Постанова № 63371210, 07.12.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2016 р. Справа№ 910/6737/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Дикунської С.Я.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання Яценко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Джет-авто плюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 року

у справі №910/6737/16 (суддя - Андреїшина І.О..)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Приватного підприємства «Джет -авто плюс»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Споживче товариство «Діамед»

про стягнення 182 857, 28 грн

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3, довіреність б/н від 24.02.2014

від відповідача: Селівончик А.І., Демяненко В.П., довіреність б/н від 09.09.2016

від третьої особи: Пономаренко В.М., довіреність №135к від 20.09.2015; Трейтяк С.Д., довіреність б/н від 25.08.2016

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (позивач у справі) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Джет-авто плюс» (відповідач у справі) про стягнення 182 857, 28 грн, з яких 117 523,74 грн заборгованість з орендної плати з урахуванням інфляційного збільшення за період з квітня 2015 року по квітень 2016 року, 3 602, 99 грн 3 % річних за період з 26.03.2015 року до 01.04.2016 року та 61 730, 55 грн пеня за період 26.03.2015 року по 01.04.2016 року, у зв'язку з неналежним виконанням Приватним підприємством «Джет-авто плюс» своїх зобов'язань за договором суборенди нежитлового приміщення № 17/15 від 27.09.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором суборенди №17/15 від 27.09.2012, а саме на несвоєчасну та неповну оплату орендної плати за фактичне користування приміщенням у період з квітня 2015 по квітень 2016 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства «Джет-авто плюс» на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованість з урахуванням інфляційного збільшення в розмірі 117 523,74 грн, пеню в розмірі 21 157,40 грн, 3 % річних у розмірі 1 769,51 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 106,76 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт порушення відповідачем зобов'язань з оплати орендної плати та відповідно існування підстав для покладення на відповідача відповідальності за порушення взятих зобов'язань, передбаченої умовами договору суборенди №17/15 від 27.09.2012. При цьому, місцевий господарський суд, встановивши невірне нарахування позивачем штрафних санкцій, задовольнив позов частково.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Приватне підприємство «Джет-авто плюс», подав апеляційну скаргу (вх. № 06-29.2/6234 від 28.09.2016), в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що місцевим господарським судом неповно досліджено обставини справи, а саме обставини того, що в період, за який позивач просить стягнути заборгованість, Приватне підприємство «Джет-авто плюс» в орендованому приміщенні фактично не знаходилось. Окрім того, апелянт зазначає, що судом не досліджено дію договору оренди, укладеного між ФОП ОСОБА_2 і власником приміщення, СТ «Діамед», що є відповідно підставою для припинення відносин суборенди між ФОП ОСОБА_2 та Приватним підприємством «Джет-авто плюс». З урахуванням зазначеного, відповідач стверджує про відсутність підстав для оплати орендної плати та підстав для покладення на нього відповідальності за порушення цих зобов'язань.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 Приватному підприємству «Джет-авто плюс» поновлено пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Приватного підприємства «Джет-авто плюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 року у справі №910/6737/16 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді - Мальченко А.О., Дикунська С.Я. та призначено розгляд справи на 16.11.2016.

16.11.2016 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив (вх. № 09-11/22901/16 від 16.11.2016) на апеляційну скаргу відповідача, в якому ФОП ОСОБА_2 стверджує про правомірність та обґрунтованість висновків Господарського суду міста Києва, заперечує проти доводів апелянта.

Від Споживчого товариства «Діамед» 16.11.2016 до Київського апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення (вх. №09-11/22907/16) по суті спору та вимог апеляційної скарги ПП «Джет-авто плюс», в яких стверджує, що жодних прямих договорів оренди, на які посилається апелянт, між ними не укладалось, а тому вважає апеляційну скаргу безпідставною та просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 у даній справі залишити без змін.

У судовому засіданні 16.11.2016 апеляційним господарським судом відповідно до ч. 3 ст 77 ГПК України в межах встановлених законом строків розгляду спору було оголошено перерву до 07.12.2016.

У судовому засіданні 07.12.2016 представник відповідача у справі підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представники позивача та третьої особи у справі у судовому засіданні 07.12.2016 заперечили проти вимог апеляційної скарги, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу, та просили рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 залишити без змін.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

26.09.2012 між Споживчим товариством «Діамед» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (позивач у справі) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №16/11, відповідно до умов якого орендодавець передає орендарю в строкове платне користування без права викупу на умовах оренди нежитлове приміщення, , загальною площею 52 кв.м., на строк, зазначений в п. 5.1. цього договору.

