Постанова № 63371125, 06.12.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2016 року Справа № 904/10286/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Подобєд І.М., Сизько І.А.

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність № б/н від 03.10.2016 р.;

від відповідача-2: ОСОБА_2, представник, довіреність № 04/01-106 від 04.01.2016 р.;

представник відповідача-1 у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "ТВОЯ ЗЕМЛЯ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2016р. у справі №904/10286/15

за позовом Приватного підприємства "ТВОЯ ЗЕМЛЯ"

до відповідача - 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕАС ТРЕЙД"

відповідача - 2: Малого приватного підприємства Фірми "Ерідон"

про визнання недійсним договорів про зарахування зустрічних однорідних вимог,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Приватне підприємство "ТВОЯ ЗЕМЛЯ" до Відповідача - 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕАС ТРЕЙД", Відповідача - 2: Малого приватного підприємства Фірми "Ерідон" про визнання недійсним договорів про зарахування зустрічних однорідних вимог, укладених відповідачами.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2016 року у справі №904/10286/15 (суддя Юзіков С.Г.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що погашення боргу Відповідачем -2 перед Відповідачем -1 підтверджується укладенням договорів про зарахування зустрічних однорідних вимог від 16.12.14р. та 26.01.15р., дійсність яких встановлено рішенням господарського суду Київської області від 25.09.15р. у справі № 911/3388/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.16р., третьою особою у зазначеній справі було ПП "Твоя Землі". Тобто, Відповідач -1 прийняв виконання зобовязань від Відповідача -2, при цьому не повідомивши його про відступлення права вимоги Позивачеві. У сукупності, зазначені обставини спростовують твердження Позивача про укладання з Відповідачем -1 договорів відступлення права вимоги саме 15.12.2014 року і 23.01.2015 року, а тому суд не вбачає порушень в зарахуванні зустрічних однорідних вимог за укладеними Відповідачами договорами від 16.12.2014 року та 26.01.2015 року і, відповідно, не вбачає підстав для задоволення позову.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду Приватне підприємство "ТВОЯ ЗЕМЛЯ" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить з причини порушення норм матеріального і процесуального права скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі вказує те, що Договір відступлення -1 та Договір відступлення -2 були укладені раніше ніж договори про зарахування зустрічних однорідних вимог, з огляду на що підстава для виникнення вимоги відповідача-1 до відповідача-2 відсутня, а тому припинення зобовязання шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог за оспорюваними договорами не відповідає вимогам закону, а відповідні договори підлягають визнанню недійсними.

А саме, на момент укладання Договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 16 грудня 2014 року, тобто станом на 16 грудня 2014 року ТОВ «Деас Трейд» не мало законних підстав вимагати оплати за договором поставки № Д04122014/02 від 04 грудня 2014 року на суму 22 000 000 грн., оскільки 15 грудня 2014 року уступило його на користь ПП «Твоя земля» за договором відступлення права вимоги № 15/12/2014-2, а тому не мало необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Це ж саме стосується і договорів про зарахування зустрічних однорідних вимог від 26 січня 2015 року, укладеними між Відповідачем-1 та Відповідачем-2, відповідно до умов яких були зараховані зустрічні однорідні вимоги, які випливають з Договору поставки № Д19012015/01 від 19 січня 2015 року, згідно якого ТОВ «Деас Трейд» є кредитором, а МПП фірма «Ерідон» боржником при виконанні грошового зобовязання, строк виконання якого настав.

Крім того суду було надано належні та допустимі докази про направлення божнику повідомлення про відступлення на користь позивача права вимоги за договорами поставки №Д04122014/02 від 04.12.2014 року та № Д19012015/01 від 19.01.2015 року - поштові квитанції від 15.12.2014 року та 23.01.2015 року, копії повідомлень про заміну кредитору.

При цьому суд не взяв до уваги первісні документи (фінансові чеки відділення поштового звязку), а необґрунтовано надав перевагу довідкам працівникам оператора поштового звязку.

У доповненнях до апеляційної скарги позивач зазначив, що висновок суду першої інстанції про те, що відсутність повідомлення боржника вказує на те, що договір відступлення є неукладеним прямо суперечить змісту ст.516 ЦК України, а також про безпідставність взяття до уваги неповного висновку експерта, та про відсутність преюдиційних обставин, які б мали значення для справи.

