Рішення № 63370983, 06.12.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2016 р.Справа № 922/3681/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Бєсєдіній М.М.

розглянувши справу

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м.Харків до Департаменту цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації, м.Харків про стягнення 16310,81грн. за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №01-16юр/3219 від 25.04.2016

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №04-01-23/1018 від 07.09.2016

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна компанія "Харківобленерго", м.Харків (далі за текстом - позивач), звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Департаменту цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації, м.Харків (далі за текстом - відповідач), про стягнення 16310,81грн.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії №03-6298 від 05.04.2006 в частині оплати спожитої електричної енергії за період з липня по вересень 2016 року.

05 грудня 2016 року до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за період з липня по жовтень 2016 року в розмірі 29079,15грн., що складається з 20331,12грн. вартості електричної енергії, 2716,74грн. за ППЕ (перевищення договірних величин), 503,87грн. вартості за перетоки реактивної енергії (КРЕ), 3064,89грн. пені, 893,38грн. 3% річних, 1569,15грн. інфляційних втрат.

Господарським судом вказана заява позивача розглянута та визнана такою, що відповідає приписам чинного господарського процесуального законодавства, тому остаточними позовними вимогами позивача є стягнення 29079,15грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, з урахуванням заяви про їх збільшення, та просив позов задовольнити.

Відповідач у відзиві та його представник в судовому засіданні просили в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що відповідач утримується з державного бюджету. За відсутністю коштів на рахунках, він не мав асигнувань (бюджетних повноважень) на подальше отримання послуг з енергопостачання. Також просив зменшити розмір штрафних санкцій на 50% згідно положень частини 1 статті 233 ГК України та пункту 3 частини 1 статті 83 ГПК України.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши представників сторін, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

05 квітня 2006 року між позивачем, як постачальником, та Управлінням з питань цивільної оборони та надзвичайних ситуацій обласної державної адміністрації, як споживачем, укладено Договір на постачання електричної енергії №03-6298 (далі за текстом - Договір), за умовами якого постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до пункту 9.11 Договору він набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2005, а в частині розрахунків - до їх повного завершення. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

В матеріалах справи відсутні докази того, що будь-яка зі сторін в установленому Договором порядку заявила про припинення його дії, а тому на даний час Договір є пролонгованим на 2016 рік.

Пунктом 2.2.4 Договору встановлено, що відповідач зобов'язаний щомісяця у встановлений Договором строк надавати постачальнику звіт про обсяги спожитої електричної енергії за розрахунковий період за встановленою формою (додаток № 9 до Договору "Звіт про обсяги спожитої за розрахунковий період електричної енергії").

Відповідно до умов пункту 2.2.5 Договору відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування з умовами додатку 2 "Порядок розрахунків".

За умовами пункту 2.2.7 Договору відповідач зобов'язаний здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком № 4а "Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії".

Згідно пункту 5 Додатку № 2 Порядок розрахунків від 15.12.2008 до Договору остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом). За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додаток № 20 Акт про використану електричну енергію. Для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3 днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РВЕ рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 банківських днів з дня його отримання. В разі неявки споживача для отримання рахунку постачальник направляє рахунок споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим споживачем з дня його відправлення.

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, надавши за у липні-жовтні 2016 року послуги електропостачання, що підтверджується наявними у справі копіями відомостей відповідача про витрати електроенергії, а також виставив відповідачу для оплати відповідні рахунки.

Також у зв'язку із перевищенням договірних величин споживання електричної енергії, позивач направляв відповідачу відповідні повідомлення №5748 від 11.07.2016 та №7898 від 12.09.2016.

Відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати послуг електроспоживання виконав неналежним чином, у зв'язку з чим за ним станом на 01.11.2016 (згідно заяви про збільшення позовних вимог) утворилась заборгованість в розмірі 29079,15грн., що складається з: 20331,12грн. вартості електричної енергії, 2716,74грн. за ППЕ (перевищення договірних величин), 503,87грн. вартості за перетоки реактивної енергії (КРЕ), 3064,89грн. пені, 893,38грн. 3% річних, 1569,15грн. інфляційних втрат.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 275 ГК України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Згідно статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором за період липень-жовтень 2016 року.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 статті 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів погашення даної заборгованості не надав, проти заявленого позивачем розміру заборгованості, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, не заперечував.

Разом із тим, відповідач просив відмовити в позові, посилаючись на норми бюджетного законодавства, а також на те, що він утримується за рахунок коштів з державного бюджету, які надходять не в повному обсязі та несвоєчасно.

У зв'язку з цим, суд зазначає, що недостатнє фінансування відповідача з державного бюджету не звільняє його від обов'язку щодо оплатити спожитої електричної енергії за Договором.

Так, згідно частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Крім того, факт недостатнього фінансування з державного бюджету відповідачем документально не підтверджений.

Враховуючи викладене, суд вважає законними та обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення 20331,12грн. вартості електричної енергії, 2716,74грн. за ППЕ (перевищення договірних величин), 503,87грн. вартості за перетоки реактивної енергії (КРЕ).

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені Договором та Законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 6 Додатку № 2 "Порядок розрахунків" від 15.12.2008 до Договору у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за цим Договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

На підставі вищевказаних положень законодавства та Договору, позивач просить стягнути з відповідача 3064,89грн. пені, 893,38грн. 3% річних, 1569,15грн. інфляційних втрат, нарахованих станом на 01.11.2016.

Перевіривши розрахунки вказаних вимог та з огляду на відсутність заперечень відповідача в частині визначених позивачем сум, суд вважає їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому ці позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 50% згідно положень частини 1 статті 233 ГК України та пункту 3 частини 1 статті 83 ГПК України, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 3 статті 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачена можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків.

За приписами частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно підпункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Разом із тим, відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження викладених в його клопотання обставин, зокрема, щодо несвоєчасного надходження коштів з державного бюджету, щодо відсутності коштів на рахунку відповідача, щодо звернення до органів держказначейства чи інших державних органів з метою виділення коштів для задоволення вимог позивача за Договором, щодо намагань врегулювати з позивачем спір шляхом реструктуризації заборгованості або надання відстрочки оплати заборгованості, тощо.

Враховуючи викладене, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Департаменту цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації (61038, м.Харків, Салтівське шосе, буд.73, код 23000066) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м.Харків, вул.Плеханівська, буд.149, код 00131954, п/р 260323012307 в філії ХОУ ВАТ ДОБУ, МФО 351823) 20331,12грн. вартості електричної енергії, 2716,74грн. за ППЕ (перевищення договірних величин).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Департаменту цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації (61038, м.Харків, Салтівське шосе, буд.73, код 23000066) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м.Харків, вул.Плеханівська, буд.149, код 00131954, п/р 26005474695 в АТ "ОСОБА_3 Аваль", м.Київ, МФО 380805) 503,87грн. вартості за перетоки реактивної енергії (КРЕ), 3064,89грн. пені, 893,38грн. 3% річних, 1569,15грн. інфляційних втрат, а також 1378,00грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в установленому законодавством порядку.

Повне рішення складено 12.12.2016 р.

Суддя ОСОБА_4