Ухвала суду № 63369058, 07.12.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1183/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Богоніс М.Б.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

07 грудня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Матохнюка Д.Б. Сапальової Т.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Стаднік Л.В.,

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора м.Києва на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до прокуратури м.Києва про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

в серпні 2016 року позивач - ОСОБА_4 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до прокуратури м.Києва про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 09.09.2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами адміністративної справи, що 05.08.2015 року постановою Вінницького окружного адміністративного суду задоволено повністю адміністративний позов ОСОБА_4 до прокуратури міста Києва про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, а саме: визнано протиправним та скасовано наказ прокурора м. Києва №352к від 04.02.2015 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", яким ОСОБА_4 звільнено з посади старшого прокурора прокуратури Печерського району м. Києва, поновлено ОСОБА_4 на посаді старшого прокурора прокуратури Печерського району м. Києва з 05.02.2015 року.

Крім того, постановлено стягнути з прокуратури м. Києва на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу (з 05.02.2015 року по 05.08.2015 року) в загальній сумі 38833,26 грн., із відрахуванням податків та обов'язкових платежів.

Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді старшого прокурора прокуратури Печерського району м. Києва та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання (а.с.5-19).

29.10.2015 року ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду, апеляційну скаргу прокуратури міста Києва залишено без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05.08.2015 року - без змін (а.с. 20-25).

06.11.2015 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 49288933 про примусове виконання виконавчого листа № 802/571/15-а щодо поновлення ОСОБА_4 на посаді старшого прокурора прокуратури Печерського району міста Києва.

26.11.2015 року прокуратурою міста Києва ОСОБА_4 запропоновано посада прокурора прокуратури Голосіївського району міста Києва на час відпустки основного працівника по догляду за дитиною. Оскільки вказана посада була вакантна до 12.04.2016 року, позивач відмовився від її зайняття.

03.12.2015 року вказане виконавче провадження зупинено на підставі п. 1 ч. 1. ст. 38 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку із зверненням державного виконавця до Вінницького окружного адміністративного суду із заявою про роз'яснення постанови суду від 05.08.2015 року.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.12.2015 року з огляду на те, що постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 05.08.2015 року, в тому числі її резолютивна частина, є чіткою, зрозумілою та не потребує роз'яснення, у задоволенні заяви відмовлено.

26.01.2016 року виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа № 802/571/15-а щодо поновлення ОСОБА_4В, на посаді старшого прокурора прокуратури Печерського району міста Києва поновлено.

15.04.2016 року до прокуратури міста Києва надійшла вимога державного виконавця від 15.04.2016 № 146/12 щодо виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_4 на посаді.

22.04.2016 року відповідач проінформував відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про те, що 15.07.2015 року введено в дію Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року, у зв'язку з чим внесено зміни до штатного розпису прокуратури міста Києва та ліквідовано прокуратури районів, а також посади старших прокурорів та прокурорів прокуратур районів.

Крім того, прокуратурою міста Києва 22.04.2016 року до Вінницького окружного адміністративного суду подано заяву про роз'яснення судового рішення та визначення порядку виконання постанови суду від 05.08.2015 року в частині поновлення позивача на посаді старшого прокурора прокуратури району.

Як встановлено із змісту листа суду від 29.04.2016 року № 802/571/15-а/1079/16, Вінницьким окружним адміністративним судом зазначену заяву не розглянуто, оскільки справа направлена до Вищого адміністративного суду України у зв'язку із касаційним оскарженням рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Проте, фактично постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 05.08.2015 року, що залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.10.2015 року, прокуратурою міста Києва не виконана, а ОСОБА_4 на роботі не поновлено.

Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Позивач вважає, що у зв'язку із невиконання відповідачем постанови суду від 05.08.2015 року, якою його поновленого на роботі, із прокуратури міста Києва підлягає до стягнення середньомісячна заробітна плата за час невиконання рішення суду (з 06.08.2015 року по 10.08.2016 року) у розмірі 76454,00 грн.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Закону України "Про прокуратуру", Закону України "Про виконавче провадження", КЗпП України, КАС України, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України (ч. 1 ст. 255 КАС України).