Згідно з п. 2.4.1. договору оренди, позивач має право передавати приміщення в суборенду з письмового на те погодження орендодавця.

26.09.2015 Споживчим товариством «Діамед» та позивачем було складено та підписано акт приймання-передачі об'єкту оренди до договору оренди нежитлового приміщення № 16/11 від 26.09.2012, відповідно до якого СТ «Діамед» передало, а позивач прийняв в користування нежитлове приміщення по АДРЕСА_1, на підставі договору оренди №16/11 від 26.09.2012.

27.09.2012 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар за договором, позивач у справі) та Приватним підприємством «Джет-авто плюс» (суборендар, відповідач у справі) було укладено договір суборенди № 17/15 (а.с. 17-24 том 1), відповідно до п.1.1., 1.1.2. якого орендар передав, а суборендар прийняв в строкове платне користування нежиле приміщення у торговому центрі, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 згідно з поверховим планом, який є невід'ємною частиною цього договору. Приміщення знаходиться у користуванні орендаря на підставі договору оренди №16/11 від 26.09.2012, яким передбачено право орендаря здавати приміщення в суборенду.

Приміщення здається суборендарю під учбовий клас для підготовки водіїв транспортних засобів (п. 1.2. договору)

Згідно з п. 2.2. договору суборенди, строк суборенди встановлено з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення і до 01.10.2013.

Відповідно до п. п. 3.1., 3.2. та 3.8. договору суборенди орендна плата сплачується суборендарем у розмірі 5 200,00 грн. без ПДВ за місяць. Податкові накладні орендарем не складаються і суборендарю не видаються, оскільки орендар не є платником ПДВ (сплачує єдиний податок згідно з діючим законодавством). Орендна плата сплачується незалежно від результатів господарської діяльності суборендаря.

Орендна плата сплачується суборендарем щомісячно, авансовим платежем до 25-го числа попереднього місяця з урахуванням встановленого Державним комітетом статистики України індексу інфляції за місяць, що передує місяцю, в якому здійснюється платіж. У випадку дефляції (значення індексу інфляції менш ніж 100) орендна плата сплачується без врахування індексу інфляції у сумі, що дорівнює розміру орендної плати за попередній місяць. Суборендар окремо від орендної плати відшкодовує орендарю вартість комунальних послуг (електропостачання, теплопостачання, водопостачання, водовідведення тощо), а також вартість міжнародних та міжміських телефонних розмов, абонплату за телефон. Вищезазначені витрати суборендар зобов'язується відшкодовувати орендарю на підставі виставлених останнім рахунків-фактур протягом 3-х днів з моменту отримання відповідного рахунку.

Вищенаведені обставини, для суду під час розгляду даної справи не підлягають доведенню сторонами, так як є преюдиціальними відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вже були встановлені судом у рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2015 у справі №910/8341/15-г, яке набрало законної сили у встановленому законом порядку, за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Джет-авто плюс» про стягнення 117 455,76 грн заборгованості та штрафних санкцій за користування приміщенням згідно договору суборенди №17/15 від 27.09.2012.

Зазначеним судовим рішенням було встановлено, що оскільки ФОП ОСОБА_2 продовжувала користуватись орендованим майном, а від СТ «Діамед» позивачу не надходило ніяких заперечень, на підставі ст. 764 ЦК України, договір оренди було пролонговано до 31.09.2015, що відповідно свідчить про існування у позивача права на передачу приміщення в суборенду третім особам. Також у попередній справі судом було встановлено існування у відповідача станом на 01.03.2015 заборгованості з орендної плати у сумі 82 899,86 грн за період користування приміщенням з лютого 2014 р. до березня 2015 р.

Предметом розгляду даної справи є вимога ФОП ОСОБА_2 про стягнення з ПП «Джет-авто плюс» заборгованості з орендної плати починаючи з квітня 2015 по квітень 2016 року.

Колегія суддів зазначає, що на підставі укладеного договору №17/15 від 27.09.2012 у сторін відповідно до ст.11 ЦК України виникли взаємні цивільні права та обов'язки з суборенди нерухомого майна.

