Постанова № 63371109, 06.12.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2016 р. Справа№ 925/561/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко О.В.

Тарасенко К.В.

секретар Каніковський А.О.

за участю представників:

від позивача: Шапошник А.А. (представник за довіреністю)

від відповідача: Жеронкін Д.Л. (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Ватутінський хлібокомбінат"

на рішення господарського суду Черкаської області

від 26.08.2016 р.

у справі №925/561/16 (суддя Єфіменко В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропром-В"

до Публічного акціонерного товариства "Ватутінський хлібокомбінат"

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропром-В" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Ватутінський хлібокомбінат" про стягнення 100000 грн. боргу, як частини із 16885119,89 грн. заборгованості згідно договору поворотної фінансової допомоги №25/11-09ФД від 25.11.2009 р.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 26.08.2016 р. позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто 100000 грн. з Публічного акціонерного товариства "Ватутінський хлібокомбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропром-В". Стягнуто 1500 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору з Публічного акціонерного товариства "Ватутінський хлібокомбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропром-В".

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Ватутінський хлібокомбінат" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 26.08.2016 р. у справі №925/561/16 та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник зазначає, що оскаржуваним рішенням суд першої інстанції порушив законні права відповідача надані ст. 22 ГПК України, посилаючись на те, що всі клопотання скаржника, заявлені в процесі розгляду справи по суті, як то про колегіальний розгляд даної справи та про призначення у справі судової бухгалтерської експертизи залишені судом без задоволення. Також скаржник зазначає, що судом першої інстанції незаконно відмовлено в задоволенні клопотання про застосування позовної давності до вимог позивача, оскільки на думку відповідача термін позовної давності сплив 01.01.2015 р., посилаючись на те, що додатковою угодою до договору поворотної фінансової допомоги №25/11-09ФД від 25.11.2009 р. було визначено строк дії цього договору до 31.12.2012 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тищенко О.В., Тарасенко К.В.) від 17.10.2016р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Ватутінський хлібокомбінат" було прийнято до провадження і розгляд справи призначено на 22.11.2016 р.

21.11.2016 р. через відділ забезпечення документообігу Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зокрема зазначає, що вимоги, заявлені відповідачем в апеляційній скарзі є необґрунтованими, просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 22.11.2016 р., відповідно до ст.77 ГПК України, оголошено перерву на 06.12.2016 р.

05.12.2016 р. через відділ забезпечення документообігу Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли пояснення до апеляційної скарги.

05.12.2016 р. через відділ забезпечення документообігу Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №925/561/16 у зв'язку з неможливістю її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи №925/960/16 про банкрутство ПАТ "Ватутінський хлібокомбінат", посилаючись на те, що відповідно до ст.17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» існують визначені законом підстави для зупинення провадження у справі №925/561/16. До вказаного клопотання додані копії ухвали господарського суду Київської області від 12.10.2016 р. у справі №925/960/16, роздруківки з веб-сайту ВГСУ від 13.10.2016 р., копія заяви ТОВ «Агропром-В» про визнання кредиторських вимог.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 06.12.2016 р. представник відповідача в судовому засіданні підтримав клопотання про зупинення провадження у справі №925/561/16 у зв'язку з неможливістю її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи №925/960/16 про банкрутство ПАТ "Ватутінський хлібокомбінат".

В судовому засіданні апеляційної інстанції 06.12.2016 р. представник позивача заперечував проти заявленого відповідачем клопотання.

Відповідно до частини першої та другої статті 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство. Про офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна повідомляє суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника. Цей суд (суди) після офіційного оприлюднення відповідного оголошення має зупинити позовне провадження та роз'яснити позивачу зміст ч. 4 ст. 23 цього Закону, зазначивши про це в ухвалі або в протоколі судового засідання.

Розглянувши заявлене клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №925/561/16 у зв'язку з неможливістю її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи №925/960/16 про банкрутство ПАТ "Ватутінський хлібокомбінат", колегія суддів вважає дане клопотання не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на те, що зі змісту ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вбачається, що законодавець чітко визначив можливість зупинення саме позовного провадження у разі порушення провадження справи про банкрутство. Проте, перегляд рішення суду у даній справі здійснюється не в позовному, а в апеляційному порядку, тобто, має місце апеляційне провадження. Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України, суд апеляційної інстанції під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в повному обсязі. Також колегія суддів враховує й те, що оскаржуване рішення суду прийнято судом першої інстанції до винесення господарським судом Київської області ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство та до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство, яке відбулося 13.10.2016 р.

Представники сторін з'явилися в судове засідання апеляційної інстанції та надали пояснення по суті спору.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Постановою господарського суду Черкаської області від 02.09.2014 р. у справі №925/78/14 ТОВ "Агропром-В" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Ярмолінського Ю.В.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 03.03.2016 р. продовжено строк ліквідаційної процедури та повноважень ліквідатора банкрута до 02.09.2016 р.

Як зазначено в позовній заяві, ліквідатором встановлено, що в період з 19 січня 2011 р. по 24 лютого 2012 р. ТОВ "Агропром-В" було перераховано ПАТ "Ватутінський хлібокомбінат" 21522833,89 грн.; призначенням платежу в платіжних документах зазначено: "поворотна фінансова допомога згідно дог. №25/11-09ФД від 25.11.2009".

Факт перерахування коштів на суму 21522833,89 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи копіями виписок з банківського рахунку ТОВ "Агропром-В" (рахунок №26007002914001 відкритий в Дніпровській філії ПАТ "Укрінбанк").

