Ухвала суду № 63368920, 08.12.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2016 р.Справа № 816/1772/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Пянової Я.В.

Суддів: Чалого І.С. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О. Касян В. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.10.2015р. по справі № 816/1772/15

за позовом Дочірнього підприємства "Ферротранс"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Дочірнє підприємство "Ферротранс" (далі - позивач, ДП "Ферротранс"), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Полтавській області (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 грудня 2014 року № 0007552202/3084, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 243556,02 грн., за штрафними санкціями в розмірі 121778,01 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.10.2015 р. позовні вимоги Дочірнього підприємства "Ферротранс" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 25 грудня 2014 року № 0007552202/3084.

Стягнуто з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобовязаннями Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (код ЄДРПОУ 38742715) на користь Дочірнього підприємства "Ферротранс" (код ЄДРПОУ 25642707) витрати зі сплати судового збору в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 (двадцять) копійок.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на апеляційну скаргу погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу - безпідставною, у зв'язку з чим просить її залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.10.2015 р. - без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 року здійснено заміну відповідача - Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на її правонаступника - Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Полтавській області.

Учасники адміністративного процесу належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання 08.12.2016 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що ДП "Ферротранс" (ідентифікаційний код 25642707; місцезнаходження: Полтавська область, м. Комсомольськ, вул. Портова, 65) у встановленому законом порядку зареєстроване як юридична особа. Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та зареєстрований платником податку на додану вартість.

У період з 18.11.2014р. по 24.11.2014р. Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП "Ферротранс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Вейлер" за червень-серпень 2014 року, з ТОВ "Широко" за січень-квітень 2014 року, результати якої оформлено актом від 01.12.2014р. № 2762/16-03-22-02-12/25642707 (т. 1 а.с. 15-31).

Вказаним актом зафіксовано порушення ДП "Ферротранс" вимог пунктів 201.1, 201.6 статті 201, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого платником допущено заниження ПДВ на 243556,02 грн., в т.ч.: за лютий 2014 року - 45843,20 грн., за березень 2014 року - 7384,00 грн., за квітень 2014 року - 62059,22 грн., за червень 2014 року - 34520,00 грн., за липень 2014 року - 29650,00 грн., за серпень 2014 року - 64099,60 грн.

На підставі зазначених висновків акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 25 грудня 2014 року сформовано податкове повідомлення-рішення № 0007552202/3084 (т. І а.с. 13), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" на 243556,02 грн. - за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції) в розмірі 121778,01 грн.

Не погодившись з висновками акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не наведено обєктивних доводів та не надано належних доказів наявності в діях позивача ознак протиправної діяльності. Тобто, відповідачем не доведено правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового Кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового Кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового Кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового Кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до пункту 201.4. ст. 201 Податкового Кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового Кодексу України можна дійти висновку про існування таких підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що позивачем, на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Широко" та ТОВ "Вейлер" в періоді, охопленому перевіркою, зараховано до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 243556,02 грн.

Однак, за результатами перевірки ДП "Ферротранс" відповідач дійшов висновку про безпідставне віднесення вказаних сум податку до складу податкового кредиту, наслідком чого визначено заниження позивачем зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету.

Мотивуючи такий висновок, відповідач зазначив, що господарська діяльність контрагентів позивача ТОВ "Широко" та ТОВ "Вейлер" має ряд ознак фіктивності, посилаючись на акти перевірок зазначених платників, складені контролюючими органами за наслідками здійснення форм контролю за результатами господарської діяльності вказаних юридичних осіб.

В свою чергу, матеріалами справи підтверджено, що 27.01.2014 р. року між ДП „Ферротранс та ТОВ Широко, які на той час були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств, в порядку передбаченому законом, та перебували на обліку платників податків, було укладено письмовий договір купівлі - продажу запчастин № 27/01 (т. І а.с. 32).