За приписами ч. 3 ст.774 ЦК України до правовідносин, що виникли з договору піднайму (суборенди) застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до ст.765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За умовами частин 1, 2 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором. Згідно з п. 2.2. договору суборенди, строк суборенди був встановлений до 01.10.2013 р.

За приписами ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Як на підставу для відмови у задоволенні позову, відповідач посилається на те, що укладений між ним та ФОП ОСОБА_2 договір суборенди є припиненим, у зв'язку із тим, що 11.01.2014 між ПП «Джет-авто плюс» та СТ «Діамед» був укладений прямий договір оренди приміщення №17/15 та на підставі цього договору отримано приміщення в користування.

Однак, колегія суддів зазначає, що права та обов'язки особа набуває, серед іншого, на підставі укладеного договору, підстави для припинення яких визначено як приписами чинного законодавства, так і умовами укладеного між сторонами договору.

Колегія суддів звертає увагу, що ні спеціальні норми Цивільного кодексу України, які регулюють відносини найму (оренди), ні договір суборенди не визначають, що договір суборенди, який є підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов'язків, припиняється з зв'язку з укладенням суборендарем прямого договору з власником майна. Припинення договірних відносин повинно відбуватись у визначеному законом та договором порядку.

Згідно розділу 13 договору суборенди №17/15 від 27.09.2012 договір діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань. Дія договору може бути припинена в односторонньому порядку за ініціативою орендаря - ФОП ОСОБА_2 у визначених п. 13.8. випадках, або за ініціативою суборендаря у випадку, передбаченому п. 13.10 договору, однак до таких випадків не віднесено укладення суборендарем договору з власником майна, для чого в першу чергу необхідним є припинення чинних договорів оренди, укладених власником з іншими орендарями.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Разом з цим, згідно з пунктами 2.3. та 3.6. договору суборенди, по закінченню терміну суборенди суборендар зобов'язується звільнити приміщення та повернути його орендарю за актом прийому-передачі не пізніше останнього дня терміну користування, якщо за 1 місяць до закінчення терміну дії договору між сторонами не підписана угода про продовження дії цього договору. У випадку непідписання вищезгаданого акту з вини суборендаря в дію вступає п. 3.6. та 6.4.5. договору. У випадку прострочення терміну повернення приміщення (незалежно від підстав припинення договору), суборендар сплачує орендарю орендну плату у подвійному розмірі за весь строк фактичного користування приміщенням з перевищенням встановленого терміну, а також сплачує встановлені штрафні санкцій.

Кінцевою датою фактичного користування приміщенням вважається дата підписання орендарем акта прийому-передачі приміщення.

У відповідності до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Правила допустимості доказів у процесуальному праві розуміється як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач не надав жодних доказів повернення майна з суборенди, підписання сторонами Акту повернення майна чи доказів вчинення будь-яких дій щодо спонукання позивача прийняти майно з суборенди, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що договір суборенди не припинився у визначеному порядку, і що саме відповідач, як суборендар приміщення, є відповідальним за орендоване майно протягом терміну дії договору, несе тягар утримання орендованого приміщення та зобов'язаний згідно прийнятих на себе зобов'язань сплачувати визначені договором платежі за весь час фактичного знаходження майна в суборенді.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог ПП «Джет-авто плюс» стверджувало, що договір оренди, укладений між ФОП ОСОБА_2 та СТ «Діамед», не був пролонгований, а навпаки з 29.01.2016 слід вважати припиненим, оскільки власником в тому числі спірного майна СТ «Діамед» з 29.01.2016 є АТ «ПроКредит Банк», який набув право власності шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №498-ДЗ12 від 22.03.2006, про що в державний реєстр прав власності внесено відповідний запис, а у зв'язку із припиненням дії договору оренди, слід вважати припиненим і дію договору суборенди. Однак, такі доводи апелянта, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. З урахуванням зазначеного, набуття 29.01.2016 АТ «ПроКредит Банк» права власності на приміщення, яке виступає об'єктом оренди є підставою для переходу до нового власника прав орендодавця, і такий перехід не припиняє автоматично права ФОП ОСОБА_2 на користування приміщенням за договором оренди, доказів розірвання якого (в тому числі в судовому порядку) сторонами до суду не надано. З огляду на зазначене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено, що у період з квітня 2015 по квітень 2016 року правовідносини ФОП ОСОБА_2 щодо оренди спірного приміщення були припинені, а тому суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи документами підтверджується право ФОП ОСОБА_2 на передачу у спірний період приміщення в суборенду третім особам та відповідно чинність у спірний період укладеного з ПП «Джет-авто плюс» договору суборенди.

