Постанова № 63371320, 08.12.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2016 р. Справа№ 910/13112/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Гройсберг К.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Свистун С.Я. - представник, дов. № 873 выд 15.09.2016;

від відповідача: Попічко Р.Р. - представник, дов. № Д-074/2016 выд 26.04.2016;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіної М.А.

на рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2016

у справі № 910/13112/16 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіної М.А.

до Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення „Укрспецекспорт"

про стягнення 920 545,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство „Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіної М.А. з позовом до Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення „Укрспецекспорт" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором від 27.11.2008 № 123/USE-12/1-308-Д/Г-08 про забезпечення надання гарантії у розмірі 7 390,07 доларів США, що за курсом НБУ станом на 23.05.2016 (2520,1506) еквівалентно 186 240,89 грн. та 734 304,15 грн., разом 920 545,04 грн.

Рішенням від 22.09.2016 господарський суд міста Києва у задоволенні позову відмовив повністю.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням ПАТ „ВіЕйБі Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ „ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А. звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2016 у справі № 910/13112/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіної М.А. на рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2016 у справі № 910/13112/16 скаргу прийнято до провадження; розгляд апеляційної скарги призначено на 17.11.2016 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

На підставі ст.ст. 22, 99 ГПК України у судових засіданнях 17.11.2016 та 29.11.2016 оголошувались перерви з розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіної М.А. на рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2016 у справі № 910/13112/16 до 29.11.2016 та 08.12.2016, відповідно.

У судовому засіданні 08.12.2016 представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечував, зокрема, з підстав, викладених у письмових поясненнях. Представники сторін у судовому засіданні 08.12.2016 надали додаткові пояснення по суті справи.

Дослідивши докази, що є у справі, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2016 у справі № 910/13112/16 має бути скасовано повністю та частково задоволені позовні вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи 27.11.2008 між позивачем та відповідачем укладено договір №123/USE-12.1-308-Д/Г-08 про забезпечення надання гарантії, відповідно до п. 1.1 якого позивач, за договором банк, за дорученням відповідача, за договором принципала, забезпечує випуск банком, зареєстрованим у Таїланді (банк бенефіціара) гарантії виконання (гарантія) на суму 1 176 074,77 доларів США на користь Королівського ВМФ Таїланду (бенефіціар) для забезпечення укладення контракту № АРС 1/2008.

Згідно із п. 1.2 договору від 27.11.2008 для забезпечення випуску гарантії банком банефіціара позивач випускає контргарантію на корить банку Commerzbank AG Germany, Франкфурт-на-Майні, Німеччина (банк-кореспондент), та розміщує свої власні кошти в сумі 1 176 074,77 доларів США на рахунку покриття в банку-кореспонденті для забезпечення подальшого випуску гарантії банком бенефіціара на користь бенефіціара.

Сторонами також укладено ряд договорів, якими внесено зміни до договору від 27.11.2008: договір від 07.05.2009, 08.12.2009, 16.02.2013, 13.08.2013, 24.12.2013, 18.06.2014, 28.02.2014, 30.10.2014.

Пунктом 1.4 договору від 27.11.2008 передбачено, що гарантія надається на строк до 28.02.2015, але в будь-якому випадку до повного звільнення від зобов'язань за гарантією; контргарантія надається на строк до 28.03.2015, але в будь-якому випадку до повного звільнення від зобов'язань за контргарантією; строк дії договору гарантії до 11.04.2015, але в будь-якому випадку до повного звільнення від зобов'язань за договором.

Відповідно до п. 1.7 договору від 27.11.2008 відповідач сплачує позивачу комісію за надання та обслуговування контргарантії згідно з діючими тарифами гаранта, зокрема: комісійні за надання та обслуговування контргарантії на умовах покриття коштами клієнта - 0,2% від суми контргарантії, мін. 200 доларів США за квартал або його частину; комісійні за оформлення договору про забезпечення надання гарантії - 70,00 доларів США; інші комісійні згідно з тарифами позивача.