На виконання умов зазначеного договору протягом лютого-квітня 2014 року ТОВ "Широко" 8-ма партіями здійснено поставку обумовлених договором запчастин на склад ДП Ферротранс, а саме: клин ханіна - 983 шт., замок - 100 шт., запобіжник замка - 100 шт., підйомник замка - 100 шт., валик підйомника - 100 шт., замкоутримувач - 100 шт., пластина зносостійка - 500 шт., плита упорна - 40 шт., балочка центруюча - 120 шт., колодка композиційна - 2008 шт., кран 190 - 100 шт., кран 372 - 100 шт., башмак противідкатний - 50 шт., планка стопорна - 400 шт., рукав Р-17 - 80 шт., авторегулятор - 10 шт., авторежим - 10 шт., підвіска маятникова - 10 шт.

Кожна поставка запчастин підтверджена податковими накладними: від 28.01.2014 року № 5, 6; від 05.02.2014 року № 1; від 10.02.2014 року № 2; від 18.03.2014 року № 16; від 24.03.2014 року № 17; від 23.04.2014 року № 28, 29: видатковими накладними: від 28.01.2014 року № РН-0000005, № РН-0000006; від 05.02.2014 року № РН-0000007: від 10.02.2014 року № РН-0000014; від 18.03.2014 року № РН-0000186; від 24.03.2014 року № РН-0000187; від 23.04.2014 року № РН-0000360, РН-0000361.

10.06.2014 р. року між ДП „Ферротранс та ТОВ Вейлер, які на той час були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств, в порядку передбаченому законом, та перебували на обліку платників податків, укладено письмовий договір купівлі - продажу запчастин № 10/06-1 (т. І а.с. 64).

На виконання умов зазначеного договору протягом червня-серпня 2014 року ТОВ "Вейлер" 8-ма партіями було здійснено поставку обумовлених договором запчастин на склад ДП Ферротранс, а саме: клик кресл - 400 шт., авторежим - 15 шт., кран - 100 шт., кран ханіна - 200 шт., клин ханіна - 644 шт., кран 190 - 50 шт., кран 372 - 30 шт., рукав - 50 шт., колодка композиційна - 2148 шт., підвіска маятникова - 150 шт., пластина - 200 шт., плита упорна - 15 шт., планка стопорна - 200 шт.

Кожна поставка запчастин підтверджена податковими накладними: від 12.06.2014 року № 6; від 13.06.2014 року № 13; від 09.07.2014 року № 4, 5, 6; від 31.07.2014 року № 38; від 01.08.2014 року № 1: видатковими накладними: від 12.06.2014 року № РН-0000064; від 13.06.2014 року № РН-0000068: від 09.07.2014 року № РН-0000128, № РН-0000129, № РН-0000130; від 31.07.2014 року № РН-0000185; від 01.08.2014 року № РН-0000186.

Позивач оплатив придбані у ТОВ "Широко" та ТОВ "Вейлер" ТМЦ, що підтверджено долученими до матеріалів справи копіями банківських виписок (т. ІІ а.с. 184, 186, 190, 192, 194-195, 197, 199, 202, 204, 208).

З письмових пояснень представника позивача, наданих до суду апеляційної інстанції, та матеріалів справи встановлено, що доставка ТМЦ, згідно умов договорів організовувалась, а також здійснювалась силами та за рахунок постачальників з залученням сторонніх перевізників, приймання товару проводилось на території ДП Ферротранс.

Зважаючи на те, що ДП Ферротранс складається з трьох виробничих дільниць, кожна з яких розміщена в м. Комсомольськ за окремою адресою: вул. Портова 65, вул. Портова 41, вул. Будівельників, 16, та має власні складські приміщення, місце розвантаження ТМЦ визначалося в оперативному режимі у день прибуття ТМЦ в місто Комсомольськ, в залежності від наявності місця на складах та потреби дільниці в тих чи інших запчастинах та витратних матеріалах, саме тому в ТТН зазначено місце доставки місто Комсомольськ. Наявність трьох виробничих дільниць підтверджується договорами оренди приміщень та земельних ділянок, на яких вони розміщені, а також технічними паспортами на будівлі.

Для прийняття запасних частин та розхідних матеріалів до залізничного рухомого складу на ДП Ферротранс створена та функціонує постійно діюча комісія з прийомки запасних частин і матеріалів, що використовуються при ремонті рухомого складу, що підтверджується копіями наказів по підприємству № 26.01.10/04 від 26.01.2010р., № 20.05.11/01 від 20.05.2011р., № 30.05.14/06 від 30.05.2014р.

