Постанова № 63371410, 07.12.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2016 р.Справа № 907/310/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Малех І.Б.

суддів Гриців В.М.

ОСОБА_1

при секретарі Кришталь М.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, вих.№14/2-1485 від 13.10.2016 року

на рішення господарського суду Закарпатської області від 04.10.2016 року, головуючий-суддя Андрейчук Л.В., судді: Йосипчук О.С., Мокану В.В.

у справі № 907/310/16

за позовом: Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз, м. Ужгород, Закарпатської області

про стягнення заборгованості у сумі 1588003,88 грн. (в тому числі сума 1254169,26 грн. інфляційні втрати, сума 333834,62 грн. 3% річних)

за участю представників:

від позивача (скаржника) ОСОБА_2

від відповідача ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Закарпатської області від 04.10.2016 року, в справі №907/310/16 в позові відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення господарського суду Закарпатської області від 04.10.2016 року, в справі №907/310/16 скасувати та прийняти нове яким позовні вимоги задоволити.

При цьому скаржник зазначив, що на підставі укладеного між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія " Нафтогаз України", м. Київ та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз", м. Ужгород Договору №13-407-ПР від 31 січня 2013 року про купівлю - продаж природного газу, позивач передав у власність відповідачу протягом січня 2013 року березня 2014 року природний газ у обсязі 14480,189 тис. м3 на загальну суму 57977389,21 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи узгодженими актами приймання передачі природного газу. Проте відповідач свої зобов'язання за Договором щодо оплати поставленого природного газу виконав із порушенням встановленого Договором строку виконання. У зв'язку з цим, покликаючись на умови договору (п. 7.1, 7.2.) та положення ст. 625 ЦК України позивачем проведено нарахування пені, 3% річних та інфляційні нарахування за прострочення платежів, і просить стягнути з відповідача суму 1588003,88 грн. в т. ч. сума 1254169,26 грн. інфляційні втрати, сума 333834,62 грн. три проценти річних. Апелянт стверджує, що свої зобов'язання з оплати відповідач виконав з порушенням умов договору, а саме оплату останній проводив не в повному обсязі, не систематично та з порушенням визначеного договором строку, тобто до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, внаслідок чого відповідачем допускалось порушення виконання грошових зобов'язань. У зв'язку з цим, покликаючись на умови договору (п. 7.1, 7.2.) та положення ст. 625 ЦК України позивачем проведено нарахування пені, 3% річних та інфляційні нарахування за прострочення платежів, і просить суд стягнути з відповідача суму 1588003,88 грн. в т. ч. сума 1254169,26 грн. інфляційні втрати, сума 333834,62 грн. три проценти річних. (розгорнутий розрахунок в матеріалах справи, при цьому розрахунки заявлених вимог позивачем проведено починаючи з 20 числа місяця наступного за місяцем поставки газу).

У відзиві на дану апеляційну скаргу відповідач заперечив проти її задоволення, просив рішення господарського суду Закарпатської області від 04.10.2016 року, в справі №907/310/16 залишити без змін. При цьому вказав, що відповідач вказав, що заявлені вимоги є безпідставними, внаслідок невиконання позивачем своїх зустрічних зобов'язань для настання визначених договором умов для проведення остаточних розрахунків покупцем саме до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, у зв'язку з цим прострочення боржника не настало, оскільки зобов'язання не могло бути виконано в обумовлений строк, внаслідок прострочення кредитора. Зокрема стверджує, що у даному випадку визначений договором (п.п. 3.3., 3.4., 6.1.) порядок підтвердження обсягу поставленого газу виключно за наявності у сторін узгоджених ними (підписаних та скріплених печаткою) актів приймання-передачі газу та проведення на їх підставі покупцем остаточних розрахунків за відпущений газ, обумовлений не тільки волевиявленням сторін договору, а й специфікою регулювання господарських відносин на ринку природного газу та Порядком доступу та приєднання до Єдиної газотранспортної системи України, затвердженого Постановою НКРЕ №420 від 19.04.2012 року. На виконання взятих на себе зобов'язань за спірний період, відповідачем щомісячно надавались продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акту приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість, про що, відповідач надав підтверджуючі документи, однак позивач за цей час свої зустрічні зобов'язання за договором визначені п. 3.4. щодо повернення покупцеві одного примірнику оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, чи надання в письмовій формі мотивованої відмови від підписання акту - не виконував, тобто не підтверджував та не спростовував визначений покупцем обсяг та вартість спожитого газу за визначений період, тому у ПАТ "Закарпатгаз" були відсутні визначені договором підстави для проведення остаточних розрахунків до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Представники позивача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі: скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 04.10.2016 року по справі № 907/310/16 та прийняти нове рішення про задоволення позову, проти клопотання відповідача про призначення судово-економічної експертизи (вх.№01-05/5559/16 від 29.11.2016 року) заперечив.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу (вх.№01-04/8048/16 від 08.11.2016 року) та уточнених письмових поясненнях (б/н від 06.12.2016 року), поряд з цим, підтримав клопотання про призначення судово-економічної експертизи (вх.№01-05/5559/16 від 29.11.2016 року).

