Рішення № 63370732, 08.12.2016, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.12.2016 Справа № 920/1131/16

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Бобине, Путивльський район, Сумська область,

до відповідача Управління соціального захисту населення Путивльської районної державної адміністрації, м. Путивль, Сумська область,

про стягнення 10 697 грн. 44 коп.,

Суддя Жерьобкіна Є.А.

Представники:

Від позивача - ОСОБА_1;

Від відповідача - не з'явився;

При секретарі судового засідання Мудрицькій С.Ю.,

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 10 697 грн. 44 коп. заборгованості з відшкодування компенсаційних витрат за пільгове перевезення громадян, відповідно до договору № 2 від 15.02.2015, а також стягнути судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Позивач підтримує позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання не з'явився, обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву не подав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи визначений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення спору, достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, причину неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, у дане судове засідання клопотання про відкладення розгляду справи не надходило, згідно зі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

З матеріалів справи вбачається, що 01.07.2010 між Путивльською міською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір на перевезення пасажирів, відповідно до умов якого позивачу надано право на перевезення пасажирів автобусами ПАЗ 32054 державний номер НОМЕР_1, ПАЗ 32054 державний номер НОМЕР_2 на міському автобусному маршруті загального користування «вул. Червоноармійська (РЕМ) - до с. Пруди, згідно затвердженого розкладу руху на період з 30 червня 2010 року по 30 червня 2015 року. Позивач зобов'язався надавати транспортні послуги по перевезенню населення на умовах передбачених договором. Строк дії договору встановлюється на 5 років та діє до 30 червня 2015 року (п. 4.2. договору).

11.09.2015 між Путивльською міською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено договір № 1 на перевезення пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування №1 в м. Путивль «РЕМ до с. Пруди», за умовами якого позивач призначено обслуговувати автобусний міський маршрут загального користування «РЕМ до с. Пруди» автобусами ПАЗ 32054-07 державний номер НОМЕР_1, I-VAN A07A-30 державний номер НОМЕР_3. Строк дії договору: з 11 вересня 2015 року по 11 вересня 2020 року (п. 5.2. договору).

15.02.2015 між позивачем, як перевізником, та відповідачем, як розпорядником, на підставі договору з Путивльською міською радою від 01.07.2010, укладено договір № 2 на відшкодування компенсаційних витрат за пільгове перевезення громадян, за умовами якого позивач зобов'язався здійснювати відповідно до чинного законодавства України перевезення пільгових категорій громадян безоплатно за маршрутами, а відповідач зобов'язався проводити відшкодування компенсаційних витрат за пільгове перевезення громадян, які користуються пільгами.

Пунктом 3.1.3 договору № 2 визначено обов'язок позивача надавати звіти відповідачу за спрощеною формою згідно додатку до 4 числа кожного наступного за звітним місяцем.

Відповідач зобов'язаний відшкодовувати компенсаційні витрати за перевезення пільгової категорії громадян у відповідності з вимогами чинного законодавства, в межах затверджених асигнувань та на підставі поданої форми звітності (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 3.3 договору № 2, відповідач зобов'язаний довести позивачу розрахунковий обсяг затвердженої субвенції, згідно кошторису на відшкодування компенсаційних збитків від пільгового перевезення з 15 лютого по 31 грудня 2015 року в сумі 110 128 грн. 87 коп. на підставі затвердженого головою райдержадміністрації розрахунку.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов укладеного договору не відшкодував у повному обсязі компенсаційних витрат за пільгове перевезення громадян, які користуються пільгами, у зв'язку з чим заборгованість останнього перед позивачем складає 10 697 грн. 44 коп.

Згідно зі ст. 37 Закону України «Про автомобільний транспорт» пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

За приписами ст. 29 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

Видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, що передбачені пп. «б» п. 4 ч. 1 ст. 89 Бюджетного кодексу України, належать до бюджетних зобов'язань.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетне зобов'язання - це будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду.

Згідно з п. 4, п. 5, п. 7 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. N 256, перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) до 22 числа місяця, що настає за звітним, - щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові органи обласних держадміністрацій протягом двох операційних днів після отримання коштів субвенцій надають органам Державної казначейської служби платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки районних бюджетів, бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення пропорційно фактичним зобов'язанням з пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян відповідних бюджетів на дату проведення платежів з їх оплати.

Матеріалами справи, а саме актами звіряння розрахунків від 1 січня 2016 року та від 01 лютого 2016 року за надані населенню послуги, на які надаються пільги, підписаними сторонами та скріпленими печатками, підтверджується заборгованість перед позивачем за договором № 2 від 15.02.2015 за 2015 рік в сумі 10697 грн. 44 коп. Згідно з інформацією, вказаною у акті звірки станом на 1 січня 2016 року на 2015 рік профінансовано 103 666 грн. 23 коп.

Згідно з позицією відповідача, викладеною у листі-відповіді № 05-08/3640 від 06.10.2016 на звернення позивача про повернення заборгованості за перевезення пільгової категорії громадян у 2015 році, відшкодування компенсаційних витрат за пільгове перевезення громадян проводиться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, однак у Законі України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» не було передбачено субвенцій з державного бюджету, тому на даний час погасити заборгованість за 2015 рік в сумі 10 697 грн. 44 коп. відповідач не має можливості.

Разом з цим, відсутність субвенцій з державного бюджету у 2016 році не є підставою для звільнення відповідача від виконання договірних зобов'язань, не звільняє останнього від обов'язку відшкодування компенсаційних витрат за пільгове перевезення громадян у 2015 році на час дії між сторонами договору № 2 від 15.02.2015 в межах розрахункового обсягу затвердженої субвенції (п. 3.3. договору).

Суд, при цьому, враховує правову позицію Європейського суду з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.05) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.04), Верховного суду України у справі № 11/446 за позовом ТОВ "Компанія "Тітал" до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій про стягнення коштів, Вищого господарського суду України у листі "Про практику вирішення спорів, пов'язаних з виконанням договорів підряду" від 18.02.2013р. № 01-06/374/2013.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем зобов'язань стосовно відшкодування компенсаційних витрат за пільгове перевезення громадян за договором № 2 від 15.02.2015 у 2015 році, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 10 697 грн. 44 коп. заборгованості.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1378 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Путивльської районної державної адміністрації (вул. Іоанна Путивльського, 93, м. Путивль, Сумська область, 41500, код ЄДРПОУ 03197999) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (с. Бобине, Путивльський район, Сумська область, 41506, ідент. код НОМЕР_4) 10 697 грн. 44 коп. заборгованості, 1 378 грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.12.2016.

Суддя Є.А. Жерьобкіна