Приймання запчастин та розхідних матеріалів до залізничного рухомого складу від постачальників ТОВ Широко та ТОВ Вейлер здійснювалося в процесі розвантаження з транспорту зазначеною комісією, про що складені відповідні акти, копії яких містяться в матеріалах справи:

- Акт приймання та огляду матеріальних цінностей, запасних частин від ТОВ Широко на адресу ДП Ферротранс від 23.04.2014р.

- Акт приймання та огляду матеріальних цінностей, запасних частин від ТОВ Вейлер на адресу ДП Ферротранс від 13.06.2014р. (Клин Ханіна)

- Акт приймання та огляду матеріальних цінностей, запасних частин від ТОВ Вейлер на адресу ДП Ферротранс від 13.06.2014р. (Авторежим, Кран 372)

- Акт приймання та огляду матеріальних цінностей, запасних частин від ТОВ Вейлер на адресу ДП Ферротранс від 31.07.2014р.

- Акт приймання та огляду матеріальних цінностей, запасних частин від ТОВ Вейлер на адресу ДП Ферротранс від 01.08.2014р.

Після приймання в процесі розвантаження з транспорту зазначеною комісією запчастини та розхідні матеріали до залізничного рухомого складу від постачальників ТОВ Широко та ТОВ Вейлер з використанням технічних засобів та програми 1C були прийняті за довіреностями від підприємства (довіреності передані постачальникам, а реєстр довіреностей долучено до матеріалів справи) та поставлені на складський облік начальником відділу матеріально-технічного постачання та збуту ДП Ферротранс ОСОБА_1, яка є матеріально-відповідальною особою, згідно накладних та фактичної кількості, асортименту.

Зазначене підтверджується наданими до матеріалів справи оборотно-сальдовими відомостями та картками рахунків за номенклатурою.

Після прийняття на складський облік запчастини зберігаються на складах.

Для використання в ремонтах залізничного рухомого складу запчастини та розхідні матеріали видавалися зі складу майстрам змін відповідних виробничих дільниць, що в подальшому оформлялося актами приймання - передачі виконаних робіт та формами Актів 03, копії яких долучено до матеріалів справи.

На підставі зазначених Актів 03 з використанням програми 1C бухгалтерією підприємства здійснено списання використаних запчастин та розхідних матеріалів в день складання Акту 03, що вбачається з оборотно-сальдових відомостей, наданих до матеріалів справи.

Зазначені ТМЦ позивачем використано при виконанні зобовязань за договорами підряду, укладеними з ВАТ "Полтавський ГЗК" (т. ІІ а.с. 17-32).

Так, до матеріалів справи долучено копію договору підряду від 30 грудня 2013 року № 5424/3, за умовами якого позивач, як Підрядник, зобов'язувався виконати роботи по заміні та ремонту колісних пар (тип РУ1Ш-957-Г) на піввагонах власності Замовника, а також по транспортуванню, організації проведення і контролю якості робіт по обточуванню колісних пар на території спеціалізованих підприємств "Укрзалізниці" в об'ємах узгоджених із Замовником.

Крім того, до матеріалів справи долучено копію договору підряду від 31 грудня 2013 року № 5477/2, за умовами якого ДП "Ферротранс" зобовязувалось виконати роботи по поточному ремонту піввагонів власності ВАТ "Полтавський ГЗК" в умовах ремонтної бази Підрядника в обсягах, узгоджених із Замовником.

За умовами договору підряду від 21 січня 2014 року № 152/47 позивач (Підрядник) зобов'язувався виконати роботи по заміні змінного обладнання і поточному ремонту вагонів кількістю 1104 шт. (1100 шт. ЗДЦ, 4 шт. УМП) згідно "Правил заводського, деповського та поточного ремонтів вагонів промислового транспорту колії 1524 мм", в обсягах щомісяця узгоджених з Замовником.

Встановлені на вагони запчастини та використані розхідні матеріали передаються замовнику робіт (кінцевому споживачеві) разом з рухомим складом.

Використання кожної одиниці вказаних запчастин оформлюється наступними документами, копії яких надані до матеріалів справи: зведені акти (Реєстри) прийому виконаних робіт при поточному ремонті напіввагонів; зведені акти (Реєстри) прийому виконаних робіт при капітальному ремонті напіввагонів; зведені акти (Реєстри) прийому-передачі робіт, запасних частин та матеріалів з поточного ремонту вагонів; зведені акти (Реєстри) прийому-передачі робіт, запасних частин та матеріалів з капітального ремонту вагонів.

Зведені акти (Реєстри) містять перелік відремонтованих вагонів за звітний період з обовязковим зазначенням номерів усіх відремонтованих вагонів, загальної вартості проведених робіт та використаних матеріалів по кожному використаному вагону, а також інші дані, такі як місце, дата складання, дані та підписи відповідальних осіб.

Ремонт кожного окремого вагона оформлено наступними документами:

- актами приймання виконаних робіт;

- приймально-здавальними актами на оприбуткування матеріалів та запчастин, отриманих при розбиранні вагона при ремонті. Саме ці акти підтверджують демонтаж та повернення власнику зношених запчастин, на місце яких і встановлено нові запчастини.

- приймально-здавальними актами витрачених основних матеріалів, конструкцій та деталей, які підтверджують встановлення нових запчастин та використання матеріалів та їх передачу замовнику робіт.

Вказані акти складені по кожному відремонтованому вагону з зазначенням інвентарного та мережевого номеру.

Копії зазначених актів, що підтверджують використання запчастин та матеріалів, отриманих саме від ТОВ Широко та ТОВ Вейлер, надані до матеріалів справи.

Зіставлення даних, відображених у вищезазначених документах, а також їх математичний обрахунок повністю підтверджують використання товарів, придбаних у ТОВ Широко та ТОВ Вейлер, в господарській діяльності позивача.

Крім того, вагони, відремонтовані позивачем, проходять технічний контроль з боку Укрзалізниці перед випуском їх на шляхи загального користування, що є ще одним доказом використання запчастин при ремонті.

Також, на підтвердження факту продажу зазначеними суб'єктами господарювання товарно-матеріальних цінностей позивачу, останнім до суду апеляційної інстанції подано: копію технічного паспорту на будівлю цеху по ремонту вантажних вагонів інв. №010185100 вул. Портова 41; копію технічного паспорту на будівлю адміністративно-побутового корпусу інв. № 010100100, будівлі їдальні на 100 місць інв. №010100200, виробничого корпусу Цеху з ремонту рухомого складу інв. №010100000 вул. Портова 65; копію викопіювання з генерального плану ВАТ Полтавський ГЗК територія ДП Ферротранс Портова, 65; копію викопіювання з генерального плану ВАТ Полтавський ГЗК територія ДП Ферротранс Будівельників, 16; копію викопіювання з генерального плану ВАТ Полтавський ГЗК територія ДП Ферротранс Портова 41; копію договору 3913 від 01.07.2015р. оренди основних засобів ДП Ферротранс Портова, 41, з додатками; копію договору суборенди землі №1508 від 12.05.2014р. Портова, 41, з додатками; Копію договору суборенди землі №1507 від 12.05.2014р. Портова, 41, з додатками; копію договору відшкодування витрат за фактичне землекористування №4319 від 31.12.2014р. Портова, 65, з додатками; копію договору оренди майна (основних засобів ДП Ферротранс) 1867/121 31.05.2013р. з додатками; копію договору оренди майна (основних засобів ДП Ферротранс Будівельників 16) 4995/26 від 29.11.2013р. з додатками; копію договору оренди майна (основних засобів ДП Ферротранс Будівельників 16) 2423/129 від 31.07.2012р. з додатками; копію договору оренди землі 1811/4614 від 14.09.2009р. Будівельників, 16, з додатками; копію договору оренди землі 1812/4614 від 14.09.2009р. Портова, 65, з додатками; копію наказу про створення комісії по прийманню запасних частин № 26.01.10/04 від 26.01.2010р.; копію наказу про створення комісії по прийманню запасних частин № 20.05.11/01 від 20.05.2011p.; копію наказу про створення комісії по прийманню запасних частин № 30.05.14/06 від 30.05.2014р.; копію Акту приймання та огляду матеріальних цінностей, запасних частин від ТОВ Широко в адресу ДП Ферротранс від 23.04.2014р.; копію Акту приймання та огляду матеріальних цінностей, запасних частин від ТОВ Вейлер на адресу ДП Ферротранс від 13.06.2014р. (Клин Ханіна); копію Акту приймання та огляду матеріальних цінностей, запасних частин від ТОВ Вейлер на адресу ДП Ферротранс від 13.06.2014р. (Авторежим, Кран 372); копію Акту приймання та огляду матеріальних цінностей, запасних частин від ТОВ Вейлер на адресу ДП Ферротранс від 31.07.2014р.; копію Акту приймання та огляду матеріальних цінностей, запасних частин від ТОВ Вейлер на адресу ДП Ферротранс від 01.08.2014р.; картку рахунка 207 січень 2014р. - квітень 2014р.; картку рахунка 207 червень 2014р. - серпень 2014р.; картку рахунка 207 червень 2014р. - серпень 2014р.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості послуг за вказаними правочинами шляхом перерахування грошових коштів.

Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити на те, що відповідачем ні під час розгляду в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагентів статусу платника ПДВ на момент вчинення та виконання правочинів, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ДП Ферротранс. У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ДП Ферротранс збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів, отриманих від ТОВ Широко та ТОВ Вейлер, взаємопов'язаності позивача та ТОВ Широко, ТОВ Вейлер, обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

З приводу посилань відповідача на те, що позивачем до перевірки надано деякі первинні документи, зокрема ТТН, що містять певні дефекти та неточності, колегія суддів зауважує на таке.

Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р. визначено лише права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту та не встановлюються правила податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податку.

При цьому, товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до положень Закону України "Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні" бухгалтерський облік господарських операцій в Україні ведеться на підставі первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи складаються під час здійснені господарської операції, або безпосередньо після її закінчення.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В даному випадку, первинними документами, що підтверджують факт господарської операції, є видаткові, податкові накладні та розрахункові документи.

Також, необхідно зауважити на те, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що загальна сума господарської операції між позивачем та ТОВ Широко, ТОВ Вейлер з придбання товару включена до складу податкового кредиту.

Придбаний позивачем товар використовувався у власній господарській діяльності.

ТОВ Широко та ТОВ Вейлер здійснило постачання товарів, що підтверджується відповідними первинними документами, а саме ви датковими накладними.

Отже, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності (накладних), невірне оформлення такого документу як товарно-транспортна накладна не може бути підставою для висно вків про відсутність документального підтвердження податкового кредиту та підтвер дження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки ві дповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не витрати з придбання ТМЦ.

Щодо твердження суб'єкта владних повноважень в акті перевірки та в апеляційній скарзі про відсутність факту реального вчинення господарських операцій через отримання податкової інформації, а саме: ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 21 травня 2014 року № 297/26-53-22-04-15-37293733 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "Широко" та ДПІ у Подольському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Вейлер", колегія суддів зауважує на таке.

Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського Кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного Кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не надано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платників податків або за викладеними в акті фактами діяльності платників податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом податкової інформації, в якій викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентами платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, податкова інформація, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Крім того, зазначені відповідачем обставини (відомості Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів щодо наявних розбіжностей між сумою податкового кредиту ДП "Ферротранс" та сумами податкових зобовязань його контрагентів) не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий Кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також акцентує увагу і на тому, що чинне законодавство не покладає на платника податків обовязку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, оскільки ДП "Ферротранс" належним чином була підтверджена правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ наданими до перевірки належно оформленими податковими накладними, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами спірних правочинів, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження суми податку.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що господарські операції між ДП "Ферротранс" та ТОВ Широко, ТОВ Вейлер мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність його рішення, що оскаржується.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки та в апеляційній скарзі, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем не наведено обєктивних доводів та не надано належних доказів наявності в діях позивача ознак протиправної діяльності. Тобто, відповідачем не доведено правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.10.2015р. по справі № 816/1772/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_2Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст ухвали виготовлений 13.12.2016 р.