У розділі 2 договору від 27.11.2008 сторони погодили обов'язки відповідача, а саме:

- у разі виконання позивачем зобов'язання за контргарантією за рахунок власних коштів, вважається, що відбулося кредитування відповідача, і він зобов'язаний сплачувати відсотки за платіж за контргарантією в розмірі 25% річних від сплаченої позивачем та невідшкодованої відповідачем суми до моменту повного відшкодування на користь позивача сум, сплачених останнім за контргарантією; відсотки сплачуються щомісячно не пізніше 3-го числа місяця, наступного за розрахунковим, за розрахунковий місяць (п. 2.1.8 договору від 27.11.2008);

- відповідач зобов'язується сплачувати комісію за надання послуги згідно з п. 1.7 цього договору протягом 3-х банківських днів з дати отримання повідомлення від позивача (щоквартально) у гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату оплати (п. 2.1.1 договору від 27.11.2008);

- відповідач зобов'язаний відшкодувати всі витрати інших банків, що виникли під час обслуговування гарантії протягом 3-х банківських днів з дати отримання повідомлення від позиача про сплату таких витрат (п. 2.1.3 договору від 27.11.2008);

- в забезпечення виконання зобов'язань за цим договором у день підписання цього договору відповідач зобов'язується надати позивачу платіжне доручення на переказ коштів в сумі 1 176 074,77 долари США з свого рахунку на рахунок покриття (п. 2.1.6 договору від 27.11.2008);

- у разі отримання від позивача повідомлення про надходження вимоги за контргарантією від банку бенефіціара, який отримав вимогу по гарантії від бенефіціара, протягом 2-ох банківських днів з дня отримання повідомлення від гаранта перерахувати позивачу списану з рахунку покриття суму (п. 2.1.7 договору від 27.11.2008).

Пунктом 2.2.1 договору від 27.11.2008 передбачено, що позивач зобов'язується протягом двох банківських днів з дати підписання договору випустити контргарантію за умови виконання відповідачем вимог, передбачених п. 2.1.6 договору.

Позивачем у повному обсязі виконано зобов'язання за договором №123/USE-12.1-308-Д/Г-08 про забезпечення надання гарантії.

Як вбачається із матеріалів справи, 17.01.2013 між публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» (заставодержатель) та державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» (заставодавець) було укладено договір застави майнових прав №3/Г-З-2013/USE-11-2-Д/Г-13, відповідно до п. 1.1 якого, заставодавець надає заставодержателю в заставу майнові права, які полягають в праві вимоги на грошові кошти в сумі 1 176 074,77 долара США, що знаходяться на рахунку покриття № 26022260000001/840, відкритому у ПАТ «ВіЕйБі Банк», та належать заставодавцю на підставі договору про надання гарантії з усіма змінами та доповненнями, що укладені або будуть укладені до нього, укладеного між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та заставодавцем.

Пунктом 4.3 договору застави встановлено, що здійснюючи позасудове звернення стягнення та реалізацію майнових прав, що є предметом застави, заставодержатель вправі задовольнити свої вимоги за рахунок предмету застави такими способами на свій вибір: звернути стягнення на предмет застави в позасудовому порядку шляхом прийняття у власність відступлених майнових прав в порядку, передбаченому чинним законодавством про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень, цим договором та договором відступлення права вимоги (п.4.3.1).

На підставі ст.1071 Цивільного кодексу України банк має право здійснити договірне списання грошових коштів, розміщених на вкладному рахунку заставодавця відповідно до договору банківського вкладу та нарахованих на нього відсотків на свою користь та направити зазначені грошові кошти на погашення зобов'язань та витрат, передбачених п.1.1. цього договору застави. Заставодавець цим доручає заставодержателю здійснювати зазначене договірне списання грошових коштів зокрема з рахунку покриття заставодавця №26022260000001/840, відкритого у ПАТ «ВіЕйБі Банк». Сума договірного списання визначається заставодержателем, виходячи з розміру його вимог, забезпечених заставою за цим договором застави. Право заставодержателя на договірне списання виникає в момент виникнення у нього права звернення стягнення на предмет застави (п.4.3.2).

17.01.2013 між публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» (новий кредитор) та державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» (кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги №3/Г-У-2013/USE-11-3-Д/Г-13 (з відкладальною обставиною), відповідно до умов якого кредитор, керуючись ст. ст. 212, 512-519 Цивільного кодексу України, відступає новому кредитору право вимоги (з відкладальною обставиною) на грошові кошти, розміщені на рахунку покриття за договором про забезпечення надання гарантії № 123/USE-12.1-308-Д/Г-08 від 27.11.2008, укладеним між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт». На момент укладення цього договору розмір права вимоги, що відступається, складав 1 176 074,77 доларів США (п. 1.1.1). Відкладальною обставиною в розумінні цього договору є невиконання державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» зобов'язань за договором про надання гарантії та/або заставодавцем за договором застави майнових прав № 3/Г-З-2013/USE-11-2-Д/Г-13 від 17.01.2013 (1.2).

