Постанова № 63371363, 07.12.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2016 р. Справа№ 910/15493/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі Вінницькій О.В.

За участю представників:

від позивача: Усенко А.М. - представник за довіреністю № 35 від 11.01.2016

від відповідача: Рябченко Ю.К. - представник за довіреністю від 06.12.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравіт Агро»

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2016

у справі № 910/15493/16 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравіт Агро»

про стягнення 3 604,14 грн. страхового відшкодування

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача в порядку регресу частини з страхового відшкодування (21 816 грн.) в сумі 3 604,14 грн., яке позивачем як страховою організацією за укладеним з ОСОБА_6 договором добровільного страхування наземного транспорту № ТП 43438 від 11.06.2016 було виплачено в зв'язку з пошкодженням автомобіля «Деу Нексія», державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок ДПТ, що сталася з вини ОСОБА_7 - водія автомобіля «Шкода», державний номерний знак НОМЕР_2, який належить відповідачу.

Заявлена до стягнення сума є частиною з суми виплаченого позивачем страхового відшкодування та становить різницю між виплаченою позивачем своєму страхувальнику сумою (21 816 грн.) та сумою, яку Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» як страховик цивільно-правова відповідальність осіб, які на законних підставах керують автомобілем автомобіля «Шкода», державний номерний знак НОМЕР_2, (поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ № 6882858), виплатила позивачу (вказаною особою позивачу виплачено вартість відновлювального ремонту автомобіля «Деу Нексія», державний номерний знак НОМЕР_1, з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу - примітка суду).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2016, повний текст якого складений 31.10.2016, у справі № 910/15493/16 позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), а відтак, враховуючи, що сума, яка не покривається полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/6882858, становить 3 604,14 грн., позивач має право на стягнення цієї суми з відповідача який є власником автомобіля «Шкода», державний номерний знак НОМЕР_2, та особою, з якою гр. ОСОБА_7 перебував у трудових відносинах та під час ДТП виконував свої трудові обов'язки.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укравіт Агро» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва по справі № 910/15493/16 від 24.10.2016 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач зазначив про те, що спірне рішення прийнято за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування вказаної позиції відповідач послався на те, що судом першої інстанції невірно застосовані норми ст.1194 ЦК України та ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Ухвалою від 10.11.2016 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Агрикова О.В., Чорногуз М.Г. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравіт Агро» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

11.06.2014 позивач як Страховик та ОСОБА_6 як Страхувальник уклали договір добровільного страхування наземного транспорту № ТП 43438 (а.с. 7-8 зворот) (далі Договір), предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом - автомобілем «Деу Нексія», державний номерний знак НОМЕР_1 (далі Автомобіль).

В п. 8 Договору сторонами погоджено, що Договір набуває чинності та вступає в дію з моменту сплати страхового платежу за перший період страхування в повному розмірі, але не раніше 00:00 годин 15.06.2014 (зазначеної як початок першого періоду страхування) та діє до 24:00 годин 14.06.2015 - дати закінчення періоду страхування - , за який сплачено страховий платіж в повному розмірі.

10.06.2015 о 13 годині 20 хвилин в м. Києві по вул. Шамрило, 1 сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю Автомобіля під керуванням ОСОБА_6 та автомобіля «Шкода», державний номерний знак НОМЕР_2 (далі Автомобіль 1), під керуванням ОСОБА_7.

В результаті ДТП пошкоджено застрахований позивачем Автомобіль.

Згідно зі складеним позивачем Страховим актом №: 49/36082/2.1.5.1 від 28.07.2015 (а.с. 35), з урахуванням того, що франшиза за Договором страхування (безумовна) щодо збитків, завданих ДТП, становить 0,5% від страхової суми (75 000 грн.), тобто 375 грн., до виплати в якості страхового відшкодування призначено 21 816 грн.

Як слідує зі змісту вказаного страхового акту, вартість матеріального збитку, що підлягає виплаті за умовами Договору, визначена позивачем виходячи з даних, встановлених в рахунку на оплату Фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 № 32 від 06.07.2015 на суму 22 191 грн. (особи, яка здійснила ремонт Автомобіля) (а.с. 21).

Згідно з абз. 4 ст. 3 Закону України «Про страхування» (в редакції на дату укладення Договору), страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Зі змісту Договору слідує, що вигодонабувачем за Договором є ОСОБА_10.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» (тут і далі в редакції, чинній на дату спірної ДТП) здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

В поданій позивачу Заяві на виплату страхового відшкодування № 47/7 від 077.06.2015 (а.с. 24) ОСОБА_10 (вигодонабувач за Договором) просить виплатити страхове відшкодування на рахунок СТО - ФОП ОСОБА_9.

З наявної в матеріалах справи копії платіжного доручення № 1323 від 28.07.2015 (а.с. 25) слідує, що страхове відшкодування в сумі 21 816 грн. перераховане позивачем ФОП ОСОБА_9.

