Постанова № 63371269, 05.12.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2016 р. Справа№ 911/2036/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Коршун Н.М.

Ткаченка Б.О.

при секретарі Волуйко Т.В.

представники сторін:

позивача: Молічева Ю.К., довіреність №б/н від 18.04.2016;

відповідача : Рубанка Д.М. довіреність №1 від 11.11.2015;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Інтеграл-банк" Андронова Олега Борисовича

на рішення Господарського суду Київської області від 07.09.2016

у справі №911/2036/16 (головуючий суддя Колесник Р.М.)

за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Інтеграл-банк" Андронова Олега Борисовича, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Анко-Бронь", Київська обл., м. Бровари

про стягнення 50 400,00 гривень

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.09.2016 у справі №911/2036/16 відмовлено у задоволенні позову про стягнення 50400,00 гривень, набутих без достатньої правової підстави.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Інтеграл-банк" Андронов Олег Борисович, подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що судом було неповно з'ясовані обставини, що мають значення для вирішення справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 (колегія суддів у складі головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Коршун Н.М., Ткаченка Б.О.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 05.12.2016.

01.12.2016 відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, оскільки грошові кошти отримані від позивача в якості оплати за договором, що встановлено рішенням суду у справі №910/29139/15, а тому отримані за наявності правових підстав.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, посилаючись на те, що договір не був укладений, грошові кошти відповідач отримав без належних правових підстав.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що факт укладання підтверджується судовим рішенням про стягнення решти заборгованості, роботи фактично виконані, однак не прийняті позивачем.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Меморіальним ордером №37 від 17 серпня 2015 позивач - ПАТ "Інтеграл-Банк" перерахував на рахунок відповідача - ТОВ "Анко-Бронь" 50400,00 гривень з призначенням платежу "попередня оплата - 70% за виготовлення та встановлення металевих конструкцій (касові вузли) згідно дод. №1 до договору №10/08-15 від 10.08.2015, ПДВ - 8 400,00 гривень".

06.10.2015 позивач надіслав на адресу відповідача лист з вимогою про повернення перерахованих, згідно платіжного доручення №37 від 17 серпня 2015 року, грошових коштів в сумі 50 400,00 гривень за наступними реквізитами: ПАТ "Інтеграл-Банк"; МФО банку: 320735; код ЄДРПОУ: 22932856; розрахунковий рахунок: 35100980005, зазначена вимога залишена відповідачем без задоволення.

21.10.2015 позивач надіслав на адресу відповідача лист, в якому повідомив, що договір № 10/08-15 від 10.08.2015 року сторонами не укладався та представниками не підписувався, текст зазначеного договору у позивача відсутній, у зв'язку з чим просив відповідача повернути протягом 3 (трьох) банківських днів кошти, як безпідставно перераховані позивачем.

Рішенням господарського суду м. Києва від 12.01.2016 у справі №910/29139/15, яке набрало законної сили, за позовом ТОВ "Анко Бронь" до ПАТ "Інтеграл-Банк" про стягнення заборгованості за договором № 10/08-15 від 10.08.2015 у розмірі 21600,00 гривень (30% за виготовлення та встановлення металевих конструкцій (касові вузли), позов задоволено повністю та встановлено наступне:

- 10.08.2015 року між ПАТ "Інтеграл-Банк", як замовником, та ТОВ "Анко Бронь", як виконавцем, було укладено договір № 10/08-15, відповідно до п. 1.1. якого, виконавець за замовленням замовника виготовляє, здійснює поставку та встановлює металеві конструкції згідно ДСТУ 4546:2006 та ДСТУ 4547:2006 з сертифікованих елементів конструкцій (надалі - роботи) у відділенні за мовника за адресою м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 49, а замовник приймає та оплачує зазначені роботи на умовах, передбачених даним договором;

- факт виконання виконавцем та прийняття замовником робіт за договором № 10/08-15 від 10.08.2015 року по виготовленню, здійсненню поставки та встановленню металевих конструкцій підтверджується актом прийому-передачі від 28 серпня 2015 року, який підписаний уповноваженими представниками сторін;

