Рішення № 63377450, 13.12.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №589/1864/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/1981/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 57

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Кононенко О. Ю.,

суддів - Семеній Л. І. , Бойка В. Б.

за участю секретаря судового засідання -Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто»

на заочне рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 20 липня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про захист прав споживача, визнання договору недійсним та стягнення коштів,

в с т а н о в и л а :

08 квітня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, який обґрунтовує тим, що 28 березня 2016 року він уклав договір фінансового лізингу № 003682 з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» про придбання автомобіля Кіо Rіо, обємом двигуна 1,2, тип КПП - механічний. В цей же день, на виконання умов договору, він сплатив відповідачу 39000 грн. Проте, вважає, що зазначений договір повинен бути визнаний недійсним, оскільки умови договору є несправедливими, не містять всіх істотних умов та порушують його права, як споживача. Крім того, при укладенні договору не дотримано вимог його нотаріального посвідчення. У зв'язку з цим просив визнати недійсним договір фінансового лізингу № 003682 від 28 березня 2016 року, укладений між ним та ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто», стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» сплачені ним на виконання умов договору кошти в сумі 39000 грн.

Заочним рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 20 липня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано недійсним договір фінансового лізингу № 003682, укладений 28 березня 2016 року між ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» та ОСОБА_3

Стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» на користь ОСОБА_3 39000 грн.

Стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» в дохід держави судовий збір у розмірі 1378 грн.

Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 13 жовтня 2016 року залишено без задоволення заяву ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» про перегляд заочного рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 20 липня 2016 року.

В апеляційній скарзі ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто», посилаючись на необґрунтованість та незаконність рішення суду, неправильне застосування судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3

При цьому доводить, що між сторонами було укладено договір фінансового лізингу з дотриманням усіх істотних умов договору, що підтверджується підписами сторін договору та його додатків. Крім того, визнаючи умови оспорюваного договору фінансового лізингу несправедливими, суд не встановив ознак, які свідчать про таке і не послався на них у рішенні. Вказує, що нотаріальне посвідчення договору фінансового лізингу не є обовязковим. Зазначає, що суд неправильно визначив розмір судових витрат, які стягнув з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто».

Сторони повідомлені про час і місце розгляду справи в установленому законом порядку, але в судове засідання не зявились.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 28 березня 2016 року між сторонами було укладено договір фінансового лізингу № 003682 з додатками № № 1, 2, за умовами якого ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» зобовязалося придбати у свою власність предмет лізингу - автомобіль Кіо Rіо, обємом двигуна 1,2, тип КПП механічний, вартістю 14150,94 доларів США з урахуванням ПДВ, згідно з обмінним курсом долара США до української гривні, гривневий еквівалент вартості предмета лізингу 375000 грн. та передати цей автомобіль у користування позивача, який у свою чергу зобовязався сплачувати за користування автомобілем періодичні лізингові платежі згідно з графіком (а.с. 16-24).

Відповідно до пункту 1.7 договору, автомобіль передається у користування ОСОБА_3 не пізніше 120 робочих днів з моменту сплати ним на рахунок товариства: адміністративного платежу, авансового платежу, комісії за передачу предмета лізингу.

Відповідно до умов додатку 1 до цього договору, вартість предмета лізингу становить 14150,94 дол. США; авансовий платіж 7075,47 дол. США (50 % вартості предмета лізингу); щомісячний авансовий платіж 589,62 дол. США; адміністративний платіж 1415,09 дол. США (10 % вартості предмета лізингу); комісія за передачу 424,53 дол. США (3 % вартості предмета лізингу).

На виконання договору, 28 березня 2016 року ОСОБА_3 сплатив ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» 39000 грн. (а.с. 26).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що умови оспорюваного договору порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків на шкоду споживачу, а тому згідно з вимогами ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», є несправедливими. Крім того, суд вважав, що сторонами недодержані вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відносини, що виникають у звязку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Відповідно до ч. 3 ст. 6 та ст. 627 ЦК України, при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 203, 204 ЦК України, підстави і наслідки недійсності правочину можуть бути передбачені винятково законами. Виходячи із вимог ст. ст. 4 та 203 ЦК України, зміст правочину має відповідати: Цивільному кодексу України; іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України; актам Президента України у випадках, встановлених Конституцією; постановам Кабінету Міністрів України; актам органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим, що видаються у випадках і в межах, встановлених Конституцією та законом. Таким чином, враховуючи загальні принципи цивільного права, правочини не повинні суперечити положенням законів, прийнятих відповідно до Конституції.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16 грудня 1997 року, фінансовий лізинг це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, повязаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, договір лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України. Згідно зі ст. 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Таким чином, суд дійшов до обґрунтованого висновку, що договір фінансового лізингу від 28 березня 2016, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто», нотаріально посвідчено не було, хоча такий договір підлягає нотаріальному посвідченню. Доводи апеляційної скарги про протилежне є безпідставними.

З преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» вбачається, що цей закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Пункт 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає, що послуга це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України «Про захист прав споживачів».

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому.

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено у ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Зі змісту ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» вбачається, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Згідно з укладеним між сторонами договором фінансового лізингу лізингодавець зобовязався придбати та передати на умовах фінансового лізингу в користування майно (предмет лізингу), а лізингоодержувач зобовязався прийняти предмет лізингу та сплачувати передбачені договором платежі (пункти 3.1.1, 3.3.1 договору).

Вартість предмета лізингу на момент укладення договору становила 14150,94 доларів США з урахуванням ПДВ, що згідно з обмінним курсом долара США до української гривні на момент укладення цього договору складало 375000 грн. з ПДВ (пункт 8.2).

Гривневий еквівалент вартості предмета лізингу, визначений на дату укладення договору, може змінюватися в разі зміни обмінного курсу долара США до гривні або в разі зміни відпускної ціни транспортного засобу в продавця (пункт 8.3).

Усі планові платежі здійснюються лізингоодержувачем відповідно до умов, визначених у додатках 1, 3 до договору фінансового лізингу. Планові платежі зараховуються лізингодавцем згідно з обмінним курсом долара США до гривні на дату фактичного зарахування платежу на рахунок лізингодавця (пункт 8.5).

За змістом указаних пунктів договору, розмір лізингової плати може змінюватися залежно від зміни ситуації на грошовому ринку, що впливає на вартість предмета лізингу, проте формули перерахунку не передбачає.

Проаналізувавши зміст договору, суд встановив, що за невиконання своїх зобовязань за договором фінансового лізингу лізингодавець не несе відповідальності, а, навпаки, отримує вигоду штраф у розмірі 40 % від розміру авансового платежу та всю суму сплаченого адміністративного платежу (пункти 3.2.6, 12.1 договору).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, з огляду на юридичну природу договору фінансового лізингу та положень ст. 692 ЦК України, споживач послуг, укладаючи такий договір, має право знати обсяг своїх фінансових зобовязань та ціну транспортного засобу, який лізингодавець передає йому в користування за плату з правом викупу. При цьому ціна предмета лізингу є істотною умовою такого договору згідно вимог статей 638, 655, 691 ЦК України.

Відповідно до пункту 10.4 договору, у разі зміни вартості предмета лізингу з моменту укладення договору, сторони домовились та беруть на себе зобовязання до купівлі транспортного засобу підписати додаток 3 до цього договору із установленням щомісячних платежів, які розраховуються із ціни транспортного засобу на момент купівлі.

Зі змісту оспорюваного договору вбачається, що сторони не погодили постачальника (продавця) автомобіля, остаточно не визначили вартості предмета лізингу, не погодили графіку сплати лізингових платежів згідно з додатком 3 до договору, на який робиться посилання у змісті договору фінансового лізингу, однак який до договору не додається.