Пунктом 1.3 договору відступлення передбачено, що з моменту настання відкладальної обставини, зазначеної в п. 1.2. договору відступлення права вимоги, до нового кредитора (ПАТ «ВіЕйБі Банк») переходить право вимоги, що належить кредитору (державній компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»), визначене в п.1.1 цього договору.

Позивачем на адресу відповідача надіслано наступні повідомлення:

- від 18.09.2015 № 06-30485 про сплату за послуги обслуговування контргарантії за умови покриття коштами клієнта за період з 02.09.2015 по 01.12.2015 у розмірі 2 352,15 дол. США; зазначено, зокрема, що комісійні перерахувати у гривневому еквіваленті;

- від 12.01.2016 № 05-733 про сплату за послуги обслуговування контргарантії за умови покриття коштами клієнта за період з 02.12.2015 по 01.03.2016 у розмірі 2 352,15 дол. США; зазначено, зокрема, що комісійні перерахувати у гривневому еквіваленті;

- від 05.04.2016 № 05-18074 про сплату за послуги обслуговування контргарантії за умови покриття коштами клієнта за період з 02.03.2016 по 01.06.2016 у розмірі 2 352,15 дол. США; зазначено, зокрема, що комісійні перерахувати у гривневому еквіваленті.

Також позивачем було надіслано відповідачу вимоги на сплату комісійних:

- 26.11.2016 № 05-49927 - про сплату 98 995,83 грн. комісійних банку бенефіціара ТМВ Bank PLC, Таїланд за обслуговування гарантії за період з 16.06.2015 по 15.12.2015; вимога отримана відповідачем 30.11.2015 (повідомлення про вручення поштового відправлення № 04047664);

- 29.01.2016 № 05-4217 - про сплату 111 415,08 грн. комісійних банку бенефіціара ТМВ Bank PLC, Таїланд за обслуговування гарантії за період з 16.12.2015 по 15.06.2016 та про сплату 135 878,76 грн. комісійних банку Commerzbank AG, Germany за надання гарантії за період з 03.12.2015 по 02.03.2016; вимога отримана відповідачем 03.02.2016 (повідомлення про вручення поштового відправлення № 04321871);

- 25.04.2016 № 05-24060 - про сплату 142 016,91 грн. комісійних банку Commerzbank AG, Germany за надання гарантії за період з 03.03.2016 по 02.06.2016; вимога отримана відповідачем 28.04.2016 (повідомлення про вручення поштового відправлення № 19979798).

Відповідно до ст. 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні; зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони; гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень; до відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно із ст.ст. 560, 561 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку; гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; гарантія діє протягом строку, на який вона видана.

Відповідно до ст. 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії; вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі; до вимоги додаються документи, вказані в гарантії; у вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією; кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

Частинами 1, 2 ст. 564 ЦК України після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами; гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

Згідно із ч. 1 ст. 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

Гарант має право на оплату послуг, наданих ним боржникові (ст. 567 ЦК України).

Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюється Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 639 (далі - Положення), вимоги якого поширюються на банки, які беруть участь у здійсненні операцій за гарантіями (п. 3 Положення).

У пункті 2 Положення встановлено, що гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов'язання перед бенефеціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов'язань у повному обсязі або їх частину в разі пред'явлення бенефеціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору та вимог цього кодексу (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Однак, відповідачем, всупереч умовам договору від 27.11.2008 не виконано своїх зобов'язань щодо сплати комісій за надання послуг згідно із п. 1.7 договору протягом 3-х банківських днів з дати отримання повідомлення від позивача.

