Постанова № 63368968, 06.12.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 р. Справа № 818/1080/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бенедик А.П. , Донець Л.О. ,

за участю секретаря судового засідання Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові у режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 управління Національної поліції в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 управління Національної поліції в Сумській області, Атестаційної комісії № 13 ОСОБА_1 управління Національної поліції в Сумській області про визнання дій протиправними, скасування рішення, поновлення на посаді, стягнення коштів, -

В с т а н о в и л а:

02.09.2016 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, яким з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 13.10.2016 року, просить: визнати протиправним дії відповідача ОСОБА_1 управління Національної поліції в Сумській області (далі відповідач 1, ГУ НП в Сумській області) в частині включення його до списку поліцейських, які підлягають атестуванню; визнати протиправними та скасувати рішення (висновок) Атестаційної комісії № 13 ОСОБА_1 управління Національної поліції в Сумській області (далі відповідач 2, АК № 13) від 15.08.2016 року, прийняте за результатами його атестації, а саме, - зазначене в розділі IV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа « 4 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність»; скасувати наказ відповідача 1 від 25.08.2016 року № 236 о/с про його звільнення та поновити його на раніш займаній посаді; стягнути з відповідача 1 на його користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що дії відповідача 1 щодо його включення до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, є протиправними, позаяк вчинені з грубим порушенням чинного законодавства щодо порядку і правил проходження служби в поліції. Через порушення порядку проведення атестування, безпідставність висновків атестаційної комісії, позивач вважає прийнятий відповідачем 2 висновок (рішення): « 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність» протиправним, таким що не ґрунтується на перевірених та встановлених фактах. З урахуванням наведеного, вважає, що наказ відповідача 1 про його звільнення є протиправним і підлягає скасуванню.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.10.2016 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволений.

Так, судовим рішенням: визнано протиправними дії ГУ НП в Сумській області щодо призначення та проведення атестації ОСОБА_2;

- визнано протиправним та скасовано рішення (висновок) АК №13, оформленого протоколом №ОП15.00025070.0051816 від 15.08.2016 року, про те, що ОСОБА_2 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність;

- скасовано наказ ГУ НП в Сумській області від 25.08.2016 року №236о/с «По особовому складу» про звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції відповідно до п. 5 (через службову невідповідність) ч. 1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію»;

- поновлено ОСОБА_2 на посаді інспектора Сумського районного відділення поліції ГУ НП в Сумській області.

- стягнуто з ГУ НП в Сумській області на користь ОСОБА_2 суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 5070,85 грн.

Постанову в частині поновлення на посаді ОСОБА_2 та виплати грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць в сумі 2878,05 грн. звернено до негайного виконання.

В обґрунтування прийнятого рішення про задоволення адміністративного позову судом зазначено, що рішення (висновок) відповідача 2 щодо невідповідності позивача займаній посаді та звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність прийняте відповідачем без врахування професійних якостей, освітнього та кваліфікаційного рівня, фізичної підготовки позивача. Рішення відповідача 1 про атестування позивача до спливу річного строку проходження ним служби є незаконним.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі ГУ НП в Сумській області, посилаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки наявним у справі доказам, неправильно застосовано норми матеріального права, в порушення ст.ст. 9, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) не вжито заходів, що до правильного застосування законодавства та винесення законного і обґрунтованого судового рішення, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволені адміністративного позову ОСОБА_2

Скаржник зазначає, що на виконання цілої низки службових телеграм Національної поліції України, в межах повноважень, наданих ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію», начальником ГУ НП в Сумській області з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівня, фізичної підготовки поліцейських на підставі глибокого вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової карєри відповідним наказом було призначено проведення атестування поліцейських ГУ. Атестування позивача було проведено в межах наданих повноважень атестаційною комісією неупереджено та обєктивно. З урахуванням наявності у атестаційної комісії дискреційних повноважень субєкта владних повноважень при прийнятті рішення за результатами атестування поліцейських, атестаційна комісія прийняла обґрунтоване рішення про те, що позивач не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню з поліції через службову невідповідність.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, у режимі відеоконференції пояснення представника відповідача 1, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення згідно з п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України підлягає частковій зміні, виходячи з наступного.