Мале приватне підприємство Фірма "Ерідон" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення, як таке, що було винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що правомірність укладення договорів про зарахування встановлена рішенням господарського суду Київської області від 25.09.2015 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2016р. у справі №911/3388/15, що розглядалася за участі ПП «ТВОЯ ЗЕМЛЯ» у якості третьої особи.

Оскільки МПП ФІРМА «ЕРІДОН» не було повідомлене про заміну кредитора, то виконання (припинення) зобовязання МПП ФІРМИ «ЕРІДОН» перед ТОВ «ДЕАС ТРЕЙД» шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог згідно договорів про зарахування зустрічних однорідних вимог від 16.12.2014р. та від 26.01.2015 р., відбулося у відповідності до вимог чинного законодавства, є дійснім та правомірним.

В судовому засіданні 06.12.2016 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом була оголошена вступна та резолютивна частина постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

Між відповідачем -1 Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕАС ТРЕЙД" (Постачальник) та відповідачем-2 Малим приватним підприємством фірма "Ерідон" (Покупець) було укладено договір поставки № Д04122014/02 від 04.12.14р. (т.1 а.с.42) та договір поставки № Д19012015/01 від 19.01.15р. (т. 1 а.с.60).

Згідно з умовами договору поставки №Д04122014/02 від 04.12.2014 року встановлено, що Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити Товар українського походження - кукурудзу 3 кл., врожаю 2014 року (далі - Товар) на умовах, зазначених у договорі.

Строк поставки Товару до 12.12.2014 року.

Постачальник повинен поставити Покупцю Товар за ціною 2200,00 грн. з ПДВ за одну тону, загальним обсягом 10 000,00 тон та на загальну суму 22 000 000,00 грн.

Згідно з умовами договору поставки Д19012015/01 від 19.01.2015 року встановлено,

що Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити Товар українського походження - кукурудзу 3 кл., врожаю 2014 року (далі - Товар) на умовах, зазначених у договорі.

Строк поставки Товару до 06.02.2015 року.

Постачальник повинен поставити Покупцю Товар за ціною 2 600,00 грн. з ПДВ за одну тону, загальним обсягом 6900,00 тонн за ціною 2600,00 грн. на загальну суму 17 940 000, 00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем-1 (Постачальник) зобовязання за договорами поставки були виконані у повному обсязі, що підтверджується наступними документами:

-акт приймання-передачі зерна № 98 від 11.12.2014р.

-акт приймання-передачі зерна № ЗГ000000119 від 12.12.2014 р.

-акт приймання-передачі зерна № ЗГ000000120 від 12.12.2014 р.

-акт приймання-передачі зерна №ЗГ000000121 від 12.12.2014 р. (а.с43-46).

-акт приймання-передачі зерна №ВЗП00000021 від 21.01.2015 р.

-акт приймання-передачі зерна №3 від 21.01.2015 р. (а.с.61-62).

Згідно з пункту 3.1. договорів вбачається, що оплата Товару здійснюється Покупцем у грошовій формі впродовж одного банківського дня після надання Постачальником Покупцю документів, зазначених у п. 2.5.1. договорів. У разі ненадання цих документів, або неповного надання, Покупець має право затримати оплату товару. Зобовязання Покупця по оплаті вважаються виконаними з дати зарахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця.

Всього Відповідачем -1 було поставлено Відповідачеві -2 товар на загальну суму 39 625 730,20 грн.

16.12.2014 року між відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено договір про зарахування зустрічних однорідних вимог за взаємними зобовязаннями сторін за Договором поставки № Д04122014/02 від 04.12.14р. на суму 22 000 000,00 грн. і Договором про відступлення права вимоги №15000 від 09.12.14р. на суму 22 000 000,00 грн. (т.1, а.с.76).

26.01.2015 року між відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено договір про зарахування зустрічних однорідних вимог за взаємними зобовязаннями сторін за Договором поставки Д19012015/01 від 19.01.2015 року на суму 17 625 730,20 грн. і Договором про відступлення права вимоги №18000 від 20.12.14р. на суму 15 912 647,38 грн. (т.1, а.с. 77).

26.01.2015 року між відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено договір про зарахування зустрічних однорідних вимог за взаємними зобовязаннями сторін за Договором поставки Д19012015/01 від 19.01.2015 року на суму 1 713 082,72 грн. і Договором про відступлення права вимоги №19000 від 20.12.14р. на суму 1 713 082,71 грн. (т.1, а.с. 78).

