Рішення № 63369827, 05.12.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.12.2016 Справа № 905/2749/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.,

при секретарі судового засідання Степаненко Д.І,

розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", м. Київ

до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк

про стягнення 399198,29 грн., з яких: 215954,89 грн. - основний борг, 168843,40 грн. - плата за фактичний час користування об'єктом лізингу, 14400,00 грн. - збитки, -

за участю представників сторін:

від позивача: Андрейків О.В. - за довіреністю б/н від 11.12.2015р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", м. Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк про стягнення 399198,29 грн., з яких: 215954,89 грн. - основний борг, 168843,40 грн. - плата за фактичний час користування об'єктом лізингу, 14400,00 грн. - збитки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань зі сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу від 13.11.2013р. №00008989 та повернення майна з лізингу у зв'язку з достроковим розірванням договору, внаслідок чого виникла стягувана заборгованість.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі. Також через канцелярію суду надав письмові пояснення по справі.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, своєї позиції до відома суду не довів та не надав витребуваних документів.

Згідно листа Харківської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" № 7-14-287 від 24.06.2016р. припинено приймання поштових відправлень на /з територію (ї) Донецької та Луганської областей, у т.ч. м. Донецьк.

Відтак, 29.09.2016р., 17.10.2016р., 07.11.2016р. та 21.11.2016р. на офіційному веб-порталі "Судова влада України" (dn.arbitr.gov.ua), у розділі "Новини та події суду" було розміщено оголошення про дату та час судових засідань по справі № 905/2749/16, призначених на 10.10.2016р., 01.11.2016р, 17.11.2016р. та 05.12.2016р.

В порядку Закону України "Про доступ до судових рішень", ухвала про порушення провадження у справі та ухвали про відкладання розгляду справи були розміщені на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua).

Таким чином, господарським судом було вжито всіх можливих та залежних від суду заходів для повідомлення відповідача про наявність порушеної справи № 905/2749/16 та призначених до розгляду судових засідань (про день, місце та час кожного судового засідання).

За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України (п.3.12 постанови).

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін у світлі приписів ст. ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ

13.11.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", м. Київ та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, м. Донецьк укладено договір про фінансовий лізинг № 00008989, відповідно до умов якого лізингодавець зобов'язується передати у розпорядження лізингоодержувача об'єкт лізингу, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти об'єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором, шляхом здійснення платежів відповідно до договору, а також інші платежі у відповідності з умовами даного договору.

Об'єктом лізингу є транспортний засіб типу VW CaddyGP Kombi 1.6. І TDI, 2013 року виробництва, шасі № НОМЕР_2 загальною вартістю 25650,00 доларів США.

Відповідно до положень п. 6.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, що становлять невід'ємну частину договору (надалі - Загальні комерційні умови) для експлуатації об'єкта лізингу Лізингоодержувач щомісяця здійснюватиме на користь Порше Лізинг Україна лізингові платежі відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього контракту, та інших положень Контракту. Кожний лізинговий платіж включає:

- відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування;

- частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості обєкта лізингу);

- комісії;

- покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з контрактом.

Відповідно до положень п. 6.5 Загальних комерційних умов лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Порше Лізинг Україна у Графіку покриття витрат виплати лізингових платежів (План відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування).

Сторони погоджуються, що у випадку розірвання контракту/відмови від контракту за ініціативою Порше Лізинг Україна відповідно до п.12 контракту, лізинговий платіж буде вважатись платою за користування об'єктом лізингу (п. 6.18. Загальних комерційних умов).

Згідно п. 8.1 Загальних комерційних умов лізингоодержувач зобов'язаний негайно повідомляти Порше Лізинг Україна про будь-яку передбачувану затримку сплати платежів або прострочення, що вже відбулося. Вищезгадане повідомлення як таке не вважається підставою для подовження строку здійснення платежу.

Відповідно до п. 12.1. Загальних комерційних умов строк лізингу за цим контрактом визначається у договорі про фінансовий лізинг та Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) та складає 60 місяців.

Згідно п. 8.3.2. Загальних комерційних умов якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів (у відповідності до Закону України «Про фінансовий лізинг»), Порше Лізинг Україна має право розірвати контракт/відмовитися від контракту і витребувати об'єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про фінансовий лізинг №00008989 від 13.11.2013р. зі сплати лізингових платежів за період з травня 2014р. по жовтень 2015р., позивач звернувся з розглядуваним позовом та просить стягнути з відповідача основну заборгованості в сумі 215954,89 грн., плату за фактичний час користування об'єктом лізингу у розмірі 168843,40 грн. та збитки у розмірі 14400,00 грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором фінансового лізингу, який підпадає під правове регулювання норм Закону України "Про фінансовий лізинг", а також статей 806-809 Цивільного кодексу України та статті 292 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату.

Статтею 292 Господарського кодексу України передбачено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Лізингодавцем належним чином були виконані умови договору, що підтверджується матеріалами справи.