Такими чином, факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості зі сплати 177 833,17 грн. за надання та обслуговування контргарантії та зі сплати 488 306,58 грн. комісійними інших банків за обслуговування гарантії, належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Отже, апеляційний господарський суд встановив, що суми заборгованості у розмірі 177 833,17 грн. за надання та обслуговування контргарантії та заборгованості у розмірі 488 306,58 грн. за комісійними інших банків за обслуговування гарантії є правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Згідно із ч. 2 ст. 193, ч. 1. ст. 216 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Як вбачається із розрахунку інфляційних нарахувань на суму боргу, доданого до позовної заяви, позивачем нараховуються інфляційні у розмірі 226 349,30 грн. на суму заборгованості саме за несвоєчасну сплату комісій інших банків за період з 15.12.2014 по 23.05.2016.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

В Рекомендаціях Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997 № 62-97р зазначено, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць; розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція; при цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція); у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Таким чином, інфляційні втрати підлягають нарахуванню за місяць та відповідно до положень ст. 625 ЦК України можуть бути стягнуті за весь час прострочення боржником грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд зазначає, що нарахування позивачем інфляційних втрат за кожний день прострочення є безпідставним.

Крім того, вимога позивача про стягнення інфляційних нарахувань на суму боргу у розмірі 137 623,38 грн. за період з 15.12.2014 по 15.06.2015 була предметом розгляду у справі № 910/18081/15, тому, провадження у справі № 910/13112/16 в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Слід зазначити, що у розрахунку 3% річних за несвоєчасну сплату комісій іноземних банків позивачем враховано суму 3% річних у розмірі 4 729,05 грн., яка була стягнута у справі № 910/18081/15, у зв'язку із чим, позивачем зазначена сума не заявлена до стягнення у справі № 910/13112/16.

Позивачем безпідставно заявлено до стягнення інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних за несвоєчасну сплату комісій іноземних банків за період з 16.06.2015 до 04.12.2015, оскільки прострочення зі сплати 98 995,83 грн. комісійних банку бенефіціара ТМВ Bank PLC, Таїланд за обслуговування гарантії за період з 16.06.2015 по 15.12.2015 почалось з 04.12.2015 до 23.05.2016, зі сплати 111 415,08 грн. комісійних банку бенефіціара ТМВ Bank PLC, Таїланд за обслуговування гарантії за період з 16.12.2015 по 15.06.2016 почалось з 09.02.2016 до 23.05.2016, зі сплати 135 878,76 грн. комісійних банку Commerzbank AG, Germany за надання гарантії за період з 03.12.2015 по 02.03.2016 почалось з 09.02.2016 до 23.05.2016, а зі сплати 142 016,91 грн. комісійних банку Commerzbank AG, Germany за надання гарантії за період з 03.03.2016 по 02.06.2016 почалось з 05.05.2016 до 23.05.2016.

Здійснивши перерахунок інфляційних нарахувань на суму боргу та 3% річних за несвоєчасну сплату комісій іноземних банків за допомогою програми «Ліга:Закон», апеляційний господарський суд встановив, що:

- вимога про сплату 98 995,83 грн. комісійних банку бенефіціара ТМВ Bank PLC, Таїланд за обслуговування гарантії за період з 16.06.2015 по 15.12.2015 отримана відповідачем 30.11.2015 (повідомлення про вручення поштового відправлення № 04047664), враховуючи умови п. 2.1.1 договору, прострочення почалось з 04.12.2015 до 23.05.2016, отже, інфляційні нарахування на суму боргу із зазначеної суми за вказаний період складають суму у розмірі 5 835,88 грн., а розмір 3% річних складає 1 399,50 грн.;

- вимога про сплату 111 415,08 грн. комісійних банку бенефіціара ТМВ Bank PLC, Таїланд за обслуговування гарантії за період з 16.12.2015 по 15.06.2016 отримана відповідачем 03.02.2016 (повідомлення про вручення поштового відправлення № 04321871), враховуючи умови п. 2.1.1 договору, прострочення почалось з 09.02.2016 до 23.05.2016, отже, інфляційні нарахування на суму боргу із зазначеної суми за вказаний період складають суму у розмірі 4 702,80 грн., а розмір 3% річних складає 961,53 грн.;

- вимога про сплату 135 878,76 грн. комісійних банку Commerzbank AG, Germany за надання гарантії за період з 03.12.2015 по 02.03.2016 отримана відповідачем 03.02.2016 (повідомлення про вручення поштового відправлення № 04321871), враховуючи умови п. 2.1.1 договору, прострочення почалось з 09.02.2016 до 23.05.2016, отже, інфляційні нарахування на суму боргу із зазначеної суми за вказаний період складають суму у розмірі 5 735,41 грн., а розмір 3% річних складає 1 172,65 грн.;