При цьому згідно з пунктом 4.3 договору, разом з підписаним актом приймання-передачі лізингодавець передає лізингоодержувачу графік сплати лізингових платежів (додаток 3 до договору), який сторони зобовязані підписати до моменту підписання акта приймання-передачі.

Таким чином, на момент укладення договору фінансового лізингу лізингоодержувач був позбавлений можливості ознайомитися з обсягом своїх грошових зобовязань та графіком лізингових платежів, що свідчить про невизначеність загального обсягу грошових зобовязань лізингоодержувача.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо повязані з виконанням договору лізингу.

За положеннями цієї статті адміністративний платіж не відноситься до витрат лізингодавця, що безпосередньо повязані з виконанням договору лізингу. Відповідач не обґрунтував співмірності розміру адміністративного платежу (10 % вартості предмета лізингу) за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору і вартості виконаної послуги, яка в розумінні ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» не вважається лізинговим платежем, а фактично полягала лише у виготовленні типової форми договору.

Крім того, достроково погасити лізингові платежі можна не раніше ніж через 12 (дванадцять) календарних місяців після підписання акта приймання-передачі предмета лізингу між лізингодавцем та лізингоодержувачем. За дострокове погашення лізингових платежів у термін до 12 календарних місяців з моменту підписання акта приймання-передачі предмета лізингу лізингоодержувач сплачує штраф у розмірі 10 відсотків від суми дострокового погашення (п. 10.14).

За змістом ч.5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що положення договору фінансового лізингу є несправедливими, якщо містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за дострокове його погашення.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року № 6-2766цс15; від 10 травня 2016 року № 6-3020цс15; від 08 червня 2016 року № 6-330цс16, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для судів.

Дослідивши умови договору фінансового лізингу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір містить несправедливі умови, визначені ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: встановлення жорстких обовязків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у звязку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір зі споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається; установлення обовязкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Отже, суд першої інстанції, визнаючи умови договору фінансового лізингу несправедливими, а договір недійсним та, стягуючи з лізингодавця на користь лізингоодержувача сплачену ним суму, ухвалив законне й обґрунтоване рішення, правильно застосувавши положення Закону України «Про захист прав споживачів» та ст.ст. 203, 215 ЦК України. Оскільки визнання недійсними окремих положень договору, призведе до зміни інших положень договору, на вимогу позивача, суд першої інстанції обґрунтовано визнав договір недійсним у цілому.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач був ознайомлений з умовами договору та добровільно погодився сплатити платежі на рахунок відповідача, не спростовують висновків суду про визнання договору недійсним, так як судом першої інстанції правильно встановлено, що при укладенні спірного договору сторони, а значить і відповідач також, мали б дотримуватись принципу добросовісності, однак, фактично зміст договору свідчить про істотний дисбаланс передбачених прав та обовязків на шкоду споживачу, тобто позивачу.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3 заявив дві вимоги: визнання договору недійсним (вимога немайнового характеру) та стягнення з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» коштів в розмірі 39000 грн. (вимога майнового характеру). Тому, судовий збір за подання позовної заяви фізичною особою підлягав сплаті в розмірі 1102,40 грн. (551,20 грн. +551,20 грн.).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 при зверненні до суду з позовом сплатив судовий збір в розмірі 551,20 грн. (а.с. 1), хоча, на підставі ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», він звільнений від сплати судового збору.

Проте, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції стягнув з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» судовий збір в розмірі 1378 грн. в дохід держави.

За таких обставин, відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат належить змінити, стягнувши з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» на користь ОСОБА_3 551,20 грн. компенсації судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 551,20 грн. в дохід держави.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» задовольнити частково.

Заочне рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 20 липня 2016 року в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» на користь ОСОБА_3 551,20 грн. компенсації судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 551,20 грн. судового збору в дохід держави.

В іншій частині заочне рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 20 липня 2016 року залишити без змін.

Рішення набрало законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді -