова, 1 та через незачинене вікно проник у приміщення будівлі, що знаходиться на території господарства, звідки таємно викрав бензопилу «Штиль MS 180» вартістю 1800 грн., чим спричинив ОСОБА_5 матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, на початку грудня 2015 року (точної дати не встановлено), у вечірню пору доби, ОСОБА_1, повторно, діючи умисно з корисливих мотивів, керуючись метою таємного викрадення чужого майна, усвідомлюючи при цьому протиправність своїх дій, зайшов на частково обгороджену територію підсобного господарства Луцького зоопарку «Звірково», що в с.Промінь Луцького району, вул.Садова, 1 та через вікно у якому відсутня шибка, проник у приміщення цеху, що знаходиться на території господарства, звідки таємно викрав лещата слюсарні, які належать ОСОБА_5, чим спричинив останньому матеріальну шкоду на суму 1209, 05 гривень.

У поданій апеляційній скарзі прокурор не оспорюючи фактичних обставин справи та правильності кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 3 ст. 185 КК України вказує на неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок його мякості.

Посилається на те, що призначаючи покарання із застосуванням ст. 69 КК України суд врахував помякшуючі покарання обставини, а саме: щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю злочину, а також добровільне відшкодування завданої шкоди, хоча ці обставини по своїй природі істотно не знизили ступінь тяжкості самого злочину.

При цьому суд не врахував, що ОСОБА_1 вчинив умисний злочин, який відноситься до категорії тяжких. Вказаний злочин обвинувачений вчинив через невеликий проміжок часу після відбування покарання за попереднім вироком. Також посилається на те, що ОСОБА_1 порушив умови запобіжного заходу у виді особистого зобовязання, ухилявся від явки до суду, у звязку з чим був оголошений у розшук, що також вказує на підвищену суспільну небезпечність його особи.

Просить вирок Луцького міськрайонного суду щодо ОСОБА_1 скасувати та постановити новий вирок, яким призначити обвинуваченому ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України покарання у виді 4 років позбавлення волі.

Потерпілий ОСОБА_5 у поданій апеляційній скарзі зазначає, що суд призначаючи покарання ОСОБА_1 не врахував наявність помякшуючих покарання обставин та призначив суворе покарання.

Вказує на те, що він з обвинуваченим помирились, матеріальні збитки відшкодовано, будь-яких претензій він не має.

Вважає, що враховуючи особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, вибачився, а тому покарання йому слід призначити із застосуванням ст. 75 КК України звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.

Просить вирок суду змінити та застосувати до ОСОБА_1 положення ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідача, який виклав зміст вироку суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, прокурора, який свою апеляційну скаргу підтримав, а апеляційну скаргу потерпілого заперечив, потерпілого, який свою апеляційну скаргу підтримав та заперечив апеляційну скаргу прокурора, обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника, які апеляційну скаргу прокурора заперечили і підтримали апеляцію потерпілого ОСОБА_5, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга потерпілого задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини кримінального провадження, доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України та правильність кваліфікації його дій за вказаною статтею у апеляційних скаргах не оспорюється, а тому вирок суду першої інстанції апеляційним судом у цій частині не перевіряється, а перевіряється лише у частині призначеного обвинуваченому покарання.

З матеріалів кримінального провадження та вироку місцевого суду встановлено, що призначаючи ОСОБА_1 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді арешту на шість місяців, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 у вчиненому щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував завдану шкоду і ці обставини відніс до помякшуючих покарання обставин.

Обтяжуючих покарання обставин суд не встановив.

Однак, при цьому, суд першої інстанції не в повній мірі врахував вимоги ст. 69 КК України відповідно до якої призначення основного покарання нижче найнижчої межі санкції статті Основної частини цього Кодексу або перехід до іншого більш мякого покарання не передбаченого санкцією статті можливий лише за наявності кількох обставин, що помякшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням особи винного.

Яким чином наведені помякшуючі покарання обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, суд першої інстанції у вироку не вказав.

Крім цього, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, суд першої інстанції не в повній мірі врахував, що останній раніше неодноразово засуджувався за умисні корисливі злочини і після звільнення з місць позбавлення волі на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний корисливий злочин, який відноситься до категорії тяжких, а також характеристик на обвинуваченого за місцем проживання.

За таких обставин та з врахуванням особи обвинуваченого, підстав для застосування ст. 69 КК України і призначення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України іншого, більш мякого покарання, а ніж передбаченого санкцію даної статті у суду першої інстанції не було. Тому даний вирок в частині призначеного обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 69 КК України не відповідає вимогам матеріального закону і підлягає скасуванню, з постановлення судом апеляційної інстанції нового вироку.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання колегія суддів враховує як суспільну небезпечність так і тяжкість вчинених ним злочинів та особу винного у їх сукупності.

До помякшуючих покарання обставин відносить щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину та відсутність матеріальних збитків, оскільки викрадене обвинуваченим майно повернуто потерпілому.

Обтяжуючих покарання обставин суд не встановив.

По відношенню до особи ОСОБА_1 колегія суддів враховує, що за місцем проживання він характеризується негативно (а.с.110), схильний до вчинення крадіжок, вживає спиртні напої, раніше неодноразово судимий (а.с.111-112) за вчинення умисних корисливих злочинів, 30 березня 2015 року звільнився з місць позбавлення волі за вироком Володимир-Волинського міського суду від 09 червня 2011 року, а у в грудні 2015 року знову вчинив новий умисний корисливий злочин, який відноситься до категорії тяжких, що в свідчить про підвищену суспільну небезпечність особи ОСОБА_1 та вперте не бажання його стати на шлях виправлення.

Колегія суддів також враховує і те, що ОСОБА_1 під час розгляду справи судом першої інстанції порушив умови запобіжного заходу у виді особистого зобовязання, ухилявся від явки до суду та перебував у розшуку, що також свідчить про підвищену суспільну небезпечність його особи.

За таких обставин посилання потерпілого ОСОБА_3 в апеляції про призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України колегія суддів вважає необґрунтованими.

З врахуванням зазначених обставин апеляційний суд доходить висновку, що обвинуваченому ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України слід призначити покарання у виді позбавлення волі строком на три роки.

Таке покарання відповідатиме вимогам ст. 50, 65 КК України, відповідатиме принципам законності, справедливості та індивідуалізації покарань, буде необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Керуючись ст. 404, 405, 407,420 КПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково, у задоволенні апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_5 відмовити.

Вирок Луцького міськрайонного суду від 15 вересня 2016 року щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України в частині призначеного покарання із застосуванням ст. 69 КК України скасувати та постановити новий вирок.

Призначити ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з часу його затримання 19 липня 2016 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_1 в строк відбування покарання строк попереднього увязнення в період з 19.07.2016 року по 13.12.2016 року з розрахунку, що одному дню попереднього увязнення відповідає два дні позбавлення волі.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8