З матеріалів справи вбачається, що 15.12.2014 року між Позивачем (Новим кредитором) та Відповідачем -1 (Первісним кредитором) було укладено Договір відступлення права вимоги (цесії) №15/12/2014-2 (т.1, а.с.70-72), згідно з пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор відступає своє право вимоги боргових зобовязань в розмірі 22 000 000,00 грн., що виникло на підставі Договору поставки №Д04122014/02 від 04.12.14р. до Малого приватного підприємства Фірма "Ерідон", а Новий кредитор заміняє Первісного кредитора, як сторону в борговому зобовязанні, та приймає (набуває) на себе право вимоги оплати за Договором поставки № Д04122014/02 від 04.12.2014 року.

23.01.2015 року між Позивачем (Новим кредитором) та Відповідачем -1 (Первісним кредитором) було укладено Договір відступлення права вимоги (цесії) №23/01/2015-2 (т.1, а.с.73-75), згідно з пунктом п.1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор відступає своє право вимоги боргових зобовязань в розмірі 15 935 853,70 грн., що виникло на підставі Договору поставки №Д19012015/01 від 19.01.15р. до Малого приватного підприємства Фірма "Ерідон", а Новий кредитор заміняє Первісного кредитора, як сторону в борговому зобовязанні, та приймає (набуває) на себе право вимоги оплати за Договором поставки № Д19012015/01 від 19.01.2015 року.

Позивач стверджує, що листами від 15.12.2014 року та 23.01.2015 року відповідачем-1 були направлені відповідачу-2 повідомлення про відступлення на користь Позивача права вимоги за Договором поставки №Д04122014/02 на суму у розмірі 22 000 000,00 грн. та за Договором поставки №Д19012015/01 на суму 15 935 853,70 грн. (т.1, а.с.83,88).

Позивач наполягає на тому, що Договір відступлення -1 та Договір відступлення -2 укладені раніше за Договори про зарахування однорідних вимог, тому припинення зобовязання шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог за даним Договорами не відповідає вимогам закону, а Договори підлягають визнанню недійсними.

У якості підстав для визнання недійсними договорів про зарахування зустрічних однорідних вимог від 16.12.2014 року та від 26.01.2015 року позивач зазначає:

- ч. 1 ст. 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- ч. 1 ст. 207 ГК України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, предметом розгляду у даній справі є відповідність вказаних договорів про зарахування зустрічних однорідних вимог вимогам Цивільного Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства, а також порушенням хоча б однією із сторін правочинів господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Як зазначено у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. N 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до розяснень, що містяться в Постанові Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 р. № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів ) недійсними загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин ( п.2.1.).

Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін (ст. 601 ЦК України).

Колегія суддів вважає, що позивачем у позовній заяві не зазначено та у судовому засіданні не доведено, якій саме нормі Цивільного кодексу України або іншого акту цивільного законодавства суперечить зміст договорів про зарахування зустрічних однорідних вимог від 16.12.2014 року та від 26.01.2015 року.

Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (частина перша статті 207 ГК України), є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків.

До господарських договорів, що підпадають під ознаки відповідної норми, слід відносити ті, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства і спрямовані, зокрема, на:

-використання всупереч законові державної або комунальної власності;

- незаконне заволодіння, користування розпорядження (в тому числі відчуження) об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (статті 14, 15 Конституції України);

- відчуження викраденого майна;

- виробництво і відчуження певних об'єктів, вилучених або обмежених у цивільному обігу (відповідні види зброї, боєприпасів, наркотичних засобів, іншої продукції, що має властивості, небезпечні для життя та здоров'я громадян, тощо);

- виготовлення і поширення літератури та іншої продукції, що пропагує війну, національну, расову чи релігійну ворожнечу;

- приховування від оподаткування доходів, інше ухилення від сплати податків;

виготовлення чи збут підробних документів і цінних паперів;

- незаконне вивезення за кордон валютних коштів, матеріальних чи культурних цінностей;

- використання власного майна на шкоду інтересам суспільства, правам, свободі і гідності громадян (п. 3.7 Постанови).

В той же час, Позивачем не доведено, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення оспорюваних господарських договорів.

Цивільна правоздатність юридичної особи, за загальним правилом, є універсальною, тобто відповідна особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки, як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (частина перша статті 91 ЦК України), а відтак вправі вчиняти будь-які не заборонені законом правочини. Тому сама лише відсутність у статутних документах чи в положеннях, якими регулюється діяльність, зокрема, суб'єктів господарювання, записів щодо можливості здійснення ними певної діяльності та, відповідно, вчинення тих чи інших правочинів не тягне за собою визнання таких правочинів за їх участю недійсними. Винятки із зазначеного правила встановлюються законом (п. 3.8 Постанови).