На виконання умов Договору позивачем було виставлено наступні рахунки-фактури: № 00201502 від 05.05.2014р. на суму 8003,55 грн., № 00207313 від 03.06.2014р. на суму 8145,64 грн., № 00214058 від 02.07.2014р. на суму 8129,12 грн., № 00220411 від 04.08.2014р. на суму 8484,35 грн., № 00228444 від 04.09.2014р. на суму 8812,25 грн., № 00232213 від 01.10.2014р. на суму 8846,39 грн., №00238044 від 03.11.2014р. на суму 8846,39 грн., №00245765 від 03.12.2014р. на суму 10424,40 грн., № 00249859 від 12.01.2015р. на суму 12425,94 грн., № 00256695 від 02.02.2015р. на суму 13799,02 грн., № 00262378 від 06.03.2015р. на суму 17078,00 грн., № 00268408 від 06.04.2015р. на суму 16053,31 грн., № 00273724 від 06.05.2015р. на суму 14404,27 грн., № 00279393 від 04.06.2015р. на суму 14361,23 грн., № 00284185 від 03.07.2015р. на суму 14362,60 грн., № 00289318 від 03.08.2015р. на суму 14411,79 грн., № 00294642 від 02.09.2015р. на суму 14929,58 грн., № 00299738 від 05.10.2015р. на суму 14437,06 грн.

На підставі п.3 ч.2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів визначається в порядку, встановленому договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 174 Господарського Кодексу України, передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з договору та інших угод, передбачених законодавством, а також з угод, які не передбачені законом, але таких, які йому не суперечать.

Виходячи з аналізу положень ст.ст. 11 та 509 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення зобов'язання у сторін відповідного договору.

Згідно ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в ст.526 Цивільного кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В порушення наведених положень закону та умов договору відповідач своїх зобов'язань зі своєчасної та повної оплати не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у стягуваному розмірі.

У зв'язку з систематичним порушенням умов договору з боку відповідача, останньому було направлено вимогу про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору вих № 00008989 від 05.10.2015р. У вказаній вимозі позивач вимагав погасити заборгованість в сумі 236427,30 грн., з яких 215954,89 грн. - несплачені лізингові платежі, 20472,41 грн. - штрафні санкції; а також вимагав повернути об'єкт лізингу впродовж 10 (десяти) робочих днів з дня доставки цього повідомлення на адресу місцезнаходження/проживання відповідача та повідомив про відмову від договору про фінансовий лізинг №00008989 від 13.11.2013р.

29.02.2016р. співробітником компанії ТОВ "Експрес Мото Україна" здійснена доставка відправлення за вказаною в накладній адресою.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість зі сплати лізингових платежів за період з травня 2014р. по жовтень 2015р. становить 215954,89 грн., доказів сплати якої на час розгляду справи відповідачем не надано, у зв'язку з чим господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Згідно з ч.3 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є розірваним.

Таким чином, законодавець визначив правові та фактичні підстави, форму, порядок та наслідки відмови сторони від договору лізингу.

Маючи відповідні юридичні та фактичні підстави для реалізації свого права на відмову від договору, позивач зобов'язаний одночасно дотримуватись і встановленого законом порядку реалізації свого права.

Згідно п. 12.7 Загальних комерційних умов день, що вважатиметься датою розірвання/відмови від контракту визначається Порше Лізинг Україна у відповідному повідомленні/вимозі. Порше Лізинг Україна на адресу лізингоодержувачу письмове повідомлення/вимогу про розірвання/відмову від контракту та, за можливості, зв'язується з ним доступними телефону засобами зв'язку для повідомлення про розірвання/відмову від контракту. Таке повідомлення надсилається Порше Лізинг Україна на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням лізингоодержувача (для юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців)/ місцем реєстрації (для фізичних). У випадку неотримання лізингоодержувачем повідомлення/вимоги з будь-яких причин, лізингоодержувач вважається належним чином повідомленим на 10 (десятий) календарний день з дня відправлення такого документа з відміткою ДП «Укрпошта» про прийняття повідомлення для відправки.

У випадках, передбачених пунктами 12.5 та 12.12, контракт вважається розірваним на 10-й (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони (п. 12.13. Загальних комерційних умов).

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що договір про фінансовий лізинг № 00008989 від 13.11.2013р. є припиненим з 14.03.2016р.

Виходячи зі змісту лізингових правовідносин, визначених положеннями ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", внаслідок укладання договору фінансового лізингу лізингоодержувач набуває право тимчасового правомірного володіння та користування предметом лізингу. Згідно положень ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України час реалізації лізингоодержувачем здобутого права відносно предмету лізингу визначається строком дії відповідного договору, припинення якого зумовлює припинення існування правової підстави для реалізації лізингоодержувачем права володіння та користування майном, а відтак і виникнення у останнього обов'язку з повернення майна у відповідності до п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Пунктом 4 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингодавець має право вимагати повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Згідно положень п. 12.9. договору у разі дострокового закінчення строку лізінгу/розірвання контракту відповідно до пункту 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2., а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення об'єкту лізингу відповідно до інших положень контракту, лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за свій власних рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна, впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту.

