Рішення № 63370659, 06.12.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2016 р.Справа № 916/2587/16

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №184 від 01.12.2015р.

Від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю №б/н від 01.02.2016р.

Від третьої особи: не зявився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський торговий дім до публічного акціонерного товариства акціонерний банк „ПОРТО ФРАНКО в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в акціонерному банку „ПОРТО-ФРАНКО ОСОБА_4, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю „Сучасний Факторинг, про припинення права власності та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Одеський торговий дім (далі по тексту ТОВ „Одеський торговий дім) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до публічного акціонерного товариства акціонерний банк „ПОРТО ФРАНКО в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в акціонерному банку „ПОРТО-ФРАНКО ОСОБА_4 (далі по тексту ПАТ АБ „ПОРТО ФРАНКО) про припинення права власності ПАТ АБ „ПОРТО ФРАНКО на 9/50 у приміщеннях 1-го, 4-го поверхів та техприміщеннях за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 2 та про визнання за ТОВ „Одеський торговий дім права власності на 9/50 у приміщеннях 1-го, 4-го поверхів та техприміщеннях за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 2.

Позовні вимоги обґрунтовані необхідністю захисту у судовому порядку порушених прав позивача як співвласника нежилого приміщення, частка в якому належить відповідачеві на праві власності, у звязку з наявністю правових підстав, передбачених ст. 365 Цивільного кодексу України, для припинення права власності відповідача.

Ухвалою від 22.11.2016р. господарським судом було залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, товариство з обмеженою відповідальністю „Сучасний Факторинг.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог ТОВ „Одеський торговий дім, з огляду на їх незаконність та необґрунтованість.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

31.05.1997р. між виконавчим комітетом Одеської міської ради та ТОВ „Одеський торговий дім було укладено договір на право тимчасового користування землею, у відповідності до п. п. 1.1, 1.2 якого виконавчий комітет Одеської міської ради передає ТОВ „Одеський торговий дім приймає у користування земельну ділянку, розташовану по вул. Новощіпний ряд, 2, на умовах тимчасового довгострокового користування строком на 50 років, в тому числі до 2-х років для завершення будівництва та на 48 років для експлуатації та обслуговування будинку.

ТОВ „Одеський торговий дім належать на праві приватної власності нежилі приміщення 2-го поверху та нежилі приміщення підвалу та 3-го поверху, за адресою: Одеса, вул. Новощіпний ряд, 2, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 23.09.2004р., серії САА №417446 та свідоцтвом про право власності від 23.09.2004р., серія САА №417447.

Нежилі приміщення 1-го, 4-го поверхів та техприміщення за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 2 на праві спільної часткової власності належать ТОВ „Одеський торговий дім та ПАТ АБ „ПОРТО ФРАНКО. ПАТ АБ „ПОРТО ФРАНКО було набуто у власність 9/50 частин нежилих приміщень 1-го, 4-го поверхів, техприміщення за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 2 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 21.09.2006р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю „Грааль (Продавець) та ПАТ АБ „ПОРТО ФРАНКО (Покупець).

При цьому, з укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю „Грааль та ПАТ АБ „ПОРТО ФРАНКО договору купівлі-продажу від 21.09.2006р. вбачається, що відповідачем було придбано у власність лише частину приміщень 4-го поверху: коридори, основні приміщення, туалети та підсобні приміщення, які разом складають 9/50 частин нежилих приміщень 1-го, 4-го поверхів, техприміщення.

Розмір частки ТОВ „Одеський торговий дім у спільній частковій власності становить 41/50, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна від 17.11.2016р. за №73139655.

Враховуючи викладене, станом на момент вирішення спору ПАТ АБ „ПОРТО ФРАНКО та ТОВ „Одеський торговий дім на праві спільної часткової власності належать нежилі приміщення 1-го, 4-го поверхів, техприміщення за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 2, з визначеними частками 9/50 та 41/50 відповідно.

Згідно зі ст. 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Положеннями ч. 1 ст. 356 Цивільного кодексу України встановлено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

В силу положень ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 359 Цивільного кодексу України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Позовні вимоги ТОВ „Одеський торговий дім обґрунтовані необхідністю застосування при вирішенні даного спору приписів статті 365 Цивільного кодексу України та наявністю всіх умов, встановлених даною законодавчою нормою для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників.

З огляду на правомірність застосування при вирішенні спору про припинення права власності особи на частку у спільному майні приписів статті 365 Цивільного кодексу України лише за умовою наявності всіх підстав, визначених наведеною законодавчою нормою, суд вважає за необхідне надати правовий аналіз кожній підставі окремо.

Так, наведеною правовою нормою встановлено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ „Одеський торговий дім вживаються всі необхідні заходи щодо утримання в належному стані будівлі, в якій знаходяться і спірні нежилі приміщення 1-го, 4-го поверхів, техприміщення, в тому числі шляхом укладання договорів на споживання комунальних послуг: а саме договір від 19.02.2001р про надання послуг водопостачання та водовідведення, договір від 26.02.2004р. №613 про постачання електричної енергії , договір від 01.01.2005р. №065 на поставку природного газу.

Позивач стверджує, що з моменту набуття відповідачем права власності на частку у спільному майні, тобто з моменту укладання договору купівлі-продажу від 21.09.2006р., між товариством з обмеженою відповідальністю „Грааль та ПАТ АБ „ПОРТО ФРАНКО, останнім жодних дій по утриманню належного йому майна здійснено не було. Тривалий час між сторонами існували орендні правовідносини з приводу нежилих приміщень четвертого поверху, останній договір був укладений 02.04.2012р. Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, у 2014 році уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в акціонерному банку „ПОРТО-ФРАНКО ОСОБА_4 було повідомлено ТОВ „Одеський торговий дім про зміну умов договору, а саме про збільшення з 01.12.2014р. розміру орендної плати до 400 000,00 грн. в місяць (замість попередньо визначеної орендної плати у розмірі 64 005,00 грн.) та надано для підписання два примірники додаткової угоди щодо зміни орендної плати. 01.12.2014р. ТОВ „Одеський торговий дім було надано відповідь, якою останній заперечував проти пропозиції ПАТ АБ „ПОРТО ФРАНКО з посиланням на умови договору №263 оренди нежилого приміщення від 02.04.2012р. та положення чинного законодавства. Наведені розбіжності спричинили розірвання договірних відносин між сторонами.

Наявність конфліктної ситуації між співвласниками у тому числі підтверджується і перебуванням у провадженні господарського суду справи №916/3607/15 за позовом ПАТ АБ „ПОРТО ФРАНКО до ТОВ „Одеський торговий дім про стягнення 2 275 361,00 грн.

Такими чином, суд зазначає, що ТОВ „Одеський торговий дім з моменту набуття права власності на нежилі приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 2 належним чином виконувалися обовязки з утримання будівлі в цілому, в тому числі і забезпечення необхідними комунальними послугами. При цьому, відповідачем не було надано суду доказів на підтвердження своєї участі в утриманні спільного майна. Більш того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач взагалі усунувся від утримання належної йому частки у спільному майні, що, в свою чергу, може вплинути і на технічний стан будівлі в цілому.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про неможливість спільного володіння та користування майном, та, як наслідок, наявність однієї із підстав, передбачених статтею 365 Цивільного кодексу України.

З урахуванням того, що відповідачу належить 9/50 нежилих приміщень 1-го, 4-го поверхів, техприміщення, та приймаючи до уваги факт передання за договором купівлі-продажу від 21.09.2006р. у власність відповідача лише нежилих приміщень четвертого поверху, у той час як позивачу належать на праві приватної власності нежилі приміщення 2-го поверху, нежилі приміщення підвалу та 3-го поверху та на праві спільної часткової власності 41/50 нежилих приміщень 1-го, 4-го поверхів, техприміщення, дозволяє суду зробити висновок про незначність частки ПАТ АБ „ПОРТО ФРАНКО.

Розглядаючи питання можливості виділу частки ПАТ АБ „ПОРТО ФРАНКО в натурі, суд зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем жодних дій щодо виділення своєї частки у спільному майні у натурі здійснено не було, незважаючи на те, що законодавцем передбачені умови добровільного виділу частки із спільної часткової власності. Так, в силу положень ч. 1-3 ст. 364 Цивільного кодексу України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Крім того ст. 367 Цивільного кодексу України передбачено правову можливість поділу майна, що перебуває у спільній частковій власності за домовленості усіх співвласників такого майна.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України „Про затвердження Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна від 18 червня 2007 року N 55 (з наступними змінами і доповненнями) встановлено порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна (далі - об'єкти нерухомого майна), крім земельних ділянок, який застосовується суб'єктами господарювання, які здійснюють технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна (далі - суб'єкти господарювання) при підготовці проектних документів щодо можливості проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна.

Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, зокрема, передбачено, що поділ на самостійні об'єкти нерухомого майна провадиться відповідно до законодавства з наданням кожному об'єкту поштової адреси; поділ на самостійні об'єкти нерухомого майна повинен відповідати умовам, що передбачені чинними будівельними нормами (п. п. 2.2, 2.4).

Нежилі приміщення 1-го, 4-го поверхів та техприміщення за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 2 є складовою частиною цілісного майнового комплексу, який забезпечується єдиним обємно-планувальним, конструктивним та архітектурним рішенням.

Враховуючи, що частка ПАТ АБ „ПОРТО ФРАНКО є незначною у порівнянні з часткою ТОВ „Одеський торговий дім, та приймаючи до уваги неможливість виділення нежилих приміщень в натурі та відсутність технічної можливості переобладнати нежилі приміщення, які належать відповідачу в окремий обєкт нерухомості, господарський суд доходить висновку, що частка відповідача у спільному майні не може бути виділена в натурі.

Окрім того, господарський суд зазначає, що положеннями ч. 2 ст. 183 Цивільного кодексу України встановлено, що неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення. Оскільки будівля є єдиним майновим комплексом, а виділення нежилих приміщень без втрати їх цільового призначення не вбачається можливим, та з огляду на технічну характеристику таких приміщень, їх місця розташування, господарський суд доходить висновку про неподільність обєкту нерухомості, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 2.

Позивач зазначає, що оскільки нежилі приміщеннями за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 2 є неподільним майном, спільне володіння і користування яким є утрудненим та з огляду на наявність передбачених Цивільним кодексом України правових підстав для припинення права власності відповідача, ТОВ „Одеський торговий дім як співвласником нежилих приміщень було подано відповідну позовну заяву.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Зі змісту положень ст. 41 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України вбачається, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Приписами ч. 2 ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 358 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Як зазначалося по тексту рішення вище, положеннями ст. 365 Цивільного кодексу України встановлено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

З огляду на вищевикладене та враховуючи фактичні обставини справи, господарський суд доходить висновку, що частка, яка належить відповідачу, є незначною, не може бути виділена в натурі, будівля, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 2 є неподільною річчю, та спільне володіння і користування майном є неможливим.

При вирішенні спору по суті в межах даної справи, господарський суд також вважає за необхідне звернутись до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 02.07.2014р. по справі №6-68цс14, з якої вбачається, що відповідно до ст. 365 Цивільного кодексу України, зокрема пункту 4 частини першої статті 365 ЦК України, право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною; саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Таким чином, із вказаної правової позиції вбачається, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої з обставин, передбачених пунктами 1 - 3 частини 1 статті 365 ЦК, з обов'язковою умовою, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника і членам його сім'ї, та за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, що висновками, наведеними у листі Вищого спеціалізованого суду при розгляді цивільних та кримінальних справі від 01.07.2015р.

Господарським судом було встановлено, що протягом значного періоду між сторонами по справі наявні конфлікти щодо нежилих приміщень, які належать ПАТ АБ „ПОРТО ФРАНКО та які використовувались ТОВ „Одеський торговий дім на підставі договору для розміщення офісів та торгових приміщень.

Приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд зазначає, що в даному випадку позбавлення права власності ПАТ АБ „ПОРТО ФРАНКО не може завдати істотної шкоди інтересам останнього, оскільки спірні приміщення відповідачем не використовуються, заходи щодо утримання майна не вживаються. Будь-яких доказів спростовуючих наведене ПАТ АБ „ПОРТО ФРАНКО суду надано не було.

Слід зазначити, що на виконання приписів статті 365 Цивільного кодексу України, ТОВ „Одеський торговий дім було надано господарському суду оригінали платіжних доручень №18 від 28.10.2016р. на суму 5 852 800,00 грн. та №351 від 28.10.2016р. на суму 70 000,00 грн., якими підтверджено внесення на депозитний рахунок суду вартості частки ПАТ АБ „ПОРТО ФРАНКО у спільному майні, що підтверджується довідкою №02-11/8833/2016 від 10.11.2016р., виданою господарським судом Одеською області.

Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги приписи ст. 365 Цивільного кодексу України, якими, зокрема, передбачено обовязок співвласника перерахувати на депозитний рахунок суду вартість такого майна, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для визнання за позивачем права власності на частку у спільному майні, а саме на 9/50 частин нежилих приміщень.