Як встановлено матеріалами справи, договори про зарахування зустрічних однорідних вимог укладені в порядку та на підставі ст.601 ЦК України з метою настання реальних правових наслідків, а саме припинення зустрічних зобовязань за дійсно укладеними договорами, і таке укладення не суперечить Цивільному Кодексу України чи іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам та інтересам держави і суспільства.

Договори зарахування не породжували зобовязання у сторін, навпаки вони припинили вже існуючі зобовязання за господарськими договорами. Укладаючи договори зарахування, сторони діяли у відповідності до своїх статутів, з визначеними в них цілями, діяльність жодної зі сторін не підпадає під регулювання спеціального законодавства чи ліцензуванню, і тому порушень спеціальної правосубєктності при укладенні оспорюваних договорів не відбулося.

Таким чином, позивачем не доведено наявність тих фактичних обставин, передбачених ч. 1 ст. 203 ЦК України та ч. 1 ст. 207 ГК України, з якими закон пов'язує визнання договорів про зарахування зустрічних однорідних вимог від 16.12.2014 року та від 26.01.2015 року недійсними на момент їх вчинення (укладення), на які він посилався у позовній заяві, як на підстави для задоволення позову.

У будь-якому випадку, доводи апеляційної скарги про те, що на момент укладання спірних договорів про зарахування зустрічних однорідних вимог від 16.12.2014 року та від 26.01.2015 року ТОВ «Деас Трейд» не мало необхідного обсягу цивільної дієздатності, не є підставою для визнання вищезазначених договорів недійсним, оскільки це не виключає проведення зарахування за волевиявленням МПП Фірма "ЕРІДОН", як однієї із сторін зобов'язання. В цьому разі, договори про зарахування зустрічних однорідних вимог від 16.12.14р. та від 26.01.15 р. мають розцінюватися як заява сторони про зарахування зустрічних однорідних вимог, що також свідчить про легітимність проведеного зарахування. Таким чином, факт проведення заліку зустрічних однорідних вимог є безспірним, а твердження про те, що такий залік не відбувся є завідомо неправдивий.

Пунктом 1 ч.1 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст. 513 ЦК України).

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 516 Цивільного кодексу України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що МПП ФІРМА «ЕРІДОН» не повідомлялося про відступлення права вимоги за договором поставки МД04122014/02 від 04.12.2014 р. та договором поставки №Д19012015/01 від 19.01.2015р., з огляду на наступне.

Так, за інформацією відділення поштового зв'язку Жорнівка Центру поштового зв'язку №11 м. Вишневе КОД УДГЩЗ "УКРПОШТА" та ЦВПЗ Білогіря-1, поштові відправлення, якими МПП ФІРМА «ЕРІДОН» начебто було повідомлено про відступлення права вимоги, на адресу МПП ФІРМА «ЕРЩОН»: 08143, вул. Леніна, 46, с. Княжичі, Києво-Святошинський район, Київська область не приймалися та не надходили, а відбиток штампа на описах вкладення в цінні листи не відповідає наявному на відділені Білогіря-1 (т. 1 а.с. 117, 132).

Також, відповідно до повідомлення УДППЗ "УКРПОШТА" (лист від 12.01.2016р. №122- 060), яке було надане на запит суду, поштові відправлення за №№ 3020024587466, 3020024647282, 3020015246854, 3020015354872, зазначені Позивачем як доказ повідомлення про відступлення права вимоги, не зареєстровані в системі службового пошуку протягом 2015 року, тобто не відправлялися (т. 1 а.с.194).

Більш того, відповідно до висновку експерта № 882/883-16 від 19.08.16р.:

- відтиски круглих почтових штемпелів "БІЛОГІРЯ - 1" з датами в середині відтисків, які розташовані в описах вкладення в цінні листи (Ф.107) на поштові відправлення 3020024647282 та 3020015354872 нанесені не кліше круглих поштових штампів "БІЛОГІРЯ - ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ", експериментальні зразки відтисків якого надані для порівняльного дослідження відділення БВР УДППЗ "УКРПОШТА"БІЛОГІРЯ 1 В ЛИСТІ №07-01-05 від 25.01.16р.;

- відтиски круглих почтових штемпелів "БІЛОГІРЯ - 1" з датами в середині відтисків, які розташовані в описах вкладення в цінні листи (Ф.107), поштові відправлення за номерами 3020024647282 та 302001534872 нанесені рельєфним кліше (т. 3 а.с. 63-92).

Отже, відтиски круглих поштових штемпелів «Білогіря-1», які розташовані на описах вкладень в цінні листи (Ф.107), що були надані ПП «ТВОЯ ЗЕМЛЯ» нанесені не кліше круглих поштових штампів відділення звязку, які були надані для порівняльного дослідження.

Враховуючи зазначене, твердження скаржника про те, що суд не взяв до уваги поштові квитанції відділення звязку як доказ направлення на адресу МПП ФІРМА «ЕРІДОН» повідомлення про відступлення права вимоги, є безпідставними, оскільки поштові квитанції відділення звязку якщо і підтверджують факт здійснення поштового відправлення, проте, в жодному разі не підтверджують вміст відправлення. Документом, що підтверджує вміст відправлення є опис вкладення.

В свою чергу, як вже було зазначено, в матеріалах справи міститься категоричний висновок судової експертизи, з якого вбачається, що описи вкладень в цінні листи (Ф.107) є підробленими документами.

Позивачем не спростовано висновку експерта, а також офіційної інформації УДППЗ "УКРПОШТА" та не надано жодних доказів того, що поштові відправлення дійсно направлялися на адресу МПП ФІРМА «ЕРІДОН».

Тому, твердження ПП «ТВОЯ ЗЕМЛЯ» про те, що відправлення відбулося, є безпідставним і таким, що повністю спростовується наявними в справі доказами.

Таким чином, МПП ФІРМА «ЕРЩОН» не було повідомлене про відступлення права вимоги від ТОВ «ДЕАС ТРЕЙД» на користь ПП «ТВОЯ ЗЕМЛЯ», а надані ПП «ТВОЯ ЗЕМЛЯ» докази надсилання відповідних повідомлень є недостовірними. Висновки суду з цього приводу є обґрунтованими та відповідають обставинам справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 603 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент пред'явлення боржникові вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Таким чином, оскільки МПП ФІРМА «ЕРІДОН» не було повідомлене про заміну кредитора, то виконання (припинення) зобовязання МПП ФІРМИ «ЕРІДОН» перед ТОВ «ДЕАС ТРЕЙД» шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог згідно договорів про зарахування зустрічних однорідних вимог від 16.12.2014р. та від 26.01.2015 р., відбулося у відповідності до вимог чинного законодавства, є дійснім та правомірним.

Аналізуючи оскаржувану постанову, колегія суддів констатує, що у ній не міститься висновку господарського суду про те, що відсутність повідомлення боржника вказує на неукладеність договору про відступлення права вимоги, у звязку з чим відповідні доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Наслідком неповідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні, є не неукладеність договору про відступлення права вимоги, а ризик настання несприятливих для нового кредитора наслідків.

В той же час, колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду, про те, що Позивач не надав суду належних і допустимих доказів укладання з Відповідачем -1 договорів відступлення права вимоги саме 15.12.2014 року і 23.01.2015 року, твердження Позивача про дати укладання зазначених договорів не підтверджені проведеною судовою експертизою чи іншими доказами, та погоджується з відповідними доводами апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Статтею 204 ЦК України проголошена презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Оскільки, договори про відступлення права вимоги судом недійсними не визнавалися, їх недійсність прямо законом не встановлена, Позивачем надано господарському суду копії та оригінали (для огляду) відповідних договорів, то вищезазначене свідчить про дійсність та чинність договорів відступлення прав вимоги в тому числі і в частині дати їх укладання. Жодних доказів, які б спростовували їх чинність не надано. Судова експертиза не спростувала дійсність підписів та печаток на вказаних договорах.

Відповідно до абз. 5 п. 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17 травня 2011 року «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Інші доводи апеляційної скарги є неспроможними і висновків суду першої інстанції не спростовують.

З огляду на правильність резолютивної частини рішення, зазначення апеляційним судом у мотивувальній частині постанови власної правової кваліфікації спірних відносин та правової оцінки обставин справи, вимоги скаржника про скасування рішення є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ТВОЯ ЗЕМЛЯ" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2016 року у справі № 904/10286/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 09.12.2016 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя І.М. Подобєд

Суддя І.А. Сизько