Отже, об'єкт лізингу за вимогою позивача мав бути повернутий відповідачем до 14.03.2016р. Відповідач добровільно об'єкт лізингу позивачу не повернув.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.05.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В. вчинено виконавчий напис № 908 про повернення відповідачем на користь позивача об'єкта лізингу.

09.06.2016р. постановою заступника начальника Слов'янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області відкрито виконавче провадження № 51376625 з примусового виконання вказаного виконавчого напису.

02.07.2016р. заступником начальника Слов'янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій винесено постанову про розшук майна (ВП № 51376625), якою оголошено розшук майна автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель - CADDY, тип - ПАСАЖИРСЬКИЙ-В, рік випуску - 2013, колір - БІЛИЙ, реєстраційний номер - НОМЕР_3, що належить Товариству з обмеженою відповідальністью "Порше лізинг України".

Як зазначає позивач, станом на даний час відповідач об'єкт лізингу не повернув, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача плату за фактичний час користування об'єктом лізингу після припинення договору про фінансовий лізинг №00008989 від 13.11.2013р. в сумі 168843,40 грн. за період з листопада 2015р. по серпень 2016р.

Згідно ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Відповідно до п. 6.18. Загальних комерційних умов сторони домовились, що у випадку розірвання контракту/відмови від контракту за ініціативи Порше Лізинг України відповідно до пункту 12, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об'єктом лізингу.

Як вбачається з матеріалів справи в період з листопада 2015р. по серпень 2016р. відповідач користувався об'єктом лізингу та не повернув його позивачу, в зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення 168843,40 грн. плати за фактичний час користування об'єктом лізингу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в цій частині.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідачів збитки, завдані позивачу у зв'язку із зверненням за правовою допомогою, в сумі 14400,00 грн.

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За умовами п. 8.2.3. Загальних комерційних вимог у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовується, зокрема, така санкція, як компенсація будь-яких витрат, понесених Порше Лізинг Україна та/або винагороди, включаючи окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених лізингоодержувачем у відповідності до контракту. Порше Лізинг Україна надає лізингоодержувачу відповідну документацію, що підтверджує понесені витрати, проте ненадання такої документація не звільняє лізингоодержувача від компенсації та не вважається підставою для відстрочення компенсації. Вищезазначені санкції підлягають виплаті лізингоодержувачем упродовж 10 (десяти) робочих днів після надсилання відповідної вимоги Порше Лізинг Україна, не зважаючи на можливе розірвання контракту Порше Лізинг Україна.

Згідно п. 12.10 Загальних комерційних умов у будь-якому випадку дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту, Порше Лізинг Україна прямо зберігає за собою право вимагати додаткових компенсацій, особливо щодо таких фактичних витрат, як страхові франшизи, витрати на збут (передпродажна підготовка, оцінка об'єкта лізингу, доставка об'єкта лізингу з метою подальшого продажу, передачі у користування, тощо), штрафи, витрати на правову допомогу.

Позивач стверджує, що ним понесені збитки у розмірі 14400,00 грн. у зв'язку зі зверненням за правовою допомогою до ТОВ "Юридична фірма Вернер" для отримання юридичного консультування, підготовки процесуальних документів та представництва інтересів позивача в суді, що призвели до витрат позивача, що підтверджується договором про надання юридичних послуг № 24/2010 від 15.10.2010р., додатковою угодою № 8 від 09.01.2013р. до договору про надання юридичних послуг № 24/2010 від 15.10.2010р., додатковою угодою № 224 від 10.08.2015р. до договору договору про надання юридичних послуг № 24/2010 від 15.10.2010р., рахунком-фактурою № 1084 від 01.09.2016р. та актом № 1086 від 01.09.2016р.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України Судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Юридичні послуги, надані позивачу ТОВ "Юридична фірма "Вернер", вартість яких заявлена позивачем до стягнення, не є судовими витратами у розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не є витратами понесеними на оплату послуг адвоката.

Відповідно до п. 1 листа Вищого господарського суду України № 01-06/20/2014 від 14.01.2014р. витрати на оплату юридичних послуг не є збитками у розумінні ст. 623 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України.

Заявлена до стягнення сума витрат на оплату юридичних послуг не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про фінансовий лізинг № 00008989 від 13.11.2013р.

Наведене зумовлює висновки про відмову в позові в частині стягнення зазначених збитків, завданих позивачу у зв'язку із зверненням за правовою допомогою.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягується пропорційно заявлених до стягнення вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", м. Київ до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк про стягнення 399198,29 грн., з яких: 215954,89 грн. - основний борг, 168843,40 грн. - плата за фактичний час користування об'єктом лізингу, 14400,00 грн. - збитки задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, м. Київ, проспект П. Тичини, 1В, код ЄДРПОУ 35571472) основний борг в сумі 215954,89 грн., плату за фактичний час користування об'єктом лізингу168843,40 грн.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, м. Київ, проспект П. Тичини, 1В, код ЄДРПОУ 35571472) судовий збір в сумі 5771,97 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 12.12.2016 р.

Суддя Ю.В. Бокова