- ТОВ "Анко-Бронь" було направлено рахунок на оплату № 149 від 02 вересня 2015 року на суму 21 600,00 гривень (30% за виготовлення та встановлення металевих конструкцій (касові вузли) згідно додатку № 1 до договору 10/01-15 від 10.08.2015 р. за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 49);

- зазначений рахунок на оплату № 149 від 02 вересня 2015 замовником не оплачений. ПАТ "Інтеграл-Банк" листом №20-1/1592 від 29.09.2015 повідомив ТОВ "Анко Бронь", що ПАТ "Інтеграл-Банк" було перераховано ТОВ "Анко Бронь" авансовий платіж за виготовлення та встановлення металевих сертифікованих конструкцій у розмірі 50 400,00 гривень, однак акт приймання виконаних робіт підписано не було.

- крім того, ПАТ "Інтеграл-Банк" у зазначеному листі вказав, що до ПАТ "Інтеграл банк" 16.09.2015 була введена Тимчасова адміністрація, у зв'язку з чим, просив ТОВ "Анко Бронь" повернути перерахований аванс та забрати встановлені конструкції. ТОВ "Анко-Бронь" у відповідь на лист №20-1/1592 від 29.09.2015 року, направив ПАТ "Інтеграл-Банк" лист (вимогу) № 07/10-01 від 07.10.2015 року, в якому просив сплатити повну вартість замовлення та повторно направив рахунок на оплату №149 від 02 вересня 2015 року на суму 21 600,00 гривень.

Отже, зазначеним рішенням встановлено факт укладання сторонами договору №10/08-15 від 10.08.2015, отримання відповідачем авансового платежу за виготовлення та встановлення металевих сертифікованих конструкцій у розмірі 50 400,00 гривень згідно цього договору, встановлено факт виконання ТОВ "Анко Бронь" своїх зобов'язань за договором та виникнення у ПАТ "Інтеграл банк" обов'язку щодо внесення залишку боргу у розмірі 21600 гривень, які було стягнуто цим рішенням.

Звертаючись із позовом у даній справі, позивач зазначав, що перераховані ним відповідачу грошові кошти в сумі 50400,00 гривень були безпідставно перераховані та отримані відповідачем безпідставно, оскільки відпала необхідність в отриманні послуг передбачених договором, а сплачені позивачем грошові кошти у розмірі 50400,00 гривень є по суті кредиторською заборгованістю, у зв'язку з чим відповідач зобов'язаний відповідно до ст.ст. 1212-1213 Цивільного кодексу України повернути зазначену суму коштів позивачу, при цьому позивач також заперечує факт укладання вказаного договору від 10.08.2015 №10/08-15.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції прийшов до висновку, що правовідносини сторін у даному спорі регулюються нормами зобов'язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, на яку посилається позивач, як на правову підставу позовних вимог, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Вказаний у статті 1212 ЦК України вид позадоговірних зобов'язань породжують наступні юридичні факти:

1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи;

2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Київський апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що правовідносини між сторонами у справі, в тому числі і спірні правовідносини щодо стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 50400,00 гривень, виникли із укладеного між сторонами договору № 10/08-15 від 10.08.2015.

При цьому, факт укладення зазначеного договору встановлений рішенням господарського суду міста Києва від 12.01.2016 у справі №910/29139/15, яке набрало законної сили, а тому, відповідно до ст. 35 ГПК України, має преюдиціальне значення для цієї справи і не потребує повторного доказування.

Отже, правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов'язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, тому посилання позивача на положення зазначеної статті є необґрунтованими, оскільки кошти відповідачем не були отримані без будь-яких правових підстав, а перераховані у якості передоплати за договором на виготовлення та встановлення металевих конструкцій, відповідно відсутні підстави для стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 50400,00 грн.

Зазначеної позиції також дотримується Верховний Суд України, висновки якого мають враховуватись іншими судами загальної юрисдикції, і який зазначав, що стаття 1212 ЦК України застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України (постанова від 25.02.2015 N 910/1913/14);

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду Київської області від 07.09.2016 у справі № 911/2036/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Інтеграл-банк" Андронова Олега Борисовича залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 07.09.2016 у справі № 911/2036/16 - без змін.

2. Матеріали справи № 911/2036/16 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Н.М. Коршун

Б.О. Ткаченко