Судом установлено, що наказом ГУ НП в Сумській області від 07.11.2015 року № 6 о/с позивач ОСОБА_2 прийнятий на службу до Національної поліції України, як такий, що прибув з Міністерства внутрішніх справ України, з присвоєнням спеціального звання лейтенант поліції в порядку переатестування (а.с. 31). В цей же день позивачем прийнята присяга на вірність Українському народові (а.с. 14).

Судам першої та апеляційної інстанцій відповідачами не надано доказів, які б свідчили про те, що прийняттю рішення про безстрокове (ч. 1 ст. 58 Закону України «Про Національну поліцію») прийняття на службу позивача ОСОБА_2 передувало атестування останнього.

Порядок проходження служби поліцейським регламентований Законом України від 02.07.2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі Закон № 580-VIII в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 ст. 57 Закону № 580-VIII визначена мета проведення атестації поліцейських, - атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Частиною другою ст. 57 Закону № 580-VIII встановленні випадки, при настанні яких проводиться атестування поліцейських, а саме:

1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;

2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;

3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами (ч. 4 ст. 57 Закону № 580-VIII).

Інструкція про проведення атестування поліцейських, затверджена наказом МВС України від 17.11.2015 року № 1465, зареєстрована Мінюстом України 18.11.2015 року за № 1445/27890 (далі - Інструкція).

23.11.2015 року головою Національної поліції України прийнятий наказ № 102, яким з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізувати на службі свої можливості, наказано керівникам структурних підрозділів Національної поліції України, зокрема:

1) забезпечити доведення до відома всього особового складу під підпис умови проведення атестування працівників, визначені Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських;

2) забезпечити реєстрацію всіх без винятку осіб, які виявили бажання пройти атестування у єдиній централізованій відомчій телекомунікаційній мережі (ЄЦВТМ);

3) проінформувати особовий склад про те, що особи, які не зареєстровані у ЄЦВТМ, не будуть допущені до участі в атестуванні та не зможуть продовжити службу в поліції.

11.02.2015 року відповідач 1, керуючи вимогами ст. 57 Закону № 580-VIII та Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських, наказом № 160 вирішив провести атестування поліцейських ГУ НП в Сумській області та підпорядкованих підрозділів, атестаційною комісією ГУ НП, починаючи з 15.02.2015 року (а.с. 39).

Рішення відповідача 1 про проведення атестування обґрунтовано метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової карєри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Сторонами у справі не спростовуються наступні обставини:

Позивач ОСОБА_2 зареєструвався у ЄЦВТМ, його атестаційний лист з висновком прямого керівника займаній посаді відповідає, був переданий атестаційній комісії.

За результатами проходження професійного тесту та тестування на загальні здібності та навички при мінімальному балі, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі професійний тест), та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички позивач набрав, відповідно, 22 та 14 балів.

За наслідками проведеної 15.08.2016 року відповідачем 2 співбесіди з позивачем ОСОБА_2, відповідачем прийнято рішення про те, що позивач займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Погоджуючись з загальним висновком суду щодо обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_2, колегія суддів зазначає, що Законом № 580-VIII не врегульовані питання періодичності проведення атестування поліцейських, цим Законом не визначене коло осіб, із числа поліцейських, які не підлягають атестуванню.

Базовим (загальним) законом, що регулює подобні суспільні відносини, зокрема визначення періодичності атестації працівників та організація її проведення є Закон України від 12.01.2012 року № 4312-VI «Про професійний розвиток» в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

При цьому, ч. 1 ст. 12 Закону України «Про професійний розвиток» унормовано, що атестації не підлягають: працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року; вагітні жінки; особи, які здійснюють догляд за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом, інвалідом дитинства; одинокі матері або одинокі батьки, які мають дітей віком до чотирнадцяти років; неповнолітні; особи, які працюють за сумісництвом. Законом чи колективним договором можуть установлюватися інші категорії працівників, які не підлягають атестації.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що у відповідача 2 були відсутні підстави для прийняття рішення щодо атестування позивача до спливу річного строку проходження ним служби у поліції.

