Рішення № 63370048, 06.12.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19122/16 06.12.16 р.

За позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового

фонду Солом'янського району м. Києва"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Солом'янська районна в місті Києві державна адміністрація

про стягнення 95 407,69 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Ліпіній В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Сидоренко М.В. за довіреністю № 103 від 28.12.2015 р.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 95 407,69грн.

Ухвалою суду від 25.10.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 23.11.2016 р.

10.11.2016 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 23.11.2016 р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

У судове засідання 23.11.2016 р. представник третьої особи не з'явився, проте 22.11.2016р. через відділ діловодства суду від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Ухвалою суду від 23.11.2016 р. розгляд справи відкладено на 06.12.2016 р.

05.12.2016 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 06.12.2016 р. представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву та витребуваних судом матеріалів не надав; про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Жодних заяв, клопотань через відділ діловодства суду від відповідача не надходило.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 06.12.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

20.11.2012 р. між Солом'янською районною в місті Києві державною адміністрацією (надалі - Орендодавець, третя особа), Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - Орендар, відповідач) та Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" (надалі - Балансоутримувач, позивач) укладено Договір № 215 СРДА про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності від 22.10.2012 № 132, від 20.11.2012 № 683 передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва; далі - об'єкт оренди, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 для розміщення перукарні та надання побутових послуг (ремонт взуття та шкіргалантереї).

Пунктом 2.1, 2.2 Договору передбачено, що об'єктом оренди є: нежиле приміщення, загальною площею 123, 2 кв. м, згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього Договору (Додаток № 1). Вартість об'єкта оренди згідно із затвердженим висновком про вартість майна станом на 31.01.2012 р. становить 659 000 грн.

Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (п. 2.4 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору, за користування об'єктом оренди Орендар сплачує Балансоутримувачу орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі п.17 та п. 21 Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22 вересня 2011 року 34/6250, розрахунок якої оформляється додатком та є невід'ємною частиною договору (Додаток № 3) та на дату підписання Договору в цілому становить 3 377грн.02 коп. за місяць (без ПДВ).

Пунктами 3.2-3.6 Договору сторони погодили, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із Сторін у разі зміни Методики розрахунку та порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, відповідних цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України. Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується Орендарем разом з орендною платою. А також компенсація витрат Балансоутримувача за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, розрахунок якої оформляється додатком та є невід'ємною частиною договору (Додаток № 4), який сплачується Орендарем разом з орендною платою. Орендна плата сплачується Орендарем на рахунок Балансоутримувача, за яким закріплене майно на праві господарського відання - Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації», яке знаходиться за адресою: 03186 м. Київ, вул. Соціалістична, 6, п/р № 26006145487 в ПАТАБ «Укргазбанк» м. Київ, МФО 320478, ЄДРПОУ 35756919, Св. № 100104808, ІПН357569126583, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати та інших платежів є дата підписання Сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди Орендодавцеві. Орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що Орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Відповідно до п. 9.1 Договору, цей Договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 20.11.2012 року до 19.11.2015 року.

Згідно до акта приймання - передачі об'єкта оренди від 20.11.2012 року, Орендодавець передав, а Орендар прийняв у орендне користування згідно з Договором № 215 СРДА від 20.11.2012 р. приміщення, що розташоване в підвалі та перебуває на балансі Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва", загальною площею 123,20 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2

Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Згідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду міста Києва від 30.11.2016 р. у справі №910/25832/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 р., Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 виселено з орендованого приміщення та стягнуто з останньої заборгованість по орендній платі.

04.08.2016 р., після закінчення строку дії Договору, відповідача було примусово виселено з орендованого приміщення за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується Актом державного виконавця.

Проте, за час фактичного користування приміщенням до дати примусового виселення, відповідач оренду плату не сплачував, у зв'язку з чим допустив заборгованість перед позивачем, загальний розмір якої станом на час розгляду справи становить 90 169,37 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, перевіреним судом та не спростованим у встановленому законом порядку відповідачем, останній за порушення зобов'язань за Договором має сплатити 3 759,07 грн. інфляційних втрат та 1 479,25 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач відзиву на позовну заяву та будь-яких заперечень по суті спору не надав, тверджень позивача у встановленому законом порядку не спростував.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03124, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» (03186, м. Київ, вул. Соціалістична, 6; код ЄДРПОУ 35756919) 90 169 (дев'яносто тисяч сто шістдесят дев'ять) грн. 37 коп. заборгованості, 3 759 (три тисячі сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 07 коп. інфляційних втрат, 1 479 (одну тисячу чотириста сімдесят дев'ять) грн. 25 коп. 3% річних та 1 431 (одну тисячу чотириста тридцять одну) грн. 12 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дати підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 12.12.2016 р.

Суддя Н.І. Зеленіна