Ухвала суду № 63375491, 12.12.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-сс/785/1778/16

Номер справи місцевого суду: 522/22617/16-к Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Гончаров О. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого: Гончарова О.О.

Суддів: Грідіної Н.В. та Потаніна О.О.

при секретарі: Лопотан В.І.

за участю прокурора: Мєняліна А.С.

слідчого: Борисова В.І.

та адвоката: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси від 24 листопада 2016 року, якою задоволено клопотання слідчого про арешт майна, -

встановила:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016160000000715 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України.

У рамках розслідування кримінального провадження 24 листопада 2016 року ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси було задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП в Одеській області, погоджене з прокурором відділу прокуратури Одеській області та накладено арешт на речі, які були вилучені під час обшуку 17 жовтня 2016 року за адресою: Одеська області, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова, 21, а саме на: девяносто один мішок, з яких 15 мішків з маркуванням К-80 з написом 25 шт., 15 мішків з маркуванням К-100 з написом 25 шт., 19 мішків з маркування К-90 з написом 25 шт., 9 мішків з маркуванням К-55 з написом 40 шт., 25 мішків з маркуванням К-120 з написом 25 шт., 8 мішків з маркуванням К-110 з написом 25 шт., в яких знаходяться сітки.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2016 року, стверджуючи, що прийнята ухвала не обґрунтована та незаконна, оскільки власником вказаного майна є ОСОБА_3, який не є ані підозрюваним ані свідком по розглядаємому кримінальному провадженню, а питання про накладення арешту стосувалося контейнеру №Н10-04, тоді як майно, яке належить його підзахисному, було вилучено з контейнеру №Н10-4.

Заслухавши суддю-доповідача, адвоката, який підтримав свою апеляцію, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з положеннями ч.1ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до положень ч.3, 4ст.370 КПК Україниобґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Аналіз оскарженої ухвали дає підстави дійти до висновку про те, що вона не відповідає вимогам зазначених правових норм, оскільки є необґрунтованою і невмотивованою.

До такого висновку апеляційний суд дійшов з огляду на такі обставини.

Слідчий суддя, зазначив в оскарженій ухвалі, аналогічно клопотанню слідчого, що власник вилученого майна не встановлений.

При цьому слідчий суддя не взяв до уваги ті обставини, що встановлений користувач контейнера, з якого вилучалось майно, - громадянин КНР ОСОБА_4, його представник - адвокат ОСОБА_2 брав участь в проведенні обшуку, що вбачається з протоколу обшуку (а.с. 7), і висловлював свої зауваження (а.с. 9). Також слідчий суддя не дав належної оцінки тому факту, що слідчий в клопотанні стверджує про те, що власник вилученого майна не встановлений, однак з незрозумілих причин допустив адвоката ОСОБА_2 до участі в проведенні обшуку.

Крім того, в ході апеляційного розгляду встановлено, що обшук, в процесі якого вилучено майно, проводився 17.10.2016 року на підставі ухвали слідчого судді, від 13.10.2016 року.

Однак, із зазначеної ухвали вбачається, що дозвіл був наданий слідчим суддею на проведення обшуку контейнера Н 10-04, розміщеного за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова, 21. В той час, як обшук фактично проводився в контейнері Н 10-4, розміщеному за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова, 21.

Таким чином, обшук фактично проводився не в тому контейнері, дозвіл на проведення якого дав слідчий суддя, що дає підстави стверджувати, що обшук був проведений без ухвали слідчого судді, всупереч вимогам ч.2ст.234 КПК України, яка передбачає, що обшук проводиться виключно на підставі ухвали слідчого судді.

Можливість увійти до житла чи іншого володіння особи, до постановлення ухвали слідчого судді, можлива лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє, на підставі ч.1ст.233 КПК України, або лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, що передбачено ч.3ст.233 КПК України.

Оскільки добровільна згода володільця на проникнення до контейнеру була відсутня, а також не було інших передбачених законом підстав для проникнення в контейнер без ухвали слідчого судді, отримання слідчим ухвали слідчого судді на проведення обшуку саме в контейнері Н 10-4, розміщеному за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова, 21, на наступний день після його проведення, тобто 18.10.2016 року, не має правового та процесуального значення і не впливає на висновок щодо незаконного проведення обшуку.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні обєкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були обєктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Отже, вказані мішки з сіточним полотном не могли бути знаряддям вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, не могли залишити на собі сліди вказаних правопорушень та не можуть бути використані як докази факту чи обставин, що мають встановлюватися під час кримінального провадження.

Крім того, у матеріалах кримінального провадження є висновок спеціаліста від 11 листопада 2016 року, відповідно до якого «надані на експертизу зразки сіточного полотна «Кукла»… не являються мононитковими (волосянними) сітками, які відносяться до заборонених знарядь добування обєктів тваринного світу» та висновок Одеського науково-дослідницького інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 14 листопада 2016 року по визначенню ринкової вартості товару, з тексту якої також вбачається, що на експертизу були надані зразки саме сіточного полотна «Кукла».

Таким чином, у судової колегій не має підстав не довіряти висновкам спеціаліста та експерта, які свідчать про те, що арештоване полотно не вилучене з обігу на території України.

Щодо твердження слідчого в клопотанні та слідчого судді в оскарженій ухвалі про відсутність власника вилученого майна, апеляційний суд не може погодитись з такими твердженнями, оскільки в судовому засіданні представник ОСОБА_2 надав апеляційному суду копію договору купівлі-продажу, згідно з яким ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_4 купив сіточний матеріал «Заготовка» (кукла), на складі Н 10-4 в кількості 100 мішків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод №1, відповідно до якої, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Ст. 41 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Крім того, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, таким як недоторканність права власності, а позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження, відповідно до ч. 1 ст. 16 КПК України, здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Так, з тексту ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2016 року не вбачається, яким чином вилучене майно мало бути використане у якості знаряддя вчинення кримінального правопорушення, які сліди мало зберегти на собі або інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Також слід зазначити, що ухвалами колегій суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Одеської області від 3 жовтня 2016 року та 22 листопада 2016 року, ухваленим по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР під № 12016160000000194, вже було вказано на необхідність повернення арештованого майна власнику ОСОБА_3

Таким чином, як встановлено під час апеляційного розгляду, ухвала слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси про задоволення клопотання про арешт майна, має бути скасована на підставі ст. ст. 409, 411 КПК України, у звязку з невідповідністю висновків слідчого судді фактичним обставинам справи.

На підставі наведеного, керуючись ст. 392, 393, 395, 398, 404, 405, 407, 409, 411, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси від 24 листопада 2016 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП в Одеській області, погоджене з прокурором відділу прокуратури Одеській області про накладення арешту, скасувати.

Винести нову ухвалу, якою в задоволені клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП в Одеській області, погоджене з прокурором відділу прокуратури Одеській області про накладення арешту відмовити.

Майно, вилучене під час обшуку 17 жовтня 2016 року за адресою: Одеська області, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова, 21, а саме: девяносто один мішок, з яких 15 мішків з маркуванням К-80 з написом 25 шт., 15 мішків з маркуванням К-100 з написом 25 шт., 19 мішків з маркування К-90 з написом 25 шт., 9 мішків з маркуванням К-55 з написом 40 шт., 25 мішків з маркуванням К-120 з написом 25 шт., 8 мішків з маркуванням К-110 з написом 25 шт., в яких знаходяться сітки, повернути власнику ОСОБА_3.

О.О. ОСОБА_6 ОСОБА_7 Потанін