Також, колегія суддів зазначає, що судам першої та апеляційної інстанції відповідач 1, на якого відповідно до приписів ч. 2 ст. 71 КАС України покладений обовязок доказування правомірності своїх рішень, дій/бездіяльності, не надав доказів стосовно включення позивача ОСОБА_2 до списку поліцейських, які підлягають атестуванню 15.08.2016 року, а також доказів ознайомлення позивача з відповідним наказом, списком, тощо.

Пунктом 15 розділу ІV Інструкції встановлено, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків:

1) займаній посаді відповідає;

2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду;

3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність;

4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Згідно з п. 28 Інструкції керівники органів поліції, яким надано право призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, зобов'язані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктом 3 або 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу.

Наказом відповідача 1 від 25.08.2016 року за № 236 о/с інспектор Сумського районного відділення поліції ГУ НП в Сумській області, лейтенант поліції ОСОБА_2 з 25.08.2016 року звільнений зі служби в поліції відповідно до п. 5 (через службову невідповідність) ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII (а.с. 52).

Положення ч. 3 ст. 2 КАС України визначають обовязок адміністративних судів у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Колегія суддів звертає увагу, що в атестаційному листі безпосереднім начальником позивача останньому була надана характеристика, яку за змістом можна вважати позитивною.

З наведених відповідачем підстав в обґрунтування прийнятого рішення (висновку) щодо позивача, не вбачається, що при прийнятті цього рішення (висновку) відповідачем були враховані зазначені характеристика позивача та висновок його прямого керівника та взагалі, що відповідачем проводилась оцінка потенційних можливостей позивача (соціальний потенціал особи) у звязці з їх реальними проявами у результатах його праці, з урахуванням вимог п. 16 розділу ІV Інструкції.

Також серед наведених відповідачем підстав не визначені підстави, за яких із двох можливих варіантів рішень, передбачених п. 15 розділу ІV Інструкції, зокрема п.п. 3 і п.п. 4, відповідачем прийнято рішення за яким позивач підлягає саме звільненню зі служби в поліції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване позивачем рішення (висновок) не відповідає критеріям законності та обґрунтованості, встановленим п.п. 1 і 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки доказів зворотного судам першої та апеляційної інстанцій відповідачі не надали.

Колегія суддів погоджується з доводом апеляційної скарги про те, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень по межами перевірки за названими критеріями.

Як зазначено Європейським судом з прав людини у справах: «Класс та інші проти Німеччини» від 06.09.1978 року, «Реквеньї проти Угорщини» від 20.05.1999 року, «Єрузалем проти Австрії» від 27.02.2001 року, «Кумпене і Мазере проти Румунії» від 17.12.2004 року, «Фадєєва проти Росії» від 09.06.2005 року завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави.

Разом з тим, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд фактично втрутився в реалізацію повноважень колегіального органу (в його дискреційні повноваження) та в порушення ст. 162 КАС України прийняв рішення про відповідність кандидатури позивача займаній посаді.

Апеляційним розглядом справи встановлено, що суд першої інстанції в дискреційні повноваження відповідача 2 не втручався, оскільки не визначався про обовязок цього відповідача прийняти певне рішення (висновок). В межах своєї компетенції, встановленої приписами ч. 3 ст. 2 КАС України, суд обґрунтовано визначився про те, що оскаржуване рішення (висновок) цього відповідача не відповідає критеріям зазначеної норми права.

Колегія суддів не може взяти до уваги аргумент відповідача 2 стосовно того, що позивач самостійно виявив бажання пройти атестування, зареєструвавшись у ЄЦВТМ, оскільки вважає, що смислове навантаження викладеного у п. 3 наказу Національної поліції України від 23.11.2015 року № 102 «проінформувати особовий склад про те, що особи, які не зареєстровані у ЄЦВТМ, < > не зможуть продовжити службу в поліції» фактично не залишає вибору у прийнятті рішення з цього приводу за наявності бажання продовжувати службу у поліції.

Оскільки Законом № 580-VIII питання виплати поліцейському грошового забезпечення за час вимушеного прогулу не врегульоване, колегія суддів погоджується з висновком суду про необхідність застосування до цих правовідносин положення ч. 2 ст. 235 КЗпП України.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року (далі Порядок).