Відповідач у відзиві на позов в апеляційній скарзі, та представник відповідача у судовому засіданні факт отримання коштів від позивача у розмірі 21522833,89 грн. не заперечує, визнає факт здійснення часткових розрахунків із позивачем і підтверджує це діловою перепискою. При цьому, відповідач у відзиві на позов зазначив, що відлік строку позовної давності має здійснюватися із 27.02.2012 р. - дата зарахування чергового траншу від відповідача у розмірі 818000 грн., як повернення поворотної фінансової допомоги. В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що термін позовної давності сплив 01.01.2015 р., посилаючись на те, що додатковою угодою до договору поворотної фінансової допомоги №25/11-09ФД від 25.11.2009 р. (копія якої додана до апеляційної скарги) було визначено строк дії цього договору до 31.12.2012 р.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення коштів у розмірі 100000 грн., отриманих відповідачем в якості поворотної фінансової допомоги згідно договору поворотної фінансової допомоги №25/11-09ФД від 25.11.2009 р., тобто безвідсоткової позики.

Правовою основою для отримання поворотної фінансової допомоги є договір позики.

Статтею 1046 ЦК України визначено, що одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Факт перерахування позивачем відповідачу 100000 грн. підтверджується копією виписки з банківського рахунку ТОВ "Агропром-В", відповідно до якої вказана сума перерахована за платіжним дорученням №5864 від 26.04.2011; призначення платежу: "поворотна фін. допомога за дог. №25/11-09 ФД від 25.11.2009 року. Без ПДВ" (а.с.83 т.1).

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що наявна в матеріалах справи копія виписки про рух коштів на рахунку №26007002914001 в Дніпровській філії ПАТ "Укрінбанк" (виписка з банківського рахунку ТОВ "Агропром-В") є належним і допустимим доказом наявності платіжного доручення, яке у розумінні ч.2 ст.1047 ЦК України є доказом укладення 26.04.2011 договору позики (поворотної фінансової допомоги) на суму 100000 грн. у письмовій формі.

Доказів визначення сторонами строку (терміну) повернення отриманої фінансової допомоги сторони до суду не надали.

Згідно із ч.2 ст.530 ЦК України, у випадку не встановлення строку (терміну) виконання боржником обов'язку, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Колегією суддів встановлено, що позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу №02-01/10-27 від 15.03.2016 про повернення фінансової допомоги в розмірі 16885119,89 грн., яка отримана відповідачем 17.03.2016 р., що підтверджується відміткою про отримання (вх. №179 від 17.03.2016).

Доказів повернення коштів в розмірі 100000 грн. відповідач суду не надав.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо повернення фінансової допомоги в розмірі 100000 грн., колегія суддів вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача 100000 грн. заборгованості згідно договору поворотної фінансової допомоги №25/11-09ФД від 25.11.2009 р. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, заявленої в суді першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Враховуючи те, що доказів визначення сторонами строку (терміну) повернення отриманої фінансової допомоги сторони до суду не надали, 15.03.2016 позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу №02-01/10-27 про сплату коштів в розмірі 16885119,89 грн. за договором поворотної фінансової допомоги №25/11-09ФД від 25.11.2009 р., яка отримана відповідачем 17.03.2016 р., позивач звернувся з позовом до суду 25.05.2016 року, тобто у межах трирічного строку позовної давності, а тому відсутні підстави для застосування строків позовної давності до спірних правовідносин.

Твердження скаржника, викладені в апеляційній скарзі, про те, що судом першої інстанції незаконно відмовлено в задоволенні клопотання про застосування позовної давності до вимог позивача, оскільки на думку відповідача термін позовної давності сплив 01.01.2015 р., посилаючись на те, що додатковою угодою до договору поворотної фінансової допомоги №25/11-09ФД від 25.11.2009 р. було визначено строк дії цього договору до 31.12.2012 р. є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем в процесі розгляду справи в суді першої інстанції не було зазначено про наявність додаткової угоди до договору поворотної фінансової допомоги №25/11-09ФД від 25.11.2009 р., копію якої було додано до апеляційної скарги. В обґрунтування неможливості надання суду першої інстанції вказаної додаткової угоди, скаржник зазначає про недостатність часу необхідного для надання суду архівної документації, посилаючись на те, що відповідачу необхідно було переглянути значний об'єм архівних документів.

Проте, колегія суддів вважає, що можливість надання в процесі розгляду справи в суді першої інстанції копії додаткової угоди до договору поворотної фінансової допомоги №25/11-09ФД від 25.11.2009 р., яка була додана до апеляційної скарги, залежало виключно від волевиявлення самого скаржника. Скаржником не наведено жодного аргументу, який міг би спонукати суд апеляційної інстанції дійти іншого висновку.

Таким чином, колегією суддів не може бути прийнятий до уваги доданий до апеляційної скарги додатковий доказ - копія додаткової угоди до договору поворотної фінансової допомоги №25/11-09ФД від 25.11.2009 р.

Крім того, колегія суддів зазначає про помилковість твердження скаржника про те, що термін позовної давності сплив 01.01.2015 р., посилаючись на те, що додатковою угодою до договору поворотної фінансової допомоги №25/11-09ФД від 25.11.2009 р. було визначено строк дії цього договору до 31.12.2012 р., оскільки закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст. 202 Господарського кодексу України, такою умовою є виконання, проведене належним чином.

Також суд апеляційної інстанції не вбачає порушення судом першої інстанції норм процесуального права при розгляді клопотань, заявлених відповідачем, про колегіальний розгляд даної справи та про призначення у справі судової бухгалтерської експертизи.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Ватутінський хлібокомбінат" залишити без задоволення, рішення господарського суду Черкаської області від 26.08.2016 року у справі №925/561/16 - без змін.

2. Матеріали справи №925/561/16 повернути до господарського суду Черкаської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді О.В. Тищенко

К.В. Тарасенко