Колегія суддів, розглянувши клопотання про призначення судово-економічної експертизи (вх.№01-05/5559/16 від 29.11.2016 року), заслухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення такого за безпідставністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно приписів статей 6, 627, 628, 638 Цивільного кодексу України, сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У висновках Верховного суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.111-16 ГПК України, за II півріччя 2014 року зазначено, що до правовідносин купівлі-продажу не можуть бути застосовані загальні положення ст. 530 ЦК України, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з таких правовідносин, чітко визначений спеціальною нормою права, а саме: ст. 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього (постанова Верховного Суду України від 30.09.2014 у справі №3-121 гс14).

Матеріалами справи підтверджується, що між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" 31.01.2013 укладено договір купівлі-продажу природного газу №13-407-ПР.

За умовами договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.

З огляду на специфіку регулювання господарських відносин на ринку природного газу, відповідно до Закону України "Про засади функціонування ринку природнього газу", постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері енергетики (НКРЕ) від 19.04.2012 №420 затверджено Порядок доступу та приєднання до Єдиної газотранспортної системи України. Відповідно до п.п. 8.5, 8.5.1 та 8.5.3 Порядку, визначено, що до 5-го числа місяця, наступного за звітним, ГП (газорозподільне підприємство), ГТП (газотранспортне підприємство) та ГДП (газодобувне підприємство) разом з постачальниками газу та споживачами оформляють, підписують та скріплюють печатками акти приймання-передачі газу. У разі якщо споживач має договірні відносини з постачальником, який не погоджується оформити з таким споживачем акти приймання-передачі газу, обсяг перевитрат газу вважається обсягом постачання газу гарантованим постачальником, на території здійснення ліцензованої діяльності якого знаходиться споживач постачальника. До 12-го числа місяця, наступного за звітним, ГП, ГТП та ГДП: разом з постачальниками газу на підставі актів приймання-передачі газу складають і підписують реєстри реалізації газу споживачам за звітний місяць окремо по кожному постачальнику. До 15-го числа місяця, наступного за звітним, Оператор на підставі аналізу звітів про надходження та реалізацію газу, актів приймання-передачі газу, реєстрів реалізації газу, інших матеріалів, наданих постачальниками, ГП, ГТП та ГДП, складає інформацію про надходження та реалізацію газу споживачам у розрізі кожного постачальника.

Таким чином, сама процедура з надходження та реалізації газу вимагає належного оформлення актів приймання-передачі природного газу для встановлення точного обсягу поставленого газу від певного постачальника у звітному місяці, що у свою чергу впливає на визначення розміру зобов'язань по його оплаті.

Зважаючи на це та у відповідності до вказаного порядку, сторони в укладеному договорі обумовили, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. При цьому, відповідно до п. 3.4 договору, сторони визначили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акту приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газ, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до пункту 6.1 договору (зі змінами, внесеними Додатковою угодою №3), оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу.

Аналізуючи зміст Договору колегія суддів, бере до уваги однакове для всього змісту договору значення слів і понять та загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів, а також здійснює порівняння вищевказаних пунктів договору зі змістом інших його частин, усім його змістом та намірами сторін. Вищенаведені пункти Договору є взаємопов'язаними, оскільки своєчасне підписання уповноваженим представником позивача, скріплення печаткою акту приймання-передачі та його своєчасне повернення відповідачу дає змогу останньому здійснити своєчасний та остаточний розрахунок за поставлений газ.