Зважаючи на факт існування у відповідача обов'язку щодо сплати орендної плати, оскільки доказів припинення такого обов'язку перед позивачем ПП «Джет-авто плюс» до суду не надало, беручи до уваги відсутність належних та допустимих доказів щодо сплати відповідачем орендної плати за період, коли приміщення фактично знаходилось у користуванні відповідача, колегія суддів зазначає, що місцевим судом правомірно та обґрунтовано було задоволено позовні вимоги про стягнення з «Джет-авто плюс» на користь ФОП ОСОБА_2 заборгованості з орендної плати за період з квітня 2015 р. до квітня 2016 з урахуванням інфляційного збільшення у розмірі 117 523,74 грн. При цьому, місцевий господарський суд вірно зазначив, що інфляційне збільшення в даному випадку є складовою орендної плати, а не відповідальністю в розумінні ст. 625 ЦК України.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 заявлено також вимогу про стягнення з відповідача 3 602,99 грн. три відсотки річних за період з 26.03.2015 р. до 01.04.2016 та 61 730,55 грн пені, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором суборенди.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 7.2 договору суборенди в разі прострочення суборендарем сплати орендної плати та інших платежів, передбачених положеннями цього Договору, останній сплачує орендарю пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення так крім того, відповідно до ст. 536 ЦК України та ст. 198 ГК України сплачує проценти за користування чужими коштами у розмірі трьох облікових ставок НБУ.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Колегія суддів, погоджується з висновком місцевого господарського суду про невірне нарахування позивачем суми пені, враховуючи встановлене ч. 6 ст 232 ГК України обмеження щодо періоду нарахування штрафних санкцій та суми заборгованості, на яку позивач здійснював нарахування.

Перевіривши, здійснений місцевим господарським судом перерахунок пені, колегія суддів вважає його арифметично вірним.

Також, враховуючи порушення відповідачем строків сплати орендних платежів позивач просив суд стягнути нараховані на суми заборгованості 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наведений позивачем розрахунку 3% річних місцевим господарським судом вірно встановлено, що позивачем при визначенні сум 3% річних, які підлягали стягненню з відповідача, було допущено помилки, зокрема щодо суми заборгованості, на яку здійснювалось таке нарахування, оскільки станом на квітень 2015, заборгованості з орендної плати у сумі 117 523,74 грн (на яку позивач здійснює нарахування і яка виникла лише в квітні 2016) ще не існувало, то суд першої інстанції правомірно здійснив перерахунок 3% річних на суму боргу щодо кожного місяця окремо з урахуванням періоду, який заявлено позивачем. Відтак, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевим господарським судом було вірно визначено періоди прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань, суму боргу у відповідний період та обґрунтовано стягнуто з ПП «Джет-авто плюс» 1 769,51 грн 3% річних.

Колегія суддів, також відхиляє посилання апелянта на неналежне повідомлення його судом першої інстанції про розгляд справи у суді.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 41-44) місцезнаходженням ПП «Джет-авто плюс» є 03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 27, корп.1.

З наявних в матеріалах справи повернутих поштових відправлень апеляційним судом встановлено, що ухвали Господарського суду міста Києва від 15.04.2016 про призначення справи до розгляду (а.с. 5-9 том 1), відкладення розгляду справи (а.с. 57-61, 106-111 том 1, 120-125) відправлялись відповідачу саме за вищевказаною адресою.

Згідно ст. 64 ГПК України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Враховуючи вищенаведені приписи Господарського процесуального кодексу України та наявні документи у справі, колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом було дотримано встановлений порядок повідомлення сторони про розгляд справи, а відповідач відповідно вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення немає, а тому апеляційна скарга Приватного підприємства «Джет-авто плюс» задоволенню не підлягає.

Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта (відповідача у справі).

Керуючись ст. 49, 99, 101, 102, п.1 ч. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Джет-авто плюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 року у справі №910/6737/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Приватного підприємства «Джет-авто плюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 року у справі №910/6737/16 залишити без змін.

3. Справу №910/6737/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді С.Я. Дикунська

А.О. Мальченко