Рішення № 63373971, 12.12.2016, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/5712/16-ц

Провадження № 2/500/3095/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2016 року

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Адамова А.С.,

при секретарі Хачатрян А.Т.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

28.10.2016 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовними вимогами, якими просить суд визнати за нею як за спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері ОСОБА_4, померлої 19.06.2014 року, право власності на: житловий будинок з надвірними та господарськими спорудами, що розташований за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Броска, провул. Болградський, №10; земельну ділянку площею 0,0869 га, яка розташована по провул. Болградський, №10 в с. Броска Ізмаїльського району Одеської області, наданої для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 5122080700:02:002:0168. Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що державним нотаріусом їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у звязку із тим, що відсутні оригінали документів, що посвідчують право власності на спадкове майно спадкодавця.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач, сповіщений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не зявився, надав до суду письмову заяву про визнання позову та розгляд справи без участі його представника.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, заслухавши покази свідка, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення позивача та представника позивача, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що згідно запису в погосподарській книзі виконавчого комітету Бросківською сільської ради Ізмаїльського району Одеської області за № 09, ОСОБА_4 належить на праві особистої власності житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Броска, провул.Болградський, №10, що підтверджено довідкою, наданою виконавчим комітетом Бросківською сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 23.09.2016 року за №2086.

Згідно технічної документації, виготовленої КП «Ізмаїльське МБТІ» 17.10.2016р., по провул. Болградський № 10 в с. Броска Ізмаїльського району Одеської області розташований житловий будинок.

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №459795, виданий 21.04.2010 року Бросківською сільською радою Ізмаїльського району Одеської області, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011052101811, власником земельної ділянки площею 0,0869 га, яка розташована по провул. Болградський, №10 в с. Броска Ізмаїльського району Одеської області, наданої для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 5122080700:02:002:0168, являється ОСОБА_4.

Вказане також вбачається із листів відділу Держгеокадастру в Ізмаїльському районі Одеської області від 28.10.2016р., 29.09.2016р. та листа КП «Ізмаїльське МБТІ» за №1845 від 01.12.2016р.

Згідно до ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Згідно ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії 1-ЖД № 378787 від 21.06.2014 року, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_4 померла 19.06.2014 року.

Після смерті ОСОБА_4 згідно ст.1220 ЦК України відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить: житловий будинок з надвірними та господарськими спорудами, що розташований за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Броска, провул. Болградський, №10; земельна ділянка площею 0,0869 га, яка розташована по провул. Болградський, №10 в с. Броска Ізмаїльського району Одеської області, наданої для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 5122080700:02:002:0168.

За життя спадкодавець заповіту не залишав, що підтверджено Витягом зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №45488344 від 20.10.2016 року, згідно якого інформація про заповіт, складений та посвідчений від імені ОСОБА_4, відсутня.

Позивач ОСОБА_2 є спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_4 відповідно до ст. 1261 ЦК України, що підтверджено свідоцтвом про її народження серії І-МР №699659 від 14.01.1971р. та свідоцтвом про одруження, з якого вбачається зміна її прізвища з «Габатюк» на «ОСОБА_2. Спадщину позивач ОСОБА_2 прийняла, оскільки в установлений законом шестимісячний строк 19.06.2014р. звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, що підтверджується копією відповідної заяви, наявної у матеріалах справи.

Іншій спадкоємець за законом першої черги після смерті ОСОБА_4 відповідно до ст. 1261 ЦК України ОСОБА_3 спадщину не прийняв, оскільки не проживав та не був зареєстрований зі спадкодавцем за однією адресою, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Бросківською сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 23.09.2016 року за № 2086, та в установлений законом строк не звернувся до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадщини.

Осіб, які мають право на обовязкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_4 відповідно до ст. 1241 ЦК України, немає.

На звернення позивача до державного нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, письмовою відповіддю державного нотаріуса Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_5 за № 1785/02-14 від 20.10.2016 року, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у звязку із тим, що відповідно до пункту 4.15 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року №296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за №282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно. Оригінали документів, що посвідчують право власності на спадковий житловий будинок та земельну ділянку на імя спадкодавця відсутні.

Відповідно до п.п. 4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів. Спадкоємець повинен надати нотаріусу правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності спадкодавця на нерухоме майно.

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Згідно п. 3.1 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до ст. 316 Цивільного Кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як встановлено в судовому засіданні, згідно відповіді КП «Ізмаїльське МБТІ» № 1845 від 01.12.2016р. згідно матеріалів інвентарної справи на обєкт нерухомості по провул. Болградський, №10 в с. Броска Ізмаїльського району Одеської області власником є ОСОБА_4 на підставі довідки Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області №2086 від 23.09.2016р.

Згідно листів відділу Держгеокадастру в Ізмаїльському районі Одеської області за 28.10.2016р., 29.09.2016р. власником земельної ділянки площею 0,0869 га, яка розташована по провул. Болградський, №10 в с. Броска Ізмаїльського району Одеської області, наданої для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 5122080700:02:002:0168, є ОСОБА_4 на підставі Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №459795.

Як зазначено у ОСОБА_6 спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.3.3, за змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах. Додатками N 32 та N 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок. За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права. Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності. При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо. У період чинності Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, що затверджена Міністерством комунального господарства Українського РСР 31 січня 1966 року, державна реєстрація нерухомого майна не проводилась в сільській місцевості. Право власності на нерухоме майно, що знаходиться в сільській місцевості, може бути підтверджено довідкою виконавчого комітету відповідної місцевої ради.

Таким чином, судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 спадщину після померлої ОСОБА_4 прийняла шляхом подачі в установлений законом шестимісячний строк заяви про прийняття спадщини до нотаріуса, осіб, які мають право на обовязкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_4 немає, іншій спадкоємець за законом першої черги ОСОБА_3 спадщину не прийняв, оскільки не проживав та не був зареєстрований зі спадкодавцем за однією адресою, та в установлений законом строк не звернувся до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадщини, з огляду на встановлене позивач обґрунтовано вимагає визнання за нею права власності на спадкову власність.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до роз'яснень п. 24 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без зясування і дослідження інших обставин справи.

Стаття 57 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, що мають істотне значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до вимог ст.ст. 10, 11, 59, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, у тому числі, з огляду на те, що відповідач визнав позов і обставини визнані сторонами не підлягають доказуванню у відповідності до ст. 61 ч.1 ЦПК України. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 213-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлої 19.06.2014 року, право власності на:

житловий будинок з надвірними та господарськими спорудами, що розташований за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Броска, провул. Болградський, №10;

земельну ділянку площею 0,0869 га, яка розташована по провул. Болградський, №10 в с.Броска Ізмаїльського району Одеської області, наданої для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 5122080700:02:002:0168, (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №459795, виданий 21.04.2010 року Бросківською сільською радою Ізмаїльського району Одеської області, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011052101811).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 13.12.2016р.

Суддя: ОСОБА_7