Постанова № 63369209, 07.12.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Гурін Д.М.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

іменем України

"07" грудня 2016 р. Справа № 806/432/16

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Майора Г.І.

суддів: Бучик А.Ю.

ОСОБА_2,

за участю секретаря судового засідання Полоневич Т.Ю.,

представника позивача ОСОБА_3Ю,, представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "28" вересня 2016 р. у справі за позовом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області визнання дій неправомірними та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - ГУДК у Житомирській області) звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ у Житомирській області) в якому просило визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Голубович Н.П. та скасувати постанову від 10 березня 2016 року ВП №50232314 про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 2040 грн 00 коп.

Позов обґрунтовано тим, що ГУДК у Житомирській області повністю та у добровільному порядку виконано постанову від 19 лютого 2016 року ВП №50232314, державним виконавцем не було проведено жодних заходів з примусового виконання рішення суду, а тому не було підстав для прийняття оскаржуваної постанови.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28.09.2016 адміністративний позов задоволено.

Скасовано постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 10 березня 2016 року про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 2040 грн 00 коп., прийняту у виконавчому провадженні ВП №50232314.

Стягнуто на користь Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області 2756 грн 00 коп. на відшкодування витрат зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В апеляційній скарзі відповідач посилається на незаконність, необєктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Представник позивача в засіданні суду заперечив проти доводів апеляційної скарги. Вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому просив залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору винесена державним виконавцем всупереч положень частини 2 статті 25 Закону України №606-XIV, оскільки судове рішення боржником було виконане у добровільному порядку, ніяких виконавчих дій з примусового виконання рішення, державний виконавець не вчиняв, тому за таких умов державний виконавець не повинен був приймати оскаржувану постанову.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у ВПВР УДВС ГТУЮ у Житомирській області перебувало виконавче провадження ВП №50232314 з виконання виконавчого листа №806/5021/15, виданого 16 лютого 2016 року Житомирським окружним адміністративним судом про зобовязання ГУДК у Житомирській області повторно розглянути заяви ОСОБА_5 від 23 липня 2015 року про надання дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства на території Іванківської сільської ради Бердичівського району та надати відповідні дозволи.

19 лютого 2016 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №50232314 з примусового виконання вказаного виконавчого листа та направлено її для виконання боржнику та до відома стягувачу.

При відкритті виконавчого провадження постановою від 19 лютого 2016 року боржнику надано строк для виконання рішення суду у добровільному порядку.

26 лютого 2016 року, на виконання вищевказаного судового рішення, ГУДК у Житомирській області після повторного розгляду звернення ОСОБА_5 про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду площею 25,2161, 18,7413, 6,0433, 65,663 га, для ведення фермерського господарства, які знаходяться на території Іванківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, повідомило стягувача ОСОБА_5 листом за вихідним №11-6-7777.12-35002/16 про результати розгляду його заяви (а.с.179-180).

На думку позивача, строк на добровільне виконання рішення суду не сплив, оскільки згідно статті 25 Закону України від 21 квітня 1999 року №606-ХІV "Про виконавче провадження" (далі - Закон України №606-ХІV) на самостійне виконання рішення суду дається до семи днів з моменту винесення постанови. Постанова про відкриття виконавчого провадження винесена 19 лютого 2016 року, а 26 лютого 2016 року стягувача ОСОБА_5 повідомлено листом за вихідним №11-6-7777.12-35002/16 про результати розгляду його заяви.

Зважаючи на характер спору та суть позовних вимог ОСОБА_5, позивач уважає, що постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року у справі №806/5021/15 виконана.

Однак, 10 березня 2016 року старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Житомирській області Голубович Н.П. винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 2040 грн 00 коп. (а.с.178).

Щодо правомірності винесення старшим державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору від 10 березня 2016 року, колегія суддів зазначає таке.

Надаючи правову оцінку обставинам в справі слід вказати, що спірні правовідносини регулюються Законом України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а саме березень 2016року.

Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому порядку.

При винесенні судового рішення, суд першої інстанції керувався правовою позицією висловленою у постанові Верховного Суду України від 6 липня 2015 року в справі № 6-785цс15. Відповідно до якої сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

Однак, колегія суддів уважає, що обумовлена правова позиція не може бути застосована до даних правовідносин, оскільки при розгляді справи № 6-785цс15, суд керувався положенням Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, що була чинна на дату виникнення правовідносин у справі № 6-785цс15.

Станом на дату виникнення спірних правовідносин по стягненню з позивача виконавчого збору, до ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" були внесені зміни Законом №191-VIII від 12.02.2015року, відповідно до яких:

"...У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом..."

Відповідно до п.п. 3.7.1 п. 3.7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України N 512/5 від 02.04.2012, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за N 489/20802 (редакції чинній на дату винесення спірної постанови) постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

Відтак, з дати внесення зазначених змін, Закон України "Про виконавче провадження" передбачає, що виконавчий збір стягується по закінченню строку, встановленого частиною другою статті 25 названого Закону для самостійного його виконання, незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Виконавчий збір підлягає стягненню з боржника у разі невиконання рішення суду у строк наданий для самостійного виконання.

Відповідач не виконав рішення суду у встановлений державним виконавцем строк, а його лист від 26 лютого 2016 року за вихідним №11-6-7777.12-35002/16 про результати розгляду заяви ОСОБА_5 не дає підстав вважати, що рішення Житомирського окружного адміністративного суду виконано.

З огляду на вказані положення законодавства та обставини справи, колегія суддів уважає, що відповідач при винесенні постанови про стягнення з позивача виконавчого збору від 10.03.2016 року діяв у межах наданих йому повноважень та відповідно до приписів законодавства в редакції, що діяла на дату винесення такої постанови.

В силу вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати їх та прийняти нову постанову суду.

Згідно статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволення позову.

Відповідно до ч.2 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведення судових єкспертиз.

При цьому повернення судового збору суб'єкту владних повноважень КАС України не передбачено.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області задовольнити, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "28" вересня 2016 р. скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Г.І. Майор

судді: А.Ю.Бучик

ОСОБА_2

Повний текст cудового рішення виготовлено "12" грудня 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області вул.Довженка,45,м.Житомир,10002

3- відповідачу/відповідачам: Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області м-н Соборний,1,м.Житомир,10014

4-третій особі: - ,