Постанова № 63371650, 30.11.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2016 р. Справа№ 910/14742/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

за участю представників сторін:

позивач: ОСОБА_2 особисто

від відповідача: Шерстюк Ю. В. - дов. б/н від 25.08.2016р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «О.М.С.» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2016р.

у справі № 910/14742/16 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю «О.М.С.»

про усунення перешкод у користуванні майном

В судовому засіданні 30.11.2016р. відповідно до ст. ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2016р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «О.М.С.» про усунення перешкод у користуванні орендованим майном.

Позовні вимоги мотивовані тим, що повідомлення-вимога відповідача про звільнення позивачем орендованого приміщення, яка ґрунтується на односторонньому праві припинення відносин оренди згідно Договору оренди №25-05/16-5с від 25.05.2016р., є такою, що суперечить вимогам закону щодо відносин оренди, у зв'язку з чим позивач просив усунути перешкоди у користуванні ФОП ОСОБА_2 орендованим майном шляхом примушення ТОВ «О.М.С.» до належного виконання умов Договору оренди № 25-05/16-5с від 25.05.2016р., які відповідають чинному законодавству.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2016р. у справі №910/14742/16 позов задоволено.

Усунуто перешкоди у користуванні Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 орендованим майном шляхом примушення Товариства з обмеженою відповідальністю "О.М.С." до належного виконання умов Договору оренди №25-05/16-5с від 25.05.2016 року, які відповідають чинному законодавству.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального права, рішення прийнято на підставі неповністю досліджених доказів, оскільки умовами спірного договору, а саме п.13, передбачено право як орендаря, так і орендодавця щодо припинення договору в односторонньому порядку, та не враховано, що спірний договір є неукладеним у зв'язку з відсутністю його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу відповідача 27.10.2016р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2016р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 30.11.2016р.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 30.11.2016р. підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Позивач в судовому засіданні апеляційної інстанції 30.11.2016р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 25.05.2016р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (надалі - орендар, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «О.М.С.» (надалі - орендодавець, відповідач, ТОВ «О.М.С.») укладено Договір оренди №25-05/16-5с, відповідно до п.1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове штатне користування частину площі нежитлового приміщення у торговельному центрі, який знаходиться за адресою; АДРЕСА_2, (надалі - Об'єкт оренди), згідно до поверхового плану (Додаток №1 до цього договору).

Відповідно до п.1.1.1. Договору, характеристика Об'єкту оренди: поверх 1 (перший); загальна площа: 15,5 м2.

Згідно п.1.1.2. договору, об'єкт оренди знаходиться у користуванні Орендодавця на підставі Свідоцтва на право власності від 19.04.2004р. НОМЕР_2.

Цільове призначення об'єкта оренди, що надається в оренду: кав'ярня (п.1.2 договору).

Передача об'єкта оренди оформлюється сторонами шляхом підписання Акту прийому-передачі об'єкта оренди не пізніше 01 липня 2016р. Строк користування об'єктом оренди визначається з моменту підписання уповноваженими представниками сторін Акту прийому-передачі об'єкта оренди і діє до 31 травня 2019 року включно, а у разі дострокового припинення дії цього договору до терміну, встановленого орендодавцем (п.2.1 договору).

Відповідно до п.13.1. договору, цей договір вступає в дію з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін, а в частині користування приміщенням - з моменту підписання уповноваженими представниками сторін Акту прийому-передачі приміщення 1 липня 2016 року і припиняє свою дію в частині користування приміщенням - «31» травня 2019 року включно, а стосовно інших зобов'язань - діє до повного їх виконання.

01.07.2016р. між сторонами підписано акт прийому-передачі приміщення, відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв в оренду частину нежитлового приміщення загальною площею 15,5 кв.м. на 1-му поверсі торгового центру, розташованого по АДРЕСА_2. Приміщення передається у справному технічному стані, який дозволяє використовувати його за цільовим призначенням, передбаченим договором.

Листом вих. №11-07/16Б від 11.07.2016р. відповідач, керуючись пунктами 13.2. та 13.3. договору, повідомив орендаря про дострокове припинення дії договору та передачу приміщень орендодавцю не пізніше 20.07.2016р.

У відповідь позивач листом від 18.07.2016р. вих.№1 повідомив відповідача про те, що його вимога про дострокове розірвання договору не відповідає вимогам діючого законодавства щодо зобов'язальних відносин і відносин оренди, суперечить ЦК України, є протиправною, а тому не може бути виконаною.

Одночасно позивач запропонувала провести переговори 18.07.2016р.

Листом від 20.07.2016р. вих.№2, адресованого відповідачеві за результатами переговорів, позивач в категоричній формі висловила свою позицію, яка полягала у тому, що вона не може надати згоду на пропозицію ТОВ «О.М.С.» щодо укладення додаткової угоди до спірного договору оренди, змістом якої має стати заміна приміщення оренди та збільшення орендної плати з 15 000,00 грн. до 20 000, 00 грн., оскільки: розташування запропонованого ТОВ «О.М.С.» місця для провадження діяльності є значно гіршим ніж те, яким вона користується за діючим договором оренди. Ціна додаткової угоди до договору оренди, з урахуванням п.1 цього листа, є завищеною та необґрунтованою. ТОВ «О.М.С.» не враховані її витрати щодо переїзду на нове місце оренди і не запропоноване відшкодування її витрат, що пов'язані із розміщенням реклами, встановленням обладнання, часу простою, тощо. Пропозиції ТОВ «О.М.С.» не відповідають законодавству, загальним суспільним вимогам і завдадуть їй моральної, матеріальної шкоди та упущену вигоду.