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Згідно ч. 2 ст. 257 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з ст. 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Слід зазначити, що вказана стаття Кодексу законів про працю України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, в цьому випадку - пред'явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23.06.2015 року (справа № №2а-3138/10/0370).

Частиною 3 п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично відпрацьований час. При цьому, враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.

Відповідно до п. 2 Порядку, у разі визнання середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Пунктом 8 розділу 4 вказаного Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У пункті 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" зазначено, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу. Аналогічна норма міститься в ч. 1 ст. 76. Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є затримка власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі.

Необхідно також зазначити, що при несвоєчасному поновленні працівника на роботі з вини власника або уповноваженого ним органу середній заробіток виплачується йому за чітко визначений законом проміжок часу: з дня винесення відповідного рішення органом, що розглядав трудовий спір, до дня його фактичного виконання.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що так як постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 05.08.2015 року в частині поновлення позивача на посаді старшого прокурора прокуратури Печерського району міста Києва допущена до негайного виконання, є чинною, однак станом на 10.08.2016 року не виконана, позивач має право відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення за період із 06.08.2015 року по 10.08.2016 року (в межах позовних вимог). Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, що міститься у постанові від 23.06.2015 року (справа № 2а-3138/10/0370).

Визначаючи розмір середнього заробітку втраченого позивачем у звязку із невиконанням рішення про поновлення на роботі, суд виходить із того, що такий період становить 254 робочих дні із 06.08.2015 року по 10.08.2016 року.

Згідно із розрахунку загальної суми заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_4 середньоденний заробіток позивача на момент звільнення становив 301, 00 грн. (а.с. 26).

У зв'язку з чим із прокуратури міста Києва підлягає стягненню на користь позивача середній заробіток за час невиконанням рішення про поновлення його на роботі в сумі 76454,00 грн. Вказана сума утворюється шляхом множення кількості днів невиконання рішення суду на розмір середньоденного заробітку (301,00 грн. х 254 = 76454,00 грн.).

Слід зазначити, що заробітна плата за час невиконання рішення суду про поновлення позивача на роботі підлягає стягненню саме із прокуратури міста Києва, оскільки як рішення про призначення позивача на посаду так і рішення про його звільнення приймалося відповідачем у справі і саме відповідачем нараховувалась та виплачувалась заробітна плата позивачу.

Колегія суддів критично оцінює доводи відповідача щодо пропонування посади позивачу в іншому органі прокуратури міста Києва, оскільки відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 05.08.2015 року позивача поновлено на чітко визначеній посаді у конкретному органі прокуратури міста Києва.

Тому, факт пропонування посади ОСОБА_4 в іншому органі прокуратури міста Києва жодним чином не впливає на право позивача на стягнення середнього заробітку за час невиконання рішення суду, яким його поновлено на посаді, оскільки пропозиція про поновлення на посаді прокурора в іншому органі прокуратури міста Києва не вважається належним способом виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду 05.08.2015 року.

Відповідно до ст. 76 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Крім того, виконавче провадження № 49288933 щодо примусового виконання виконавчого листа № 802/571/15-а про поновлення ОСОБА_4 на посаді старшого прокурора прокуратури Печерського району міста Києва не є закінченим, що додатково свідчить про невиконання відповідач рішення суду від 05.08.2015 року.

Таким чином колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення із прокуратури міста Києва середньомісячної заробітної плати за час невиконання рішення суду за період із 06.08.2015 року по 10.08.2016 року у сумі 76454,00 грн. правомірно задоволені судом першої інстанції.

Підсумовуючи, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її апеляційного розгляду, а відтак відсутні підстави для її задоволення.

Відповідно ч. 1 ст. 200 КАС, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу заступника прокурора м.Києва залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 09 грудня 2016 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6