- вимога про сплату 142 016,91 грн. комісійних банку Commerzbank AG, Germany за надання гарантії за період з 03.03.2016 по 02.06.2016 отримана відповідачем 28.04.2016 (повідомлення про вручення поштового відправлення № 19979798), враховуючи умови п. 2.1.1 договору, прострочення почалось з 05.05.2016 до 23.05.2016, отже, інфляційні нарахування на суму боргу із зазначеної суми за вказаний період складають суму у розмірі 142,02 грн., а розмір 3% річних складає 221,78 грн.;

Таким чином, суми інфляційних нарахувань на суму боргу у розмірі 16 416,11 грн. та 3% річних у розмірі 3 755,46 грн. за період з 04.12.2015 до 23.05.2016 є правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Також позивач просить стягнути з відповідача 8 398,15 грн. 3% річних за несвоєчасну сплату комісії за обслуговування гарантії за період з 17.12.2014 по 23.05.2016.

Як вбачається із матеріалів справи, позовна вимога про стягнення з відповідача 8 398,15 грн. 3% річних за несвоєчасну сплату комісії за обслуговування гарантії за період з 17.12.2014 по 23.05.2016 не була предметом розгляду у справі № 910/18081/15.

Апеляційний господарський суд вказує на те, що позивачем безпідставно заявлено до стягнення 3% річних за несвоєчасну сплату комісії за обслуговування гарантії за період з 16.06.2015 по 24.09.2015, оскільки прострочення зі сплати обслуговування контргарантії за умови покриття коштами клієнта за період з 02.09.2015 по 01.12.2015, що у гривневому еквіваленті складає суму у розмірі 59 277,72 грн. почалось з 25.09.2015 до 23.05.2016, зі сплати обслуговування контргарантії за умови покриття коштами клієнта за період з 02.12.2015 по 01.03.2016, що у гривневому еквіваленті складає суму у розмірі 59 277,72 грн. почалось з 21.01.2016 до 23.05.2016, зі сплати обслуговування контргарантії за умови покриття коштами клієнта за період з 02.03.2016 по 01.06.2016, що у гривневому еквіваленті складає суму у розмірі 59 277,72 грн. почалось з 13.04.2016 до 23.05.2016.

Здійснивши перерахунок 3% річних за несвоєчасну сплату комісій за обслуговування гарантії за допомогою програми «Ліга:Закон», апеляційний господарський суд встановив, що:

- вимога про сплату 59 277,72 грн. обслуговування гарантії за період з 02.09.2015 по 01.12.2015 отримана відповідачем 21.09.2015 (повідомлення про вручення поштового відправлення № 51330618), враховуючи умови п. 2.1.1 договору, прострочення почалось з 25.09.2015 до 23.05.2016, отже, 3% річних із зазначеної суми за вказаний період складають суму у розмірі 1 179,06 грн.;

- вимога про сплату 59 277,72 грн. обслуговування гарантії за період з 02.12.2015 по 01.03.2016 отримана відповідачем 15.01.2015 (повідомлення про вручення поштового відправлення № 04320530), враховуючи умови п. 2.1.1 договору, прострочення почалось з 21.01.2016 до 23.05.2016, отже, 3% річних із зазначеної суми за вказаний період складають суму у розмірі 604,15 грн.;

- вимога про сплату 59 277,72 грн. обслуговування гарантії за період з 02.03.2016 по 01.06.2016 отримана відповідачем 07.04.2016 (повідомлення про вручення поштового відправлення № 04975499), враховуючи умови п. 2.1.1 договору, прострочення почалось з 13.04.2016 до 23.05.2016, отже, 3% річних із зазначеної суми за вказаний період складають суму у розмірі 199,76 грн.

Таким чином, сума 3% річних за несвоєчасну сплату комісії за обслуговування гарантії у розмірі 1 982,97 грн. за період з 25.09.2015 до 23.05.2016 є правильною та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

В ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із п. 4.1 договору від 27.11.2008 за невиконання або несвоєчасне виконання умов п.п. 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3, 2.1.7, 2.1.8, 2.1.9 цього договору відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1 процента від суми невиконаного або несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожний день прострочення.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96-ВР із змінами і доповненнями, передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 251,20 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії за надання та обслуговування контргарантії та 635,00 грн. пені за несвоєчасну сплату комісій інших (іноземних) банків.

