Постанова № 63369279, 07.12.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Справа № 920/607/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Кондратової І.Д., Селіваненка В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фермерського господарства "Зернова долина" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 року у справі № 920/607/15 за позовом фермерського господарства "Зернова долина" до Кияницької сільської ради, третя особа: Реєстраційна служба Сумського районного управління юстиції, за участю заступника прокурора Сумської області, про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовними вимогами до сільської ради про визнання права власності на виробничу будівлю ангар, що розташований за адресою: Сумська область, Сумський район, село Храпівщина, 2-А, загальною площею 1394,8 кв.м, оціночною вартістю 32 345,10 грн. 2005 року введення в експлуатацію та на виробничу будівлю КПП, що розташований за адресою: Сумська область, Сумський район, село Храпівщина, 2-А, загальною площею 50,8 кв.м, оціночною вартістю 3 437,8 грн. 2001 року введення в експлуатацію у зв'язку з тим, що він є власником спірного майна.

Рішенням господарського суду Сумської області від 26.05.2015 (суддя Джепа Ю.А.) позов задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 року (судді: Барбашова С.В., Гребенюк Н.В., Пушай В.І.) рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судом апеляційної інстанції порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить постанову у справі скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

У відзиві на касаційну скаргу прокурор вважає, що постанова у справі є законною, та просить залишити її без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача та третьої особи до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертаючись до господарського суду Сумської області із позовом про визнання права власності на нерухоме майно, послався на те, що він був акціонером ПАТ "Бурякорадгосп "Шевченківський", на балансі якого перебувало зазначене майно.

28.06.2013 року ФОП ОСОБА_4 було виготовлено технічні паспорти на зазначені виробничі будівлі, а згідно зі звітом про оцінку майна, виготовленого СПД ОСОБА_5, оціночна вартість виробничої будівлі ангар складає 32345,10 грн., а оціночна вартість виробничої будівлі КПП становить 3437,80 грн.

25 квітня 2014 року на чергових Загальних зборах акціонерів ПАТ "Бурякорадгосп "Шевченківський" було прийнято рішення про затвердження розподілу між акціонерами активів, що залишилися після задоволення вимог кредиторів, та про зняття з балансу активів, розподілених між акціонерами.

Рішенням загальних зборів ПАТ "Бурякорадгосп "Шевченківський", що оформлені відповідними протоколом № 1 та Додатком до Протоколу № 1 від 25.04.2014 року, зазначене вище спірне майно було розподілено на акціонера-позивача в рахунок його частки в активах підприємства, згідно з належними йому акціями в Товаристві пропорційно до його частки, передано йому за актом прийому-передачі майна від 30.04.2014 року, та знято з балансу ПАТ "Бурякорадгосп "Шевченківський".

У 2014 році ПАТ "Бурякорадгосп "Шевченківський" пройшло ліквідаційну процедуру в порядку добровільної ліквідації, виключено з реєстру та припинило своє існування як юридична особа.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач також зазначив, що оскільки він був акціонером ПАТ "Бурякорадгосп "Шевченківський" і отримав спірне нерухоме майно в порядку законної процедури розподілу майна, яке залишилося після задоволення вимог кредиторів, між акціонерами ПАТ в рахунок належної йому частки в активах Товариства, яка відповідає його частці в статутному капіталі Товариства у відповідності до належних акцій, то перехід права власності на спірне майно від ліквідованого ПАТ "Бурякорадгосп "Шевченківський" до акціонера-позивача ФГ "Зернова долина" відбувся, а виділення у власність акціонеру-позивачу спірного майна при ліквідації акціонерного товариства було проведене ПАТ "Бурякорадгосп "Шевченківський" правомірно.

Виходячи з цього, позивач вважає себе власником зазначеного у позовній заяві нерухомого майна.

Крім того, позивач зазначає, що оскільки ліквідованим ПАТ "Бурякорадгосп "Шевченківський" не було передано йому правовстановлюючих документів на спірне майно, у зв'язку з їх відсутністю у останнього, тому позивач не має юридичної можливості здійснити реєстрацію свого права власності на нерухоме майно в Державній реєстраційній службі.