Крім цього, позивачем було запропоновано припинення діючого договору оренди за згодою сторін з виплатою їй компенсації від відповідача або іншою зацікавленою стороною в розмірі, еквівалентному 15 000, 00 доларів США на момент проведення компенсації. В разі позитивного вирішення такого пункту вона зобов'язувалась протягом двох робочих днів з дати отримання коштів належним чином передати приміщення і обладнання, що буде зафіксоване актами приймання-передачі.

Позивач також погоджувалась змінити місце провадження діяльності на запропоноване та розглянути можливість підписання додаткової угоди до спірного договору оренди за умови оплати орендної плати в розмірі відповідно до діючого договору оренди 14 750, 00 грн. на місяць.

А також, вимагала відшкодування ТОВ «О.М.С.» компенсації її витрат із розміщення реклами та часу простою, встановленням і переобладнанням обладнання згідно із розрахунковими документами, копії яких вона надасть після відповідного встановлення і переобладнання в розмірі орієнтовно 15 000, 00 грн.

Листом від 17.08.2016р. вих.№3, докази надіслання якого позивачем не надані, та відсутні в матеріалах справи, позивач повідомила відповідача про невиконання умов договору та відшкодування збитків.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що позивач вважає, що повідомлення-вимога Відповідача про звільнення Позивачем орендованого приміщення, яка ґрунтується на односторонньому праві припинення відносин оренди згідно Договору оренди №25-05/16-5с від 25.05.2016 року, є такою, що суперечить вимогам закону щодо відносин оренди.

Як встановлено судом, укладений між сторонами Договір оренди №25-05/16-5с від 25.05.2016р. за своєю правовою природою є господарським договором, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 20 ГК України та Розділу ІІ ЦК України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно з статтями 173, 174, 175 ГК України, статтями 11, 202, 509, 626 ЦК України, а також згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 188 ГК України, яка кореспондується зі ст. 525 ЦК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином, законодавством України передбачений порядок укладення, зміни та розірвання господарських договорів, визначені підстави припинення зобов'язання.

Так, розділом 13 Договору оренди №25-05/16-5с від 25.05.2016р., укладеного між сторонами, передбачено строк дії і умови припинення дії договору.

Орендодавець не менш ніж за 7 (сім) календарних днів повідомивши Орендаря, в односторонньому порядку припиняє (п. 13.2. Договору).

Згідно п. 13.3. договору Орендодавець має право в односторонньому порядку припинити дію даного Договору. При цьому Договір вважається припиненим з моменту, вказаному в повідомленні Орендодавця про дострокове припинення дії цього Договору.

Орендар має право припинити дію даного Договору, попередивши Орендодавця листом за 60 календарних днів до бажаної дати припинення (п.13.4. Договору).

Орендар, укладаючи цей договір дає свою згоду на дострокове в односторонньому порядку припинення Орендодавцем дії цього договору. При цьому договір вважається припиненим з моменту, вказаному в повідомленні Орендодавця про дострокове припинення дії цього договору (п.13.5 договору).

Виходячи з положень договору, під час його підписання сторони погодили можливість його припинення в односторонньому порядку як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача.

На момент розгляду справи в суді, п.п.13.3,13.5 договору є чинними, в судовому порядку недійсними не визнані.

Враховуючи положення вищезазначених норм та виходячи з умов договору, відповідач має законне право на припинення спірного договору за власною ініціативою, не порушуючи при цьому прав позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, листом вих. №11-07/16Б від 11.07.2016р. відповідач, керуючись пунктами 13.2. та 13.3. договору, повідомив орендаря про дострокове припинення дії договору та передачу приміщень орендодавцю не пізніше 20.07.2016р.

Крім того, позивач не погодилась на пропозицію ТОВ «О.М.С.» щодо укладення додаткової угоди до спірного договору оренди, змістом якої мала стати заміна приміщення оренди та збільшення орендної плати, що підтверджується даними, викладеними в її листі від 20.07.2016р. вих.№2, адресованого відповідачеві за результатами переговорів.

Статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

За змістом ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Серед способів захисту, передбачених ст.16 ЦК України, не зазначено такого способу захисту, як примушення сторони договору до належного виконання його умов, тобто в даній справі примушення ТОВ «О.М.С.» до належного виконання умов Договору оренди № 25-05/16-5с від 25.05.2016р., які відповідають чинному законодавству.

Під час розгляду справи позивачем не доведено в чому полягає порушення, невизнання або оспорювання його прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів зі сторони відповідача, у зв'язку з чим місцевий господарський суд, не повністю дослідивши умови укладеного між сторонами договору, чинним п.13.3 якого передбачено право орендаря щодо припинення договору в односторонньому порядку, а позивачем погоджено такі умови, дійшов помилкового висновку про задоволення позову.

При цьому, доводи апелянта щодо неукладеності спірного договору оренди у зв'язку з недотриманням його форми (без нотаріального посвідчення та державної реєстрації) не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, оскільки спірний договір укладений на строк менше ніж 3 роки, що підтверджується п.13.1 договору, а тому не потребує нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Згідно ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «О.М.С.» з викладених у ній підстав, підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2016р. у справі №910/14742/16 підлягає скасуванню у відповідності до п.2 ч. 1 ст. 103 ГПК України з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «О.М.С.» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2016р. у справі №910/14742/16 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2016р. у справі №910/14742/16 скасувати.

3. Прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (07400, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «О.М.С.» (03115, м. Київ, проспект Перемоги, 136, код ЄДРПОУ 32386037) 1515, 80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Матеріали справи №910/14742/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська