Рішення № 63370903, 08.12.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2016 р.Справа № 922/3339/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Енергоринок", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Х", м. Харків, Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпро про стягнення грошових коштів в розмірі 86267,24 грн. за участю представників сторін:

Представник позивача - ОСОБА_1, дов. № 01/44-875Д від 16.02.2016р.;

Представник відповідача - ОСОБА_2, дов. № б/н від 27.01.2016р., ОСОБА_3, дов. № б/н від 01.11.2016р.;

Третя особа - ОСОБА_4, дов. від14.09.2016р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державне підприємство "Енергоринок", м. Київ, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Х", м. Харків, про стягнення штрафу в розмірі 86267,24 грн., за договором № 8838/02 від 13.08.2012р., укладеним між сторонами даного спору. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 05.10.2016р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 18.10.2016р. о 12:15 год.

У судових засіданнях 18.10.2016р., 02.11.2016р. оголошувалась перерва.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.11.2016р. залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк". Продовжено строк розгляду справи до 19.12.2016р. Розгляд справи відкладено на 08.12.2016р. о 10:30 год.

У судовому засіданні 08.12.2016р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні. Через канцелярію суду надав додаткові докази по справі (вх. № 41987), які долучаються до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 08.12.2016р. проти позову заперечував, просив суд відмовити в його задоволенні. Через канцелярію суду надав додаткові докази по справі (вх. № 42091), які судом долучаються до матеріалів справи.

Представник третьої особи у судовому засіданні 08.12.2016р. проти позову заперечував, з підстав, викладених у письмових поясненнях (вх. № 42093), які судом досліджуються та долучаються до матеріалів справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною ОСОБА_5 України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст. 65 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, заслухавши учасників судового розгляду, судом встановлено наступне:

Як свідчать матеріали справи, 13.08.2012р. між Державним підприємством "Енергоринок" (далі - ДП "Енергоринок", ДПЕ, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго X" (далі - TOB "Енерго X", відповідач або постачальник) укладено договір купівлі-продажу електроенергії №8838/02 (далі - Договір, додаток - 3), відповідно до п. 1.1. якого ДПЕ зобов 'язується продавати, а Постачальник зобов'язується купувати електроенергію відповідно до умов цього Договору.

Згідно з умовами п.2.4.3. договору ДПЕ продає TOB "Енерго X" електроенергію, зокрема за умови: "Надання до ДПЕ повідомлення на заявлений обсяг купівлі електричної енергії на оптовому ринку електроенергії України, відповідно до п. 3.7 та п. 3.8 цього договору. Форма Повідомлення наведена в Додатку №1 до цього Договору".

Відповідно до п. 3.7 договору, постачальник до 19 числа (включно) місяця, що передує розрахунковому, забезпечує передачу через ЕК до ДПЕ електронною поштою реєстру, до якого включено погоджене з ЕК повідомлення на розрахунковий місяць.

Згідно п. 3.8 договору, постачальник до 16:00 години 20 числа місяця, що передує розрахунковому, надає через уповноваженого представника до ДПЕ повідомлення, яке повинно бути підписано постачальником і погоджено та зареєстровано ЕК. ... Постачальник з відповідно ЕК погоджує на місяць тільки одне повідомлення та додаток до цього повідомлення з розбивкою обсягу споживання споживачів за класами напруги і врахування обсягу нормативних технологічних витрат електричної енергії на кожному із класів напруги. Вартість вказаного у повідомленні обсягу електричної енергії, яку ДПЕ продає постачальнику, розраховується за прогнозованою ринковою ціною на наступний місяць.

Пунктом 3.25. договору сторони узгодили, що ДПЕ надсилає постачальнику поштою до 12 числа (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, акт купівлі-продажу електроенергії, підписаний зі свого боку у двох примірниках.

Згідно з п.3.26 договору, постачальник до кінця місяця, наступного за розрахунковим, підписує ОСОБА_4 купівлі-продажу електроенергії у двох примірниках, завіряє печаткою, вказує посаду особи, що підписала ОСОБА_4 купівлі-продажу електроенергії та надає до ДПЕ один примірник.

Відповідно до п. 5.1.7. договору, постачальник зобов'язаний, в разі невідповідності місячного обсягу електричної енергії, що постачальник купив у ДПЕ обсягу електричної енергії, який постачальник замовив в повідомленні, сплатити штраф на поточний рахунок ДПЕ в разі нарахування штрафу, відповідно до п.5.4.2 цього Договору.

Згідно з п.5.4.2 договору, ДП "Енергоринок" має право, у разі перевищення фактичного обсягу купівлі електричної енергії постачальником за розрахунковий місяць від замовленого (відповідно до Повідомлення п.3.8 цього договору з врахуванням п.3.17 цього Договору) на величину, що перевищує 5%, нарахувати постачальнику штраф у розмірі 1% від вартості різниці між фактичним та замовленим обсягом електричної енергії.

Відповідно до матеріалів справи, додатковими угодами до договору № 10148/09 від 18.12.2013р., № 10440/04 від 30.05.2014р., № 10834/01 від 09.12.2014р., № 11328/01 від 12.06.2015р., № 11762/01 від 17.12.2015р., № 12400/01 від 17.06.2016р. сторонами було продовжено термін дії договору та, відповідно до додаткової угоди від 17.06.2016р. встановлено строк дії договору до 31.12.2016р.

Як свідчать матеріали справи, на виконання п. 3.8 договору, TOB "Енерго X" надало ДП "Енергоринок" повідомлення від 09 грудня 2015 року №1 на заявлений в січні 2016 року обсяг купівлі електричної енергії на оптовому ринку електричної енергії України (додаток - 11), що становить 8 142 609 кВт.г.

На виконання даного пункту 3.21. договору, відповідач надав позивачу акт прийому-передачі електричної енергії №1 від 31.01.2016р., а TOB "Енерго X" надало ДП "Енергоринок" акт купівлі-продажу електроенергії за січень 2016 року в обсязі 15 497 706 кВт.г.

У зв'язку з перевищенням відповідачем у січні 2016 року фактичного обсягу купівлі електричної енергії за розрахунковий місяць від замовленого, ДП "Енергоринок" пред'явлено TOB "Енерго X" претензію від 09.03.2016 №03/32-2517 про сплату штрафу в сумі 86 267,24 грн., за порушення умов договору в частині відхилення фактичного обсягу купівлі електричної енергії в січні 2016 року від замовленого в розрахунковому періоді на 90,3%.

Претензія відправлена на адресу відповідача 10.03.2016, що підтверджується списком відправки рекомендованих листів, описом вкладення цінного листа і фіскальним чеком та вручена останньому 16.03.2016, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103252563656.

Однак, вищевказана претензія відповідачем не визнана і сума нарахованого штрафу на користь позивача не сплачена.

Таким чином, невиконання TOB "Енерго X" умов договору та вимог чинного законодавства України стало підставою звернення ДП "Енергоринок" до суду з позовною заявою про стягнення штрафу з відповідача за порушення умов договору в частині відхилення фактичного обсягу купівлі електричної енергії в січні 2016 року від замовленого в розрахунковому періоді, що становить 86 267,24 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач, зокрема, зазначає, що обґрунтовуючи заявлену вимогу позивач посилається на те, що у січні 2016 році фактичний обсяг купівлі електричної енергії відповідачем перевищив замовлений на величину більш ніж 5 %, за що, відповідно до п. 5.1.7, п. 5.4.2 Договору № 8838/02 від 13.08.2012 року, позивач має право на величину, що перевищує 5 %, нарахувати штраф у розмірі 1 % від вартості різниці між фактичним та замовленим обсягом електричної енергії.

Так, умовами п. 3.17 Договору № 8838/02 від 13.08.2012 року передбачено, що у необхідності постачальник ( відповідач у справі ) може один раз до 15 числа (включно) розрахункового місяця збільшити замовлений обсяг купівлі електроенергії, у зв'язку з чим, відповідач скористався правом, передбаченим п. 3.17 договору № 8838/02 від 13.08.2012 року, направивши до позивача скориговане повідомленням № 1/1 на заявлений обсяг купівлі електричної енергії на оптовому ринку електричної енергії України від 14 січня 2016 року.

Однак, вказане повідомлення № 1/1 від 14 січня 2016 року не було прийняте позивачем до виконання, у зв'язку з виникненням спору щодо умов оплати заявленого відповідачем скоригованого обсягу купівлі електричної енергії у січні 2016 року.

На думку відповідача, зазначені обставини свідчать не про перевищення фактичного обсягу купівлі електричної енергії над замовленим, за що передбачені заявлені позивачем спірні штрафи! санкції, а про спір щодо способу оплати за електричну енергію, за що передбачена інша відповідальність.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

У відповідності до преамбули Закону України «Про електроенергетику» цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.

Закон України «Про електроенергетику» регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, державним власності, безпечною експлуатацією енергетичного обладнання і державним наглядом за режимами споживання електричної і теплової енергії, а також з централізованим диспетчерським (оперативно-технологічним) управлінням (стаття 1 цього Закону).

Відповідно до ст.2 зазначеного Закону, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, державним наглядом за безпечним виконанням робіт на об'єктах електроенергетики незалежно від форм власності, безпечною експлуатацією енергетичного обладнання і державним наглядом за режимами споживання електричної і теплової енергії, а також з централізованим диспетчерським (оперативно-технологічним) управлінням.

Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, а також з централізованим диспетчерським (оперативно-технологічним) управлінням, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст..3 Закону).

Статтею 5 Закону України «Про електроенергетику» визначено основні принципи державної політики в електроенергетиці, зокрема відповідно до п. 4 ч. 1 цієї статті, таким принципом є додержання єдиних державних норм, правил і стандартів всіма суб'єктами відносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, постачанням, розподілом і використанням енергії.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України „Про електроенергетику купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких більші за граничні показники, а також на електростанціях, які виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблену лише малими гідроелектростанціями), незалежно від величини встановленої потужності чи обсягів відпуску електричної енергії (крім електричної енергії, виробленої на теплоелектроцентралях, які входять до складу енергопостачальників, для споживання на території здійснення ліцензованої діяльності), та весь її оптовий продаж здійснюється на оптовому ринку електричної енергії України. Функціонування інших оптових ринків електричної енергії в Україні забороняється.

Оптовий ринок електричної енергії України створюється на підставі договору. Сторонами договору є суб'єкти господарської діяльності, пов'язаної з: диспетчерським (оперативно-технологічним) управлінням об'єднаною енергетичною системою України; виробництвом електричної енергії на електростанціях; передачею електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами; постачанням електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами; оптовим постачанням електричної енергії (ч.ч. 4, 5 ст. 15 Закону).

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ч. 2 ст. 15-1 Закону України «Про електроенергетику» передбачено, що споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку. У разі перерахування споживачами коштів за електричну енергію на інші рахунки отримувачі повинні повернути ці кошти за заявою споживача або за власною ініціативою в триденний термін з моменту їх отримання. У разі неповернення споживачу у цей термін коштів, сплачених на інші, не на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, ці суми підлягають вилученню до Державного бюджету України як санкція за вчинене правопорушення і не зараховуються як оплата електричної енергії. Зарахування коштів до Державного бюджету України не звільняє їх отримувача від повернення цих коштів споживачу електричної енергії.

Частиною 8 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» встановлено, що споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунків в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії.

Пунктом 1 Положення про порядок проведення розрахунків за електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1136 від 19.07.2000, визначено, що споживачі, яким електрична енергія постачається енергопостачальником, що провадить підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та купує електричну енергію в оптового постачальника, зобов'язані оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання такого енергопостачальника (його структурного підрозділу), відкритий в уповноваженому банку.

Аналогічний припис міститься у п. 6.2 ОСОБА_6 користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996, відповідно до якого для проведення розрахунків за електричну енергію постачальник електричної енергії за регульованим тарифом або його відокремлений підрозділ відкривають в установі уповноваженого банку поточний рахунок із спеціальним режимом використання, номер якого зазначається у договорі про постачання електричної енергії.

Пунктом 6.3 вказаних ОСОБА_6 встановлено, що оплата вартості електричної енергії постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом, у тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється виключно коштами в уповноваженому банку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

З наведених приписів законодавства вбачається, що законодавцем в імперативному порядку визначено обов'язок споживача сплачувати за спожиту електроенергію постачальнику виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, номер якого зазначається у договорі про постачання електричної енергії.

Згідно ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як свідчать матеріали справи, на виконання укладеного між сторонами даного спору договору від 13.08.2012р., TOB "Енерго X" надало ДП "Енергоринок" повідомлення від 09 грудня 2015 року №1 на заявлений в січні 2016 року обсяг купівлі електричної енергії на оптовому ринку електричної енергії України, що становить 8 142 609 кВт.г.

На виконання даного пункту 3.21. договору, відповідач надав позивачу акт прийому-передачі електричної енергії №1 від 31.01.2016р., а TOB "Енерго X" надало ДП "Енергоринок" акт купівлі-продажу електроенергії за січень 2016 року в обсязі 15 497 706 кВт.г.

У зв'язку з чим позивач вважає, що з перевищенням відповідачем у січні 2016 року фактичного обсягу купівлі електричної енергії за розрахунковий місяць від замовленого, відповідач повинен сплатити позивачу штрафу в сумі 86 267,24 грн., за порушення умов договору в частині відхилення фактичного обсягу купівлі електричної енергії в січні 2016 року від замовленого в розрахунковому періоді на 90,3%.

Однак, матеріалами справи підтверджується, та не заперечується сторонами під час розгляду справи, наступні обставини.

04.01.2016р. TOB "ЕНЕРГО X" сформувало заявку на гарантований платіж, згідно до якої 05.01.2016р. через систему СЕПНБУ на рахунок ДП "Енергоринок" був направлений "інформаційний платіж" №72 від 04.01.2015р. з референсом 180854320, яким повідомлялось про наступне здійснення 15.01.2016 року платежу від TOB "Енерго X" на суму 1140000,00 грн.

14.01.2016р. TOB «Енерго X» надав до ДП «Енергоринок» скореговане повідомлення №1/1 на заявлений обсяг купівлі електроенергії в січні 2016.

15.01.2016р. кошти в сумі 1140000,00 грн. надійшли на рахунок ДП "Енергоринок" платіжним дорученням №HSAV5BMTV5 від 15.01.2016 з формулюванням платежу "ОСОБА_2. ГП №72 від 04.01.2016р., ПЛАТНИК ЄДРПОУ 38000735, Сплата за е/е за січень 2016 р. зг. ПКМУ №755 від 05.05.00р.,Уг.№8838/02 від 13.08.2012, ПДВ 190000 грн." на рахунок TOB "Енерго X".

Але фінансовий відділ ДП "Енергоринок" відмовився ідентифікувати даний платіж з TOB "Енерго X" через те, що в полі "Платник" вказано "ХФ КБ "Приватбанк".

15.01.2016р. TOB "Енерго X" надало листа від свого імені, а також стандартний лист-підтвердженнд від ПАТ КБ "Приватбанк", яким підтверджується, що даний платіж належить саме TOB "Енерго X" і відправником цієї суми є TOB "Енерго X".

TOB "ЕНЕРГО X" припинило перерахування коштів за електроенергію, розраховуючи на те, що на особовий рахунок в ДП "Енергоринок" надійшло коштів загалом 4274000,00 грн. і цих коштів достатньо для скоригованого повідомлення №1/1 від 14.01.2016 року.

18.01.2016 року на прохання фінвідділу ДП "Енергоринок", TOB "Енерго X" додатково надало лист від ПАТ КБ "Приватбанк" на ім'я директора ДП "Енергоринок" за №Е.НА.0.0.0.0/17-130 про підтвердження гарантованого платежу, яким підтверджується, що даний платіж є операцією, виконаною згідно "Умов та правил надання банківських послуг", розділ 3.1.1., що регулюють надання банківської послуги "Гарантований платіж" і належить він саме ТОВ "Енерго Х".

18.01.2016 року TOB "ЕНРЕГО X" отримало факсограму за №03/32-527 від 16.01.2016р., з повідомленням про недостатність коштів для скоригованого повідомлення. А кошти в сумі 1140000,00 грн. будуть перераховані ПАТ КБ "Приватбанк".

Таким чином, вказане повідомлення № 1/1 від 14 січня 2016 року не було прийняте позивачем до виконання, у зв'язку з виникненням спору щодо умов оплати заявленого відповідачем скоригованого обсягу купівлі електричної енергії у січні 2016 року.

Листом від 18.01.2016р. № 589, направленим на адресу ДП "Енергоринок", відповідач звернувся до позивача з проханням зарахувати кошти в сумі 1140000,00 грн., які надійшли на рахунок ДП "Енергоринок" платіжним дорученням №HSAV5BMTV5 від 15.01.2016 з формулюванням платежу "ОСОБА_2. ГП №72 від 04.01.2016р., ПЛАТНИК ЄДРПОУ 38000735, Сплата за е/е за січень 2016 р. зг. ПКМУ №755 від 05.05.00р.,Уг.№8838/02 від 13.08.2012, ПДВ 190000 грн." та анулювати факсограму за №03/32-527.

Так, суд зазначає, що наказом ПАТ КБ "ПриватБанк" № СП-2013-6882505 від 20.08.2013р. "Об актуализации нормативной базы работы с продуктом "гарантированные платежи" було затверджене "Положение" о продукте "Гарантированные платежи" (копія додається).

Операції за гарантованими платежами клієнтів виконуються Банком відповідно до розділу 3.2.2 Умов "Гарантований платіж" Умов та ОСОБА_6 надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті Позивача (www.privatbank.ua)

Відповідно до наданих ПАТ КБ "Приватбанк" пояснень, TOB "Енерго X" відкрито рахунок № 26000052328704 в ПАТ КБ "ПриватБанк".

Згідно з п. 1.5 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою Постановою Правління Національного Банку України № 492 від 12.11.2003р., зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 17.12.2003р. за № 1172/8493, (далі - Інструкція) умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції.

Пунктом 1.6 Інструкції передбачено, що порядок проведення операцій за рахунками клієнтів, відкритих у національній та іноземних валютах, регулюється законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку. Операції за рахунками здійснюються за допомогою платіжних інструментів за формами, установленими банківськими правилами (нормативно-правовими актами Національного банку, внутрішніми положеннями банку тощо).

Так умови надання, використання та обслуговування продукту "Гарантований платіж", а також будь-які операції з ним, визначені в розділі 3.2.2 Умов та ОСОБА_6.

Послугу "Гарантований платіж" ПАТ КБ "ПриватБанк" надає, для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, що укладаються між Клієнтом та його контрагентами, а також між Клієнтом і ПАТ КБ "ПриватБанк" (далі послуга). Послуга надається у вигляді виконання ПАТ КБ "ПриватБанк" заявок на договірне списання коштів ( далі - «гарантований платіж» або «заявка»), згідно якої клієнт-платник доручає ПАТ КБ "ПриватБанк" зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається ПАТ КБ "ПриватБанк", як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів.

Пунктом 3.2.2.1 Умов та ОСОБА_6 за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Клієнту кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії, з лімітом та на цілі, зазначені, в заявці на договірне списання коштів (надали - гарантованій платіж або заяка), в обмін на зобов'язання Клієнта по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в обумовлені цим Договором строки. Відновлювана кредитна лінія (далі - "кредит") надається Банком для виконання Клієнтом платежів за заявками на договірне списання коштів з датою виконання в майбутньому за господарськими договорами, яка не перевищує терміну повернення кредиту, та може бути змінена або скасована Позичальником за згодою одержувача (шляхом підтвердження через дистанційний канал банківського обслуговування інтернет-клієнт-банк "Приват24"), шляхом перерахування Банком кредитних коштів на рахунок 3648, з подальшим перерахуванням в дату виконання на поточний рахунок одержувачів, що вказані в заявці.

Пункт 3.2.2.2 Умов передбачає, що під датою виконання заявки Сторони погодили дату зарахування кредитних коштів на поточний рахунок одержувача, зазначеного у заявці Клієнта. Клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці Клієнта, в строк до ЗО днів з дати виконання заявки. За користування кредитом у період з дати ініціювання Клієнтом заявки до дати виконання заявки Клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 4% річних (але не менш ніж 5 гривень)* від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці Клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується Клієнтом в дату надання в ОСОБА_6 чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014г. Клієнт за користування кредитом сплачує Банку відсотки в розмірі 28% річних, а починаючи з 01.07.2014г. Клієнт за користування кредитом сплачує Банку відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості.

Таким чином, як підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами даного спору, у відповідності з вищевикладеними положеннями , TOB "Енерго X" виставило на користь "Державного підприємства "Енергоринок" гарантований платіж згідно платіжного доручення № 72 від 05.01.2016р. на суму 1140000 грн.

05.01.2016р. дана сума коштів була зарахована на контррахунок № 36485052200459 Державного підприємства "Енергоринок" , а 15.01.2016р. було перераховано на розрахунковий рахунок Державного підприємства "Енергоринок" № 26032301861 платіжним дорученням № HSAV5BMTV5.

Суд звертає увагу, що одержувач в даному платіжному дорученні вказаний вірно, а саме "Державне підприємство "Енергоринок". Також вірно зазначено реквізити одержувача та призначення платежу.

Крім того, як підтверджується матеріалами справи, листом від 18.01.2016р. ПАТ КБ "Приватбанк" підтвердив сплату платежу на користь ДП "Енергоринок" від ТОВ "Енерго Х".

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (дату) його виконання, то воно повинно бути виконано в цей строк (дату).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено ч.1 ст. 612 ЦК України.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобовязання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином.

Суд зауважує, що правовідносини, що склалися між сторонами у справі та ПАТ КБ "Приватбанк" у зв'язку із здійсненням спірної оплати у режимі "гарантованого платежу", відповідають ознакам виконання обов'язку боржником третьою особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 528 ЦК України, Виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

При цьому, грошовий обов'язок боржника у будь-якому випадку не може вважатись таким, що є виключно особистим обов'язком.

Згідно з частиною другою статті 43 ГПК України та статтею 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладені вище обставини та те, що відповідач в строки, передбаченими договором здійснив оплату за договором, виконавши все, що від нього залежало для належного виконання умов договору, натомість, позивач неправомірно відмовився від отримання платежу в сумі 1140000,00 грн., які надійшли на рахунок ДП "Енергоринок" платіжним дорученням №HSAV5BMTV5 від 15.01.2016р. з формулюванням платежу "ОСОБА_2. ГП №72 від 04.01.2016р., ПЛАТНИК ЄДРПОУ 38000735, Сплата за е/е за січень 2016 р. зг. ПКМУ №755 від 05.05.00р.,Уг.№8838/02 від 13.08.2012, ПДВ 190000 грн.", а відтак вина відповідача у порушенні грошового зобов'язання відсутня, через що, за змістом ст. 614 ЦК України, відповідач не несе відповідальності за відповідне порушення, яке є предметом позовних вимог ДП "Енергоринок".

Враховуючи викладене, позов Державного підприємства "Енергоринок" є безпідставним, необґрунтованим, не доведеним наявними в матеріалах справи доказами, тому таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 65, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.

Повне рішення складено 12.12.2016 р.

Суддя ОСОБА_5

справа № 922/3339/16