Рішення № 63370476, 12.12.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2016р. Справа№ 914/2798/16

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача: Комунального підприємства «Бориславтеплоенерго», м.Борислав, Львівської області

про стягнення заборгованості за договором № 2306/14-КП-21 купівлі-продажу природного газу від 28.01.2014р. в сумі 460 713,07 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Сало О.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю №14-167 від 11.06.2014р.;

Від відповідача: не зявився.

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства «Бориславтеплоенерго» про стягнення заборгованості за договором № 2306/14-КП-21 купівлі-продажу природного газу від 28.01.2014р. в сумі 460 713,07 грн., з яких: 242 771, 75 грн. основного боргу, 61 839,78 грн. пені, 9 838,08 грн. 3% річних та 146 263,45 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 03.11.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 28.11.2016р., про що сторони були повідомлені належним чином під розписку, що підтверджуються повідомленнями про вручення поштового відправлення (оригінали поштівок в матеріалах справи).

З підстав зазначених в ухвалі суду від 28.11.2016р. розгляд справи відкладено на 12.12.2016р.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов договору № 2306/14-КП-21 купівлі-продажу природного газу від 28.01.2014р. не своєчасно та не в повному обсязі оплатив вартість поставленого газу, у звязку з чим виникла заборгованість за поставлений газ в сумі 242 771,75 грн. та у звязку з неналежним виконанням умов Договору позивач просить стягнути 61 839,78 грн. пені, 9 838,08 грн. 3% річних та 146 263,45 грн. інфляційних втрат.

В судовому засіданні 12.12.2016р. представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав зазначених в позовній заяві. Просить позов задоволити повністю та стягнути 460 713,07 грн., з яких: 242 771,75 грн. основного боргу, 61 839,78 грн. пені, 9 838,08 грн. 3% річних та 146 263,45 грн. інфляційних втрат. Просить долучити до матеріалів справ, докази руху коштів по Договору.

Відповідач в черговий раз у судове засідання 12.12.2016р. явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, відзиву на позов не подав, процесуальним правом на захисту свої інтересів не скористався.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обовязку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У звязку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 12.12.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно і обєктивно зясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

28.01.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанією «Нафтогаз України» (продавець, позивач у справі) та Комунальним підприємством «Бориславтеплоенерго» (покупець, відповідач у справі) було укладено Договір №2306/14-КП-21 купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого продавець зобовязується передати у власність покупцю у 2014 природний газ, ввезений на митну територію України позивачем за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобовязується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі-газ) на умовах даного Договору. Обсягах, зазначених у п. 2.1. даного Договору (надалі по тексту Договір).

Газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими субєктами господарювання 9крім бюджетних організацій та установ)

На виконання своїх зобовязань за Договором, позивач поставив протягом січня-квітня 2014р., жовтня - грудня 2014р., а відповідач прийняв газ на загальну суму 317 231,10 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, що підписані сторонами та скріплені печатками без жодних застережень.

Відповідачем частково оплачено вартість поставленого газу, а саме 74 459,35грн., що підтримується позивачем та не заперечується відповідачем.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1 Договору).

Не оплаченим залишається поставлений газ в розмірі 242 771,75 грн., що підтримується позивачем та належними та допустимими доказами не заперечується відповідачем.

В порушення умов Договору відповідачем не повністю та не своєчасно виконано зобовязання з оплати поставлено природного газу.

Відповідно до п. 7.1. Договору у разі невиконання або неналежне виконання своїх зобовязань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами України та цим договором.

Відповідачем було допущене порушення умови договору щодо оплати коштів за отриманий природний газ, а саме прострочення термінів оплати (п.6.1. Договору).

За несвоєчасне виконання умов Договору позивач просить стягнути з відповідача 61 839,78 грн. пені, 9 838,08 грн. 3% річних та 146 263,45 грн. інфляційних втрат.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу (поставки) в силу пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Згідно з статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання(неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджено виконання позивачем своїх зобовязань за Договором. Виконання обовязку проведення відповідачем повної оплати вартості поставленого газу не підтверджений. Відповідач не подав належних та допустимих доказів на заперечення факту існування заборгованості на суму 242 771,75 грн.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за Договором в сумі 241 771,75 грн., оскільки такі обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи

Відповідно до п.7.1. Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобовязань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.

Відповідачем було допущене порушення умови Договору щодо оплати коштів за отриманий природний газ, а саме прострочення термінів оплати (п.6.1. Договору).

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобовязань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Суд здійснивши перерахунок 3% річних (з врахуванням ч. 5 ст.254 ЦК України, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, п.6.1. договору та п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобовязань», що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за яким здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені), дійшов висновку, що стягненню підлягає 9 825,39 грн. - 3% річних. В частині стягнення 12,69 грн. 3% річних слід відмовити.

Щодо нарахування індексу інфляції суд зазначає.

Відповідно п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (п.3.1).

Суд здійснивши перерахунок інфляційних втрат з врахуванням вище наведеного, дійшов висновку, що стягненню підлягає 114 634,05 грн. інфляційних втрат, в частині стягнення 31 629,40 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

З врахуванням правової позиції відображеної у постанові Вищого господарського суду України від 29.10.2015р. у справі №910/2510/15-г.

Відповідно до вимог статті 611 ЦК України та статті 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частинами першою і третьою статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього Договору покупець зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало були виконати.

Суд здійснивши перерахунок пені (з врахуванням ч.5 ст. 254 ЦК України), дійшов висновку, що з стягненню підлягає пеня в сумі 61 786,14 грн. В частині стягнення 53,64 грн. пені слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи зі змісту всього наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 11, 15, 254, 526, 530, 549, 551, 610- 612, 625, 626, 629, 655 ЦК України, ст. ст. 193, 230, 232 ГК України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Бродитеплоенерго» (80600, Львівська область, м. Броди, вул. Гончарська, 3-А; ідентифікаційний код 05445639) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд.6; ідентифікаційний код 20077720) 242 771,75 грн. основного боргу, 61 786,14 грн. пені, 9 825,39 грн. 3% річних, 114 634,05 грн. інфляційних втрат та 6 435,26 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Повне текст рішення складено та підписано 13.12.2016р.

Суддя Коссак С.М.