Слід зазначити, що у розрахунку пені за несвоєчасну сплату комісій інших (іноземних) банків позивачем враховано суму пені у розмірі 159,82 грн., яка була стягнута у справі № 910/18081/15, у зв'язку із чим, позивачем зазначена сума не заявлена до стягнення у справі № 910/13112/16.

Позивачем безпідставно заявлено до стягнення пеню за несвоєчасну сплату комісій інших (іноземних) банків за період з 16.06.2015 до 04.12.2015, оскільки прострочення зі сплати 98 995,83 грн. комісійних банку бенефіціара ТМВ Bank PLC, Таїланд за обслуговування гарантії за період з 16.06.2015 по 15.12.2015 почалось з 04.12.2015 до 23.05.2016, зі сплати 111 415,08 грн. комісійних банку бенефіціара ТМВ Bank PLC, Таїланд за обслуговування гарантії за період з 16.12.2015 по 15.06.2016 почалось з 09.02.2016 до 23.05.2016, зі сплати 135 878,76 грн. комісійних банку Commerzbank AG, Germany за надання гарантії за період з 03.12.2015 по 02.03.2016 почалось з 09.02.2016 до 23.05.2016, а зі сплати 142 016,91 грн. комісійних банку Commerzbank AG, Germany за надання гарантії за період з 03.03.2016 по 02.06.2016 почалось з 05.05.2016 до 23.05.2016.

Крім того, позивачем безпідставно заявлено до стягнення пеню за несвоєчасну сплату комісії за надання та обслуговування контргарантії за період з 16.06.2015 по 24.09.2015, оскільки прострочення зі сплати обслуговування контргарантії за умови покриття коштами клієнта за період з 02.09.2015 по 01.12.2015, що у гривневому еквіваленті складає суму у розмірі 59 277,72 грн. почалось з 25.09.2015 до 23.05.2016 (нараховується до 25.03.2016 з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України), зі сплати обслуговування контргарантії за умови покриття коштами клієнта за період з 02.12.2015 по 01.03.2016, що у гривневому еквіваленті складає суму у розмірі 59 277,72 грн. почалось з 21.01.2016 до 23.05.2016, зі сплати обслуговування контргарантії за умови покриття коштами клієнта за період з 02.03.2016 по 01.06.2016, що у гривневому еквіваленті складає суму у розмірі 59 277,72 грн. почалось з 13.04.2016 до 23.05.2016.

Пунктом 2 частини першої статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Здійснивши перерахунок сум пені за несвоєчасну сплату комісії за надання та обслуговування контргарантії та пені за несвоєчасну сплату комісій інших (іноземних) банків, з урахуванням періодів прострочення, наведених вище, положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України, апеляційний господарський суд встановив, що їх розмір є більшим, ніж заявлено позивачем, а враховуючи те, що клопотання в порядку, передбаченому п. 2 ч.1 ст. 83 ГПК України, позивачем не було подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині вимог про стягнення пені, тому з відповідача підлягають стягненню сума пені за несвоєчасну сплату комісії за надання та обслуговування контргарантії у розмірі 251,20 грн. та сума пені у розмірі 635,00 грн. за несвоєчасну сплату комісій інших (іноземних) банків.

Апеляційний господарський суд не погоджується із висновком господарського суду про відмову у задоволенні позову у справі № 910/13112/16 з тих підстав, що оскільки банк (позивач) здійснює свою діяльність виключно на підставі банківської ліцензії (стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), то, у зв'язку із відкликанням банківської ліцензії, позивач фактично припиняє свою банківську діяльність, і, керуючись пунктом 2 частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» закінчує технологічний цикл банківських операцій, а тому після відкликання банківської ліцензії 20.03.2015 здійснення будь-яких банківських операцій (у тому числі, надання позивачем фінансових послуг) не могло бути реалізовано Банком, а позивачем нарахована комісія за договором від 27.11.2008 за період з 02.09.2015 по 01.06.2016, тобто після відкликання банківської ліцензії (20.03.2015), в той час, коли банк (позивач) по суті був позбавлений можливості надавати фінансові послуги, враховуючи викладене та наступне.