Колегія суддів зазначає, що з урахуванням цих норм, зокрема, абзацу 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою повязана виплата, тобто що передують дню звільнення працівника з роботи.

Таким чином, ураховуючи, що звільнення позивача відбулось 25.08.2016 року середнє грошове забезпечення позивача повинно обчислюватися з виплат, отриманих ним за попередні два місяці служби, а саме за червень (4.180 грн) і липень 2016 року (4.180 грн) (а.с. 62).

Відповідно до п. 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 п. 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарних місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 п. 8 Порядку).

Частинами 3, 4 та 5 ст. 91 Закону № 580-VIII визначено, що для поліцейських установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, а для курсантів (слухачів) вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які готують поліцейських, - шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем (ч. 3 ст. 91). Вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всіх поліцейських, крім залучених до виконання службових обов'язків (ч. 4 ст. 91). Поліцейським, які виконували службові обов'язки у вихідні, святкові та неробочі дні, крім поліцейських, які працюють у змінному режимі, відповідний час для відпочинку в порядку компенсації надається протягом двох наступних місяців (ч. 5 ст. 91).

З листа Міністерства соціальної політики України від 20.07.2015 року № 10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» убачається, що кількість робочих днів у червні 2016 року при пятиденному робочому тижні складає 20 календарних/робочих днів, у липні 2016 року 21 календарних/робочих днів.

Колегія суддів зазначає, що судам першої та апеляційної інстанцій відповідач 1 не надав доказів, які б безспірно свідчили про те, що у червні 2016 року позивач ОСОБА_2 фактично відпрацював 30 календарних днів, а у липні 2016 року 31 календарний день (а.с. 62). Позивач проти цього заперечує, зазначаючи про п'ятиденний робочий тиждень.

Таким чином, середньоденне грошове забезпечення позивача складає 203,90 грн (4.180 грн + 4.180 грн : 41 робочих днів).

Частиною 2 ст. 94 Закону № 580-VIII установлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

11.11.2015 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», а наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 року за N 669/28799, затверджений Порядок та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання.

Не погоджуючись з доводами представника скаржника щодо обґрунтованості визначення в довідці від 13.10.2016 року № 29/1833 розміру середньоденного грошового забезпечення позивача у сумі 137,05 грн, колегія суддів зауважує, що Законом № 580-VIII, а також нормативно-правовими актами, що прийняті на його виконання, не визначено про те, що при застосуванні положень п. 8 розділу Ш Порядку при визначенні суми середньоденного грошового забезпечення поліцейського в алгоритмі розрахунку слід застосовувати календарні дні, а не фактично відпрацьовані робочі дні.

Разом з тим, з урахуванням пояснень, наданих суду 06.12.2016 року, та положень ч. 4 ст. 195 КАС України, колегія суддів не вбачає підстав для застосування приписів ч. 2 ст. 11 КАС України та прийняття рішення про стягнення з відповідача 1 на користь позивача іншої суми, ніж та, яку позивач визначив, звертаючись до суду з цим позовом.

Приходячи до висновку про необхідність зміни судового рішення в частині, якою судом визначено про стягнення з ГУ НП в Сумській області на користь ОСОБА_2 суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 26.08.2016 року по 18.10.2016 року включно в розмірі 5.070,83 грн., колегія суддів, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України, зазначає, що відповідальність за своєчасне перерахування до відповідних органів утримань та нарахувань на заробітну плату несе роботодавець. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про необхідність доповнення рішення суду визначенням про необхідність відрахування з вищезазначеної суми обовязкових податків, платежів, зборів.

З урахуванням наведеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача 1 та скасування оскаржуваного ним судового рішення.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

Підстави для розподілу судових витрат згідно із положеннями ст. 94 КАС України відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 7, 11, 94, 122-1, 195, 196, 198 ч. 1 п. 2, 201 ч. 1 п. 1, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 управління Національної поліції в Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року змінити, доповнивши судове рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_2 суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 5070,85 грн. наступним: «з відрахуванням обовязкових податків, платежів та зборів».

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 12 грудня 2016 року.