З відмітки банку на вказаному платіжному дорученні слідує, що воно банком проведено, а отже, страхове відшкодування позивачем виплачене в повному обсязі.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 27 ЗУ «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пошкоджено Автомобіль, визнано ОСОБА_7, що підтверджується постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 26.06.20156 у справі № 761/16905/15-п, провадження № 3/761/3178/2015 та довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 65784358 (а.с. 13-16).

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З наявної в матеріалах справи копії полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ № 6882858 (далі Поліс) (а.с. 72) слідує, що протягом періоду з 15.04.2015 до 14.04.2016 (дата спірної ДТП 10.06.2015) цивільно-правова відповідальність щодо Автомобіля 1 була застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» (страхувальник відповідач).

Зазначений факт відповідачем не заперечується.

Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон).

За правилами ст. 22 Закону, обов'язок відшкодувати шкоду при настанні страхового випадку покладено на страховика, яким застраховано цивільно-правову відповідальність особи, винної у настанні такого випадку.

Згідно ч. 4 ст. 36 Закону виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно, вказані особи мають законне право на звернення до страховика з відповідними вимогами.

Стаття 1 Закону встановлює, що володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Враховуючи, що матеріли справи не містять доказів того, що ОСОБА_7 неправомірно володів Автомобілем 1 під час скоєння спірної ДТП, його володіння забезпеченим транспортним засобом (Автомобіль 1) під час спірної ДТП вважається правомірним.

Отже, в даному випадку саме Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» як страховик цивільно-правової відповідальності осіб, які правомірно володіють Автомобілем 1, тобто і ОСОБА_7 (особи, яка визнана винною у спірній ДТП), має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок спірної ДТП, а позивач як особа, яка виплатила страхове відшкодування особі, якій завдано збитків внаслідок спірної ДТП, набув право вимоги, яке ця особа, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою отримання спірного страхового відшкодування позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» з претензією № 5384 від 06.08.2015 (а.с. 26), в якій, з посиланням на обставини спірної ДТП, просив виплатити страхове відшкодування в сумі 21 816 грн. за вказаними позивачем реквізитами.

За результатами розгляду вказаної, претензії позивачу Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» сплачено грошові кошти в сумі 18 211,86 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача (а.с. 27).

Отже, невідшкодованою відповідачу залишилась частина страхового відшкодування в сумі 3 604,14 грн. (21 816-18 211,86).

З огляду на вказані обставини, позивач звернувся до відповідача з Претензійною вимогою № 4556 від 14.07.2016 (а.с. 28), де просив сплатити йому різницю між виплаченою позивачем сумою страхового відшкодування (21 816 грн.) та сумою, отриманою від страховика цивільно-правової відповідальності осіб, які правомірно володіють Автомобілем 1 (ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія») сумою (18 211,86 грн.).

На вказану вимогу відповідач направив Відповідь на претензійну вимогу № 8872 від 12.08.2016 (а.с. 30), в якій, з огляду на наявність Полісу, запропонував позивачу звернутися до ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» з претензією про перегляд рішення та виплату різниці страхового відшкодування.

З огляду на вказані обставини, позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просить стягнути з відповідача решту з виплаченого за наслідками спірної ДТП страхового відшкодування в сумі 3 604,14 грн. (21 816-18 211,86).

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, враховуючи положення ст. 1194 ЦК України, різницю між реальними збитками, на стягнення яких має право страховик згідно з Законом України «Про страхування», і сумою, виплаченою страховиком винної у ДТП особи, має відшкодувати особа, яка завдала збитків.

Про право страховика, який виплатив страхове відшкодування, заявляти вимоги не лише до страховика, який застрахував відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП, а й до самої винної особи, йдеться у постанові Верховного суду України від 23.12.2015 №6-2587цс-15, де зазначено, що страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страхового відшкодування.

Водночас з матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується той факт, що ОСОБА_7 є працівником відповідача та на час ДТП перебував у трудових відносинах з останнім. Вказане зокрема підтверджено відповідачем у Відповіді на претензійну вимогу № 8872 від 12.08.2016 (а.с. 30).

Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

За таких обставин, позивач має право на стягнення решти суми виплаченого ним страхового відшкодування, яка не була відшкодована страховиком цивільно-правової відповідальності осіб, які правомірно володіють Автомобілем 1 (ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія»), тобто з відповідача як юридичної особи, яка має відшкодувати шкоду, завдану своїм працівником.

Відповідно до вимог статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч.1). Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ч.2).

Позивач належним чином не довів обставини, на які він посилається як на підставу для задоволення своїх вимог.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно і обґрунтовано задовольнив позовні вимоги та стягнув з відповідача частину виплаченого за наслідками спірної ДТП страхового відшкодування в сумі 3 604,14 грн.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравіт Агро» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 у справі № 910/15493/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Укравіт Агро».

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравіт Агро» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 у справі № 910/15493/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 у справі № 910/15493/16 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/15493/16.

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз