Рішення № 63370092, 06.12.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2016Справа №910/18407/16

За позовомКомунального підприємства "Київський метрополітен" доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 простягнення грошових коштів

Суддя Дупляк О. М.

Представники сторін:

від позивача: Гайдай Т.В. за довіреністю;від відповідача: не з'явився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.

Ухвалами Господарського суду міста Києва розгляд справи неодноразово відкладався, в останнє на 06.12.2016.

Через відділ канцелярії господарського суду 06.12.2016 позивачем надані документи по справі.

В судове засідання 06.12.2016 відповідач не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.

Таким чином нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України).

Представник позивача в судове засідання з'явився, надав суду усні пояснення по суті справи в яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором оренди № 1.04-Упр (ДВ)-08 від 29.02.2008, в частині внесення орендних платежів.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, викладеного позивачем не спростував.

У судовому засіданні 06.12.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилається позивач, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 29.02.2008 між Комунальним підприємством "Київський метрополітен", як орендодавцем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як орендарем укладено договір оренди № 184-Упр(дв)-08 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець на підставі рішення Київради від 14.06.2007 № 789/1450 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю (переходу), визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроекг", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) Орендаря), далі - об'єкт оренди, що знаходиться за адресою: станція метро "Видубичі" (вестибюль № 1) для торгівлі непродовольчими товарами.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що договір визначає взаємовідносини сторін щодо строкового, платного користування орендарем об'єктом оренди.

Відповідно до п. 2.1 договору об'єктом оренди є частина вестибюлю (переходу), визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", загальною площею 11,5 кв. м., згідно з Схем тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину договору. Згідно з п. 2.2 договору вартість об'єкта оренди згідно із затвердженим 10.01.2008 звітом про експертну (незалежну) оцінку станом на 31.10.07 становить 80 300, 00 грн (вісімдесят тисяч триста грн. 00 коп.)

Відповідно до п. 2.4 договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі КП "Київський метрополітен".

Згідно з п. 3.1 договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київради від 14.06.2007 № 789/1450 та Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28 вересня 2006 року № 34/91, та на дату підписання договору місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною договору, становить: 290, 94 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому станом на січень 2008 року складає 3 345, 83 грн (три тисячі триста сорок п'ять грн 83 коп.) без пдв. Відповідно до п. 3.2 договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається у урахуванням індексу інфляції за поточний місяць. Додатково орендар сплачує орендодавцю разом з орендною платою податок на додану вартість у розмірах та в порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою (п. 3.4 Договору). Відповідно до п. 3.5 договору всього сума по договору з урахуванням пдв 20 % з розрахунку на січень 2008 складає 4 184, 20 грн, оплата по договору проводиться орендарем, починаючи з дати підписання акта приймання-передач. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання - передачі про повернення об'єкта оренди орендодавцеві. Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця (п.3.6).

Відповідно до п. 4.1 договору орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання договору з додатками передати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди. У разі непідписання акта приймання-передачі в силу вступає рішення Київради.

Відповідно до п. 4.14 договору, оплата по договору нараховується орендодавцем та сплачується орендарем до дати фактичного повернення об'єкта оренди та підписання акту прийому-передачі.

Згідно з п. 6.2. договору за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0, 5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Відповідно до п. 9.1. договору договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до отримання відповідного рішення Київської міської ради, але не довше ніж до 27.02.2009 (364 дні). Після закінчення строку дії договору його дія може бути продовжена на підставі рішення Київради (п. 9.3. договору).

Акт приймання-передачі нерухомого майна сторонами до договору було підписано та скріплено печатками 01.03.2008.

В подальшому, 01.06.2009 між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 підписано додаткову угоду № 512 до договору про оренди № 184-Упр(дв)-08 від 29.02.2008 (надалі - Додаткова угода № 512), 01.04.2010 додаткову угоду № 230 до договору оренди № 184-Упр(дв)-08 від 29.02.2008 (надалі - Додаткова угода № 230) та 28.09.2011 додаткову угоду № 326 до договору про оренди № 184-Упр(дв)-08 від 29.02.2008 (надалі - Додаткова угода № 326). В результаті укладання вказаних додаткових угод строк дії договору було продовжено до 31.03.2012 включно.

Господарським судом міста Києва 15.12.2015 у справі № 910/28376/15 було винесено рішення про розірвання договору оренди № 184-Упр(дв)-08 від 29.02.2008, виселення та демонтаж тимчасової огороджуючої конструкції, що знаходиться за адресою: ст. м. Видубичі, загальною площею 11, 5 кв. м.

Рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2015 у справі № 910/28376/15 було виконано в примусовому порядку 07.07.2016, що підтверджується актом державного виконавця від 07.07.2016, копія якого наявна в матеріалах справи.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом зазначає, що відповідачем належним чином не виконані взяті на себе зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної сплати орендної плати, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість за період з 10.11.2015 по 07.07.2016, тобто по дату складання акту державного виконавця від 07.07.2016, яким зафіксовано фактичне звільнення приміщення, що виступало об'єктом оренди по договору.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України, враховуючи приписи пункту 3.6 договору, відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 10 числа поточного місяця та до моменту повернення об'єкту оренди (п. 3.5. договору).

За розрахунком позивача доданим до позовної заяви, заборгованість відповідача за договором за період з 10.11.2015 по 07.07.2016 складає 106 716, 61 грн, з яких 92 101, 18 грн основної заборгованості, 13 452, 05 грн пені та 1 163, 37 грн 3 % річних.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доказів погашення суми заборгованості матеріали справи не містять. Судом розрахунок 92 101, 18 грн заборгованості, наданий позивачем, перевірений, визнаний обґрунтованим і арифметично правильним. Отже, позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 92 101, 18 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 13 452, 05 грн пені та 1 163, 37 грн 3 % річних.

Згідно зі частиною 2 статті 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем, встановив, що останній є вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 1 163, 37 грн нарахованих позивачем за період з 11.11.2015 по 31.07.2016.

Щодо вимог про стягнення пені у розмірі 13 452, 05 грн, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З огляду на викладене, судом встановлено, що статтею 547 ЦК України імперативно визначено умову, згідно якої забезпечення виконання зобов'язання має відбуватися у письмовій формі, тобто встановлення штрафних санкції за порушення виконання зобов'язання має бути вчинене у письмові формі, як того вимагає зазначена норма закону.

Оскільки, як встановлено судом, договір оренди № 184-Упр(дв)-08 від 29.02.2008 був розірваний 15.12.2015 (рішення суду набрало законної сили 29.03.2016), відтак, між сторонами в період з 16.12.2015 по 07.07.2016 була відсутня письмова угода щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені, відповідно у позивача відсутні правові підстави для нарахування пені, починаючи з 16.12.2015.

Отже, позовні вимоги з стягнення пені у розмірі 13 452, 05 грн, нарахованої позивачем за період з 16.12.2015 по 31.07.2016, задоволенню не підлягають. Нарахована за період з 11.11.2015 по 15.12.2015 пеня в розмірі 531, 41 грн підлягає стягненню з відповідача на корить позивача.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03056, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 35; ідентифікаційний код 03328913) в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження", суму основного боргу у розмірі 92 101 (дев'яносто дві тисячі сто одну) грн 18 коп., суму 3% річних у розмірі 1 163 (одна тисяча сто шістдесят три) грн 37 коп., суму пені у розмірі 531 (п'ятсот тридцять одна) грн 41 коп. та суму судових витрат у розмірі 1 406 (одна тисяча чотириста шість) грн 94 коп.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.12.2016.

Суддя О. М. Дупляк