Відсутність реєстрації за позивачем права власності на зазначене нерухоме майно та позбавлення його можливості в повній мірі реалізувати своє право щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд, зумовило подачу даного позову на підставі статті 392 Цивільного кодексу України.

Предметом судового розгляду у даній справі є вимоги особи, яка вважає себе власником нерухомого майна, до органу місцевого самоврядування про визнання права власності на таке нерухоме майно.

Висновок суду першої інстанції про задоволення позову мотивовано доведеністю матеріалами справи обставин знаходження нерухомого майна у власності позивача та не поданням відповідачем до суду доказів перебування спірного об'єкту нерухомості у власності третіх осіб.

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції та відмовив у позові з мотивів недоведеності позивачем наявності права власності на спірне майно.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

І змісту цієї норми вбачається, що позов про визнання права власності на майно пред'являється у випадку виникнення у інших осіб сумнівів у належності позивачу цього майна, створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів на майно.

При цьому, позивачем за позовом про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку інших осіб, претензіями на майно цих осіб, необхідністю одержати правовстановлювальні документи. В свою чергу, відповідачем такого позову має бути особа, яка сумнівається у приналежності майна позивачу, або не визнає за позивачем права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин. Відповідачем у спорі про визнання права власності у зв'язку із втратою правовстановлюючого документа є орган, який видавав документ, що втрачений. При цьому, такий позов може бути задоволений, лише за умови відсутності спору між позивачем та іншими особами щодо цього майна.

Відповідач не перебуває з позивачем у спірних правовідносинах щодо здійснення ним прав володіння, користування та розпорядженням майном, стосовно якого заявлено позовні вимоги про визнання права власності, не оспорює та не претендує на таке право. Відтак, Кияницька сільська рада не може бути відповідачем у справі про визнання права власності на спірне майно.

Водночас, у даному випадку до обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги входять, зокрема лише факти, з яких вбачається, що спірне майно було передано позивачу у процедурі розподілу майна від ліквідованого ПАТ "Бурякорадгосп "Шевченківський", а також те, що дане майно не перебуває у власності третіх осіб.

До того ж, знаходження нерухомого майна на балансі підприємства, а потім розподіл цього майна у процедурі ліквідації, не є безспірною ознакою права власності ПАТ ""Бурякорадгосп "Шевченківський" на це майно, і як, наслідок, не свідчать про автоматичний перехід права власності позивача на спірну нерухомість.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що матеріалами справи не підтверджені обставини наявності права власності на спірне майно в ФГ "Зернова долина" на час подання даного позову.

Отже, із наявних матеріалів справи вбачається, що на момент подачі позову та вирішення справи по суті, позивач у встановленому законом порядку не набув право власності на спірне майно, вказане ним у позові, оскільки обставини створення даних об'єктів нерухомості шляхом їх будівництва та прийняття їх в експлуатацію у встановленому порядку, а також передача їх у власність позивачу попереднім законним власником, не доведені.

Тому враховуючи те, що визнання права власності здійснюється господарським судом за наявності існуючого (яке виникло згідно з приписами законодавства) права власності на майно в межах спору власника з іншою особою про право на це майно, однак за всіма обставинами справи в їх сукупності наведені у позові обставини не є правовою підставою для ухвалення рішення про визнання права власності на спірне нерухоме майно за позивачем, так як позивачем не надано жодних доказів оспорювання або не визнання сільською радою права власності на майно, що є предметом позовних вимог, не надано доказів видачі правовстановлюючих документів (свідоцтва про право власності) на зазначені об'єкти до пред'явлення даного позову будь-якій особі, а тому суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду про те, що правові підстави для визнання за позивачем права власності на спірні об'єкти нерухомості відсутні. До того ж, відповідач не є особою, яка може претендувати на таке право. Докази наявності спору між сторонами у справі позивачем не надані. При цьому, із матеріалів справи вбачається, що відповідач підтримує вимоги ФГ "Зернова долина" та проти задоволення позову не заперечує.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду.

За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і тому підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фермерського господарства "Зернова долина" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 року - без змін.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді І.Кондратова

В.Селіваненко