Апеляційним господарським судом враховано, що позивач перебуває в процедурі ліквідації, у зв'язку з чим, відповідно до приписів чинного законодавства, здійснення будь-яких фінансових операцій можливе виключно у межах процедури ліквідації банку та у порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Зазначення у рішенні господарського суду міста Києва від 22.09.2016 у справі № 910/13112/16 про те, що позивачем нарахована комісія за договором за період з 02.09.2015 по 01.06.2016 , після відкликання банківської ліцензії (20.03.2015), тобто в той час, коли позивач по суті був позбавлений можливості надавати фінансові послуги є необґрунтованим та таким, що не відповідає обставинам справи, оскільки згідно із п. 1.2 договору від 27.11.2008 для забезпечення випуску гарантії банком банефіціара позивач випускає контргарантію на корить банку Commerzbank AG Germany, Франкфурт-на-Майні, Німеччина (банк-кореспондент), та розміщує свої власні кошти в сумі 1 176 074,77 дол. США на рахунку покриття в банку-кореспонденті для забезпечення подальшого випуску гарантії банком бенефіціара на користь бенефіціара.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем у повному обсязі виконано зобов'язання за договором від 27.11.2008 № 123/USE-12.1-308-Д/Г-08 про забезпечення надання гарантії, тобто, кошти банку в сумі 1 176 074,77 дол. США були розміщені на рахунку покриття в банку-кореспонденті для забезпечення подальшого випуску гарантії банком бенефіціара на користь бенефіціара.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Статтею 4 вказаного Закону передбачено, що фінансовими вважаються, зокрема, послуги з надання гарантій та поручительств.

Згідно із ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 561 ЦК України гарантія діє протягом строку, на який вона видана.

Статтею 567 ЦК України встановлено, що гарант має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи відповідача про відсутність у нього обов'язку по сплаті комісій за надання та обслуговування гарантії у зв'язку із запровадженням у ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" тимчасової адміністрації та початку процедури ліквідації, оскільки ані Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ані Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, ані іншими законодавчими актами не передбачено припинення зобов'язання сторін за договором банківської гарантії у разі віднесення фінансової установи до категорії неплатоспроможних, а відповідні доводи відповідача ґрунтуються на припущенні неможливості виконання банком зобов'язань за гарантією у випадку звернення бенефіціара, що не є правовою підставою для звільнення боржника від виконання своїх зобов'язань за договором.

Крім того, в даному випадку предметом позову є стягнення з відповідача заборгованості зі сплати комісійної винагороди за обслуговування гарантії відповідно до укладеного сторонами договору від 27.11.2008 № 123/USE-12.1-308-Д/Г-08 про забезпечення надання гарантії, і саме обставини й підстави виникнення/погашення, наявності/відсутності такої заборгованості підлягають з'ясуванню при вирішенні такого спору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 11.04.2016 у справі № 910/18081/15.

Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2016 у справі № 910/13112/16 скасуванню.

Колегія суддів апеляційного господарського суду переглянула спір відповідно до ст. 101 ГПК України і дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення у справі про часткове задоволення позову, оскільки позовні вимоги, частково, є обґрунтованими та доведеними. Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2016 у справі № 910/13112/16 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2016 у справі № 910/13112/16 скасувати повністю і прийняти нове рішення.

3. Позов Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" задовольнити частково.

Провадження у справі у частині стягнення інфляційних нарахувань на суму боргу у розмірі 137 623,38 грн. припинити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Стягнути з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36; код ЄДРПОУ 21655998) на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27Т; код ЄДРПОУ 19017842) заборгованість за надання та обслуговування контргарантії у розмірі 177 833,17 грн., 488 306,58 грн. заборгованості за комісійними інших банків, 251,20 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії за надання та обслуговування контргарантії, 635,00 грн. пені за несвоєчасну сплату комісійних інших банків, 3 755,46 грн. 3% річних за несвоєчасну сплату комісій іноземних банків, 1 982,97 грн. заборгованості по 3% річних за несвоєчасну сплату комісії за обслуговування гарантії, 16 416,11 грн. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату комісії, 10 337,71 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36; код ЄДРПОУ 21655998) на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27Т; код ЄДРПОУ 19017842) 11 371,48 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

6. Справу № 910/13112/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді В.В. Сулім

А.Г. Майданевич