Підсумовуючи вищевикладене, господарський доходить висновку про правомірність застосування при вирішенні спору між ТОВ „Одеський торговий дім та ПАТ АБ „ПОРТО ФРАНКО положень ст. 365 Цивільного кодексу України, оскільки судом було встановлено наявність всіх правових підстав для припинення права власності відповідача та визнання права власності за позивачем, що свідчить про необхідність задоволення позову ТОВ „Одеський торговий дім у повному обсязі.

При цьому, господарським судом відхиляються доводи ПАТ АБ „ПОРТО ФРАНКО, викладені у відзиві на позовну заяву з огляду на наступне.

Постановою Правління Національного банку України від 30.01.2015р. за №67 було відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації відповідача, у звязку з чим виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі Фонд) 30.01.2015р. було прийнято рішення №19 про початок здійснення процедури ліквідації відповідача та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію публічного акціонерного товариства акціонерний банк „ПОРТО ФРАНКО.

29.12.2015р. виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ АБ „ПОРТО ФРАНКО строком до 29.01.2018р.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 50 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб від 23 лютого 2012 року за N 4452-VI (з наступними змінами і доповненнями) з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку. Майно банку, що включається до ліквідаційної маси, підлягає оцінці Фондом у порядку, встановленому Фондом. Перелік майна банку, що підлягає оцінці суб'єктами оціночної діяльності, встановлюється Фондом. Для проведення оцінки майна Фонд має право залучати суб'єктів оціночної діяльності з оплатою їх послуг за рахунок ліквідаційної маси банку.

06.06.2016р. виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення №915 про затвердження умов продажу активів ПАТ АБ „ПОРТО ФРАНКО, до складу яких увійшли нежилі приміщення 1-го, 4-го поверхів та техприміщення за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 2.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що 15.09.2016р. державним підприємством „Сетам було проведено публічні торги із продажу 9/50 частин нежилих приміщень 1-го, 4-го поверхів та техприміщення за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 2, за результатами проведення якого переможцем було визначено товариство з обмеженою відповідальністю „Сучасний Факторинг, яким було запропоновано сплатити за частку у спільному майні 8 643 120,25 грн. та з яким 11.10.2016р. ПАТ АБ „ПОРТО ФРАНКО було укладено попередній договір купівлі-продажу нерухомості. Вказані обставини були покладені відповідачем також і в обґрунтування клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, товариство з обмеженою відповідальністю „Сучасний Факторинг.

З огляду на викладене, господарський суд вважає за необхідне звернутись до приписів Закону України „Про гарантування вкладів фізичних осіб та інших нормативно-правових актів, якими врегульовано порядок продажу активів банку.

В силу приписів ч. 7 ст. 51 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядок реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури регламентується нормативно-правовими актами Фонду.

Так, положеннями ст. 6 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб передбачено, що у межах своїх функцій та повноважень Фонд здійснює нормативне регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами. Фонд видає нормативно-правові акти у формі інструкцій, положень, правил. Нормативно-правові акти Фонду підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №388 від 24.03.2016р. „Про затвердження Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються (далі - Положення), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.04.2016 р. за N 606/28736, передбачено, що метою цього Положення є визначення порядку організації продажу активів (майна), що включені до ліквідаційної маси банку, що ліквідується, крім майна, визначеного у частині тринадцятій статті 51 Закону про систему гарантування (п. 3, I розділу).

При цьому, п. 3 розділу VII Положення визначено, що в разі якщо відкриті торги (аукціон) відбулися, банк отримує від організатора торгів протокол відкритих торгів (аукціону) із зазначенням ціни продажу лота. Банк укладає договір купівлі-продажу активу (майна) не раніше трьох робочих днів з дати завершення відкритих торгів (аукціону), забезпечує проведення розрахунків відповідно до нього та інформує про завершення розрахунків уповноважений структурний підрозділ Фонду. У разі якщо відкриті торги (аукціон) не відбулися з певних причин, банк інформує про це уповноважений структурний підрозділ Фонду та надає скановану копію документа із зазначенням причини визнання відкритих торгів (аукціону) такими, що не відбулися. Відкриті торги (аукціон) не можуть вважатися такими, що відбулися, у разі відсутності кроку відкритих торгів (аукціону) у розрізі лотів або якщо на участь у відкритих торгах (аукціоні) було зареєстровано лише одного потенційного покупця.

З матеріалі справи вбачається, що за результатами проведення електронних торгів, які відбулися 15.09.2016р., переможцем було визначено товариство з обмеженою відповідальністю „Сучасний Факторинг (протокол №197739).

Приймаючи до уваги приписи Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, господарський суд зазначає, що розрахунок за придбаний на аукціоні актив банку (майно) здійснюється у відповідності до укладеного між банком та переможцем торгів договору купівлі-продажу, який не було укладено між товариством з обмеженою відповідальністю „Сучасний Факторинг та ПАТ АБ „ПОРТО ФРАНКО.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що електронні торги, які були проведені 15.09.2016р., були визнані такими, що не відбулись з підстав невнесення суми за придбане майно попередньо визначеним переможцем (учасник №3) та відсутністю кроку електронних торгів учасником №2.

Також ПАТ АБ „ПОРТО ФРАНКО заперечувало проти задоволення позову ТОВ „Одеський торговий дім, оскільки, за переконанням відповідача, приписами Закону України „Про гарантування вкладів фізичних осіб передбачено, що все майно банку під час процедури ліквідації реалізується виключно на прилюдних торгах (аукціонах).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Згідно з ч. 1, абзацами 1, 4 ст. 50 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку. До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. До ліквідаційної маси банку не включається майно у випадках, прямо передбачених законом, а також ліцензія, гудвіл. Фонд, виявивши частку, яка належить банку в спільному майні, з метою задоволення вимог кредиторів у встановленому порядку порушує питання про виділення цієї частки.

Господарський суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували виконання Фондом покладеного на нього законом обовязку з виділення частки у спільному майні, що є порушенням приписів Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб.

При цьому, ст. 56 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, якою врегульовано умови та порядок продажу майна банку, що ліквідується, передбачено, зокрема, що майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб: 1) на відкритих торгах (аукціоні); 2) шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі. Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках).

З огляду на викладене та враховуючи, що реалізація ПАТ АБ „ПОРТО ФРАНКО свого майна є лише однією з підстав припинення права власності, господарський суд вважає за необхідне звернутись до положень Цивільного кодексу України, якими визначено перелік підстав припинення права власності.

В силу положень ст. 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам'яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що відчуження власником свого майна охоплює випадки, коли власник за власною волею та за загальним правилом, на підставі домовленості передає право власності на певне майно іншій особі (особам). При цьому, Законом України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб встановлено способи реалізації банком свого майна, щодо якого розпочато процедуру ліквідації, до яких вказаним законом було віднесено продаж майна на відкритих торгах або продаж безпосередньо юридичній чи фізичній особі.

З огляду на викладене та враховуючи перелік підстав припинення права власності, до яких віднесено правову можливість припинення права власності у інших випадках, встановлених законом, господарський суд доходить висновку, що Законом України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб передбачено особливості лише щодо порядку реалізації банком власного майна, що не виключає можливості припинення права власності ПАТ АБ „ПОРТО ФРАНКО на таке майно з інших підстав, передбачених законом, до яких з огляду на приписи ст. 365 Цивільного кодексу України законодавцем було віднесено можливість припинення права на частку у спільному майні за рішенням суду.

Окрім вищевикладеного ПАТ АБ „ПОРТО ФРАНКО заперечувало проти позову ТОВ „Одеський торговий дім з огляду на можливість завдання істотної шкоди інтересам відповідача у випадку припинення права власності на частку у спільному майні з подальшим відшкодуванням вартості такого майна у розмірі 5 932 800,00 грн., оскільки такі дії завдадуть йому істотної шкоди у розмірі 7 370 221,00 грн. виходячи із вартості майна у розмірі 13 924 021,00 грн.

Як зазначалось по тексу рішення, ч. 2 ст. 365 Цивільного кодексу України передбачено, що суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

В силу положень ч. 1 ст. 3 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні від 12 липня 2001 року за N 2658-III (з наступними змінами і доповненнями) оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Положеннями п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. N 1440 „Про затвердження Національного стандарту N 1 „Загальні засади оцінки майна і майнових прав (з наступними змінами і доповненнями) встановлено, що вартість - еквівалент цінності об'єкта оцінки, виражений у ймовірній сумі грошей; ймовірна сума грошей - найбільша сума грошей, яку може отримати продавець та може погодитися сплатити покупець.

Варто зазначити, що оцінка частки обєкта нерухомості, яка складає 9/50, у нежилих приміщеннях 1-го, 4-го поверхів та техприміщення, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 2, згідно довідки ПАТ АБ „ПОРТО ФРАНКО №04/3309 від 28.09.2016р. складає 13 294 021,00 грн. Зі звіту про незалежну оцінку обєкта нерухомості, проведеного товариством з обмеженою відповідальністю „Стоун Брідж, також вбачається, що ринкова вартість спірного обєкта нерухомості станом на 31.05.2016р. складає 13 294 021,00 грн.

В свою чергу ТОВ „Одеський торговий дім також було надано суду результати звіту про визначення ринкової вартості 9/50 частин нежилих приміщенні 1-го, 4-го поверхів та техприміщення, який було проведено фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, відповідно до якого ринкова вартість обєкта нерухомості станом на 28.09.2016р. складає 5 922 800,00 грн.

Положеннями ст. 39 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Разом з тим, ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2015р. Фондом було зроблено перше оголошення про проведення аукціону з продажу активів ПАТ АБ „ПОРТО ФРАНКО, а саме нежилих приміщень 1-го, 4-го поверхів та техприміщення за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 2. При цьому початкова вартість, виставленого на продаж лоту, була встановлено у розмірі 18 539 397,36 грн. В подальшому початкова вартість нежилих приміщень 1-го, 4-го поверхів та техприміщення за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 2, що повторно були виставлені на торги, які були проведені 15.09.2016р., становила 8 557 544,80 грн. При цьому, учасник торгів, яким було запропоновано найвище ціну, не вніс грошову суму за придбане майно, у звязку з чим, електронні торги були визнані такими, що не відбулися.

З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку, що вартість частки у спільному майні, яка складає 9/50 частин нежилих приміщень, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 2, у розмірі 5 932 800,00 грн., яка повинна бути виражена у ймовірній сумі грошей та яка є співрозмірною компенсацією частки ПАТ АБ „ПОРТО ФРАНКО у спільному майні складає 5 932 800,00 грн., оскільки, як вбачається з матеріалів справи, вартість такої частки у спільному майні, відповідно до звіту наданого ПАТ АБ „ПОРТО ФРАНКО не є еквівалентом цінності такого обєкта, так як протягом значного періоду часу реальних покупців, які би надали згоду сплатити за частку у спільному майні суму у розмірі 13 294 021,00 грн. або у розмірі 8 643 120,25 грн. не знайшлося.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Підсумовуючи вищезазначене суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених позовних вимог ТОВ „Одеський торговий дім до ПАТ АБ „ПОРТО ФРАНКО про припинення права власності відповідача на 9/50 у приміщеннях 1-го, 4-го поверхів та техприміщеннях за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 2 та про визнання за ТОВ „Одеський торговий дім права власності на 9/50 у приміщеннях 1-го, 4-го поверхів та техприміщеннях за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 2 у повному обсязі відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 183, 321, 322, 346, 355, 356, 358, 359, 364, 365, 367 Цивільного кодекс України, ст. 1, 50, 56 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, ст. 3 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні, п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. N 1440 „Про затвердження Національного стандарту N 1 „Загальні засади оцінки майна і майнових прав, п. п. п. п. 2.2, 2.4 наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України „Про затвердження Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна.

Судові витрати зі сплати судового збору судом покладаються на позивача за клопотанням останнього.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Припинити право власності публічного акціонерного товариства акціонерного банку „ПОРТО ФРАНКО /65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 10, ідентифікаційний код 13881479/ на 9/50 частин нежилих приміщень 1-го, 4-го поверхів та техприміщення, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, будинок 2, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 13334372.

3.Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю „Одеський торговий дім /65012, м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 2, ідентифікаційний код 23862916/ право власності на 9/50 частин нежилих приміщень 1-го, 4-го поверхів та техприміщення, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, будинок 2, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 13334372.

4.Перерахувати з депозитного рахунку господарського суду Одеської області, відкритого у Головному управлінні Державної казначейської служби України в Одеській області /ідентифікаційний код 37607526, р/р 37319096005416/, на користь публічного акціонерного товариства акціонерний банк „ПОРТО ФРАНКО /65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 10, ідентифікаційний код 13881479/ вартість 9/50 частин нежилих приміщень 1-го, 4-го поверхів та техприміщення, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, будинок 2, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 13334372, у загальному розмірі 5 922 800 грн. /пять мільйонів девятсот двадцять дві тисячі вісімсот грн./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 12 грудня 2016 р.

Суддя С.П. Желєзна