Рішення № 63370512, 06.12.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 грудня 2016 року Справа № 913/1214/16

Провадження №26/913/1214/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне обєднання, м. Луганськ

до Комунального підприємства Первомайськтеплокомуненерго Первомайської міської ради, Луганська обл., Попаснянський район, м. Золоте

про стягнення 392554,14 грн

Суддя Масловський С.В.;

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю №134 від 19.07.2016;

від відповідача: представник не прибув.

В судовому засіданні 06.12.2016 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

02.11.2016 товариство з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне обєднання звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Комунального підприємства Первомайськтеплокомуненерго Первомайської міської ради про стягнення 392554,14 грн, з яких 1515,16 грн - заборгованість за спожиту активну електроенергію, 50214,09 грн 3% річних, 340824,89 грн інфляційні витрати.

02.11.2016 ухвалою господарського суду Луганської області порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 14.11.2016.

25.11.2016 відповідач через канцелярію господарського суду Луганської області подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що станом на 10.11.2016 не має заборгованості перед позивачем та надає копію квитанції про оплату основного боргу в сумі 1515,16 грн. Також, відповідач зазначає, що погоджується з вимогами позивача в частині нарахування 3% річних та інфляційних витрат.

06.12.2016 позивач в судовому засіданні на виконання вимог ухвали суду надав розрахунок інфляційних витрат з урахуванням п.3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань. Надає власне письмове підтвердження того, що в провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, немає рішення цих органів з такого спору.

Позовні вимоги підтримав в повному обсязі, мотивуючи це тим, що за договором про постачання електричної енергії поставив відповідачу активну електричну енергію на загальну суму 1913761,81 грн, а відповідач за поставлену активну електричну енергію розрахувався несвоєчасно та не в повному обсязі. Станом на 29.09.2016 борг відповідача становив 1515,16 грн. В зазначений період часу за перетікання реактивної електричної енергії відповідачу нараховано 30303,56 грн, які він сплатив у повному обсязі, але несвоєчасно. Таким чином за відповідачем утворилась заборгованість за спожиту активну електроенергію в сумі 1515,16 грн за квітень - червень 2014 року, за листопад-грудень 2014 року, за січень-грудень 2015 року та за січень-серпень 2016 року. Також, позивач відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України здійснив нарахування інфляційних витрат за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суду Луганської області,-

ВСТАНОВИВ:

28.02.2013 між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне обєднання, як постачальником, та відповідачем, Комунальним підприємством Первомайськтеплокомуненерго Первомайської міської ради, як споживачем, укладено договір про постачання електричної енергії №А4195. Умовами договору сторони погодили, що постачальник постачає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електричних установок спожива з загальною дозволеною потужністю 1704,0 кВт, величини якої по кожному обєкту зазначені у додатку до до говору Відомості про розрахункові засоби обліку електричної енергії Споживача, а споживач оплачує постачальни ку вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатками до договору, що є його невідємною частиною (п.1). Постачальник зобов'язується виконувати умови договору, постачати споживачу електричну енергію, як різновид товару в обсягах, визначених додатком Обсяги постачання електричної енергії Споживачу та субспоживачам, з урахуванням вимог розділу 5 та умов розділу 6 договору (п.п.2.2.; 2.2.1.; 2.2.2.). Споживач зобов'язується виконувати умови договору та вимоги нормативно - технічних документів (п.2.3.; 2.3.1.). У разі порушення споживачем строку розрахунку за активну електричну енергію, строку внесення плати за перетікання реактивної електричної енергії та строків оплати за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, за не обліковану електричну енергію та на відшкодування збитків споживачу нарахову ється пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який сплачується пеня від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення (п.4.4.1.). Договірні величини споживання електричної енергії визначаються у додатках обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам на підставі відомостей споживача про обсяги очікуваного споживання електричної енергії (п.5.1.). Згідно п. 8 додатку Порядок розрахунків до договору розрахунок за фактично спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності; за перетікання реактивної електричної енергії, пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань за порушення строків розрахунків споживач здійснює на підставі наданих постачальником рахунків протягом 5 операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання.

Згідно з актами прийняття-передавання товарної продукції, які підписані повноважними представниками сторін та посвідчені печатками юридичних осіб, без жодних зауважень та заперечень (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи), загальна вартість поставленої позивачем та прийнятої відповідачем активної електричної енергії складає 1913761,81 грн.

Відповідно до виписок з банку по особовому рахунку позивача (належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи), відповідач на виконання умов договору постачання електричної енергії №А4195 перерахував грошові кошти в сумі 1913761,81 грн., за активну електроенергію.

Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Зобов`язання, в силу вимог ст.526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу та інших актів законодавства.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується (частини 1, 2 статті 673 ЦК України).

Пунктом 1 ст.692 Цивільного кодексу України, встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п1. ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частин 1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем, як постачальником, на виконання умов договору про постачання електричної енергії від 28.02.201 №А4195, було поставлено електричну енергію, яка відповідачем, як споживачем, була прийнята на загальну суму 1913761,81 грн, що підтверджується актами прийняття-передавання товарної продукції, які підписані повноважними представниками сторін та посвідчені печатками юридичних осіб, без жодних зауважень та заперечень (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи). Відповідач свої зобовязання по оплаті отриманої електричної енергії, в строк встановлений п. 8 додатку Порядок розрахунків до договору (протягом 5 операційних днів, починаючи з наступного дня після отримання рахунків) не виконав. Оплата була здійсненна повністю, що підтверджується виписками з банку по особовому рахунку позивача та квитанцією банку, але не своєчасно.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором про постачання електричної енергії №А4195 на суму 1515,16 не є законною та обґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 50214,09 грн, та інфляційні витрати в розмірі 340824,89 грн, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України.

За положеннями частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Як зазначено у пункті 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань», розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п.1.9. постанови пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті (п.3.1. Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань). Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1. Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань).

Враховуючи вищевикладене судом встановлено, що оскільки позивачем оплата за отриману активну електричну енергію здійснювалась не своєчасно, з порушенням строків встановлених п. 8 додатку до договору «порядок розрахунків», вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційні витрат є законною та обґрунтованою. Суд перевірив період нарахування, та математичні розрахунки 3% річних, інфляційні витрат, дійшов висновку про їх відповідність постанові Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань», а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 50214,09 грн, та інфляційних витрат в розмірі 340824,89 грн., є законними обґрунтованими доведеними належними та допустимими доказами, та такими що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме: 3% річних у розмірі 50214,09 грн та інфляційні витрати в розмірі 340824,89 грн. В іншій частині позову відмовити.

Судовий збір покладається на відповідача, згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України і складає 5865,59 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Луганської області,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Первомайськтеплокомуненерго Первомайської міської ради (код ЄДРПОУ 32082152, місцезнаходження: 93295, Луганська обл., Попаснянський район, м. Золоте, вул. Молодіжна, буд. 22 А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне обєднання (код ЄДРПОУ 31443937, місцезнаходження: 91021, Луганська обл., м. Луганськ, квартал Гайового, буд. 35 А) 3% річних у розмірі 50214 (пятдесят тисяч двісті чотирнадцять) грн 09 коп., інфляційні витрати в розмірі 340824 (триста сорок тисяч вісімсот двадцять чотири) грн 89 коп., а також витрат по сплаті судового збору у сумі 5865 (пять тисяча вісімсот шістдесят пять) грн 59 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.12.2016.

Суддя С.В. Масловський