Сторони самостійно і вільно встановили не лише умови проведення розрахунку, а й порядок та умови передачі газу, тобто засвідчення факту, який є підставою для розрахунку - підписання акту приймання-передачі, який фіксує факт здійснення певної господарської операції і підтверджує факт виконання сторонами своїх цивільно-правових i господарсько-правових зобов'язань (ч. 8 ст. 193 Господарського кодексу України i статті 527 та 545 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинний документ у даному випадку - акт приймання-передачі природного газу має підтверджувати факт здійснення господарської операції отримання природного газу за місяць.

Враховуючи це, суд дійшов висновку, що сторони у договорі визначили ОСОБА_2 приймання-передачі газу суттєвим елементом встановлення між ними правовідносин, а тому договір як джерело матеріального права при вирішенні спору підлягає застосуванню у повному обсязі, згідно зі статтями 6, 11 ЦК України. Таку позицію зазначено і в постанові Верховного суду України від 08.04.2014 року у справі №3-7гс14.

Таким чином, аналіз змісту наведених пунктів дає підстави дійти висновку, що сторони узгодили такий порядок проведення розрахунків, відповідно до якого відповідач не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, має надати позивачу належно оформлений акт приймання-передачі, а позивач не пізніше 8-го числа повинен повернути відповідачу один примірник оригіналу акту приймання передачі. Лише за умови повернення акту, відповідач (до 20-го числа) мав здійснити остаточний розрахунок за фактично переданий газ.

Позивачем в установленому порядку належних підтверджуючих доказів у спростування доводів відповідача про невиконання позивачем взятих на себе зобов'язань, визначених п. 3.4. умов договору щодо повернення (надіслання вручення) відповідачу оригіналів актів, підписаних уповноваженим представником позивача та скріпленого печаткою за спірний період, які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами або надання в письмовій формі мотивованої відмови від підписання актів, - не надано, в т.ч. на вимогу суду, і такі докази в справі відсутні.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 коментованого Закону).

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції, зокрема, у вигляді пені, за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу.

Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Пункт 6.1 договору, яким визначено строк здійснення оплати за поставлений газ також містить вказівку на те, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ проводиться на підставі підписаних сторонами актів приймання - передачі. Обов'язок продавця повернути покупцеві один примірник оригіналу підписаного та скріпленого печаткою акту, який є підставою для остаточних розрахунків між сторонами, закріплений в п. 3.4. договору.

В розумінні ст. 538 ЦК України, обов'язок покупця здійснити остаточний розрахунок за поставлений газ є зустрічним по відношенню до обов'язку продавця повернути підписані акти приймання - передачі, а тому відповідно до ч. 3 цієї ж статті у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку, друга сторона має право зупинити виконання свого зобов'язання, відмовитися від його виконання часткового або в повному обсязі.

При цьому, суд зазначає, що факт невиконання позивачем свого обов'язку з повернення підписаних уповноваженою особою та скріплених печаткою актів приймання - передачі, унеможливлював здійснення відповідачем повної оплати за поставлений газ, оскільки саме в актах приймання - передачі сторони зазначають точний обсяг поставленого газу та суму, що підлягає до сплати, а тому підписані обома сторонами акти, у відповідності до пунктів 3.4 та 6.1 Договору, є підставою для остаточних розрахунків.

Вищезазначені висновки узгоджуються з вищезазначеними правовими позиціями Верховного суду України щодо застосування правових норм (які є обов'язковими до застосувалася) та з правовою позицією Вищого господарського суду України, яку викладено у постановах від 11.08.2016 у справі №906/12/16, від 08.08.2016 у справі №911/33/16, від 25.02.2015 у справі №924/940/14, тощо.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте, з урахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України - відмовити.

2.Рішення господарського суду Закарпатської області від 04.10.2016 року, в справі №907/310/16 залишити без змін.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4.Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського

суду.

Повний текст постанови виготовлений 12.12.2016 р.

Головуючий суддяМалех І. Б.

СуддіГриців В.М.

ОСОБА_1